Міжнародний валютний фонд та його відносини з Україною

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

імені Вадима Гетьмана

 

кафедра банківської справи

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни Гроші та кредит

на тему: «Міжнародний валютний фонд та його відносини з Україною»

 

 

 

 

 

 

 

                                                                         

 

     Студентки ІІІ курсу

                                                                            Факультету МЕіМ 

                                                                            Спеціальності 6503, групи 17

     Олійник  Аліни Вікторівни

 

     Викладач:

                                                                            Якімлюк Ярослав Петрович

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

План

 

ВСТУП……………………………………………………………………….……...3

РОЗДІЛ 1. МВФ: ЙОГО ІСТОРІЯ, СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ….……..5

1.1 Історія створення МВФ…………………………….…………….……..5

1.2 Мета, цілі діяльності та завдання  МВФ……………….…….………....6

1.3 Структура організації та  членство в ній….………………….………...9

 

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ СТАНУ СПРАВ ЩОДО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМ  ВАЛЮТНИМ ФОНДОМ………...……...13

2.1 Організаційно-правові основи співробітництва…………..…………13

2.2 Аналіз етапів співробітництва України та Фонду………………..….15

 

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОБОТИ МВФ НА СУЧАСНІЙ СВІТОВІЙ АРЕНІ……...………………………………………..20

3.1 Проблеми діяльності МВФ на  сучасному етапі розвитку …..……...20

3.2 Перспективи продовження співробітництва України з МВФ ..…….21

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….………24

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………….…………………...25

ДОДАТКИ…………………………………………………….…………………...26

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасною тенденцією розвитку світової економіки є її глобалізація, котра зводиться до відкритості країн, лібералізації національних режимів торгівлі та руху капіталів, формування глобального фінансового ринку та всесвітньої інформаційної мережі. Одночасно з позитивним впливом глобалізації на світогосподарський розвиток  посилюється нерівномірність економічних відносин, багатократно зростає руйнівний потенціал фінансових криз. Це безпосередньо пов’язано з появою за умови тісної взаємозалежності між країнами можливості перенесення інфляції, циклічних криз та потрясінь у грошово-кредитній, валютно-фінансовій та інших сферах, що виникли в одних країнах, до інших.

З метою запобігти  можливим негативним наслідкам постійно зростаючого взаємозв’язку країн  у процесі еволюції системи міжнародних  економічних відносин виникла потреба  у формуванні наднаціональних управлінських структур, у тому числі міжнародних та регіональних валютно-кредитних установ на базі багатосторонніх угод між державами, де особливе місце серед таких інститутів займає Міжнародний валютний фонд (МВФ). Тому вивчення його сутності, методів роботи та ролі у світовій економіці є важливими факторами для створення цілісної картини функціонування міжнародних економічних відносин.

Вивченням та дослідженням механізму роботи Міжнародного валютного фонду займалися та продовжують займатися багато іноземних вчених-економістів, таких як: Р. Бетсм, А. Брадсм, Ч. Грей, Т. Едісон, С. Фішер, Ф. Вінценц, Р. Кумпебелл та багато інших. Поряд з тим, проблеми відносин МВФ з країнами світу знайшли своє відображення і в працях українських дослідників-економістів, а саме: В. Андрійчука, О. Білоруса, І. Майбороди, О. Мозгового, А. Рум’янцева, В. Степаненка. Водночас, слід зазначити, що, не зважаючи на значну кількість публікацій, присвячених діяльності Фонду, стратегія співробітництва постсоціалістичних країн, у тому числі України, з МВФ не є достатньо дослідженою і потребує подальшого вивчення та опрацювання. Тому всі ці фактори й зумовлюють актуальність обраної теми, а також показують необхідність та доцільність її вивчення.

Метою даного реферату є вивчення вивчення Міжнародного валютного фонду та його ролі в регулюванні міжнародних валютно-фінансових відносинах.

Поставлена мета дослідження  визначила перелік завдань, що мають бути розв’язані в процесі написання даної роботи:

• визначити історію, цілі, завдання і структуру МВФ;
• розглянути діяльність Фонду у валютно-кредитній сфері ;
• визначити роль і місце МВФ в системі міжнародних валютно-фінансових відносин;
• розкрити особливості співпраці України з Міжнародним валютним фондом.

Об’єктом дослідження є діяльність Міжнародного валютного фонду як світової наднаціональної управлінської структури, а предметом — роль  цієї міжнародної організації в регулюванні міжнародних валютно-фінансових відносин.

При написанні даної реферативної роботи використовується ряд традиційних загальнонаукових методів дослідження, таких як: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозування, порівняння тощо. При проведенні даного дослідження буде використовуватися також історичний підхід до становлення даної організації. Інформаційною основою роботи є підручники, наукові статті вітчизняних та іноземних авторів, монографії з обраної теми дослідження. Результати такого дослідження будуть синтезовані в певні висновки, що стосуються діяльності та ролі МВФ у міжнародній валютно-фінансовій системі.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. МВФ: ЙОГО ІСТОРІЯ, СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА

 

1.1 Історія  створення МВФ

 

Необхідність створення  організації для врегулювання світової валютної системи стала виявлятися під час Великої депресії, яка  зруйнувала світову економіку в 30-і роки ХХ ст.

Загальна недовіра до паперових грошей в умовах кризи  підвищила попит на золото до вищого рівня, ніж його існуючі запаси в  фінансових органах. Тому декілька країн  на чолі з Великобританією були змушені  відмовитися від золотого стандарту, який визначав протягом багатьох років вартість грошей як незмінну величину. Невизначеність вартісного виміру грошей, які не мали більше фіксованого співвідношення з відповідною кількістю золота, призвела до того, що обмін грошима між країнами, які зберегли золотий стандарт, і країнами, які відмовилися від нього, значно ускладнився. Країни почали організовувати запаси золота і грошей, на які його можна було закупити. Скоротилася кількість грошових операцій, ліквідувалися робочі місця, знижувався рівень життя населення. Порушилось співвідношення між грішми та вартістю товарів, й так само між вартостями різних валют. У таких умовах світова економіка почала руйнуватися: у 1929 - 1932 роках ціни на товари у світі впали на 48%, а обсяг світової торгівлі знизився на 63% .

Неодноразові спроби розв'язання валютних проблем на міжнародних  конференціях і зустрічах не мали успіху. Необхідно було налагодити співпрацю між усіма державами  для створення нової валютної системи і організації міжнародного інституту для здійснення постійного контролю за нею. На початку 40-х років Харрі Декстер Уайт (США) і Джон Мейнард Кейнс (Великобританія) практично одночасно внесли свої пропозиції щодо створення нової світової валютної системи та відповідної постійно діючої організації. Після довгих переговорів, які проходили у важких умовах військового часу, міжнародне співтовариство погодилося на прийняття нової системи і створення такої організації. Вирішальна зустріч із заснування Міжнародного валютного фонду (МВФ) відбулася в липні 1944 року в Бреттон-Вудсі (Нью-Гемпшир, США), де зібралися представники 44 держав. Отже, Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи Організації Об'єднаних Націй.  МВФ розпочав свою діяльність у Вашингтоні в травні 1946 р. у складі 39 країн. У 1944 р. СРСР брав активну участь в Бреттон-Вудській конференції і навіть підписав заключний Акт про заснування МВФ і МБРР (Міжнародного банку реконструкції та розвитку), але пізніше не ратифікував ці договори. Усі колишні республіки СРСР вступили в МВФ у травні - вересні 1992 р. Україна стала членом цієї організації 3 вересня 1992. Зараз членами організації є 187 держави. Капітал МВФ (з внесків країн-членів) на 18.08.2011 складає приблизно 383 млрд. дол. США. Штаб-квартира даної організації знаходиться у Вашингтоні.

 

2.  Мета, цілі діяльності та завдання МВФ

 

МВФ створений для  регулювання відносин у сфері  валютних розрахунків між державами  і здійснення фінансової допомоги країнам-членам через надання їм при виникненні валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних балансів, короткострокових кредитів в іноземній валюті. Практично МВФ є інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи.

З точки зору фінансової організації МВФ,  працює як кредитна спілка: країни роблять внески і з цього кооперативного “пулу” (конвертовані валюти на суму 195 млрд. доларів США) надаються кошти тим країнам, які звернулися за ними і забезпечуватимуть такі зміни, що не тільки поліпшать ситуацію з дефіцитом платіжного балансу, але й забезпечать повернення кредитів до фонду (як чинить кожний банк чи кредитна спілка). Внески до фонду роблять залежно від квоти країни і доступ до фінансових ресурсів також залежить, як правило, від квоти. Квота обраховується на підставі складних формул, куди входять показники ВВП, обсяги зовнішньої торгівлі та валютних резервів країни, а також варіабельність зовнішньої торгівлі (країни, торговельно-платіжний баланс яких не сталий, можуть претендувати на розширений доступ до ресурсів МВФ).

Офіційно затверджені  такі цілі МВФ [18, с.90]:

• Сприяння міжнародному співробітництву шляхом забезпечення механізму для консультацій та погоджених дій стосовно міжнародних валютних питань;

• Сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі з метою підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення, розвитку виробничих можливостей країн-членів;

• Сприяння стабільності валют і впорядкованим валютним відносинам, і запобігання конкурентному знеціненню валют;

• Сприяння створенню  багатосторонньої системи платежів та переказів по поточних операціях, і прагнути до ліквідації валютних обмежень;

• Тимчасово надавати загальні ресурси Фонду державам-членам (при наявності відповідних гарантій), для того, щоб вони могли виправити порушення рівноваги їхніх платіжних балансів, уникаючи заходів, які могли б принести шкоду на національному або міжнародному рівні;

• Скоротити терміни  і масштаби дефіциту платіжних балансів. Учасники Бреттон-Вудської конференції доручили Фонду виконання трьох основних функцій [18, с. 90]:

1) Контроль за виконанням  «кодексу поведінки» (тісної співпраці  у питаннях міжнародної валютної  політики та міждержавного платіжного  обороту; 

2) Надання членам фонду  фінансових ресурсів з метою забезпечення виконання ними «кодексу поведінки»;

3) Організація форумів  для взаємних консультацій країн-членів  і співробітництва з міжнародних  валютних питань.

Пізніше країни-члени  визначили для МВФ і додаткові  функції та обов'язки в залежності від вимог часу та обставин. Зараз МВФ має такі завдання:   

-- Здійснення нагляду  за узгодженою системою впорядкованого  обміну національних валют;

-- Надання кредитів  своїм членам на реорганізацію  економіки для встановлення більш  ефективного співробітництва;

-- Надання додаткових  послуг країнам-членам (підвищення  кваліфікації персоналу, технічна  допомога в спеціалізованих сферах, інформаційне забезпечення).

Але поряд з тим, основним завданням МВФ є не лише надання фінансових ресурсів країнам-членам. Серед статутних завдань фонду також виділяють:

- здійснення  досліджень, аналізу та прогнозування розвитку світової економіки та міжнародних фінансових ринків;

- спостереження  за макроекономічною політикою  членів фонду: щорічне відвідання кожної країни-члена фонду місією МВФ та підготовка щорічної доповіді для Ради Директорів із оцінками економічної політики, результати конфіденційного обговорення та оцінки МВФ надсилаються до відповідальних керівних державних службовців зацікавленої країни, а загальні підсумки обговорення та висновки експертів фонду оприлюднюються (за згодою відповідної країни);

- розроблення,  широке обговорення та затвердження міжнародних стандартів щодо валютообмінних операцій, грошової та фіскальної політики, статистики платіжного балансу:

- надання та координація технічної допомоги з питань монетарної політики, валютного та банківського регулювання, фіскальної політики.

Підсумовуючи вищесказане, слід зазначити, що МВФ є так званим кредитором “першої руки”, тобто ресурси фонду треба повертати в першу чергу. МВФ також відіграє вирішальну роль у Паризькому клубі офіційних кредиторів та все більш вагому роль - у Лондонському клубі комерційних кредиторів. МВФ разом із Світовим банком координують в разі наявності програми фінансової співпраці з країною-членом також і двостронню фінансову грантову допомогу, двосторонні кредитні програми та кредитні програми інших міжнародних організацій для такої країни. Засобом згаданої координації є проведення засідань спеціальних консультативних груп донорів та кредиторів.

 

3.  Структура організації та членство в ній