Міжнародний кредит

      В структурі боргу банківського сектору найпоширенішим фінансовим інструментом зовнішніх запозичень на 01.07.2009 залишаються кредити (23.7 млрд. дол. США, 67.2% від обсягу зовнішнього боргу банків).

      Банки, що мають державну частку власності, скоротили обсяг своїх зовнішніх зобов’язань на 0.5 млрд. дол. США до 2.6 млрд. дол. США, за рахунок погашення кредитів, головним чином короткострокових (які зменшились на 0.4 млрд. дол. США або на 67%).

      Зовнішній борг інших секторів економіки (включно з кредитами прямих інвесторів) на 1 липня 2009 року становив 45.9 млрд. дол. США (45.7% від валового зовнішнього боргу). За січень-червень 2009 року його

обсяг зріс лише на 0.4 млрд. дол. США (на 1%). При цьому:

      • зростання виплат за раніше залученими кредитними ресурсами при одночасному обмеженні нових надходжень спричинило зменшення заборгованості за довгостроковими гарантованими та негарантованими кредитами (-2.2 млрд. дол. США), а також облігаціями та іншими борговими

паперами (-0.2 млрд. дол. США). Зростання заборгованості внаслідок залучення зовнішніх кредитів українськими компаніями відбувалося лише в сегментах міжфірмового боргу та короткострокового кредитування, де заборгованість зросла на 0.7 та 0.2 млрд. дол. США відповідно. Значно зросла прострочена заборгованість за негарантованими кредитами (0.5 млрд. дол. США);

      • одночасно погіршення стану розрахунків за товари, роботи, послуги призвело до зростання заборгованості за торговими кредитами (на 1.2 млрд. дол. США) та простроченої заборгованості за ними (на 0.2 млрд. дол. США).  Співвідношення короткострокового і довгострокового боргу інших

секторів  зросло з 0.316 на початок року до 0.403 на 1 липня 2009 року.

      Борг підприємств, що мають державну частку власності на 01.07.2009 року становив 6.3 млрд. дол. США, що на 1.6 млрд. дол. США більше, ніж на початок року, головним чином через значне зростання короткострокових торгових кредитів (на 2.1 млрд. дол. США). Одночасно скоротились зобов’язання державних підприємств за довгостроковими гарантованими, негарантованими та торговими кредитами (на 0.5 млрд. дол. США).

      Основною  валютою зовнішніх  запозичень України  на 1 липня 2009 року залишається долар США, хоча його частка скоротилася до 77.3% проти 80% на початок року. Помітно зросли за останні 3 квартали зобов’язання у СПЗ (6.0% проти 0.1% на 01.10.2008 р.), частка зобов’язань у євровалюті майже не змінилась (12% на 01.07.2009 проти 10.9% на 01.10.2008 р.).

      На  останок хотілося б зазначити кілька слів про стан зовншніх зобов’язань самої держави. По-перше, слід відмітити, що наша країна більшу частину міжнародних кредитів отримує від світових валютно-кредитних установ. Так було і в цьому році. І хоч за програмою державного запозичення на 2009 рік наша Україна в цьому році мала отримати 2 із 3,3 млрд. дол. США зовнішніх кредитів через ОЗДП, та не так сталося, як гадалося. На жаль, на сайті Міністерства фінансів жодним словом нічого не сказано про об’єм випуску ОЗДП в цьому році, але можна із впевненістю стверджувати, що отримані від МВФ два останні транші кредиту за програмою «stand-by» переводять акцент зовнішніх запозичень саме на міжнародні кредитні установи (адже це 6,1 млрд. дол. США).

      Кредит  від МВФ є досить дешевим і  спокусливим для уряду, оскільки передбачає виплату відсотків у розмірі близько 2% річних від загальної суми боргу. Виплата тіла позики почнеться аж у 2012 році і триватиме до 2014 року.

      Якщо  економіка України у цей період буде зростати, погашення позики не складе особливих труднощів. Коли ж  реалізується песимістичний сценарій, тягар боргу, навіть з врахуванням знецінення грошей, виявиться занадто важким для ослабленої держави.

      Зараз заборгованість перед МВФ у розрахунку на одного жителя України складає  близько 225 доларів.

      Найбільшу критику у скептиків фонду  викликає не стільки посилення боргового навантаження, скільки вимоги стабілізаційної програми, які фінансова організація поставила перед Україною в обмін на регулярні транші. 

Рис. 3. Графік погашення Україною кредиту stand-by від МВФ [9] 

      Найрадикальніші критики МВФ вбачають в умовах надання кредиту шкідливе втручання  в економіку держави. Представники фонду пояснюють свої рішення  намаганням стабілізувати макроекономічну ситуацію, не допустити росту інфляції і бюджетного дефіциту, а також погіршення платіжного балансу.

      Проте наслідки співпраці із фондом, незважаючи на критику, були досить позитивними  для України: зниження інфляції, зменшення ризиків у банківському секторі, стабілізація валютного курсу.

      Довгострокові і дешеві кредити МВФ сприяли  вирішенню проблем платіжного балансу. Завдяки наданій підтримці, став можливим відтік 7,1 мільярда доларів на рефінансування зовнішнього боргу банків та корпорацій за вісім місяців 2009 року, а також внутрішній відтік 5,7 мільярда доларів з банків, які осіли у кишенях населення.

      Таким чином можна зробити висновок, що наша держава за роки незалежності стала активним учасником процесів міжнародного кредитування. Участь у цьому процесі допомогла нашій країні значною мірою вирішити ті фінансові та економічні проблеми, що звалилися на нашу державу із приходом світової фінансової. Тож можна говорити про позитивний вплив міжнародного кредитування для України.

Висновки

      У своїй роботі я спробував дати характеристики міжнародного кредиту, його основним видам та формам, а також показати роль міжнародного кредитування для України. Узагальнимо отримані дані.

      Міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики. Міжнародний кредит – це також форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн.

      За  своєю сутністю він тісно пов’язаний із фундаментальними економічними законами. Як елемент механізму дії закону вартості міжнародний кредит знижує індивідуальну вартість товарцв в порівнянні з їх суспільною вартістю, наприклад, на основі впровадження імпортного устаткування, купленого в кредит. Міжнародний кредит пов'язаний із законом економії робочого часу, живої і уречевленої праці, що сприяє збільшенню суспільного багатства за умови ефективного використання запозичених коштів.  Міжнародний кредит бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях: при перетворенні грошового капіталу в промисловий шляхом придбання імпортного устаткування, сировини, палива; в процесі виробництва у формі кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках.

      Таким чином можна говорити про важливе  місце міжнародного кредиту у  системі економічних відносин країн  світу, адже його виникнення і дія  обумовлені об’єктивними економічними законами. Він відіграє як позитивну, так і дещо негативну роль. Позитивна роль міжнародного кредиту полягає у прискоренні розвитку продуктивних сил шляхом забезпечення безперервності процесу відтворення і його розширення. Негативна роль міжнародного кредиту в розвитку ринкової економіки полягає в загостренні її суперечностей – поглибленні диспропорцій розвитку та посиленні нечесної конкурентної боротьби.

      Щодо  форм та видів міжнародного кредиту, то тут в літературі можна знайти велику кількість різноманітних  класифікацій: за призначенням, видами, технікою надання, валютою займу, строками, забезпеченням. Проте основною, на мою думку, є класифікація за кредиторами (або джерелами фінансування). Згідно неї виділяють фірмові (приватні), банківські, брокерські, урядові, змішані, за участю приватних підприємств (зокрема банків) і держави, міждержавні кредити міжнародних фінансових інститутів.

      Після розгляду теоретичних аспектів я  також проаналізував дані зовнішнього  кредитування України. Тут потрібно наголосити на тому, що зовнішнє кредитування природно веде то появи такого явища, як державний борг, адже кредитні кошти надаються на принципах поворотності, тобто їх потрібно повертати кредиторам. Тому подальший аналіз ситуації в Україні я проводив із точки зору аналізу її зовнішнього боргу.

      Основною  тенденцією було збільшення об’єму зовнішнього боргу за останні 4 роки із 40 до 100 млрд. дол. США. Таке зростання зумовлено бумом корпоративного кредитування у 2006-2007 роках, що був викликаний стрімким зростанням споживання в Україні, так і в усьому світі. Стрімке зростання кредитування банків призвело до того, що із настанням фінансової кризи, цей борг повис мертвим тягарем для багатьох із них, ледь не зруйнувавши їх. Саме через це держава була змушена позичати гроші в МВФ, які були першою чергою використані саме для стабілізації валютного ринку, рекапіталізації банків та погашення зобов’язань державних компаній (зокрема, НАК «Нафтогаз»). Кредити МВФ були отримані вже в розмірі більше 10 млрд. дол. США на досить вигідних умовах, проте вони саме збільшили зобов’язання урядового сектору та ОГКР, піднявши їх рівень на середину 2009 року до майже 20 млрд. дол. США.

      Проте ситуацію із зовнішнім боргом Україну можна вважати прийнятною, адже за даними Мінфіну відношення державного боргу до ВВП складатиме в цьому році 18,9%, що дуже далеко до критичної межі у 60%. До того ж зовнішні запозичення були досить позитивними для України: зниження інфляції, зменшення ризиків у банківському секторі, стабілізація валютного курсу, вирішення проблеми платіжного балансу.

      Загальний висновок для України – зовнішні запозичення зіграли позитивну роль стабілізації економіки держави після настання економічної кризи. Зрозуміло, що їх доведеться повертати, проте це вже буде в більш сприятливих економічних умовах. 

Література 

      1) Програма державного запозичення України на  2009 рік. (11)

      2) Розпорядження КМУ від 25 березня 2009 р. № 316-р «Про схвалення Концепції розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009 - 2013 роки». (13)

      3) Деньги, кредит, банки: учебник / Фин.  акад. при Правительстве РФ; под ред. О. И. Лаврушина. - 5-е изд., стер. - М.: КНОРУС, 2007. (3)

      4) Коротка Т.А., Лисенков Ю.М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. Навчальний посібник. Вид-во: Зовнішня торгівля, 2005 р. (5)

      5) Лагутін В. Д. Кредитування: теорія  і практика: Навчальний посібник  — 3-тє вид., перероб. і доп.  — К.: Товариство "Знання", КОО, 2002 року. (4)

      6) Лютий І. О. Державний кредит та боргова політика України: монографія. – К.: Центр навчальної літератури, 2008 р. (7)

      7) Международные валютно-кредитные и финансовые отношения - под. ред. Л.Н. Красавиной 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2005. (1)

      8) Міжнародна економіка. Конспект лекцій КНЕУ. (2)

      9) Співпраця України з МВФ: ціна  питання. Роман Кирилюк // Економічна  правда від 16.11.2009. (10)

      10) Ушакова Н. М. Державні фінанси. Управління державним боргом: навч. підручник. – К.: АВТ, 2004 р. (17)

      11) Міністерство фінансів. Статистика. Електронне джерело: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=224494&cat_id=224493

      12) НБУ. Статистика. Електронне джерело: http://www.bank.gov.ua/Statist/index_DEBT.htm  (6)