Міжнародний кредит

      По-перше, кредит стимулює зовнішньоекономічну діяльність країни. Тим самим створюється додатковий попит на ринку для підтримки кон'юнктури. Зовнішня торгівля в кредит стала міжнародною нормою, особливо для товарів, що мають тривалий цикл виготовлення, споживання і високу вартість. В умовах здорожчання продукції і збільшення частки машин і устаткування у світовій торгівлі імпортери й експортери зацікавлені у використанні зовнішньоторговельних кредитів. Будівництво підприємств за кордоном також здійснюється за рахунок кредиту, що використовується для оплати імпортного устаткування, особливо технологічного й енергетичного. У сучасних умовах зросла «зв'язаність» кредитів з експортними поставками з країни-кредитора. Умовою позики ставиться використання його на закупівлю товарів в кредитуючій країні. Тим самим міжнародний кредит служить засобом підвищення конкурентоспроможності фірм країни-кредитора.

      По-друге, міжнародний кредит створює сприятливі умови для зарубіжних приватних інвестицій, оскільки зазвичай зв'язується з вимогою про надання пільг інвесторам країни-кредитора; застосовується для створення інфраструктури, необхідної для функціонування підприємств, зокрема іноземних і спільних, сприяє зміцненню позицій національних підприємств, банків, пов'язаних з міжнародним капіталом.

      По-третє, кредит забезпечує безперебійність міжнародних розрахункових і валютних операцій, що обслуговують зовнішньоекономічні зв'язки країни.

      По-четверте, кредит підвищує економічну ефективність зовнішньої торгівлі й інших видів зовнішньоекономічної деіяльності країни.

      Негативна роль міжнародного кредиту в розвитку ринкової економіки полягає в загостренні її суперечностей.

      Перш  за все заглиблюються диспропорції в економіці. Міжнародний кредит форсує перевиробництво товарів, перерозподіляючи позичковий капітал між країнами і сприяючи стрибкоподібному розширенню виробництва в періоди підйому і періодичним його спадам. Міжнародний кредит підсилює диспропорції суспільного відтворення, полегшуючи розвиток найбільш прибуткових галузей і затримуючи розвиток галузей, в які не притягується іноземний капітал.

      Міжнародний кредит — знаряддя конкурентної боротьби країн за ринки збуту, сфери використання капіталу, джерела сировини, за перевагу у вирішальних областях науково-технічного прогресу. Підприємства активно використовують кредит для придбання джерел сировини, розширення ринків збуту, сфер використання капіталів. По каналах світового ринку позичкових капіталів відбувається переміщення «гарячих» грошей, що підсилює нестійкість грошового обігу й кредиту, валютної системи, платіжних балансів, національної і світової економіки в цілому. При цьому проявляются межі міжнародного кредиту, які залежать від: закономірностей процесу матеріального виробництва і розподілу сукупного суспільного продукту, постійної поновлюваності кругообігу капіталу, що визначає джерела і потреби в іноземних позичкових засобах; забезпечення поворотності кредиту в строк.

      Кредитна  політика країн служить засобом зміцнення позиций країни-кредитора на світових ринках. По-перше, міжнародний кредит використовується для перекладання прибутків з країн-позичальників, підсилюючи позиції країн-кредиторів. У той же час щорічні платежі по поверненню позик з процентами, що перевищують певну величину чистого доходу суспільства, за рахунок якого формуються накгромадження, що забезпечують зростання виробництва, негативно впливають на джерела формування цих накопичень у країнах-боржниках.

      По-друге, міжнародний кредит сприяє створенню і зміцненню в країнах-боржниках вигідних для країн-кредиторів економічного і політичного режимів.

      Двояка  роль міжнародного кредиту в умовах ринкової економіки виявляється  також в його використанні, з одного боку, для розвитку взаємовигідної співпраці країн, а з другої — як засоби конкурентної боротьби.

      Інтернаціоналізація виробництва і обміну, поява нових форм світогосподарських зв'язків служать об'єктивною основою розвитку різноманітних форм міжнародного кредиту. [7] 

2. Види та форми  міжнародного кредиту. Міжнародні валютно-кредитні установи. 

      Слід, по-перше, наголосити, що існує безліч підходів до класифікації кредитів взагалі  і міжнародних кредитів зокрема. Наприклад, міжнародний кредит за своїм характером поділяється на грошовий і товарний. При наданні позик у грошовій формі об'єктом позики виступають міжнародні платіжні засоби, вільно конвертовані національні валюти. Товарна форма міжнародного кредиту зв'язана з комерційним, або фірмовим кредитом — товари надаються підприємствами (фірмами) різних країн з відстрочкою платежу.

      Можна вважати, що існують три основні види міжнародного кредиту: 
  1) державний кредит, що надається на двосторонній і багатосторонній основі, включаючи позики міжнародних організацій;

      2) банківський кредит, пов'язаний з кредитними відносинами між банками різних країн;

      3) комерційний кредит, що безпосередньо  обслуговує зовнішню торгівлю  та послуги підприємств (фірм).

      Із  формуванням міжнародних ринків капіталів пов'язано перетворення найбільших національних банків провідних країн світу в транснаціональні банківські компанії, утворення постійних банківських консорціумів або синдикатів. В основі відсоткової ставки, яку сплачують за міжнародним кредитом позичальники, лежить сьогодні міжбанківська відсоткова ставка; залежно від того, які банки входять у міжнародний банківський синдикат, це може бути або Лондонська міжбанківська відсоткова ставка (ЛІБОР), або Паризька (ПІБОР), або Сінгапурська (СІБОР). [5]

      Класифікація  форм кредиту також здійснюється за:

• призначенням:

• комерційні кредити, що обслуговують міжнародну торгівлю товарами та послугами;

• фінансові кредити, що використовують для інвестиційних об’єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішнього боргу, проведения валютної інтервенції центральним банком;
• проміжні кредити для обслуговування змішаних форм експорту капіталів, товарів, послуг (наприклад, інжиніринг);

• видами:

• товарні (при експорті товарів з відстроченням платежу);

• валютні (у грошовій формі);

 
 

• технікою  надання:

• наявні кредити, що зараховуються на рахунок позичальника;

• акцептні у формі акцепту (згоди платити) тратти банком імпортера;
• депозитні сертифікати;
• облігаційні позики, консорціональні кредити та ін.;

• валютою займа:

• міжнародні кредити у валюті або країни-боржника, або країни-кредитора, або третьої країни, або в міжнародних валютних одиницях (СДР);

• строками:

• короткострокові кредити (від одного дня до одного року, іноді до вісімнадцяти місяців);

• середньострокові (від одного року до п'яти років);
• довгострокові (понад п'ять років);

• забезпеченням:

• забезпечені кредити;

• бланкові кредити.

      (Як забезпечення використовуються товари, комерційні і фінансові документи, цінні папери, нерухомість, інші цінності, іноді золото. Наприклад, Італія, Уругвай, Португалія (в середині 70-х рр.), деякі країни (у 80-х рр.), що розвиваються, використовували міжнародні кредити під заставу частини офіційних золотих запасів, що оцінюються за середньоринковою ціною. Бланковий кредит видається під зобов'язання (вексель) боржника погасити його в строк.)

• За категорією кредитора розрізняють міжнародні кредити:

• фірмові (приватні);

• банківські;
• брокерські;
• урядові;
• змішані, за участю приватних підприємств (зокрема банків) і держави;
• міждержавні кредити міжнародних фінансових інститутів.

      Фірмовий (приватний) кредит надається експортером іноземному імпортерові у вигляді відстрочення платежу (до семи років) за товари. Він оформляється векселем або відкритим рахунком. При вексельному кредиті експортер виставляє перевідний вексель (тратту) на імпортера, який акцептує його при отриманні комерційних документів. Кредит по відкритому рахунку заснований на угоді експортера з імпортером про запис на рахунок покупця його заборгованості по ввезених товарах і його зобов'язанню погасити кредит в певний термін (в середині, кінці місяця). Такий кредит застосовується при регулярних постачаннях і довірчих стосунках між контрагентами. 
 До фірмових кредитів відноситься також авансовий платіж імпортера. Купівельний аванс (попередня оплата) є не тільки формою кредитування іноземного експортера, але і гарантією прийняття імпортером замовленого товару (наприклад, криголама, літака, устаткування і ін.), який важко продати. 
 Банківські міжнародні кредити надаються банками експортерам і імпортерам, як правило, під заставу товарно-матеріальних цінностей, рідше надається незабезпечений кредит крупним фірмам, з якими банки тісно зв'язані. Загальноприйнято створювати банківські консорціуми, синдикати, пули для мобілізації крупних кредитних ресурсів і розподілу ризиків. Банки експортерів кредитують не тільки національних експортерів, але і безпосередньо іноземного імпортера: кредит покупцеві активно розвивається з 60-х рр. Тут виграє експортер, оскільки своєчасно отримує інвалютну виручку за рахунок кредиту, наданого банком експортера покупцю, а імпортер набуває необхідних товарів у кредит.

      Крупні  банки надають акцептний кредит у формі акцепту тратти. При  цьому акцептант стає безпосереднім  плательщиком по векселю, але за рахунок засобів боржника (трасата). На акцептному ринку перевідні векселі, що акцептуються, в різних валютах вільно продаються. 
 Брокерський кредит – проміжна форма між фірмовим і банківським кредитами. Брокери запозичують засоби у банків; роль останніх зменшується.

      Міждержавні кредити надаються на основі міжурядових угод. [3] Особливо хотілося б детальніше наголосити на ролі міжнародних валютно-кредитних організацій у міждержавному кредитуванні.

      Їх  виникнення обумовлене розвитком інтернаціоналізації господарювання (в тому числі виникненням транснаціональних корпорацій), розвитком міждержавного регулювання, необхідністю спільного вирішення проблем розвитку світової економіки.

      До  основних міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій належать:

            1) Група Світового банку;

            2) Міжнародний валютний фонд (МВФ);

            3) Банк міжнародних розрахунків (БМР);

            4) Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

      Ці  інститути надають країнам кредити, розробляють принципи функціонування світової валютної системи та здійснюють міждержавне регулювання валютно-кредитних  і фінансових відносин. 
Багатосторонні установи відіграють значну роль у вирішенні проблем заборгованості шляхом забезпечення вагомого зовнішнього фінансування програм змін. Головна роль міжнародних банків розвитку (таких як Світовий банк та інші регіональні установи) пов'язана з концесійним та неконцесійним фінансуванням із метою розвитку. Поряд зі світовими існують ще й регіональні та міжурядові банки; Європейський інвестиційний банк, Міжамериганський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку та ін.

      Чимало  країн спираються на багатосторонні джерела для отримання коштів на розвиток і залучення додаткових коштів. Основними багатосторонніми джерелами надання коштів є МВФ та Світовий банк. [4]

      Міжнародний валютний фонд (МВФ) - спеціалізована установа ООН, створена 1945 року для сприяння міжнародному співробітництву в сфері валютної політики, забезпечення збалансованого розвитку міжнародної торгівлі, підтримки стабільності виплат та упорядкування валютних відносин між країнами-членами, ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів тощо.

      Для досягнення визначеної мети за рахунок  власних і залучених коштів фонд надає кредити для підтримки платіжних балансів країн - членів МВФ.

      Обмеженням  розмірів кредитів МВФ є умови: