Мотивація оплати праці на підприємстві

Об'єктом калькулювання є продукція чи послуги, собівартість яких обчислюється.

Калькуляційною  є одиниця кількісного вимірювання продукції (штуки, тонни, метри тощо).

Розглянемо більш докладно, як складають калькуляцію собівартості.

Стаття І. Сировина і  матеріали. До цієї статті належать такі витрати:

• на сировину;
• на основні і допоміжні матеріали;
• на покупні вироби та напівфабрикати.

Стаття II. Енергія технологічна. Ця стаття включає в себе витрати на всі види енергії для роботи виробництва:

• паливо;
• електроенергію;
• пар;
• газ.

Така енергія безпосередньо  використовується в технологічному процесі для зміни стану або  форми предметів праці (плавлення, сушіння, зварювання, пошиття тощо).

Стаття III. Основна та додаткова заробітна плата основних виробничих робітників. До цієї статті належать витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію.

• доплати та надбавки робітникам за кваліфікацію;
• доплати та надбавки робітникам за перевиконання плану;
• доплати та надбавки робітникам за роботу в святкові та вихідні дні;
• доплати та надбавки робітникам за виконання державних обов'язків;
• оплату відпусток та ін.

Стаття IV. Утримання та експлуатація машин і механізмів. Вона включає в себе такі витрати:

• амортизаційні відрахування на машини та устаткування;
• витрати на електроенергію, пальне, мастильні матеріали для машин та устаткування;
• витрати на придбання технологічного інструменту, запасних частин та агрегатів для устаткування;
• витрати на ремонт та технологічне обслуговування;
• витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу

 

Стаття V. Загальновиробничі (накладні) витрати. Стаття V, як і ст. IV, також є комплексною. Вона поєднує витрати на такі потреби:

• управління, виробниче і господарське обслуговування в межах виробництва;
• заробітну плату з відрахуваннями на соціальні потреби працівників управління, спеціалістів, службовців;
• амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах;
• охорону праці;
• техніку безпеки, охорону, протипожежну безпеку;
• досліди, випробування, винахідництво;
• підготовку кадрів, адміністративні та канцелярські витрати;
• відрядження;
• обов'язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення навколишнього середовища);
• придбання патентів, ліцензій тощо.

Розподіляються накладні витрати пропорційно до основної заробітної плати основних виробничих робітників, крім амортизаційних відрахувань. Вони обчислюються окремо і додаються до визначеної суми:

Стаття VI. Підготовка і  освоєння виробництва. До даної статті належать витрати на такі цілі:

• освоєння нових підприємств, виробництв, цехів;
• підготовку і освоєння нової продукції;

Стаття VII. Позавиробничі  витрати. До позавиробничих відносять витрати на такі цілі:

• маркетингові дослідження;
• рекламу продукції;
• заходи щодо стимулювання збуту.

Деякі з цих витрат є прямими і їх можна обчислити  безпосередньо на окремі вироби (витрати  на тару, пакування, транспортування, рекламу), а деякі – непрямими (на аналіз та дослідження ринку; комісійні виплати організаціям збуту; проведення ярмарків). Такі витрати розподіляються між виробами пропорційно до виробничої собівартості.

 

Таблиця 1.3.1. Порядок розподілу витрат

№	Стаття калькуляції	Порядок розрахунку
1	Витрати на основні матеріали  та сировину	Прямим рахунком
2	Покупні напівфабрикати та комплектуючи вироби	Прямим рахунком
3	Зворотні відходи	Віднімається прямим рахунком
4	Транспортно–заготівельні витрати	прямим рахунком або % від статті 1
Всього матеріальних витрат		Алгебраїчна сума приведених статей
5	Всі види енергії на технологічні цілі	Прямим рахунком
6	Основна зарплата основних робочих	Прямим рахунком
7	Додаткова платня основних робочих	% від статті 6 (до 30%)
8	Відчислення на соціальне  страхування	% від суми статей 6 та 7
9	Витрати на підготовку виробництва  нової продукції	Прямим рахунком
10	Витрати на спеціальний  інструмент та оснащення	Прямим рахунком
11	Витрати на утримання  та експлуатацію обладнання	% від статті 6 (100% та більше)
Всього технологічна собівартість		Сума приведених статей
12	Внутрішньогосподарчі  витрати	% від статті 6 (100% та більше)
13	Витрати від браку  продукції (планують тільки заготівельні виробництва)	% від статті 11.
Всього внутрішньогосподарська чи цехова СВ		Сума приведених статей
14	Загально господарчі чи фабрично–заводські витрати	% від статті 6
Всього загально господарча чи виробнича СВ валової продукції		Сума приведених статей
15	Невиробничі чи комерційні витрати	% від суми всіх наведених  статей
16	Інші витрати	Прямим рахунком
Всього товарна чи комерційна СВ		Сума приведених статей

 

1.4 Основні  методи калькулювання собівартості

 

Позаказний  метод застосовується найчастіше в індивідуальному і дрібносерійному виробництві, а також для калькулювання собівартості робіт ремонтного й експериментального характеру. Метод цей полягає в тому, що витрати на виробництво враховуються по замовленням на виріб чи на групу виробів. Фактична собівартість замовлення визначається по закінченні виготовлення виробів чи робіт, що відносяться до цього замовлення, шляхом підсумовування усіх витрат по даному замовленню. Для начислення собівартості одиниці продукції загальна сума витрат за замовленням поділяється на кількість випущених виробів.

Попередільний метод калькулювання собівартості знаходить застосування в масовому виробництві з коротким, але закінченим технологічним циклом. Продукція, що випускається підприємством, однорідна по вихідному матеріалу і характеру обробки. Облік витрат при цьому методі здійснюється по стадіях (фазам) виробничого процесу.

Нормативний метод обліку і калькулювання є найбільш прогресивним, тому що дозволяє вести повсякденний контроль за ходом виробничого процесу, за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції. В цьому випадку витрати на виробництво підрозділяються на дві частини: витрати в межах норм і відхилення від норм витрат. Все витрати в межах норм враховуються без групування, по окремим замовленням. Відхилення від встановлених норм враховуються по їх причинам и винуватцям, що дає можливість оперативно аналізувати причини відхилень. При цьому фактична собівартість виробу при нормативному методі обліку визначається шляхом сумування витрат по нормам і витрат в результаті відхилень і змін поточних нормативів.

При використанні кожного  з перерахованих методів контроль за рівнем витрат найбільш ефективно  здійснювати по місцям їх виникнення, центрам витрат, центрам відповідальності.

Центри витрат представляються виробничими і структурними підрозділами, які характеризуються різноманіттям функцій і виробничих операцій, що дозволяє деталізувати облік, посилити контроль за витратами і підвисить точність калькулювання.

Центр відповідальності – організаційний підрозділ, який очолюється керівником, котрий забезпечує контроль планових, нормативних і фактичних витрат. Вони підрозділяються на головні і функціональні. Головні центри контролюють витрати по місцям їх виникнення, а функціональні поширюють витрати на інші місця їх виникнення при умові, що цей центр обслуговує кілька центрів витрат.

 

1.5 Планування витрат

 

План витрат у складі показників кошторису (собівартості продукції) і  планових калькуляцій виробів розробляється  на основі Виробничої програми підрозділу і норм витрат ресурсів.

Для кращого сприйняття схема істотно спрощена, на ній  не показано взаємозв'язків між підрозділами в процесі розроблення плану  й особливо між основними і  допоміжними структурними одиницями. Одним із проявів таких зв'язків  є метод формування внутрішніх витрат, а саме напівфабрикатний і безнапівфабрикатний.

У першому випадку  до складу витрат підрозділів входить  вартість напівфабрикатів і продукції, виготовленої іншими підрозділами підприємства. Такий порядок обов'язковий, коли між підрозділами існують справжні чи умовні ринкові відносини.

За безнапівфабрикатного методу, який найбільш поширений у  вітчизняній промисловості, вартість напівфабрикатів власного виробництва  не заноситься до собівартості продукції  виробничих підрозділів. Їх передання  за технологічним маршрутом контролюється системою не бухгалтерського, а оперативного обліку. У цьому випадку сума витрат основних виробничих підрозділів дорівнює витратам підприємства, оскільки внутрішній оборот тут не враховується.

При цьому треба мати на увазі, що вартість продукції і послуг допоміжних і обслуговуючих підрозділів завжди входить до собівартості продукції основних підрозділів. Для цього здійснюється розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами пропорційно обсягу наданих ними послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3. Спрощена схема складання плану витрат підприємства

 

Отже, планування витрат, як і їх фактичне формування, здійснюється знизу вверх, починаючи з місць  витрат і центрів відповідальності. Закінчується цей процес складанням загального кошторису підприємства і визначенням собівартості продукції. Схематично це показано на рис. 3. При цьому слід враховувати, як відшкодовуються витрати на утримання апарату управління, загальних відділів і служб: відносяться на собівартість продукції (калькулювання за повними витратами) чи розглядаються як витрати періоду і повністю відшкодовуються в розрахунковому періоді безпосереднім відніманням їх суми від виручки періоду. Перший варіант був традиційним для нашої промисловості. Другий упроваджується з 2008 р. згідно з новими положеннями бухгалтерського обліку, що відповідають міжнародним стандартам.

 

 

Розділ 2: Аналіз витрат на виробництво продукції ВАТ «Шепетівський м'ясокомбінат» Хмельницької області

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

Відкрите акціонерне товариство "Шепетівський м'ясокомбінат" Хмельницької області. ВАТ «Шепетівський м'ясокомбінат » (далі – Товариство) організоване в 1975 р.

Товариство організовано з метою забезпечення населення Хмельницької області м’ясо-молочною продукцією протягом всього року.

Для розвитку тваринництва господарства має багато передумов. Розташоване підприємство в межах  міста, має з ним гарний зв’язок  дорогами з твердим покриттям. Господарство має потужні водопровідні – каналізаційні мережі. Розташування земель поряд водосховища дає можливість розвивати землеробство, яке становить основну частку кормів.

Найближча залізнична станція Шепетівка – товарна знаходиться в 5 км від господарства та станція Шепетівка– в 4.5 км.

Район, де знаходиться  Товариство, розташований в північній  частині Лівобережної України, яка  в цілому характеризується помірним кліматом: літо тепле зі значною  кількістю опадів. зима не дуже холодна. Основними видами ґрунтів є чорноземи. Таким чином, ґрунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування основних видів кормів.

Серед обслуговуючих  виробництв можна виділити механічну  майстерню. Для зберігання продукції  призначені 2 склади. З метою безпосередньої переробки продукції на місцях її виготовлення на території господарства розташований невеликий цех по переробці молока. Але останній рік у зв’язку з відсутністю грошових коштів цех не працює.

Обрана організаційно-виробнича  структура господарства є доцільною  та сприяє більш ефективному управління виробничо-господарською діяльністю, оперативному управлінню та контролю за виробничими процесами в структурних підрозділах.

Галузеву структуру  та рівень спеціалізації господарства розглянемо на основі даних про реалізацію товарної продукції в таблиці:

Таблиця 2.1.1 Розмір и структура товарної продукції

Вид продукції	2010 р.		2011 р.		2012 р.		Відхиленн
	виручка тис. грн.	стуктура %	виручка, тис. грн.	структура %	виручка тис. грн	Структура %	виручка тис грн	Структура %
Продукція рослинництва в т.ч. зернові	312	30,9     59,0	232	36,6     48,4	304	37,6     51,6	– 8	– 6,7     – 7,4
соняшник	8	1,5	23	4,8	18	3,1	+ 10	+ 1,6
цукрові буряки	204	38,6	212	44,5	254	43,1	+ 50	+ 4,5
Інша продукція	5	0,9	11	2,3	13	2,2	+ 8	+ 1,3
Разом по рослинництву	529	100	478	100	589	100	+ 60
Продукція тваринництва в т.ч. худоба і птиця	652	46,1     82,5	266	39,6     51,5	643	52,6     78,2	– 9	+ 6,5     – 4,3
Велика рогата худоба	579		208		516		– 63
Свині	73		58		127		+ 54
Молоко цільне	136	17,2	250	48,4	180	21,7	+ 44	+ 4,5
Інша	2	0,3	1	0,1	1	0,1	+ 1	– 0,2
Разом по тваринництву	790	100	517	100	824	100	+ 34
Промислова продукція	347	20,2	286	21,9	74	4,7	– 273	– 15,5
Реалізація іншої продукції, робіт  і послуг	48	2,8	24	1,9	80	5,1	+ 32	+ 2,3
Всього	1714	100	1305	100	1567	100	– 147