Монополія України її роль та сутність

     визначення  категорій витрат, що не підлягають обов’язковому врахуванню при регулюванні  тарифів на послуги суб’єктів  природних монополій, у відповідному  нормативному акті;

     внесення  змін до норм статті 9 Закону України  «Про природні монополії» в частині  зміни правових засад формування витратної частини тарифів на послуги суб’єктів природних  монополій.

     Перший  варіант вирішення проблеми є  найбільш радикальним і найбільш перспективним. Разом із тим, він  потребує найбільше ресурсів і часу на розробку та опробування відповідних  методик на конкретних ринках природних  монополій, навчання спеціалістів тощо. Крім того, наявність, з одного боку, норм частини другої статті 9 Закону України «Про природні монополії», що орієнтує органи регулювання на модель «витрати плюс», а з іншої  – зацікавленості впливових груп інтересів у збереженні саме такої  моделі регулювання, істотно утруднює запровадження альтернативних моделей  регулювання.

       Так, в межах реформування житлово-комунального  сектора економіки Уряд України  вперше спробував відійти від  методу розрахунку планового  прибутку як відсотку від повної  собівартості. Було затверджено  нову методику розрахунку планового  прибутку залежно від інвестиційних  потреб підприємства, визначених  на основі розробленої інвестиційної  програми. Однак, досвід засвідчив,  що більшість міст України  продовжують використовувати старий  підхід до регулювання тарифів  в частині планування прибутку, нехтуючи при цьому положеннями  нового нормативного документу.

     Другий  варіант теоретично дозволяє найбільш оперативно і з найменшими витратами  ресурсів створити умови для вирішення  проблеми. Тому саме він ще у 2004 році був запропонований Антимонопольним  комітетом України, який розробив проект відповідної постанови Кабінету Міністрів України. Однак, невизначеність поняття «враховуються при регулюванні  цін (тарифів) на товари суб’єктів природних  монополій», що міститься у частині  другій статті 9 Закону України «Про природні монополії» дозволила представникам  протидіючих груп інтересів тлумачити термін «враховуються» як «підлягають обов’язковому відшкодуванню у повному обсязі». За такого тлумачення вдосконалення структури витратної частини тарифів на послуги суб’єктів природних монополій на основі нормативного акта Кабінету Міністрів України є неможливим.

     Тому  за умов, що склалися, необхідним і найбільш доцільним початковим кроком у напрямі  вдосконалення системи тарифного  регулювання природних монополій  є третій варіант внесення змін до статті 9 Закону України «Про природні монополії», що передбачали б нормативне обмеження витрат, які враховуються при регулюванні цін і тарифів  на товари і послуги суб'єктів  природних монополій.

     Прийняття таких змін має унеможливити суб'єктам  природних монополій маніпулювання витратами, зокрема, їх необґрунтоване завищення, включення до них необґрунтованих витрат  і наднормативних втрат,  а також витрат, які не відносяться безпосередньо до виробництва та постачання цих послуг. 
 
 

      Висновки

     Теоретичний аналіз та узагальнення практики функціонування господарюючих суб’єктів на ринках природних монополій в Україні  дозволяє виділити наступні положення  та висунути пропозиції щодо удосконалення  механізму їх державного регулювання.

     Монополії, як господарські утворення, відіграють вагому роль у народногосподарському  відтворювальному процесі та сприяють прискоренню динамічного розвитку суспільного виробництва. Однак, монополія  є потенційним носієм монополізму. Монополізм проявляється при порушенні  ринкових механізмів, що призводить до гальмування науково-технічного прогресу, цінового диктату на ринку. Проте, негативні  наслідки монополізму можуть бути суттєво  обмежені за допомогою ефективного  державного регулювання. У зв’язку  з цим, виникає необхідність зміни  акцентів із боротьби з монополією як господарською структурою, на створення  дієвої системи державного контролю за її поведінкою на ринку з метою  попередження ймовірних проявів  монополізму.

     Високий рівень концентрації капіталу в умовах природної монополії, що спричиняє  одноосібну економічну владу, на сучасному  етапі є оптимальним станом відповідного товарного ринку. Монопольне становище  окремого господарюючого суб’єкта у  цих сферах через природні, технологічні та територіальні фактори є економічно обґрунтованим та оправданим із соціальної точки зору, оскільки забезпечує значну економію суспільних втрат при одночасному  досягненні беззбитковості виробництва. Стан природної монополії має  тимчасовий характер і залежить від  існуючого рівня науково-технічного прогресу, оскільки розвиток технологій та зміна ринкових пріоритетів може призвести до зникнення об’єктивних  умов для її існування.

     Аналіз  практики функціонування природних  монополій в Україні засвідчив  зловживання останніми своїм  становищем з метою отримання  монопольного прибутку, що характеризується наступними чинниками: випереджаючим, порівняно із середньо економічним значенням, зростанням цін на власну продукцію; ціновою дискримінацією споживачів; зниженням якості продукції; високим рівнем бартерних та взаємозалікових схем розрахунків у загальній структурі платежів тощо. Ці обставини споріднюють природні монополії з іншими типами монополій та роблять їх небезпечними для суспільства.

     Надання значних управлінських і комерційних  свобод господарюючим суб’єктам  на ринках природних монополій у  період економічних трансформацій  при мінімальній відповідності  умовам “досконалого ринку” зумовлює необхідність посилення державного контролю за їх діяльністю, розробки ефективних заходів захисту інтересів споживачів, а також організації справедливої конкуренції тією мірою, якою вона можлива  в існуючих соціально-економічних  умовах. При цьому ефективність системи  державного регулювання природних  монополій визначається співвідношенням  затрат і вигод суспільства на такі цілі.

     Вагомим чинником у процесі реформування механізму державного регулювання  природних монополій в Україні  має стати подальший розвиток та удосконалення нормативно-законодавчої бази з питань регулювання економічних  відносин, які виникають у процесі  взаємодії суб’єктів природних  монополій з іншими учасниками ринкової системи, у тому числі, державою. Це зумовлює необхідність стабілізації правових аспектів регулювання на відповідних  товарних ринках на основі конкретизації  сфер застосування закону про природні монополії та традиційного антимонопольного законодавства, удосконалення правового  регулювання суб’єктів природних  монополій на регіональному рівні.

     Для успішної реалізації регуляторної політики у сферах природних монополій  в Україні потрібно активізувати процес реформування чинної системи  державних інституцій. З метою  мінімізації державних витрат на цілі регулювання та уніфікації організаційної структури управління і контролю доцільно створити єдине незалежне національне агентство з відокремленням у його складі департаментів галузевого регулювання та передачі усіх повноважень по регулюванню на загальнодержавному та регіональному рівнях. Функції контролю доцільно залишити за Антимонопольним комітетом України, а також надати такі повноваження суспільними організаціями (наприклад територіальними громадами).

     Важливою  умовою підвищення ефективності функціонування суб’єктів природних монополій, раціонального використання виробничого  потенціалу та формування конкурентних відносин у галузях електроенергетики, нафтогазового комплексу, залізничного транспорту та зв’язку є поглиблення  та активізація процесу їх реструктуризації. Наслідком цього процесу має  стати відокремлення господарюючих  суб’єктів, які об’єктивно є природними монополіями (власників мереж), та перетворення їх у юридично самостійні компанії при одночасному посиленні державного контролю за недискримінаційним доступом конкуруючих незалежних виробників до інфраструктурних мереж.

     З метою взаємоузгодження інтересів  споживачів та регульованих компаній на ринках природних монополій потрібно внести нові акценти у політику формування цін на продукцію останніх. Пріоритетним методом цінового регулювання природних  монополій має стати проміжна форма на основі застосування коефіцієнтів зміни цін та регулювання затрат монополіста.

     Аналіз  загальносвітових тенденцій та особливостей сучасного стану національної економіки  свідчить про необхідність активізації  процесів роздержавлення та часткової  приватизації у сферах природних  монополій. Враховуючи особливу значимість останніх для збереження національної безпеки та економічної незалежності країни, ці процеси мають здійснюватись  під жорстким державним контролем. 
 

      Список використаної літератури

1. Про природні монополії. Закон України вiд 20.04.2000  № 1682-III. / http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
2. Амброзевич П. Естественные монополии и комунальные тарифы: [Проблема деятельности субъектов естественной монополии в топливно-энергетическом комплексе и сфере жилищно-комунального хозяйства] // Энергет. политика Украины. - 2006. - № 11. - С.15- 22.
3. Амброзевич П. Зарплаты монополистов: [Антимонопольний комитет Украины занимается формированием тарифов на услуги естественных монополий ] // Энергет. политика Украины. - 2004. - № 3. - С.26 - 29.
4. Антимонопольний комітет України в запитаннях і відповідях. — [К.: АТ «Книга», 2006]. — 48 с.
5. Базилевич В., Филюк Г. Роздержавлення природних монопольних структур в Україні // Економіка України. - 2005. - № 3. - С.35 - 43.
6. Бандура О. Деякі аспекти кількісного контролю монополій: [Методи контролю за монополіями. Зростає проблема контролю монополій] // Економіст. - 2006. - № 3. - С.60 - 63.
7. Борисенко З.М. Монопольне становище підприємців на ринку // Статистика України. - 2007. - №2. - С.8-11.
8. Голеусова Г. З.  Соціальні аспекти реформування плати за житлово-комунальні послуги населенню // Ринок та державне регулювання у перехідній економіці України. - К., 2004. - С.105-111.
9. Гончар М.С. Ціноутворення у відкритій економічній системі за наявності монополістів / НАН України. Ін-т теорет. фізики ім. М.Боголюбова. — Препр.. — К., 2005. — 161 с.
10. Громов О. Не всякая монополия во благо гражданам: На законную деятельность монополии в 2003 г. потребители жаловались 4638 раз: [Найбільша кількість монопольних підприємств надають комунальні послуги] // Власть и политика. - 2004. - 26 берез. (№13). - С.8 - 9.
11. Дорофієнко В. В.  Формування державних механізмів управління житлово-комунальним господарством в сучасних умовах господарювання // Зб. наук. пр. - Донецьк, 2006. - Т.3: Сер.: Державне управління, вип.18: Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами. - С.3-9.
12. Жилінкова І. В.  Формування ринкових відносин у житлово-комунальній сфері: порівняльний аспект // Проблеми законності. - Х., 2003. - Вип.60. - С.100-107.
13. Златева Д. Индустриальные отношения в модели билатеральной монополии // Вісн. Терноп. акад. нар. госп-ва. - 2003. - № 18-4 (Спец. вип.). - С.145 - 153.
14. Качалин В.В. Система антимонопольной защиты общества в США / РАН. Ин-т мировой экономики и междунар. отношений. — М.: Наука, 2003. — 270с.
15. Кілієвич О.  Конкурентна політика і регулювання природних монополій // Збірник матеріалів семінару з питань економіки на базі Чернівецького регіонального центру підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ та організацій з 19 до 30 березня 2001 року. — Чернівці, 2006. — С.66–88.
16. Комберянова Ю. Зловживання монопольним становищем // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - №8. - С.7-9.
17. Костусєв О. Конкуренція і монополія в їх історичній динаміці: [Економічна думка XX століття. Теорія монополістичної конкуренції] // Економіст. - 2005. - № 5. - С.86- 89.
18. Макаренко М.  Моделі регулювання цін на продукцію природних монополій // Ефективність реформування української економіки. — К., 2006. — С. 144–149.
19. Малиновська В. Монополізм та його різновиди: правові засоби обмеження монополізму в економіці України // Підприємництво, госп-во і право. - 2005. - № 1. - С.90 - 92.
20. Мельникова О. Особливості національної монополії: [Україна] // Економіка України. - 2005. - № 1. - С.50 - 53.
21. Мукмінова Т. А.  Механізми та форми контролю за суспільно прийнятною економічною поведінкою природних монополій // Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Вісник. Сер.: Економічна. — Х., 2005. — N512: Передвісники економічного розвитку промисловості та залізничного транспорту України. — С.70–73.
22. Паламарчук В., Филюк Г. Практика господарювання та необхідність державного регулювання природних монополій в українській економіці // Економіка. Фінанси. Право. - 2004. - № 8. - С.3 - 5.
23. Слабак Л. П. Реформування інфраструктури в умовах природної монополії // Фінанси України. - 2006. - № 7. - С.85 - 88.
24. Стадницький Ю. Методи формування ціни на продукцію природних монополістів /Ю. Стадницький, В. Кривуцький. // Регіон. економіка. - 2005. - № 4. - С.51 - 59.
25. Стадницький Ю. Причини виникнення та існування природних монополій // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 10. - С.25 - 40.
26. Супрун В. Проблеми державного регулювання природних монополій в Україні: розвиток та перспективи: [Державне регулювання цін на продукцію суб’єктів природних монополій] // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 12. - С.20 - 25.
27. Филюк Г. Економіко-правові засади державного регулювання природних монополій в Україні: [Монопольна організація ринків ] // Економіка України. - 2005. - № 8. - С.48 - 52.
28. http://www.amc.gov.uа.