Монополія України її роль та сутність

     - управління повітряним рухом; 

     - зв'язку загального користування;

     - централізованого водопостачання  та водовідведення;

     - централізованого постачання теплової  енергії; 

     - спеціалізованих послуг транспортних  терміналів, портів, аеропортів за  переліком, який визначається  Кабінетом Міністрів України. 

     До  суміжних ринків, що регулюються відповідно до цього Закону, належать:

     - постачання природного газу та  інших речовин, транспортування  яких здійснюється трубопровідним  транспортом; 

     - зберігання природного газу в  обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами  та правилами здійснення підприємницької  діяльності із зберігання природного  газу (ліцензійними умовами);

     - внутрішні та міжнародні перевезення  пасажирів та вантажів залізничним,  повітряним, річковим та морським  транспортом; 

     - виробництво електричної енергії  в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами  та правилами здійснення підприємницької  діяльності з виробництва електричної  енергії (ліцензійними умовами);

     - постачання електричної енергії; 

     - виробництво теплової енергії  (крім випадків, коли вона використовується  виключно для внутрішньовиробничих  потреб) в обсягах, що перевищують  рівень, який встановлюється умовами  та правилами здійснення підприємницької  діяльності з виробництва теплової  енергії (ліцензійними умовами);

     - надання послуг міжміського та  міжнародного телефонного зв'язку.

     Предметом регулювання діяльності суб'єктів  природних монополій є:

     - ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних  монополій; 

     - доступ споживачів до товарів,  що виробляються (реалізуються) суб'єктами  природних монополій; 

     - інші умови здійснення підприємницької  діяльності у випадках, передбачених  законодавством.

     При регулюванні цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій  враховуються:

     - витрати, які згідно з законами  про оподаткування відносяться  на валові витрати виробництва  та обігу; 

     - податки і збори (обов'язкові  платежі) до бюджетів та до  державних цільових фондів;

     - вартість основних виробничих  фондів, амортизаційні відрахування, потреби в інвестиціях, необхідних  для відтворення основних виробничих  фондів;

     - очікуваний прибуток від можливої  реалізації товарів за різними  цінами (тарифами);

     - віддаленість різних груп споживачів  від місця виробництва товарів; 

     - відповідність якості товарів,  що виробляються (реалізуються), потребам  споживачів;

     - державні дотації та інші форми  державної підтримки. 

     Органи, які регулюють діяльність суб'єктів  природних монополій, при прийнятті  рішень щодо такого регулювання враховують інформацію про діяльність суб'єкта природної монополії, надану об'єднаннями  споживачів, суб'єктами природних монополій, іншими заінтересованими особами.

     Національні комісії регулювання природних  монополій є центральними органами виконавчої влади із спеціальним  статусом, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

     Законопроект „Про внесення змін до Закону України „Про природні монополії”, схвалений на засіданні Уряду 14 лютого 2007 року, передбачає обмежити витрати природних монополістів, які враховуються при регулюванні цін і тарифів на товари і послуги суб’єктів породних монополій.  Зокрема пропонується внести зміни до 9 статті Закону, надавши Уряду та регулюючим органам право встановлювати обмеження для суб’єктів природної монополії. Крім цього змінами статті 10 Закону, передбачається встановлення порядку, за яким суб’єкти природних монополій при закупівлі товарів, обладнання, матеріалів, сировини тощо понад певний обсяг повинні будуть застосовувати конкурсні процедури. При цьому порядок та обсяг закупівель на конкурсних засадах, для кожної сфери природних монополій визначатимуться відповідним регулюючим органом.

     Проведений Антимонопольним комітетом аналіз нормативної бази, якою визначаються механізми ціноутворення у сферах природних монополій в окремих галузях економіки, встановлено, що існуюча законодавча, методична та методологічна база формування та встановлення цін (тарифів) на послуги суб’єктів природних монополій є недосконалою та непрозорою. А в окремих галузях не розроблена взагалі. Це пов’язано з тим, що у законах відсутні особливості порядку формування тарифів для суб’єктів природних монополій. Органи, які затверджують ці тарифи, не бачать підстав вилучати понаднормовані витрати, посилаючись на Положення бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 31 грудня 1999 року № 318 (Положення).

     Однак, зазначене Положення має застосовуватися  лише для відображення усіх операцій, здійснених господарюючим суб’єктом, і не є нормативним актом, на базі якого формується склад витрат на послуги суб’єктів природних  монополій.

     Наявність у статті 9 Закону України „Про природні монополії” норми, що „При регулюванні  цін (тарифів) на товари суб’єктів природних  монополій враховуються: витрати, які  згідно з законами про оподаткування  відносяться на валові витрати виробництва  та обігу...» призводять до того, що в  існуючих галузевих методиках регулюючі  органи передбачають можливість включення  до тарифів будь-яких витрат, зазначених в Положенні.

     Запропоновані зміни забезпечать прозорість процедур закупівель, економію коштів підприємств природних монополій і, як наслідок, економію бюджетних коштів, коштів населення та підприємств-споживачів. Крім того встановлено більш економічно обґрунтовані ціни і тарифи на товари і послуги підприємств, що діють у сфері природних монополій. Все це створить умови для ефективного та прозорого державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. 
 
 

     4.Проблеми та перспективи розвитку природних монополій України

 

     В умовах інтеграції української економіки  до світового господарства Уряд здійснює заходи щодо розбудови повноцінного конкурентного середовища, удосконалення  законодавства у цій сфері, підвищення конкурентоспроможності національної економіки, зниження бар'єрів на шляху  виходу українських товарів на зовнішні ринки тощо. Зокрема, протягом минулого року проводилась робота щодо удосконалення  законодавства з ряду існуючих проблем  у сфері конкуренції.

     Недостатньо прозорим залишається механізм формування витрат суб'єктів природних монополій. Отже, необхідно законодавчо закріпити  застосування конкурсних засад при  закупівлі суб'єктами природних  монополій сировини, матеріалів, устаткування у великих розмірах. Для удосконалення  механізму державних закупівель розроблено проект Закону України "Про  внесення зміни до Закону України "Про  природні монополії", реалізація якого  сприятиме зниженню вартості сировини, матеріалів, устаткування, що використовуються суб'єктами природних монополій.

     Актуальною  проблемою у сфері природних  монополій є недосконалий механізм регулювання господарської діяльності суб'єктів природних монополій. Таке регулювання згідно зі статтею 4 Закону "Про природні монополії" повинно  здійснюватися національними комісіями регулювання природних монополій. На даний час функції державного регулювання цих суб'єктів і галузевого управління зосереджені в одному і тому ж органі виконавчої влади, окрім галузі електроенергетики, де діє створена в 1994 році Національна комісія регулювання електроенергетики України. Через це, регулювання у сфері природних монополій здійснюється неефективно для суспільства, на користь суб'єктів господарювання природних монополій, які є підконтрольними цим регулюючим органам, та призводить до: використання відомчих підходів при встановленні цін і тарифів на послуги суб'єктів господарювання природних монополій, при наданні ліцензій на певні види діяльності; дискримінації інших учасників ринку; неефективного функціонування всієї системи регулювання. Понад 60 відсотків загальної кількості зловживань монопольним становищем припадає на суб'єкти господарювання природних монополій.

     Для виправлення ситуації Мінекономіки розроблено проекти Указів Президента України щодо створення Національних комісій регулювання природних  монополій у сферах транспорту та зв'язку. Крім цього, в листопаді 2003 року прийнято Закон України "Про  телекомунікації", який передбачає створення національної комісії  у сфері зв'язку [28].

     Окрім цього, з метою усунення негативних чинників у сфері регулювання  природних монополій та створення  рівних умов конкуренції для провадження  підприємницької діяльності у житловій сфері Держжитлокомунгоспом розроблено проект Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 - 2010 роки".

     Уряд  глибоко усвідомлює, що для формування та розбудови ефективного конкурентного  середовища в процесах становлення  ринкової економіки і глобалізації української економіки в світову  господарську систему, необхідне впровадження зважених прорахованих заходів державного регулювання. Програмою діяльності Кабінету Міністрів України "Послідовність. Ефективність. Відповідальність" визначено пріоритети державної політики, які мають прямий вплив на розвиток конкурентних відносин.

     Негативні риси, притаманні методу регулювання  «витрати плюс», різко посилює наявний  у цей час в Україні правовий механізм  визначення складу витрат, що враховуються при  встановленні державними регулюючими органами тарифів  на послуги суб’єктів природних  монополій.

     Відповідно  до частини другої статті 9 Закону України  «Про природні монополії», при регулювання  цін (тарифів) на товари суб’єктів природних  монополій враховуються,  «витрати, які згідно із законами про оподаткування  відносяться на валові витрати виробництва  та обігу». Втім, законодавство про  оподаткування має зовсім інші цілі, аніж забезпечення економічної обґрунтованості  витрат.

     Обов’язкове врахування під час формування цін (тарифів) на товари (послуги) суб’єктів  природних монополій окремих  статей витрат, які згідно зі статтею 5 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» відносяться  на валові витрати виробництва та обігу, зокрема витрат, пов’язаних з утриманням об’єктів соціальної сфери, благодійною діяльністю, підготовкою  та перепідготовкою кадрів, передплатою  періодичних професійних видань, представницьких витрат, безнадійної  дебіторської заборгованості, відрахувань  до резерву сумнівних боргів та інших  витрат, які не відносяться безпосередньо  до самих послуг. Це було б неможливим за умов існування значної конкуренції  на ринку та унеможливлює ефективне  функціонування відповідних ринків. Застосування відповідних положень Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» в якості критерію обґрунтованості витрат суб’єкта природної  монополій з економічної точки  зору є абсолютно невиправданим.

     В існуючих галузевих методиках формування тарифів регулюючі органи передбачають можливість включення до тарифів  будь-яких витрат, зазначених в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженому наказом  Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, оскільки на сьогодні відсутні інші затверджені в установленому  порядку нормативні акти, які б врегульовували зазначені проблеми. Це має місце незважаючи на те, що зазначене Положення має застосовуватися лише для відображення усіх операцій, вже здійснених господарюючим суб'єктом, і не призначене для формування планового складу витрат на послуги суб'єктів природних монополій. 

     Саме  внаслідок дії такого механізму  формування складу витрат в межах  застосування моделі «витрати плюс»  тільки підприємства житлово-комунального господарства протягом 2000 – 2006 років  переклали на споживачів 353,9 млн. грн. безнадійних боргів, 280 млн. грн. наднормативних витрат, 32 млн. грн. витрат на виконання  робіт, не пов’язаних зі статутною  діяльністю. Згідно з даними Головного контрольно-ревізійного управління України лише троє з перевірених ними суб’єктів природних монополій у 2004 році витратили на спонсорську допомогу понад 1,6 мільярдів гривень. Цю «доброчинність» оплатили споживачі їхніх послуг, які отримували ці послуги за завищеними тарифами.

     Гострою є також проблема, пов'язана з  нормами втрат, які відшкодовуються  за рахунок тарифів. Використання для  розрахунків середніх показників дозволяє компенсувати за рахунок споживача втрати, зумовлені безгосподарністю. Наприклад, при формуванні тарифів на водопостачання для підприємства „Одесаводоканал" були встановлені втрати в розмірі 40%, тоді як цей показник у Київській області складає всього 5%. Значні відмінності в розмірах цих норм свідчать, щонайменше, про відсутність їх належного економічного й технологічного обґрунтування.

     Отже, визначені частиною другою статті 9 Закону України «Про природні монополії» засади тарифного регулювання суб’єктів  природних монополій не забезпечують дотримання принципів  регулювання  діяльності суб’єктів природних  монополій, визначених частиною першою цієї ж статті Закону, а саме: стимулювання підвищення якості товарів і задоволення  попиту на них, забезпечення захисту  прав споживачів.

     Можливі наступні варіанти вирішення проблеми:

     відмова від безальтернативного використання моделі тарифного регулювання   «витрати плюс»;