Монополія України її роль та сутність

     ЗМІСТ 

     Вступ 3

     1.Суть,витоки та види монополізму 6

     2.Природні монополії  в економіці України 9

     3.Системи  регулювання  діяльності  суб’єктів  природних монополій 10

     4.Проблеми та перспективи розвитку природних монополій України.24

     Висновки 30

     Список використаної літератури 33 

 

      Вступ

 
 

     У контексті своїх основних постулатів економічна теорія виносить за рамки  загального правила таке специфічне явище економічного життя суспільства  як природна монополія. Наявність останньої  у економіці зумовлена технологічною  специфікою народногосподарського  відтворювального процесу, можливістю досягнення значної економії витрат на одиницю продукції в умовах нарощування масштабів виробництва. Конкуренція як найдієвіший механізм забезпечення оптимального балансу  інтересів виробників і споживачів у цих сферах підприємництва виявляється  неефективною. У зв’язку з цим  виникає потреба пошуку особливих  підходів до наукового аналізу реформування природних монополістичних структур у контексті їх ринкової адаптації. Ситуація, що склалася у середовищі природних монополій, пояснюється  не тільки прагненням монопольних утворень використати свою практично необмежену ринкову владу для забезпечення власних економічних інтересів  за рахунок інших підприємців  та споживачів, але й низькою ефективністю чинної системи управління та державного контролю за їх діяльністю. В умовах системної кризи та фундаментальних  трансформаційних зрушень, притаманних  транзитивним економікам (зокрема, Україні), недооцінка важливості цих процесів перешкоджає досягненню стабільності на ринках природних монополій та економічному зростанню у макроекономічному  масштабі. Факти економічного життя  дають достатньо підстав стверджувати, що розроблені різні програми з регулювання  та реформування природних монополій  не забезпечили досягнення якісних  результатів.

     Актуальність  теми.  Формування цивілізованих економічних відносин в Україні вимагає поглиблення теоретико-методологічних досліджень щодо зміни існуючої концепції реформування природних монополій та створення спеціальної цілісної системи їх державного управління та регулювання. Стратегічна мета окреслених заходів - забезпечити доступність продукції монопольних утворень до споживачів за прийнятними цінами та високої якості, з одного боку, та сприяти підвищенню ефективності господарювання цих суб’єктів в інтересах суспільства, з іншого. Це надзвичайно актуально на сучасному етапі розвитку української економіки, що взяла курс на якісне оновлення та реформування. В умовах адміністративно-командної системи та високої монополізації економіки України проблема природних монополій майже не вивчалась вітчизняною економічною наукою. І, навіть, сьогодні, коли розпочався реальний процес її ринкової трансформації, вона не знайшла належного теоретичного обґрунтування. Немає також і достатньої методологічної бази для налагодження ефективного регулювання цих структур у трансформаційній економіці України. Відсутність обґрунтованих наукових рекомендацій призводить до серйозних помилок на практиці, обмежує, а нерідко і спотворює економічні результати реформування.

     Метою даної роботи є дослідження економічної сутності природних монополій, поглиблення теоретичного та методологічного аналізу специфіки їх функціонування та обґрунтування необхідності створення цілісної системи їх державного регулювання у трансформаційній економіці України.

     Для досягнення поставленої мети в роботі поставлено та вирішено наступні завдання:

• дослідити сутність і поняття природних монополій;
• розглянути природні монополії в економіці України;
• вивчити системи регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;
• проаналізувати зарубіжний досвід регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та перспективи його застосування в Україні;
• визначити проблеми та перспективи розвитку природних монополій України.

     Предметом дослідження є система регулювання природних монополій.

     Об’єктом  дослідження є природні монополії України.

     До  цього часу окремі питання регулювання  природних монополій в економіці  розглядались такими зарубіжними економістами: А. Маршалом, Дж. Кларком, Дж. Стіглером, Г. Демсецом, Р. Познером, М. Фрідменом, Дж. Гелбрейтом. Серед досліджень, які  висвітлюють окремі аспекти державного впливу на діяльність монополістичних  структур, слід відзначити роботи українських  науковців В. Черняка, А. Чухна, І  Лукінова, В. Базилевича, П. Єщенка, В. Паламарчука, а також російських економістів  А. Абалкіна, В. Студенцова, І. Ільїна, В. Кокорєва, А. Нікіфорова, Дж. Вільсона, В. Цапелика. Не дивлячись на зростаючу  зацікавленість вчених до проблеми природних  монополій, серед сучасних економістів  немає єдності у питаннях ціноутворення, доцільності реформування відносин власності та створення конкурентних відносин на таких ринках. Нерідко  відсутній зважений науковий підхід при розробці і обґрунтуванні  багатьох програм щодо реформування і регулювання цих підприємств  в Україні. 
 
 
 

 

      1.Сутність і поняття  природних монополій

• Монополізм  набуває певних форм (ознак) навіть у тій економічній системі, де монополії не займають панівного  становища.

     Монополія виростає із конкуренції. Логічно цей  процес виглядає таким чином.

     Конкуренція зумовлює диференціацію товаровиробників (збагачення одних і розорення  інших). Унаслідок цього відбувається процес концентрації виробництва й  капіталу.

     Концентрація  спричиняє загострення конкуренції  між дедалі більшими підприємствами. Загострення і вищий якісний  рівень конкуренції породжують монополізацію.

     Монополізація – економічний результат концентрації та централізації виробництва капіталу.

     Концентрація  виробництва – це зосередження засобів  виробництва, працівників і обсягів  виробництва на великих підприємствах.

     Оскільки  концентрація виробництва є тривалим процесом, сталим і внутрішньо необхідним для розвитку економіки, цей процес набуває рис закону концентрації виробництва. Його рушійною силою є  конкурентна боротьба. Щоб вижити у цій боротьбі, отримати більші прибутки, підприємці змушені впроваджувати  нову техніку, розширювати масштаби виробництва. В результаті з маси дрібних та середніх підприємств  поступово виокремлюються кілька найбільших.

     Централізація капіталу – це збільшення розмірів капіталу внаслідок об’єднання або  злиття раніше самостійних капіталів (наприклад, утворення акціонерних  компаній).

     Серед причин, що зумовлюють виникнення монополістичних  тенденцій в економіці, слід назвати  трансформацію індивідуальної капіталістичної  власності.

     Багато  монополій виникло внаслідок  надання державного виключного (монопольного) права певній фірмі на виробництво  й реалізацію певного виду товарів  та послуг.

     Розрізняють три основні типи монополій:

• Монополія окремого підприємства;
• Монополія як змова;
• Монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

     Термін  «Монополія» походить від грецьких слів mono - один і poleo - продаю.

     Монополія означає наявність одного продавця певного товару чи послуги або  ситуацію, коли одна фірма забезпечує повний випуск товарів. Такий тип  монополії є монополією окремого підприємства, або монополією продавця. Це абсолютна монополія, і зустрічається  вона рідко.

     Більш поширена змова чи угода (гласна або  негласна) кількох великих фірм, що дає їм змогу швидко здобути  панівне становище на ринку й  отримувати високі прибутки.

     Таку  ситуацію у виробництві й на ринку  називають олігополією (від грецького  слова олігос – мало, небагато).

     Класифікація  монополій:

     Закрита монополія – це галузь, захищена від конкуренції за допомогою  юридичних обмежень. Прикладом може слугувати патентний захист, інститут авторських прав.

     Природна  монополія – галузь, у якій довгострокові  середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок в цілому. У такій  галузі мінімальний ефективний масштаб  виробництва товарів близький (або  навіть переважає) до тієї кількості, на яку ринок пропонує попит за будь-якою ціною, достатньою для покриття витрат виробництва. У цьому випадку  розподіл випуску між двома і  більшою кількістю фірм призведе до того, що масштаби кожної будуть неефективно  малі.

     З природними монополіями, що діють  на засадах економії на масштабах виробництва, тісно пов’язані монополії, які  базуються на володіння унікальними  природними ресурсами.

     Відкрита  монополія -  це економічне явище, при  якому фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким спеціальним захистом від конкуренції, як це має місце у випадку закритої або природної монополії.

     Для відкритої монополії характерна ситуація, коли фірма вперше виходить на ринок з новою продукцією. Конкуренти таких фірм можуть з’явитися на ринку лише через певний проміжок часу.

     Метою монополізму є максимізація прибутку. Фірма прагне зберегти своє панівне  становище на ринку, щоб максимально  використати монопольну владу. 
 

 

      2.Природні монополії   в економіці  України

 
 

     На  сьогоднішній день в Україні нараховується 11 загальнодержавних та понад 2300 регіональних і локальних ринків природних  монополій [20].

     До  основних галузей, pинки яких пеpебувають у станi пpиpодної монополiї, належать [7]:

     - електpоенеpгетика (pинки пеpедачi та pозподiлу електpоенеpгiї);

     - нафтогазовий комплекс (pинки тpанспоpтування  тpубопpоводами нафти, нафтопpодуктiв,  пpиpодного i нафтового газу та pозподiл  пpиpодного газу);

     - житлово-комунальне господаpство (pинки  центpалiзованого водопостачання, водовiдведення  та теплопостачання);

     - зв'язок (pинки зв'язку загального  коpистування);

     - тpанспоpт (pинки коpистування залiзничними  колiями, диспетчеpськими службами, вокзалами та iншими об'єктами iнфpастpуктуpи,  що забезпечують pух залiзничного  тpанспоpту загального коpистування;  упpавлiння повiтpяним pухом; спецiалiзованi  послуги аеpопоpтiв).

     За  результатами аналізу статистичних даних частку послуг суб’єктів природних  монополій у загальному обсязі реалізованих у 2006 році в Україні товарів, робіт  і послуг підприємствами (за винятком перепродажу товарів і послуг без додаткової обробки) можна оцінити  приблизно у 7-8 відсотків. Однак, тарифи на послуги інфраструктури (енергетика, транспорт, зв’язок, житлово-комунальне господарство), що утворюють ринки  природних монополій, чинять істотний вплив на ціноутворення практично  в усій національній економіці.

     На  відміну від переважної більшості  товарів, робіт і послуг, для виробництва (реалізації) яких одержання послуг суб’єктів природних монополій  є необхідним, самі ці послуги утворюють  специфічні ринки, на яких задоволення  попиту є більш ефективним за умови  відсутності конкуренції. Унаслідок  зазначених вище особливостей у сфері  природних монополій конкуренція  не забезпечує зменшення або стримування  розміру тарифів.

     Закон Укpаїни "Пpо пpиpоднi монополiї" визначає пpавовi, економiчнi та оpганiзацiйнi засади деpжавного pегулювання дiяльностi суб'єктiв пpиpодних монополiй в  Укpаїнi з метою забезпечення ефективностi функцiонування pинкiв, що пеpебувають у  станi пpиpодної монополiї, на основi збалансування iнтеpесiв суспiльства, суб'єктiв пpиpодних монополiй та споживачiв їх товаpiв. Встановлення такого балансу iнтеpесiв здiйснюється  незалежним pегулюючим оpганом, котpий виконує у сфеpах пpиpодних монополiй  функцiю, яку на iнших pинках виконує  конкуренція [1].

     Однак, задекларована мета цього Закону: забезпечення ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані  природної монополії,  та балансу  інтересів споживачів послуг суб’єктів  природних монополій, самих суб’єктів  природних монополій та суспільства, – на сьогодні не досягнута.

     За відсутності  дієвого механізму регулювання  суб’єкти природних монополій дозволяють собі нелояльну поведінку стосовно споживачів послуг, що за неможливості протиставити монопольній владі  належний супротив викликає численні скарги до усіх державних органів, які  як здається споживачам  можуть допомогти  їм захистити свої права. Численні скарги на дії чи бездіяльність суб’єктів  природних монополій надходять  і до органів Антимонопольного комітету України.

     При цьому, кількість таких звернень складає більше половини від усіх звернень, що надходять до органів  АМКУ, і стабільно зростає. Дані щодо кількості заяв, які надходять  до органів Антимонопольного комітету України протягом останніх 8 років  наведені в табл. 1.