Кредитоспроможність підприємства : оцінка і шляхи забезпечення

 

2) Другий етап визначення  кредитоспроможності передбачає  оцінку фінансового стану позичальника  та його сталості. Тут враховуються  не тільки платоспроможність,  але і ряд інших показників: рівень рентабельності виробництва,  коефіцієнт оборотності оборотного  капіталу, ефект фінансового важеля, наявність власного оборотного  капіталу, стабільність виконання  виробничих планів, питома вага  заборгованості за кредитами  у валовому прибутку, співвідношення  темпів зростання валової продукції  з темпами зростання кредитів  банку, суми і терміни простроченої  заборгованості по кредитах та  ін.

 

При оцінці платоспроможності  і кредитоспроможності підприємства слід враховувати, що проміжний коефіцієнт ліквідності не повинен бути нижчим 0,5, а загальний коефіцієнт ліквідності - менше 1,5. При загальному коефіцієнті ліквідності менше 1 підприємство вважається некредитоспроможним.

 

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, необхідно знати запас  його фінансової стійкості (зону безпеки). З цією метою розраховується поріг  рентабельності: сума виручки, яка необхідна  для того, щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при  цьому не буде, але не буде і збитку. Рентабельність при такій виручці  дорівнюватиме нулю.

 

Розраховується поріг  рентабельності відношенням суми постійних  витрат у складі собівартості реалізованої продукції до частки маржинального  доходу від виручки. Маржиналь-ний  доход підприємства - це сума постійних  витрат та прибутку.

 

Виходячи з порогу рентабельності, можна розрахувати запас фінансової стійкості підприємства за формулою:

 

ЗФС = ((виручка - поріг рентабельності) / виручка) х 100.

 

У ході аналізу аналітик повинен з'ясувати, наскільки близький або далекий поріг рентабельності, нижче якого не повинна опуститися виручка підприємства.

 

3) На закінчення своєї  роботи аналітику необхідно узагальнити  всі результати аналізу і зробити  точний діагноз фінансового стану  підприємства, а також його прогноз  на перспективу. Слід розробити  конкретні заходи, що дозволять  поліпшити фінансовий стан підприємства.

 

РОЗДІЛ 2.ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ  ПІДПРИЄМСТВА

2.1.Основні показники кредитоспроможності  підприємства та їх характеристика

 

На сьогодні домінуюче положення

серед можливих ризиків для вітчизняних банків посідає кредитний ризик.

Кредитний ризик – ризик невиконання позичальником (контрагентом

банку) зобов'язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата

позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями

проводитиметься з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагалі не

проводитиметься) [5].

У зв’язку з погіршенням фінансового стану позичальників та

неможливістю розрахуватись за власними зобов’язаннями перед

комерційними банками, останні повинні вживати відповідних заходів щодо

мінімізації кредитних ризиків.

Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ, Серія: Економічні науки, №1/2012

20

Під час надання кредитів перед будь-яким банком, одним з факторів,

виникає необхідність оцінки кредитоспроможність позичальників.

Кредитоспроможність – наявність у позичальника/контрагента банку

передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і

проценти за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [5].

Кредитоспроможність підприємства формується як результат його

економічної діяльності і показує, наскільки ефективно воно керує власними

фінансовими ресурсами, раціонально поєднує використання власних та

позикових коштів й ефективно вкладає свій капітал.

Вирішальне значення для надання кредиту клієнту мають підсумки

проведеної оцінки кредитоспроможності.

Слід зазначити, що в Україні немає чітко розробленої та

регламентованої методики розрахунку кредитоспроможності позичальників.

Положення «Про порядок формування та використання резерву для

відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків»,

затвердженого постановою Правління Національного банку України № 279

від 06 червня 2000 р., лише узагальнено регламентує порядок розрахунку

класу позичальника та надає можливість банками самостійно розробляти

його.

Типовими недоліками в оцінці кредитоспроможності позичальників за

діючим положенням вітчизняними банками такі:

¾ ігнорування галузевих специфікацій позичальників (орієнтація на

середньо галузеві значення окремих показників не дає змоги врахувати

особливості виду діяльності позичальників, оскільки середньо галузеві

значення є надто узагальненими);

¾ довільність визначення нормативних значень окремих показників

( не має наукового та практичного обґрунтування);

¾ ігнорування (або суб’єктивність врахування) чинника різної

вагомості впливу окремих показників на загальний результати аналізу;__