Кредитоспроможність підприємства : оцінка і шляхи забезпечення

2) репутація позичальника;

3) гарантія іншої юридичної (фізичної) особи;

4) бажання і здатність позичальника своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за своїми коротко- та довгостроковими зобов’язаннями;

5) платоспроможність та фінансова стійкість позичальника.

В своїй роботі Табачук Г. [11] розглядає кредитоспроможність як рух грошових коштів,який забезпечує розвиток позичальника переважно за рахунок власних коштів, зважаючи при цьому на такі ознаки цього поняття:

1) платоспроможність;

2) мінімальний рівень підприємницького ризику.

Яструбецька Л. [13] також наголошує на тому, що в основі кредитоспроможності знаходиться рух грошових коштів позичальника, який забезпечує не лише його платоспроможність та фінансову незалежність, а й рентабельність, ділову активність тощо.

Кредитоспроможність – наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і проценти за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [5].

Кредитоспроможність, –  вважає Белих Л.П., – це спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг [9, с. 533].

У словниках подані такі трактування «кредитоспроможності»: наявність передумов для отримання кредиту, що підтверджують спроможність повернути його [10, c. 109]; система умов, що визначають спроможність залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі в передбачені терміни [11]. Схожим до першого визначення є трактування Колєснікова В.І., який визначає «кредитоспроможність» як наявність у позичальника передумов,можливостей отримати кредит та повернути його в строк [12, c. 450].

Український науковець Л.О.Примостка  зазначає, що під «кредитоспроможністю» слід розуміти здатність юридичної чи фізичної особи повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди [13, c. 91].

Кредитоспроможність підприємства формується як результат його економічної діяльності і показує, наскільки ефективно воно керує власними фінансовими ресурсами, раціонально поєднує використання власних та позикових коштів й ефективно вкладає свій капітал.

Згідно Положення Національного  банку України «Про кредитування»  кредитоспроможність трактується  як здатність позичальника в повному  обсязі і у визначений кредитною  угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями [3], 3. Положення Національного банку України «Про кредитування», затверджене

Постановою Правління  НБУ №246 від 28 вересня 1995 року / [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0246500-95

 а згідно Постанови Правління НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» – як наявність у позичальника (контрагента банку) передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [4].4. Постанова Правління НБУ «Про порядок формування та використання резерву

для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» //

Банківська справа в Україні: законодавчі і нормативні акти. – 2000. – Т. 8.

Кредитоспроможність — наявність  у потенційного позичальника передумов  для отримання кредиту і здатність  повернути його. Інакше кажучи —  це здатність підприємства в повному  обсязі й у визначений кредитною  угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність  позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність  при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове  становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію  активів у грошові кошти.

Перш ніж планувати  залучення капіталу шляхом одержання  банківської позички, фінансові  служби підприємства повинні оцінити  можливості отримання кредиту. Для  цього доцільно провести аналіз відповідності  параметрів діяльності підприємства критеріям  кредитоспроможності, які вимагаються  тим чи іншим банком.

Кожен банк розробляє власні критерії та методики оцінки кредитоспроможності  позичальника. Систематизуємо найтиповіші  підходи до оцінки кредитоспроможності  підприємства.

У науково-практичній літературі здебільшого виокремлюють кількісні  та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні критерії пов’язані з  оцінкою поточного та перспективного фінансового стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і  збуту продукції.

У теорії і практиці немає  єдності щодо пріоритетності того чи іншого елемента кредитоспроможності. Переважає думка, що кількісні та якісні чинники складають єдине  ціле при оцінці потенційної здатності  позичальника погасити заборгованість за кредитом.

Якісні критерії кредитоспроможності

Вважається, що якісні чинники  досить важко оцінити і систематизувати: на це слід витратити більше часу і  затрат, ніж на оцінку фінансового  стану. Зазначені чинники досліджуються за двома напрямами: якість менеджменту та ситуація на ринку факторів виробництва і збуту продукції (товарів).

При оцінці рівня менеджменту  увага концентрується на персональних і фахових якостях керівництва, а також на організації управління підприємством. Відповідні висновки робляться  на основі вивчення інформації, яка  характеризує:

- наявність і реальність довгострокової стратегії розвитку підприємства;

- уміння керівника чітко формулювати стратегічні цілі та концепцію розвитку підприємства;

- наявність та функціональну спроможність системи контролінгу;

- освіту, досвід та імідж керівництва;

- дотримання ділової етики, договірну та платіжну дисципліну підприємства;

- вміння менеджменту вчасно оцінювати підприємницькі ризики та вживати заходів щодо їх нейтралізації;

- внутрішній клімат, який склався на підприємстві, та виробничу дисципліну;

- рівень розмежування функціональних обов’язків працівників, наявність посадових інструкцій;

- плинність кадрів на ключових посадах.

Банківська практика свідчить, що в результаті суб’єктивних оцінок якість менеджменту систематично завищується [1]. Barrer R. Kreditgeschäft im Umbruch. — Bern; Stuttgart; Wien: Haupt, 1999. — S. 30.

Оцінюючи ситуацію підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції, використовують результати галузевого аналізу, співбесіди з клієнтами  позичальника, а також повідомлення засобів масової інформації. Основна  увага при цьому концентрується на з’ясуванні таких питань:

- рівень відповідності якості товарів їх цінам і вимогам ринку;

- конкурентоспроможність продукції (на внутрішньому та зовнішньому ринках), конкурентні переваги;

- якість маркетингової політики та концепції збуту продукції;

- величина ринкового сегмента, який належить підприємству;

- управління товарним асортиментом (розробка нових видів продукції);

- основні споживачі готової продукції та їх частка в загальному обсязі реалізації;

- наявність замовлення на реалізацію продукції (робіт, послуг);

- залежність виробничо-господарської діяльності підприємства від постачальників сировини і матеріалів;

- рівень зносу основних засобів і необхідність їх оновлення;

- наявність ефективної системи логістики на підприємстві.

Глибина оцінки якісних критеріїв  кредитоспроможності значною мірою  залежить від строку, на який видається  кредит.

 

 

 

 

 

 

Основними елементами аналізу  якісних показників діяльності підприємства є:

1. Вивчення кредитної  історії та оцінки показників, що характеризують діяльність  підприємства на ринку і його  співпрацю з контрагентами (термін  функціонування підприємства за  поточним профілем діяльності, джерела погашення кредиту, залежність від постачальників та покупців). Зазвичай, вітчизняні банківські установи не кредитують новостворені підприємства та неохоче співпрацюють з підприємствами, термін діяльності яких менший одного року. Аналізуючи співпрацю підприємства з контрагентами-постачальниками, банки беруть до уваги ступінь диверсифікації джерел постачання виробничих ресурсів і рівень залежності від тих постачальників, які не можуть бути замінені.

2. Дослідження ринкової  позиції передбачає ознайомлення  банку з такими аспектами діяльності позичальника, як володіння торговою маркою, конкурентоспроможність продукції і попит на неї, віддаленість від постійних постачальників та покупців.

3. Оцінка структури клієнтської  бази позичальника: невелика кількість клієнтів у потенційного позичальника підвищує ризик кредитування, широка база клієнтів – зменшує кредитний ризик банку, адже з більшою ймовірністю гарантує реалізацію виробленої продукції та забезпечення прибутковості діяльності підприємства.

4. Ефективність менеджменту  і наявність забезпечення (застава,  гарантія, поручництво).

 

 

 

Практика господарювання свідчить, що на сьогодні рівень неповернення кредитів банкам залишається достатньо високим. Причиною цього є неплатоспроможність позичальників, а наслідками – підвищення фінансової ризикованості та зменшення ефективності господарської діяльності кредиторів. Одним із виходів з цієї ситуації є удосконалення методичного забезпечення щодо оцінювання кредитоспроможності позичальника.

Виходячи з вище викладеного, авторами цієї роботи було виконано узагальнення підходів вчених щодо визначення поняття «кредитоспроможність позичальника», що дозволило виявити такі його характерні риси (табл. 1).

Як видно з табл. 1, більшість вчених до характерних рис кредитоспроможності позичальника відносять:

1) фінансові можливості позичальника;

2) платоспроможність позичальника і гаранта;

3) рентабельність позичальника.

Через це автори цієї роботи під кредитоспроможністю розуміють безперервний та адаптований до просторово-часових змін процес трансформації капіталу (джерел фінансування господарської діяльності) в капітальні блага (матеріальні ресурси, готову продукцію, грошові кошти тощо), який здатен забезпечити інвестиційну привабливість позичальника, його фінансову безпеку, фінансову стійкість, фінансовий розвиток тощо.

Запропоноване визначення поняття «кредитоспроможність позичальника» потребує розроблення відповідного методичного забезпечення щодо його оцінювання, що є предметом подальшого дослідження авторів цієї роботи.

Список використаних джерел

1. Бунге Н. Особливості регулювання та аналіз діяльності комерційних банків / Н. Бунге // Банківська справа. – 2003. – № 2. – С. 43 – 45.

2. Галасюк В.В. Методика оцінки кредитоспроможності позичальників / В.В. Галасюк, В.В. Галасюк // Вісник НБУ. – 2002. – № 2. – С. 39 – 45.

3. Гуцал І. Мотиваційні фактори у забезпеченні ефективності кредитування / І. Гуцал // Банківська справа. – 2002. – № 3. – С. 38 – 45.

4. Коваленко В. Роль банківських формувань у розвитку малого та середнього бізнесу / В. Коваленко // Регіональна економіка. – 2002. – № 4. – С. 179 – 186.

5. Коган Ю. Регулирование деятельности коммерческих банков в современных условиях / Ю. Коган // Культура народов Причерноморья. – 2007. – № 97. – С. 55 – 58.

6. Кумурчук Д.И. Оценка кредитоспособности заемщика, кредитные риски в украинских банках / Д.И. Кумурчук // Культура народов Причерноморья. – 2007. – № 97. – С.

65 – 70.

7. Левченко О.М. Оцінка кредитоспроможності позичальників / О.М. Левченко // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2001. – № 94. – С. 26 – 34.

8. Носова О.В. Оцінка інвестиційної привабливості України: основні підходи // Економіка і прогнозування. – 2003. – № 3. – С. 119 – 137.

9. Положення Національного Банку України «Про кредитування» № 186 від 7 травня 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.

10. Сахарова М.О. Фінансова стійкість комерційного банку: проблеми регулювання / М.О. Сахарова // Банківська справа. – 1996. – № 1. – С. 23 – 25.

11. Табачук Г.П. Механізм забезпечення кредитоспроможності підприємницьких структур / Г.П. Табачук // Фінанси України. – 2006. – № 5. – С. 36 – 45.

12. Чайковський Я. Аналіз кредитоспроможності позичальника банківської установи / Я. Чайковський // Журн. європ. економіки. – 2005. – № 3. – С. 328 – 346.

13. Яструбецька Л.О. Роль фактору грошових потоків в методиці визначення кредитоспроможності позичальника / Л.О. Яструбецька // Фінанси України. – 2005. – № 4. –

С. 54 – 58.

 

Банк до укладання кредитного договору здійснює попередній аналіз фінансового стану позичальника і вивчає його кредитоспроможність. Метою аналізу кредитоспроможності  є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з даним клієнтом.