Грошова-кредитна політика України

Київський національний університет імені  Тараса Шевченка

Економічний факультет  
 
 
 
 

Лабораторна робота №1

З дисципліни «Банківська справа» 
 
 
 
 

     Виконала:

     Студентка ІІІ курсу

     Спеціальності «Фінанси і кредит»

4 групи

     Худан Юлія Олександрівна 
 
 
 
 

Київ 2011

Зміст

      Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Поняття грошово-кредитної системи……………………………………..4
2. Основні елементи грошово-кредитної системи………………………….6
3. Структура грошово-кредитної системи в Україні……………………...13

Висновок…………………………………………………………………….........25

Список  використаної літератури………………………………………………..26 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Вступ

     Основою сучасної економіки є кредитно-грошова  система. Міцні й стійкі банки означають стабільну економіку і навпаки, банкротства банків, неповернені кредити, несплачені відсотки – все це послаблює кредитно-грошову систему і говорить про хвору економіку. Сьогодні, в умовах розвинутих товарних ринків, структура грошово-кредитної системи різко ускладнюється. З’являються нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів.

     Актуальність  даної теми полягає в тому, що практика банківської справи за кордоном представляє велику зацікавленість для нової господарської системи, яка складається як в країнах СНД, так і в Україні. Здійснюється перехід від адміністративно-керуємої високо монополізованої державної грошово-кредитної системи до динамічної, гнучкої, системи кредитних установ, що орієнтовані на комерційний успіх, на отримання прибутку. Створення стійкої, гнучкої та ефективної банківської інфраструктури – одна з найважливіших (і в той же час дуже складних) завдань економіки України. Сучасні кредитно-банківські системи мають складну багатоланкову структуру. У наш час в діяльності банків України існують серйозні проблеми. На грошово-кредитну систему впливає занадто ризикована кредитна політика, яка проводиться керівниками у погоні за прибутками, безглузді витрати на розвиток мереж філіалів без урахування їхньої дохідності. Механізм функціонування кредитної системи постійно змінюється під впливом змін її оргструктури, організаційно-правових форм здійснення кредитних операцій, форм і методів кредитування й кредитно-розрахункових відносин. Отже, вивчення сучасної структури грошово-кредитної системи України – є першим кроком до її зміцнення, і як наслідок покращення економічної ситуації в цілому. 

1. Поняття грошово-кредитної  системи

     Грошово-кредитна система – це форма організації  грошового обігу, яка історично  та законодавчо склалася в тій  чи іншій країні.

     Сучасні гроші мають кредитну природу, і  саме тому сучасна банківська система  не просто прискорює обіг уже існуючих грошей, а створює нову грошову  масу завдяки мультиплікації банківських  депозитів. Це дає підстави на нинішньому етапі розглядати не окремо грошову  та кредитну систему, а їх симбіоз  – грошово-кредитну систему. Окремі елементи грошових систем утворились задовго до виникнення держави, а  власне грошові системи є атрибутом  централізованих держав. І в цьому  плані варто було б зазначити  грошову систему як таку, що історично  склалася та законодавчо закріплена. Але у зв’язку з посиленням ініціюючих заходів держави в  нині діючих грошово-кредитних системах законодавство часто змушує змінюватись  цю систему у наперед визначеному  напрямі.

     Можна виділити таких суб’єктів грошово-кредитної  системи за різними рівнями:

     а) загальнодержавний рівень: центральний  банк, міністерство фінансів, казначейства (скарбниці), органи нагляду за діяльністю банків, інститути, що здійснюють страхування депозитів, а також організації, що здійснюють контроль за грошовим обігом;

     б) рівень комерційних банків, які не тільки прискорюють рух грошових засобів, але й беруть участь у  продукуванні кредитних грошей завдяки  мультиплікації банківських депозитів;

     в) рівень небанківських фінансових та кредитних установ;

     г) рівень не фінансового сектору економіки, який включає в себе не фінансовий підприємницький сектор домогосподарств.

     Суб’єктом грошово-кредитної системи може виступати й сектор «інший світ»  в особі міжнародних фінансових організацій та грошово-кредитних  інститутів інших країн. [1] 

     Грошово-кредитна система виконує монетарну або  грошово-кредитну політику, яка є одним із головних інструментів державного регулювання економіки. Ця політика найбільш ефективно і оперативно виконує функції регулювання економічного циклу, попередження та подолання спаду виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Основні елементи грошово-кредитної системи

Історії відомі два основних типи грошових систем. Перший тип – металевий  обіг (саморегульована система). Він  виступає у двох формах: біметалізм, коли роль грошей законодавчо закріплюється  за двома металами (золотом і сріблом), та монометалізм, коли роль грошей виконує  один метал (золото або срібло). Саморегулювання полягало в механізмі грошового обігу: вартість грошей дорівнювала вартості благородних металів, які містилися в монетах або могли бути одержані в обмін на банкноти. Втручання держави було мінімальним (встановлювався лише питомий вміст благородного металу в грошовій одиниці).

     Другий  тип – паперово-кредитна (регульована) система грошового обігу, в основі якої лежать паперові та кредитні гроші. Розвиток грошових систем відбувався одночасно з розвитком товарного господарства та економічних відносин. Регулювання полягає в механізмі грошового обігу: емісія грошових знаків повністю монополізована державою, яка забезпечує сталість емітованих грошових знаків, регулює пропозицію грошей відповідно до потреб обігу в засобах обігу, а курс валют формується на базі паритету їхньої купівельної сили.

Схема 2.1 Типи грошових систем

     За  характером економічної системи, в  межах якої здійснюється грошовий обіг, виділяються такі види грошових систем:

• неринкова — вид регульованої грошової системи, яка характеризується адміністративними методами регулювання грошового обігу (розмежування сфер готівкового і безготівкового грошового обігу, заборона певних грошових операцій, здійснення контролю за грошовими операціями суб'єктами економічних відносин, лімітування кредитів тощо);
• ринкова — вид регульованої грошової системи, яка характеризується наявністю регулювання грошового обігу на основі використання економічних методів впливу на обсяг, динаміку і структуру грошової маси.

   За  характером регулювання валютних відносин виділяються:

• відкриту — вид регульованої грошової системи, яка характеризується відсутністю обмежень на проведення валютних операцій юридичними та фізичними особами, повною конвертованістю національної валюти, високою організованістю валютного ринку;
• закриту — вид регульованої грошової системи, яка характеризується використанням валютних обмежень, не конвертованістю національної валюти, обмеженням ринкового механізму формування валютного курсу.

До  основних елементів грошової системи  належать:

   

   Схема 2.2  Елементи грошової системи

     Грошова одиниця — встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання цін товарів та послуг.

   Державні  грошові знаки — визначаються законодавством держави і мають  законну платіжну силу. Грошові знаки, що випускаються державою, обов'язкові до приймання на території всієї  країни.

   Масштаб цін — засіб вираження вартості (ціни) товарів і послуг у грошових одиницях, який складається під впливом  ринкового попиту і пропозиції.

   Валютний  курс — вартість грошової одиниці  однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої країни.

     Організація емісії та обігу грошових знаків включає  визначення сфер готівкових і безготівкових  розрахунків, режим використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок  платежів тощо. Порядок емісії та обігу грошових знаків встановлюється державою і регулюється законодавством країни.

     Організація міжнародних розрахунків — система  регулювання платежів за грошовими  вимогами й зобов'язаннями, що виникають  між державами, підприємствами, організаціями  та фізичними особами, які перебувають  на території різних країн. [4]

     Як  ми вже визначили, об’єктами грошово-кредитної  системи є гроші, що в процесі  історичного розвитку змінюють свої форми, види та функції.  Розвиток ринкового  господарства урізноманітнює та ускладнює  зв’язки між економічними суб’єктами, що призводить до збільшення проміжку часу між виробництвом та реалізацією  товарів і послуг, і тому найбільш розповсюдженою формою грошей стають кредитні гроші. [1]

     Кредитні  гроші є матеріальним носієм «грошей  як капіталу». У них зазначена  форма грошей отримує адекватний собі функціональний вираз. Вони не представляють монетарного товару, а відокремлену вартість капіталу. Сферою безпосереднього застосування кредитних грошей обмежується обігом Г-Т-Г. Економічна теорія розмежовує кредитні гроші як передумову грошового капіталу та гроші більш високого порядку – кредитні гроші, що є результатом функціонування та розвитку капіталу.

     Найпростішою  і воднораз найпоширенішою формою кредитних  грошей є вексель – цінний папір, що виписується боржником і передається  його кредиторові. Сам факт видачі векселя  означає фактичну метаморфозу товару в грошову форму. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. У випадку, коли векселя продаються банками, вони потрапляють у сферу грошового обігу і стають одним із різновидів банківських грошей (банкнотою) – загальновизнаним ліквідним платіжним засобом. Особливістю цих грошей є те, що вони мають опертям видані в кредит реальні матеріальні цінності. [2] З розвитком банківської системи з’явилися:

• банківські чеки – наказ власника рахунку кредитній установі, яка обслуговує його, сплатити певну суму грошей власнику чека;
• банкнота (банківський білет) – грошові знаки, які випущені емісійним банком; сучасні банкноти не мають власної внутрішньої вартості;
• депозитні гроші – система спеціальних розрахунків між банками на основі банківських переказів з одного рахунку на інший;
• електронні гроші;
• облігації та акції. [6]

   Емісію  кредитних грошей здійснює центральний  та комерційний банки. Кредитний  характер таких грошей є гарантом того, що вони мають опертям реальні, наявні в суспільстві матеріальні  цінності. Але потрібно бачити різницю  між грошима, емісію яких здійснює центральний  банк, і грошима, що утворюються комерційними банками. Випускаючи в обіг кредитні гроші, ЦБ породжує вимоги до всіх суб’єктів  економіки – домашніх господарств  і підприємств, всього населення. У противагу цьому комерційні банки, здійснюючи емісійний процес, породжують вимоги суб’єктів господарської діяльності самих до себе. [2]

   Щодо  кредитної системи, то це є це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини.

   

   Схема 2.3 Структура кредитної системи

   Головною  ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банківська система, яка  здійснює основну масу кредитних  і фінансових операцій і є організаційною сукупністю різних видів банків у  їх взаємозв'язку.

   Банк  — це установа, яка створена для  залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах поверненості, платності, терміновості та забезпеченості. Основне завдання банку — здійснювати  посередництво в розміщенні коштів від кредиторів до позичальників.

   Залежно від підпорядкованості банків, відповідно до чинного банківського законодавства, розрізняють два основних типи побудови банківської системи: однорівнева  та дворівнева.

   Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні  зв'язки між банками, універсалізацію  їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні (включаючи й  центральні банки), перебувають на одній  ієрархічній сходинці, виконують  аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтури. Такий принцип побудови банківської системи характерний для економічно слаборозвинених держав, а також для країн із тоталітарним, адміністративно-командним режимом управління.