Факторингові операції комерційного банку

незвичну систему оплати,  складність в самостійному структуруванні операції, збільшення вартості продукції.

Факторинг насамперед призначений  для вирішення таких питань, як негайне інкасування коштів або  одержання їх на визначену у факторинговому договорі дату, незалежно від платоспроможності платника; покриття ризиків, пов’язаних зі своєчасним отриманням оплати; управління дебіторською заборгованістю клієнта; надання консалтингових послуг власнику дебіторської заборгованості тощо.

Послуга факторингу в Україні доволі таки молода. Зародження та формування українського ринку факторингу припадає на 2001 рік. Першим банком, що розпочав надавати послуги з факторингових операцій, був АКБ “Укрсоцбанк”. З часом технологію факторингу підтримав і запровадив АКБ “ТАС-Комерцбанк”, розпочавши активну експансію ринку. Проте в момент становлення ринку факторингу в Україні була відсутня необхідна нормативна, теоретична і практична база, не було підготовленого кадрового потенціалу, а технологія факторингу була основана на розробках російських колег. Українські теоретики і практики розробили нову технологію, внесли відповідні корективи, вдосконалили і спростили факторинговий цикл, і в 2004 році факторинговий бізнес розпочинає своє друге зародження в банківських установах і корпораціях. З 2006 року факторингові операції починає проводити АТ “Державний Експортно-імпортний банк”. Однак, операції в основному проводилися з поточними клієнтами банку, які активно користувалися кредитними послугами, таким чином замінюючи кредит факторингом. Окрім банків, факторинг надають інші фінансові установи, наприклад, компанія “Арма Факторинг”. Проте, працюючи на ринку факторингу з 2004 року, ця компанія обслуговує не більше 15 клієнтів.

Підсумовуючи, відзначимо об’єктивні причини необхідності застосування факторингу в Україні як для банківських установ, так і для підприємств різних галузей економіки (рис. 3.1). 

 

Рис.3.1. Об’єктивні причини  необхідності застосування факторингу в Україні

Сьогодні запровадження  факторингу в Україні ускладнюється прийнятою практикою ведення торгово-збутових операцій, яка передбачає здебільшого передплату та майже повну відсутність комерційного кредиту. Важливу роль відіграє й обізнаність менеджерів, економістів та керівників з факторингом як економічним інструментом. Саме сучасна підготовка спеціалістів та фахівців українських підприємств повинна розкрити їм ефективні методи управління підприємством, які є загальноприйнятими в міжнародній практиці, серед яких і є факторинг. Як бачимо, використання факторингу не лише дає змогу підприємству уникнути кризових явищ, а й сприяє подальшому розвитку підприємства, отриманню великих прибутків та збільшенню ринкової вартості підприємства. Основний орієнтир подальших досліджень – це можливість адаптації європейських моделей і факторингових схем для українського ринку з метою вирішення основного завдання сьогодення, а саме зниження показників втрат. А це своєю чергою дасть змогу використовувати факторинг у різних галузях економіки, а не лише у банківських установах.

Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток пере відступлення боргу, котрий сьогодні  застосовують вітчизняні банки у тарифах за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання. В Україні середньозважений відсоток для ринку сьогодні становить 50-60% від зазначеної суми[2].

Ще один чинник, який стримує  розвиток факторингу в Україні, - відсутність  відповідного законодавства. Прийняття  необхідних нормативних документів створило б умови для ефективного функціонування ринку факторингових послуг як одного з перспективних джерел фінансування діяльності суб'єктів господарювання які надають перевагу класичному кредитуванню, де вартість послуг якого є значно нижчою. Хоча за факторингового обслуговування не потрібне забезпечення і оформлення безлічі документів. Кредит передбачає його повернення постачальником у певний термін, а факторинг передбачає фінансування на реальний час товарного кредиту, повернення якого здійснюють покупці. Крім того, постачальник має можливість сам стежити за фінансуванням, платежами покупців, станом простроченої заборгованості за допомогою звітів, що їх надає йому банк[3].

На основі проаналізованої  інформації для забезпечення розвитку ринку факторингу в Україні необхідно створити передумови для формування спеціалізованих факторингових компаній, котрі зможуть професійно здійснювати факторинг як комплексну операцію: фінансування, інформаційно-аналітичне обслуговування, робота з дебіторами клієнта, направлена на дотримання умов договору щодо строків оплати за рахунок кваліфікованих кадрів з питань факторингу та вузької спеціалізації таких фінансових установ.

Перспективним є розвиток факторингу без права регресу, коли фактор страхує клієнта від фінансових, валютних та кредитних ризиків, що виникають при регресному факторингу. Існує можливість створення таких компаній за рахунок партнерства банків як інвесторів та факторингових компаній.

У 2006 р. Україна приєдналася  до Конвенції УНІДРУА про міжнародний  факторинг, яка регулює питання застосування договорів факторингу і переуступлення права грошової вимоги, що має полегшити ухвалення законів, які б чітко регулювали надання факторингових послуг.

 

Висновки

 

Таким чином, факторингові операції можна визначити як гнучкий інструмент в розрахунково-платіжних відносинах покупців та постачальників, який максимально враховує інтереси сторін.

Завдяки факторингу, після  поставки товару (надання послуг) продавець  негайно отримує в формі авансу значну частину від суми дебіторської заборгованості, що виникла (до 95%), не чекаючи на платіж від покупця. Фінансування автоматично збільшується в залежності від росту продажів.

Факторинг має переваги для продавця, а саме:

можливість значного збільшення об’ємів поставок і ринкової долі, а відповідно і прибутку компанії;

можливість планування своїх фінансових ресурсів без врахування платіжної дисципліни покупців;

можливість здійснювати  закупівлю товарів за більш низькими цінами, маючи оборотні кошти;

покращення ділового іміджу і платоспроможності завдяки можливості здійснювати своєчасні розрахунки зі своїми кредиторами.

За наслідками виконаної роботи можна зробити  висновок про досягнення її мети –  розкриті особливості проведення факторингових  операцій комерційними банками і  проведена оцінка їх ефективності на прикладі комерційного банку КБ „Дельта-Банк”.

     Досягненню  даної мети сприяло виконання  наступних завдань:

     1) розкрита специфіку факторингових  операцій комерційних банків, склад  учасників, види факторингових  операцій і типи угод  про факторингове обслуговування;

     2) представлені особливості організації  факторингових операцій на прикладі  комерційного банку КБ „Дельта-Банк”;

     3) проведена оцінку ефективності  проведення факторингових операцій КБ „Дельта-Банк”, за підсумками якої зроблені наступні висновки і розроблені деякі управлінські рекомендації:

     –  низький рівень прибутковості  факторингових операцій КБ „Дельта-Банк”. По даним на 1 січня 2011 року значення коефіцієнта прибутковості 1,82 відсотка. Банку рекомендується підвищити об'єм факторингових операцій в розрізі придбання вимог стійких компаній;

     –  залежність при проведенні активних  банківських операцій (кредитуванні) від привернутих джерел засобів,  при цьому збільшення власного  капіталу і скорочення залежності від зовнішнього фінансування діяльності КБ „Дельта-Банк” можливо за рахунок підвищення прибутку. Як чинник збільшення статутного капіталу слід розглянути додаткову емісію власних акцій банку;

     –  можливість збільшити прибутковість  операцій банку в цілому надасть позитивна динаміка операцій довірчого управління пайовими інвестиційними фондами, які отримали розвиток у КБ „Дельта-Банк”. При цьому активна рекламна діяльність банку в даному сегменті ринку банківських послуг, позитивна історія банка, яка вплине на притік клієнтів, сприятимуть отриманню доходу клієнтом, і відіб'ються на підвищенні прибутковості банку.

     –  підвищенню доходу і прибутку  банку також сприятиме депозитарна  діяльність, яка полягає в наданні  платних послуг із зберігання  сертифікатів цінних паперів, їх обліку і переходу прав на цінні папери. При цьому КБ „Дельта-Банк” не матиме права розпоряджатися цінними паперами депонента, не управлятиме ними або здійснювати від імені депонента будь-які дії з цінними паперами (окрім тих, які можуть бути передбачені депозитарним договором), він нестиме тільки цивільно-правову відповідальність за збереження сертифікатів цінних паперів, що депонують у нього, і отримувати на цій основі додаткові доходи;

     – удосконалення  політики КБ „Дельта-Банк” при проведенні факторингових операцій по методах встановлення граничних сум по факторингу, що підвищить ефективність операцій, що проводяться, і забезпечить зниження ризику.

Для подальшого розвитку факторингу на вітчизняному ринку необхідне  прийняття заходів законодавчо-нормативного характеру стосовно регламентування здійснення факторингових операцій, а саме стосовно факторингових операцій як об'єкту оподаткування ПДВ, а також створення пільгових умов для вже діючих та новостворених фінансових компаній, що надають факторингові послуги в сфері оподаткування. Такі заходи дозволять зменшити вартість факторингових послуг і сприятимуть залученню більшої кількості клієнтів.

 

Список використаної літератури

 

1. Господарський Кодекс України. Відомості Верховної Ради, 2003. – № 18, № 19–20, № 21–22.
2. Цивільний Кодекс України. Відомості Верховної Ради, 2003. №№ 40-44.
3. Закон України „Про банки і банківську діяльність” № 2121.
4. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М.Герасимович, М.Д.Алексеєнко, І.М.Парасій-Вергуненко та ін., за ред. А.М.Герасимовича. – К.: КНЕУ, 2003. – 599 с.
5. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. – К.: КНЕУ, 2004. – 599 с.
6. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємств: Либідь, 2002. 384с.
7. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І.Тиркала. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314 с.
8. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., випр. і доп. За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.
9. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., виправ. та допов. / А.М. Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пуховкіна та ін., за ред. д-ра екон. наук. проф. А.М.Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.
10. Белялов Т. Е. Аналіз форм і методів управління дебіторською заборгованістю у складі оперативних фінансових активів корпорації // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 9 (51). – С. 30–36.
11. Белялов Т.Е. Аналіз форм і методів управління дебіторською заборгованістю у складі оперативних фінансових активів корпорації // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 9 (51). — С. 30–36.
12. Биконя С. Інститут факторингу в умовах переходу до економічного зростання // Персонал. – 2006. – № 2. – С.12-17
13. Буценко І.М. Факторинг у міжнародній торгівлі// Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2008. – № 5. – С.53-55.
14. Внукова Н. Факторинг: проблеми та шляхи розвитку в Україні // Банківська справа. – 2003. – №12. – С. 36.
15. Внукова Н., Шапошникова К. Можливості та ризики факторингу в ракурсі SWOT – аналізу // Фінансовий ринок України. – 2007. – № 2 (40) – С. 6-11.
16. Внукова Н.М. Основи факторингу: Навчальний посібник. – К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – 147 с.
17. Гриньова В.М. Фінанси підприємств. К.: Знання-Прес, 2004. 424с.
18. Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування ризику невиконаних зобов'язань за договором факторингу // Економіка. Фінанси. Право. – 2006. – № 9. – C. 6-9.
19. Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування ризику невиконаних зобов'язань за договором факторингу // Економіка. Фінанси. Право. – 2009. – № 9. – C. 6-9.
20. Ковалева А.М., Лапуста М.Г., Скомай Л.Г. Финансы фирмы: Учебник. 2-е изд. испр., допол. – М.: ИНФРА – М, 2002 – 493 с.
21. Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28 травня 1988 року // Урядовий кур'єр. – 2006. – № 49.
22. Лисенко Ю.М. Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. – К., 2005. – С. 179.
23. Лисенко Ю.М. Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. — К., 2005. — С. 179.
24. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За загальною редакцією Є.О. Харитонова. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2003. – С. 704;
25. Наумець І. Фактор боргу // Галицькі контракти. – 2005. – № 49. – C. 34-35.
26. Нормативна база. Факторинг // Інвест-газета. – 2006. – № 40(566). – С. 16-18;
27. Остафіль О.В. Проблеми та перспективи розвитку ринку фінансових послуг в Україні // Фінанси України. – 2004. – № 12. – C. 89-92.
28. Попов Ю. Факторинг: законодавство України та світовий досвід// Правовий тиждень. - 2008. - №3(76).
29. Руденко Л.В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: Підручник. – К., 2002. – С. 258.
30. Руденко Л.В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: Підручник. — К., 2002. — С. 258.
31. Склеповий Є. В. Ринок факторингових послуг в Україні // Фінанси України. – 2005 – № 9 – С. 109-115.
32. Смачило В. В., Дубровська Є. В. Сутність факторингу та його використання при управлінні дебіторською заборгованістю в Україні // Фінанси України – 2007. – № 7 – С. 35-45.
33. Смачило, В. Сутність та роль факторингу в сучасних умовах / Валентина Смачило, Євгенія Дубровська // Персонал. – 2007. – № 4. – С. 75-78.
34. Солтан А. Потрібні гроші за проданий товар: Факторинг поспішає на допомогу  //  Все про бухгалтерський облік. – 2006. – № 99. – C. 7-10.
35. Тарасов Р.О. Факторинг // Финансы. – 2004. – № 12(27). – С. 11.
36. Фінанси підприємств. За ред. Г.Г. Кірейцева К.: ЦУЛ, 2002. – 268 с.
37. Чинахова С. Факторинг как способ кредитования // Проблеми теории и практики управления. – 2007. – № 10 – С. 37-41.  

 

 

 

Додатки

Додаток 1

 

  

Таблиця 1.Ризики факторингу

 

 

 

 

 

Додаток 2

 

 

Таблица 2.Порівняння джерел фінансування оборотних засобів підприємств