Факторингові операції комерційного банку

«статтю 5 Закону України  «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» доповнити: "5. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника" [3].

У міжнародній практиці суб’єкти факторингових операцій у  своїй діяльності також керуються  «Конвенцією про міжнародний  факторинг», що прийнята 27 травня 1988 року Міжнародним інститутом уніфікації приватного права.

Прийняття нормативних  актів щодо створення інституційно-сприятливих  умов для розвитку міжнародних факторингових  відносин сприятиме збільшенню зовнішньоторговельних  операцій за участю факторингу.

До короткострокових наслідків приєднання до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг (далі - Конвенція) можна віднести зниження рівня ризиковості зовнішньоторговельних операцій, розширення джерел фінансування українських підприємств за рахунок експортно-імпортного факторингу.

Довгострокові наслідки. Приєднання до Конвенції стане основою  для розробки національного законодавства  в даній галузі. Після її прийняття  більшість держав увели факторинг  у систему свого цивільного права.

Приєднання до Конвенції  дозволить розширити визначення факторингових операцій від цесії з обов’язковою оплатою (ЦКУ) до визначення п.1 Конвенції, що включає:

- фінансування постачальника,  включаючи позику і попередній  платіж;

- ведення обліку (бухгалтерських  книг) по належних сумах; 

- пред’явлення до оплати грошових вимог;

- захист від неплатоспроможності  боржників. 

1.3. Ризики при проведенні факторингових операцій

 

Факторингові операції відносять до високоризикованих  активних операцій. Тому особливу увагу  треба звернути на своєчасність оплати рахунків-фактур покупцями продукції. За кожною операцією, що аналізується, треба розглянути структуру платежів, виділити частку прострочених та провести аналіз їх тривалості. Такий аналіз необхідний для оцінювання доцільності та ефективності проведення цих операцій у майбутньому.

Факторинг можна вважати  одним із видів гарантійних операцій банку, але від банківської гарантії він відрізняється тим, що вимагає  негайного погашення боргу покупця  перед постачальником (інкасації), тоді як гарантія виплачується банком лише в разі несплати покупцем заборгованості перед постачальником після закінчення терміну сплати [7, с.154].

Сильною стороною факторингу є прийняття банком-фактором ризиків (в Україні ця риса тільки починає  відзначатися) та забезпечення, таким  чином, фінансової ліквідності клієнта.

Ризик за факторинговими операціями є складною економічною  категорією, оскільки включає всі  ризики, які несе фінансова установа внаслідок можливих розбіжностей платежів за факторингом у термінах і обсягах. У табл. 1 (додаток 1) подано перелік ризиків, що притаманні факторингу.

Головним для ризиків, що притримані факторинг є наступне:

1. вірогідне зниження  платоспроможності дебіторів; 

2. наявність підвищених  кредитних ризиків при умові  незначної кількості дебіторів,  значна сума заборгованості за одним із дебіторів;

3. відсутність грошових  потоків у клієнта по поточному  рахунку в банку, що унеможливлює  у разі регресу списання коштів  з поточного рахунку клієнта  в погашення простроченої заборгованості  за факторинговими операціями.

Під час підготовки факторингу банк здійснює повний аналіз економічного та фінансового стану клієнта. Лише після цього приймається рішення  про оплату рахунків-фактур.

Важливим етапом аналізу  факторингових операцій є оцінювання їх ризикованості. При цьому з’ясовується достатність створених банківських резервів, а також оцінюються методи управління активними операціями. Для цього класифікують активи банку з погляду ступеня ризику. Під кредитним ризиком розуміють ризик невиконання позичальником умов кредитного договору, тобто неповернення основної суми боргу та відсотків за ним у встановлені договором терміни (для факторингових кредитів також несплата комісійних). За факторингового кредитування справа ускладнюється тим, що боржник не завжди є клієнтом нашого банку і не так просто перевірити його кредитоспроможність [7, с.158].

На відміну від банківського кредитування, при факторинговому обслуговуванні, одержуючи фінансування своїх продажів, постачальник не несе такі витрати:

відсотки за користування кредитом;

витрати по оформленню кредиту, включаючи реєстрацію і страхування  застави, оплату робочого часу співробітників на оформлення й підготовку документів для кредитного відділу і т. ін.., комісії за надання кредиту;

 витрати на екстрену  мобілізацію грошових коштів при настанні терміну погашення кредиту або виплати відсотків, включаючи упущену вигоду, пов’язану з вилученням цих засобів з обороту;

у зв’язку з тим, що кредит береться на фіксований термін (як правило, перевищуючий термін товарного  кредиту), а факторингове обслуговування допускає стягнення плати лише за термін товарного кредиту, фактична плата за кредит буде вищою, ніж при факторинговому обслуговуванні [9, с.282].

Факторинг є різновидом торгово-комісійної операції та містить  елементи традиційного короткострокового кредитування і вексельного кредитування, проте відрізняється від них.

Так, вексельна форма  кредитування, на відміну від факторингу, не дає гарантії в своєчасній оплаті, а примусове виконання вексельних обов’язків потребує додаткових випадків. У випадку із традиційним кредитуванням, увесь ризик неплатежу, а відповідно й повернення кредиту, лягає на постачальника. 

На розміри кредитного ризику в нашій країні впливають  як мікро-, так і макроекономічні  фактори. В останні роки ступінь  кредитного ризику для українських банків різко підвищився. Важливими макроекономічними факторами, які вплинули на рівень кредитних та інших ризиків банківської діяльності в Україні, є високий рівень економічного ризику як наслідок економічної, політичної та соціальної кризи в країні; значення кредитних операцій як одного з найважливіших видів діяльності українських банків та основного джерела їх доходу; проведення НБУ жорсткої політики фінансової стабілізації, яка базується на монетарних принципах обмеження грошової маси та скорочення державних видатків, що призвело до спаду виробництва, взаємних неплатежів суб’єктів господарювання та, зрозуміло, до зростання неповернення банківських позик.

 

2.Проведення факторингових операцій  на прикладі КБ „Дельта-Банк”

2.1.Особливості здійснення факторингових операцій

 

Факторинг (факторингові операції, факторингове обслуговування) - придбання Банком у Постачальника (уступка Постачальником на користь  Банку) права вимоги дебіторської заборгованості від Покупця за договором поставки, по якому факт надання товару (надання послуг, виконання робіт) підтверджений документально, з наступною компенсацією Постачальнику повної вартості дебіторської заборгованості за рахунок грошових коштів Банку.

   Проведення  Банком факторингових операцій включає надання послуг по керуванню дебіторською заборгованістю Постачальника, що має на увазі термін: адміністрування дебіторської заборгованості.

   За проведений  факторинг дебіторської заборгованості (що відноситься по термінології  законодавчих актів - до категорії валютних цінностей) Постачальник сплачує Банку винагороду, що не є предметом оподатковування.

Основою здійснення факторингових операцій у КБ „Дельта-Банк” є договір факторингу. При рішенні питання про те, чи буде факторинговий відділ укладати договір про факторингове обслуговування з постачальником, збирається і аналізується наступна інформація:

     –  чи виробляє постачальник товари  або надає послуги, що мають  попит і високу якість;

     –  чи має перспективи швидкого  розширення виробництва і збільшення прибутку (тільки в цьому випадку підприємству вигідно оплачувати достатньо високу вартість факторингових послуг і суто тимчасові причини браку грошових коштів – із-за невчасного погашення боргів дебіторами, а також недостатнього рівня прибутку, надмірних товарних запасів і труднощів, пов'язаних з виробничим процесом);

– наскільки  кваліфікований управлінський персонал;

– чи налагоджений внутрішній контроль;

– наскільки  твердо визначені умови торгівлі з контрагентами.

Факторинговому  відділу також необхідно вивчити інформацію про якість боргових вимог постачальника. З цією метою аналізуються:

– відмови від  акцепту (причини, частота, об'єми продукції, що реалізовується);

– сезонні коливання  в об'ємах реалізації;

– документи, на підставі яких виписуються вимоги.

Найбільший  ризик для банку представляють  вимоги, виставлені перед фактичним  відвантаженням товару. Тому факторинговий  відділ повинен строго стежити за тим, щоб вимоги виписувалися після  відвантаження товару або надання  послуг. Для укладення договору на факторингове обслуговування постачальник повинен направити в банк інформацію:

– найменування і адреса кожного платника;

– плановану суму всіх вимог;

– суму що є вже боргу  кожного платника і дані про перевірку  його рахунків;

– іншу інформацію, необхідну для оцінки стану розрахунків між покупцем і постачальником (листування по розрахунках, заходи, що робляться раніше, по стягненню довга і так далі).

Після аналізу цієї інформації факторинговий відділ висилає платникам  спеціальний лист, що сповіщає про укладення з постачальником факторингового договору, або просить постачальника зробити таке повідомлення, якщо договір не передбачає повного обслуговування.

Метою проведення факторингових  операцій КБ „Дельта-Банк” є отримання доходу – комісійної винагороди, яка складається з двох елементів:

1) плати за обслуговування. Вона розраховується зазвичай, як  відсоток від суми рахунку-фактури.  Її величина залежить від об'єму  і структури виробничої діяльності  постачальника, кредитоспроможності  його покупців, оцінки відділом трудомісткості виконуваної роботи ступеня кредитного ризику, а також від специфіки і кон'юнктури ринку. В більшості випадків даний відсоток знаходиться в межах 0,5-3,0. За наявності регресу робиться знижка на 0,2-0,5 відсотка. Плата за облік (дисконтування) рахунків-фактур складає 0,1-1,0 відсоток річного обороту постачальника;

2) відсотка, що  стягується при достроковій оплаті  боргових вимог. Його розмір  визначається за період між  достроковим отриманням платежу  і датою надходження платежу  від платника на основі щоденного  дебетового сальдо по рахунку  постачальника у факторингового відділу. Зазвичай він на 2-4 відсотки перевищує поточну банківську ставку, використовувану при короткостроковому кредитуванні клієнтів з аналогічним оборотом і кредитоспроможністю, що обумовлене необхідністю компенсації додаткових витрат і ризику.

Зазвичай банк оплачує одноразово 80-90 відсотків вартості рахунку-фактури; 10-20 відсотків – резерв, який буде повернений після погашення дебітором всієї суми довга. Наприклад, сума факторингової операції складає 200 тис.грн., аванс – 90 відсотків, комісія чинника – 3 відсотки плюс щомісячний відсоток за аванс у розмірі 2 відсотка. Тоді підприємство отримає: 200 тис.грн. (загальна сума рахунків) – 20 тис.грн. (резерв) – 6 тис.грн. (комісія чинника) – 4 тис.грн. = 170 тис.грн.

Рівень прибутковості  по факторингових операціях КБ „Дельта-Банк” в цілому низький: значення коефіцієнта К1 склало 0,96 відсотка за 2009 рік і 1,82 відсотка за 2010 рік, але позитивна динаміка дозволяє прогнозувати подальших зростання в подальшій діяльності. Підвищується значення коефіцієнта К2 з 26,8 відсотка в 2009 році до 32,13 відсотка в 2010 році, що забезпечить зниження втрат по даних операціях. Зростаючий рівень коефіцієнта на 5,33 відсотка за період 2009-2010 років свідчить про збільшення об'єму операцій факторингу, але при цьому необхідно забезпечити не просто зростання об'єму операцій, а їх якісне зростання, тобто підвищити рівень прибутковості фінансових інструментів.

 

 

2.2.Механізм здійснення факторингу

 

Процес організації  факторингового обслуговування в кожному  конкретному випадку має свої специфічні особливості, які залежать від безлічі факторів, які й визначають вид факторингу. Проте, якщо роздивлятися типовий механізм факторингової операції, його можна звести до наступного. В здійсненні факторингової угоди приймають участь три сторони:

1. Фактор – посередник, в якості якого може виступати комерційний банк або спеціалізована факторингова компанія.

2. Постачальник.

3. Покупець.

Для кращого розуміння  механізму дії факторингу, зобразимо  його схематично (рис. 2.1).

 

Рис. 2.1. Механізм дії класичного факторингу

 

Факторингове обслуговування відбувається в наступній послідовності:

1. Договір купівлі – продажу.

2. Поставка товару.

3. Договір факторингу.

4. Факторингові платежі. 

5. Оплата за поставлений  товар. 

6. Комісійна нагорода.