Факторингові операції комерційного банку

 

Факторингові операції

План

 

 

Вступ

 

Фінансовий ринок України  перебуває на стадії становлення, що супроводжується запровадженням  нових видів фінансових послуг. Однією з таких послуг, що потребує вивчення та розвитку на фінансовому ринку України, є факторинг. Актуальність розвитку факторингових відносин в Україні зумовлена станом розрахунків і наявних боргових зобов'язань. Також, зважаючи на те, що фінансове ресурсозабезпечення економічного розвитку в умовах функціонування ринкових відносин неможливе без використання сучасних форм та інструментів розрахунково-платіжних взаємозв'язків, аналіз перспектив розвитку факторингу в Україні сьогодні надзвичайно актуальний.

Факторинг – це достатньо  новий для України фінансовий інструмент, розвиток якого потребує створення інституційних умов, насамперед, податкового законодавства і  нормативно-правової бази, що дозволяє стягувати заборгованість за договорами факторингу. Факторингові операції є гнучким інструментом функціонування торгівлі, максимально враховуючи інтереси сторін комерційних угод. До основних переваг факторингу належить:

- забезпечення фінансової  ліквідності; 

- прискорення обігу  капіталу;

- різні терміни погашення заборгованості;

- зниження рівня заборгованості  по кредитах.

Актуальність розвитку факторингових відносин в Україні  зумовлена станом розрахунків та наявних боргових зобов’язань.

Конкуренція на товарних ринках і ринках послуг змушує йти  на більш гнучкі взаємовідносини між постачальником і покупцем. Зниження рівня ціни, покращання якості товарів та послуг, розширення товарної номенклатури, організація безоплатної доставки, бонуси і т.і. – це лише деякі з послуг, до яких змушений звертатися постачальник. Товарний кредит є вигідним усім учасникам ринку: і виробникові, і дистриб’юторові, і роздрібному продавцеві. Інвестуючи кошти до каналів просування, більшість торгових компаній сьогодні здатна розширити об’єми продажу товарів. Таким чином, товарний кредит сьогодні стає одним із основних інструментів розвитку компаній. Однак стримуючим фактором розвитку товарного кредиту є необхідність інвестування постачальником значних коштів у оборотний капітал, а також організаційні питання побудови продажу в кредит, починаючи з того, кому продавати, як відстежувати прихід платежів, що робити, якщо покупець не платить і т.і. Альтернативою самостійному розвитку товарного кредиту і є факторинг.

Проблемі факторингу присвячено низку наукових праць. Серед  вітчизняних вчених економістів, які займаються проблемою управління дебіторською заборгованістю за допомогою факторингу, слід виділити таких авторів як Т.Е. Белялов, Ю.М. Лисенко, Ю.С. Скакальський. Значний вклад у розвиток факторингу внесли такі сучасні економісти: Л.Ю. Бєлоусов, Б.З. Гвоздєв, Л.В. Руденко. У їх дослідженнях розкрито теоретичні та практичні аспекти розвитку факторингу в Україні. Сьогодні за факторинговими схемами в Україні працює близько 300 підприємств. В більшості це харчова промисловість (особливо кондитерська, ринки пива, соків і води), друкарська галузь, фармацевтика, сільське господарство, винно-коньячні підприємства, легка промисловість тощо. Наведені дані свідчать про те, що ринок факторингу в Україні розвивається досить повільними темпами, а значна частина банків і компаній взагалі не використовують на практиці даний вид операції.

Факторинг дає змогу  постачальникові мінімізувати ризики, пов’язані із відстроченням оплати придбання товарів чи послуг, зменшує  необхідність у відволіканні значних адміністративних ресурсів для отримання оплати від покупця за поставлені товари чи послуги, а також дає змогу постачальнику отримати кошти за свою дебіторську заборгованість. Тому метою написання курсової роботи є:

дослідження найважливіших  чинників, що викликають складність в розумінні факторингу;

теоретичний та схематичний  аналіз загальних понять факторингу, а також визначення його основних ознак;

аналіз суттєвих відмінностей між кредитом та факторингом;

порівняння факторингу з іншими джерелами фінансування оборотних засобів підприємств;

визначення об’єктивних  причин використання факторингу.

Об’єктом дослідження  виступає КБ «Дельта-банк».

Предмет курсової роботи – особливості та механізм здійснення факторингових операцій.

Курсова робота складається  із вступу, трьох розділів, списку використаної літератури та додатків.

 

1.Теоретичні аспекти проведення  факторингових операцій.

1.1. Економічна сутність факторингових операцій

 

Конкуренція на товарних ринках і ринках послуг змушує йти  на більш гнучкі взаємовідносини між постачальником і покупцем. Зниження рівня ціни, покращання якості товарів та послуг, розширення товарної номенклатури, організація безоплатної доставки, бонуси і т.і. – це лише деякі з послуг, до яких змушений звертатися постачальник. Товарний кредит є вигідним усім учасникам ринку: і виробникові, і дистриб’юторові, і роздрібному продавцеві. Інвестуючи кошти до каналів просування, більшість торгових компаній сьогодні здатна розширити об’єми продажу товарів. Таким чином, товарний кредит сьогодні стає одним із основних інструментів розвитку компаній. Однак стримуючим фактором розвитку товарного кредиту є необхідність інвестування постачальником значних коштів у оборотний капітал, а також організаційні питання побудови продажу в кредит, починаючи з того, кому продавати, як відстежувати прихід платежів, що робити, якщо покупець не платить і т.і. Тому побудова продажу в кредит потребує не тільки інвестицій в оборотний капітал, але також значний об’єм ресурсів витрачається на побудову технологій. Альтернативою самостійному розвитку товарного кредиту і є факторинг [17, с.85].

Факторинг віднесено  до фінансової послуги, та державне регулювання  факторингових компаній здійснюється Держфінпослуг. 

Факторинг віднесено  до фінансової послуги, та державне регулювання факторингових компаній здійснюється Держфінпослуг.

Термін «факторинг»  походить від англійського слова  «посередник, агент». З економічного погляду – це посередницька операція.

Об’єктом факторингової  операції є право вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі.

Суб’єктами факторингу є:

продавець (постачальник);

покупець;

посередник-фактор (факторингова компанія або комерційний банк).

Використання факторингу найбільш ефективне для невеликих та середніх підприємств, які розширюють обсяги продажу або виходять на нові ринки, а також для новостворених компаній, що мають певні проблеми з нестачею грошових коштів, у зв’язку з несвоєчасним надходженням платежів від дебіторів, наявністю надлишкових запасів, труднощами в організації виробничого процесу [17, с.105].

Факторингові операції можуть бути класифіковані за багатьма ознаками:

1. В залежності від сектору  ринку, де здійснюються факторингові  операції:

внутрішні (передбачає, що постачальник, покупець і фактор перебувають під  юрисдикцією однієї країни);

зовнішні або міжнародні (передбачають, що суб’єкти факторингової угоди  перебувають під юрисдикцією  різних країн).

2. В залежності від поінформованості  учасників факторингової угоди: 

 відкриті (якщо боржника повідомляють  про укладення договору факторингу і пропонують здійснювати платежі безпосередньо фактору). Повідомлення боржника при відкритому факторингу здійснюється шляхом напису на рахунку-фактурі про те, що правонаступником по виникаючому боргу є певна факторингова компанія (комерційний банк) і платіж повинен здійснюватися на її користь;

закриті (не передбачають повідомлення дебіторів, ніхто не знає про перевідступлення постачальником прав вимоги боргу, і  тому кошти переказують постачальнику, який розраховується з фактором самостійно).

3. В залежності від прийняття кредитного ризику:

з правом регресу (постачальник несе ризики за борговими вимогами, які  придбав у нього фактор, тобто  такий факторинг дозволяє фактору  повернути постачальникові неоплачені покупцем боргові вимоги і вимагати від нього повернення грошових коштів фактору);

без права регресу (фактор бере на себе ризик щодо одержання грошових коштів від покупців).

4. За набором послуг, що включає  факторинг, він може бути:

з повним набором послуг (передбачає надання постачальнику, крім суто факторингових послуг, також інші: аудиторські, юридичні, управління заборгованістю за наданими кредитами тощо);

з частковим набором послуг (передбачає оплату фактором лише рахунків-фактур постачальника).

5. Залежно від охоплення факторингом  переуступлення постачальником боргових вимог розрізняють факторинг:

з перевідступленням усіх боргів (дає  змогу уникнути ведення подвійного обліку й управління кредитом за окремими борговими вимогами, що не були перевідступлені);

з перевідступленням частини боргів.

6. Залежно від порядку оплати  боргових вимог розрізняють факторинг: 

з попередньою оплатою (передбачає негайну оплату розрахункових  документів постачальника, як тільки їх буде надано фактору. Фактично фактор здійснює кредитування постачальника);

без попередньої оплати (фактор зобов’язується оплати передані йому постачальником розрахункові документи  на визначену, зафіксовану у договорі дату, як правило, в день оплати документів боржниками .

Оскільки зафіксований у договорі строк – це середня величина, то цілком нормально, що окремі покупці здійснять платіж раніше обумовленого терміну, а інші – пізніше. Перевага для постачальника полягає в тому, що він знає точну дату одержання коштів і тому може відповідно планувати свою діяльність.)

7. Дробовий факторинг (split factoring), що використовується звичайно більш крупними, диверсифікованими фірмами.

В цьому випадку фірма  переуступає всі свої боргові  вимоги не однієї, а кільком факторинговим  компаніям.

Метою подібного прийому  може бути як мінімізація ризику неправильного вибору факторингової компанії, так і більш вузька спеціалізація окремих факторингових компаній на тих або інших напрямах діяльності постачальника.

Дроблення здійснюється звичайно по географічних районах, по групах товарів і т. д. Останнім часом подібна практика зустрічається досить рідко.

8. Розвитком факторингової  угоди про повне обслуговування  можна рахувати агентську угоду,  або угоду про оптовий факторинг  (wholesale factoring).

Прибуткове підприємство, з солідною історією, може виробити власну ефективну систему обліку і управління кредитом, і послуги факторингової компанії в цій частині йому можуть не бути потрібні або невигідні. Проте, якщо воно потребує захисту від кредитних ризиків, то між ним і факторською компанією може бути укладено агентську угоду, або угоду про оптовий факторинг, відповідно до якого компанія придбаватиме неоплачені боргові вимоги, а постачальник виступатиме як агент по їх інкасуванню [16, с.54].

Перевага подібної угоди  в тому, що знижуються витрати факторингової компанії за оцінкою кредитоспроможності клієнта і відповідно зменшується платня, стягувана з постачальника. Оскільки факторингова компанія в даному випадку не робить безпосереднього впливу на процес інкасування, вона не може гарантувати платіж до певної дати. 

 

1.2.Нормативна база

 

З жовтня 2010 року вступили в силу законодавчі зміни якими  регламентовано особливості послуг здійснення факторингових послуг.

З прийняттям Закону України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо факторингу» було внесено зміни до наступних нормативних актів.

1. Господарського кодексу  України.

Статтю 350 Господарського кодексу України було викладено  у новій редакції: «Стаття 350. Факторингові операції . «Банк має право укласти  договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. 2. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг».

2. Цивільного кодексу  України.

Статтю 1077 Цивільного кодексу  України було доповнено, як наслідок вона викладена в такій редакції: «За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає».

Частину третю статті 1079 Цивільного кодексу України викладено  в такій редакції: «3. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право  здійснювати факторингові операції";

3. Закону України «Про  банки і банківську діяльність».

Пункти 5 і 6 частини другої статті 47 Закону України "Про банки  і банківську діяльність" викладено  в такій редакції: «5) операції за грошовими вимогами, надання гарантій, порук за грошовими зобов'язаннями. 6) фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг) та пов'язане з цим ведення обліку грошових вимог клієнтів до боржників, пред'явлення до сплати грошових вимог від імені клієнтів або від свого імені, а також інші операції, спрямовані на одержання коштів від боржника».

4. Закону України «Про  фінансові послуги та державне  регулювання ринків фінансових  послуг».

Пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові  послуги та державне регулювання  ринків фінансових послуг» викласти в такій редакції: "1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг";