Еволюція форм грошей

Вступ

Гроші — особливий товар, що є  загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують  функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження  та платежу. З утворенням світового  ринку, деякі національні гроші  виконують функції світових.

Ще 100 000 років тому виникли бартерні операції — прямий безгрошовий обмін  товарами. Проте в безгрошових  суспільствах в основному діяли  подарунки або позики. Наступним  етапом стало виникнення товарних грошей, тобто, коли в якості грошей використовувались  різні матеріальні носії. Перша  згадка про термін «гроші» датується 3000 роком до Р. Х., це був клинописний  текст на глиняній табличці із Месопотамії.

З найдавніших часів грішми були різні товари: хутра звірів, металеві сокири, мушлі каурі тощо. Однак  завдяки своїм фізичним властивостям найбільш вживаним загальним еквівалентом вартості дуже швидко стають благородні метали: золото та срібло. Згодом вони набирають форми монет.

У своїй «Історії» Геродот вказує, що першими використовувати металеві монети почали лідійці. Сучасні вчені  вважають, що перші монети були з  електрума і чеканились близько 650–600 р. до нашої ери. Швидке розповсюдження монет пов'язано із зручністю їх зберігання, дроблення і об'єднання, відносною великою вартістю при невеликій вазі та обсягу, що є дуже зручним при обмінних операціях.

Паперові гроші або банкноти були вперше використані в Китаї  за часів династії Сун. Ці банкноти, еволюціонували з векселів, що були у використанні з сьомого сторіччя. Тим не менш, вони не витісняють традиційних грошей, і були у використанні поряд з монетами. В Європі банкноти були вперше випущені Банком Стокгольма в 1661 році.

1. Еволюція форм грошей.

Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з точки зору не тільки ускладнення їх економічної суті та підвищення суспільної ролі, а й  урізноманітнення їх форм. Під впливом  зміни суспільних відносин, формою виразу яких є гроші, та ускладнення  вимог ринку до грошей останні  періодично скидали одну форму і  набували іншої, більш адекватної новим  умовам. Історія грошей по суті є  процесом поступового відбору окремих  товарів чи особливих штучних  форм, найбільш придатних виконувати функції грошей у певних ринкових умовах. Загальний процес еволюції форм грошей схематично показано на додатку 1.

 Еволюція форм грошей відбувалася  в напрямі від повноцінних  грошей до неповноцінних, якими  є сучасні гроші. Повноцінними  були гроші, що мали внутрішню  реальну вартість, адекватну вартості  товару, який виконував функції  грошей, чи вартості того матеріалу,  з якого гроші були виготовлені,  наприклад золоті чи срібні  монети. Неповноцінними є гроші,  які набувають своєї вартості  виключно в обігу. При цьому  вона може істотно відхилятися  від вартості того матеріалу,  з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та  електронні гроші). У сучасний  період усі країни світу користуються  виключно неповноцінними грошима.

 Між періодами використання  повноцінних і неповноцінних  грошей знаходиться епоха використання  змішаних форм. У цей період  в одних країнах використовували  повноцінні гроші, в інших - неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах  поряд з повноцінними монетами  нерідко використовувалися неповноцінні - білонні - монети, а також паперові, знаки грошей (банкноти). Останні  не мали внутрішньої вартості  і були за формою ідентичні  неповноцінним грошам.

Проте вони тривалий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, що формувалася в обміні, зближалася з вартістю металу, на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцінним  грошам.

 Початковою висхідною формою  повноцінних грошей були товарні  гроші. Спочатку це були предмети  першої необхідності - худоба, сіль, зерно, риба, хліб тощо як найбільш  ходові товари. Так, худоба, що  має широкий спектр споживчих  ознак, активно і довго використовувалася  в ролі грошей у багатьох  стародавніх народів - слов'ян, індійських  племен, інших кочових племен.

 На зміну предметам першої  необхідності в ролі грошей  поступово прийшли предмети розкоші,  передусім прикраси: намисто з  черепашок, перли, хутра, інші  дорогоцінні вироби. Це можна  пояснити тим, що попит на  предмети розкоші виявився більш  динамічним, тривалим і об'ємним,  ніж на предмети першої необхідності. Та й за своїми фізичними  даними вони були менш громіздкі,  довше зберігалися, мали більш сталу вартість.

 На території Київської Русі  з цього різновиду товарних  грошей найбільш поширеним було  хутро. Слово "гроші" тут  з'явилося лише в XIII ст., а до  цього загальний еквівалент називався  словом "куна", що означало "хутро". Саме хутро в цій ролі широко  застосовувалося кілька століть,  навіть у середні віки. "Руська  правда" часто використовує термін "куни" в розумінні грошей: "кунамися викупати", "давать куни в рези" тощо.

 Проте як перший, так і  другий різновид товарних грошей  був надто примітивним, функціонував  поштучно, не підлягав поділу, виступав  у своєму природному вигляді.  Такі гроші відповідали потребам  обміну на його найнижчих стадіях.

 Другий великий поділ праці  (відокремлення ремесла від землеробства) істотно розширив межі товарного  виробництва й обміну та прискорив  розвиток ринку. В обмін почали  надходити не просто надлишки  продуктів, а товари, спеціально  виготовлені для даної цілі. Невпинно  розширювалися територіальні межі обміну. Тому ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги - бути однорідним, економічно подільним, здатним тривалий час зберігати свою вартість. Задовольняти такі вимоги попередні гроші не могли у зв'язку з їх фізичними властивостями. На їх місце ринок стихійно висунув метал. Почалася тривала ера панування металевих грошей.

 Проте з появою металевих  грошей їх розвиток не припинився. Унаслідок неухильного зростання  продуктивності суспільної праці  збільшувалися можливості для  нагромадження вартості, а відповідно  і потреби сфери обміну в  масі грошового товару, який відволікався  в обіг зі сфери споживання. На це ринок реагував постійним  посиленням вимог до грошового  товару. Останній повинен був  мати високу питому вартість  вагової одиниці металу, властивість  тривалий час, а найкраще - вічно,  зберігати свої фізичні якості, здатність легко змінювати зовнішній  вигляд, високу портативність тощо.

 Потреби ринку набули настільки  важливого значення, що відбулося  розмежування природної споживної  вартості грошового товару як  його здатності задовольняти  певні потреби людини і його  специфічної споживної вартості - здатності задовольняти вимоги  ринку. Причому в міру актуалізації  другої споживної вартості грошового  товару послаблювався зв'язок  останнього з першочерговими життєвими потребами людини.

 Під впливом зазначених об'єктивних  процесів відбувався стихійний  відбір грошового товару з  групи металів. Спочатку використовувалися  звичайні метали - залізо, мідь, бронза  та ін., що найчастіше вживалися  людьми. Згодом цю роль почало  виконувати срібло як благородний  метал з високою питомою і  сталою вартістю та здатністю  до зберігання. Проте ще більшою  мірою цими властивостями природа  наділила золото, яке теж стало  претендувати на роль грошового  товару. Почалася тривала боротьба  між сріблом і золотом за "грошовий  трон" у товарному світі. Цей  етап у розвитку грошей характеризувався паралельним функціонуванням золота і срібла в ролі грошей і називався золото-срібним біметалізмом. Закінчився він наприкінці XIX ст. перемогою золота, установленням золотого монометалізму.

 Еволюція металевих грошей  найбільш відчутно проявилася  у двох напрямах: перший - набуття  і вдосконалення монетної форми;  другий - розвиток представницьких  форм металевих грошей в обігу.

 Монета. З появою металевих  грошей вони використовувалися  у формі простих зливків чи  кусків металу. Такі гроші мали  величезні переваги перед товарними  грошима. Разом з тим форма  зливків обумовлювала певні незручності,  які незабаром стали стримувати  розвиток грошових відносин. У  кожній платіжній операції необхідно  було зважувати зливки, визначати  пробу і, що найгірше, ділити  їх на частини. Щоб уникнути  цих незручностей, зливки робили  різної ваги. Найбільш відомі  купці ставили на них своє  тавро, яке засвідчувало вагу  і пробу металу.

 Однак авторитет купця як  приватної особи був обмеженим,  і його тавро могло задовольнити  вузьке коло суб'єктів ринку.  З розвитком торгівлі виникла  потреба таврування зливків більш  відомою й авторитетною особою, і ця функція перейшла до  держави. Держави стали виготовляти  за встановленою формою зливки  металу, вагу і пробу яких засвідчували  своїм штемпелем. Такі зливки  дістали назву монети.

 Монета виявилася найдосконалішою  формою повноцінних грошей, тобто  тих, що функціонують в обігу  з власною субстанціональною  вартістю. Вона обслуговувала економічні  відносини людей протягом майже  трьох тисячоліть. За цей час  монета теж розвивалась і змінювалась.

 На початку створення монет  суб'єкти ринку не завжди довіряли  державному тавру і нерідко  вимагали зважування монети. Особливо  часто такі вимоги ставилися,  коли монета використовувалася  для розрахунків з іноземними контрагентами або коли існувала загроза фальшування монет. Лише зростання економічної могутності і стабільності держави, посилення довіри до державної влади з боку суб'єктів ринку, удосконалення техніки карбування, що ускладнювала підробку монет, підвищили довіру до монети, яка стала прийматися за рахунком, без зважування. Змінювалася сама форма монети: відомі монети квадратні, неправильної форми, овальні, проте найбільшого поширення набули круглі. Щоб запобігти підробленню та обрізанню монет, по краях у їх дизайні було застосовано рельєфний малюнок та "зубиювання" країв.

 Білонна монета. Новий етап  у розвитку монети як форми  справжніх грошей пов'язаний з  виникненням білонної монети, тобто  розмінної, з дрібною вартістю. Вона призначена для забезпечення  нормального виконання грошових  функцій основною (валютною) монетою.  Головна відмінність її полягає  в тому, що вона карбується  не з дорогоцінного металу, отже  є неповноцінною. Причому такою  розмінна монета стала не відразу,  а на певному етапі розвитку  грошового обігу.

 Карбування поряд з повноцінною  монетою неповноцінної було першою  реакцією грошей на нову вимогу  обігу - вимогу економічності,  що ставала дедалі відчутнішою  у міру розвитку товарно-грошових  відносин. Розмінна монета найактивніше  використовується в обігу і  тому найшвидше стирається. Більше  того, висока вартість дорогоцінного  металу обумовлює необхідність  карбування розмірної монети  надто малих розмірів. Така монета  була незручною у користуванні  і легко губилася, що призводило  до додаткових витрат дорогоцінного  металу. Виготовлення її із звичайного  дешевого металу було об'єктивною  необхідністю, а успішне функціонування  поряд з повноцінною монетою  сприяло пошукам альтернативи  повноцінним грошам і заміні  їх неповноцінними.

 Переваги білонної монети (дешевизна,  тривале функціонування) допомогли  їй залишитися в обігу і  після того, коли повноцінна монета  як форма грошей "зійшла зі  сцени". І сьогодні вона широко  використовується в усіх країнах,  навіть у тих, які досягли  великих успіхів у розвитку  безготівкових розрахунків та  електронізації грошового обігу.

 2. Демонетизація золота та подальша еволюція форм грошей

 Еволюція металевих грошей  досягла свого апогею в період  капіталізму вільної конкуренції.  Золоті гроші настільки добре  відповідали вимогам ринку, що  навіть найкритичніші дослідники  того часу без будь-яких сумнівів  ототожнювали гроші з цим металом.  Зокрема, К. Маркс неодноразово  підкреслював, що гроші за своєю  природою - це золото і срібло. Таке твердження було справедливим  лише для того часу. Як не  міг завершитися розвиток суспільних  відносин епохою капіталізму  вільної конкуренції, так не  міг закінчитися і розвиток  грошей закріпленням їх за  золотом. Ті ж самі еволюційні  процеси в суспільному житті  зумовили неспроможність золота  назавжди закріпитися в ролі  грошей та підготували передумови  для переходу до якісно нового  типу грошей - неповноцінних.

 Ускладнення і розширення  товарного виробництва та ринкових  відносин, що охопили всі сфери  людського суспільства, з одного  боку, та поява могутніх неринкових (державно-монополістичних) факторів  впливу на економіку, з іншого, поставили перед грошовим товаром  в епоху золотого монометалізму  ще складніші вимоги.

 По-перше, швидко посилювалися  вимоги щодо зростання обсягів  відтворення грошового товару  відповідно до інтенсивно зростаючих  масштабів суспільного виробництва  й обігу. Реакцією на цю вимогу  було широке запровадження в  обіг розмінних на золото паперових  банківських білетів, оскільки виготовлення золотих грошей було вкрай обмежене малими запасами золота.

 По-друге, зростали вимоги  щодо скорочення витрат на  виготовлення грошей для мінімізації  суспільних витрат обігу, які  постійно зростали в міру розширення  масштабів виробництва та обігу  і спричиненого цим збільшення  маси грошей. Навіть при заміні  в обігу золотих монет паперовими  банкнотами, але при збереженні  розміну їх на золото, держави  повинні були нагромаджувати  великі маси золота, відволікаючи  для цього значні обсяги суспільної  праці.