документи дня;

протоколи рішення  профільних комітетів;

угоди з клієнтами;

дані про курси  іноземних валют;

інформація стосовно ринкових цін на ресурси тощо.

  Правова основа  регулювання міжбанківських  
                             кредитів  

     29. Надання  кредитів комерційними  банками на міжбанківському  
ринку регламентується Законом  України  "Про  банки  і  банківську  
діяльність"  (  872-12 ),  Цивільним кодексом України ( 1540-06 ),  
нормативними  актами  Національного   банку   України,   статутами  
комерційних банків та кредитними договорами.

     30. Кредитні відносини між комерційними  банками  визначаються  
на договірних засадах,  шляхом укладання кредитних договорів,  які  
мають  передбачати  права  та  зобов'язання  сторін   з   належним  
оформленням справ за міжбанківськими кредитами.

     31. Надання  міжбанківських  кредитів  має   супроводжуватися  
відкриттям  рахунків  відповідно до Плану рахунків бухгалтерського  
обліку банків України ( v0240500-95 ).

     32. Спірні питання за міжбанківськими  кредитами вирішуються в  
порядку,  встановленому  чинним  законодавством  України,  або  за  
взаємною згодою комерційних банків через третейський суд.  

             Встановлення рівня відсоткових  ставок за  
                    міжбанківськими кредитами  

     33. Комерційні банки як економічно  самостійні і незалежні від  
виконавчих   та   розпорядчих  органів  державної  влади  у  своїх  
рішеннях,  пов'язаних  із  оперативною  діяльністю,  мають   право  
самостійно    встановлювати    рівень    відсоткової   ставки   за  
міжбанківськими кредитами залежно  від  попиту  та  пропозиції  на  
міжбанківському ринку та рівня облікової ставки.  

              Обмеження розміру надання кредитів  на  
                      міжбанківському ринку  

     34. Загальний   розмір   отримання    комерційними    банками  
міжбанківських  кредитів  обмежується  двократним розміром власних  
коштів банку.  Забороняється їх надання та отримання  банківськими  
установами (філіями,  управліннями,  відділеннями тощо),  які не є  
юридичними  особами,  крім  випадків,  коли  це  здійснюється   за  
дорученням юридичної особи.

     35. Національний банк  України,  враховуючи  фінансовий  стан  
комерційного   банку,   має  право  встановлювати  інші  обмеження  
загальної  суми  залучення   та   надання   комерційними   банками  
міжбанківських кредитів.  

                        Комерційний кредит  

     36.  Комерційний  кредит - це  товарна форма кредиту. Учасники  
кредитних   відносин   при  комерційному  кредиті  регулюють  свої  
господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді  
векселів  - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму  
у  визначений  термін.  (  Абзац  перший  пункту  36  із  змінами,  
внесеними   згідно   з   Постановою   Національного   банку  N  79  
( z0207-03 ) від 05.03.2003 )

     Об'єктом комерційного кредиту  можуть бути реалізовані товари,  
виконані  роботи,  надані  послуги  щодо  яких продавцем надається  
відстрочка платежу.

     У разі  оформлення  комерційного  кредиту за допомогою векселя  
інших угод про надання кредиту не укладається.

     Погашення комерційного кредиту  може здійснюватися шляхом:

     - сплати боржником за векселем;

     - передачі  векселя відповідно  до чинного законодавства іншій  
юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

     - переоформлення комерційного кредиту  на банківський.

     У разі  оформлення  комерційного  кредиту  не  за   допомогою  
векселя,   погашення   такого   кредиту  здійснюється  на  умовах,  
передбачених договором сторін.  

                        Лізинговий кредит  

     37.  Лізинговий кредит - це відносини  між суб'єктами лізингу,  
які  виникають  у  разі  оренди майна і супроводжується укладанням  
лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

( Пункт 37 із змінами,  внесеними згідно  з Постановою Національного   
банку N 79 ( z0207-03 ) від 05.03.2003 )

     38. Об'єктом  лізингу  є   різне  рухоме (машини,  обладнання,  
транспортні засоби,  обчислювальна та інша  техніка)  та  нерухоме  
(будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.

     39. Суб'єктами лізингу  можуть  бути  лізингодатель  (суб'єкт  
господарювання,  що  є  власником  об'єкта  лізингу  і здає його в  
оренду),  користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодателем на  
оренду  про  набуття  права  володіння  та  розпорядження об'єктом  
лізингу  у  встановлених  лізинговою   угодою   межах),   виробник  
(підприємство,  організація та інші суб'єкти господарювання,  які  
здійснюють   виробництво   або   реалізацію   товарно-матеріальних  
цінностей).  

                         Іпотечний кредит  

     40. Іпотечний  кредит - це особливий  вид економічних відносин  
з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

     41. Кредиторами  з  іпотеки   можуть  бути  іпотечні банки  або  
спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

     42. Позичальниками можуть бути  юридичні та фізичні особи,  які  
мають у власності об'єкти  іпотеки,  або  мають  поручителів,  які  
надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

     43. Предметом   іпотеки   при   наданні   кредиту    доцільно  
використовувати:  житлові  будинки,  квартири,  виробничі будинки,  
споруди, магазини, земельні  ділянки, що є власністю позичальника,  
і не є об'єктом застави за іншою угодою.  

                         Споживчий кредит  

     44.  Споживчий  кредит  -  кредит,  який  надається  фізичним  
особам-резидентам  України   на  придбання  споживчих  товарів  та  
послуг.  (  Пункт 44 в редакції Постанови Національного банку N 79  
( z0207-03 ) від 05.03.2003 )

     45. Банк  надає  кредити  фізичним  особам  у  розмірах,   що  
визначаються виходячи з вартості товарів і послуг,  які є об'єктом  
кредитування.  Розмір кредиту на  будівництво,  купівлю  і  ремонт  
житлових   будинків,  садових  будинків,  дач  та  інших  будівель  
визначається в межах вартості майна,  майнових  прав,  які  можуть  
бути  переданими  банку в забезпечення фізичною особою та сумою її  
поточних   доходів,   за  винятком  обов'язкових  платежів.  Строк  
повернення  кредиту  визначається  кредитором  і  позичальником  у  
кредитному  договорі  та  залежить від цілей кредитування, розміру  
кредиту,  платоспроможності  позичальника.  ( Пункт 45 із змінами,  
внесеними  згідно  з  Постановою  Нацбанку  N 186 ( z0445-01 ) від  
07.05.2001 )

     46. Фізичні  особи  погашають   кредити  шляхом  перерахування  
коштів з особистого вкладу,  депозитного рахунку, переказами через  
пошту або готівкою.  

                         Бланковий кредит  

     47. Комерційний банк може надавати  бланковий кредит тільки  в  
межах  наявних  власних  коштів  (без застави майна чи інших видів  
забезпечення  -  тільки  під  зобов'язання  повернути  кредит)  із  
застосуванням     підвищеної     відсоткової    ставки    надійним  
позичальникам,  які мають стабільні джерела  погашення  кредиту  і  
перевірений авторитет у банківських колах.  

                       Консорціумний кредит  

     48. Кредит    може    надаватися   позичальнику   банківським  
консорціумом такими способами:

     а) шляхом акумулювання кредитних  ресурсів у визначеному банку  
з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

     б) шляхом   гарантування  загальної   суми  кредиту  провідним  
банком або групою банків.  Кредитування здійснюється в  залежності  
від потреби в кредиті;

     в) шляхом   зміни   гарантованих   банками-учасниками    квот  
кредитних  ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в  
консорціумній операції.  

             Відповідальність за різні види  порушення  
                         при кредитуванні  

            Відповідальність сторін за порушення  умов  
                         кредитної угоди  

     49. У  кредитних   угодах   передбачається   відповідальність  
позичальника  за  несвоєчасне  повернення  кредиту та відсотків за  
його користування і  банку  за  несвоєчасне  перерахування  валюти  
кредиту  у  вигляді  стягнення  пені,  що встановлюється за згодою  
сторін.  
                     (пункт 49 змінено згідно з  
                     постановою Правління НБУ від 17.02.97 р. N 35  
                     ( z0083-97 )

     Пункт 50 виключено.  
           (згідно з постановою Правління НБУ від 17.02.97 р. N 35  
           ( z0083-97 )  

     (  Пункт  51  виключено   на  підставі  Постанови Національного   
банку N 79 ( z0207-03 ) від 05.03.2003 )  

     (  Пункт  52  виключено   на  підставі  Постанови Національного   
банку N 79 ( z0207-03 ) від 05.03.2003 )  

     53.  За  порушення умов цього  Положення до банків можуть  бути  
застосовані заходи впливу відповідно до законодавства України.

(   Пункт  53  в   редакції  Постанови   Національного   банку  N  79  
( z0207-03 ) від 05.03.2003 )

     54. Комерційні   банки   зобов'язані   у   кожному    випадку  
неповернення  кредиту  та  нарахованих  відсотків  за користування  
кредитом  вирішувати  питання  про  стягнення   заборгованості   у  
встановленому чинним законодавством порядку, а у разі неможливості  
стягнення - порушувати у суді справу про банкрутство.  

       ( Кредитний договір  виключено на підставі  Постанови  
                                       Національного банку  
         N 79 ( z0207-03 ) від 05.03.2003 ) 
 
 
 
 
 
 
 
 

13.5. Облік міжбанківських  обмінних операцій  в іноземній валюті

Валютообмінні операції, які банки виконують  за ініціативою та за дорученням клієнтів, прийнято називати операціями роздрібного  ринку. Міжбанківські угоди, за якими  банки торгують валютами між собою  за власною ініціативою, відносять  до операцій оптового ринку. Як правило, міжбанківські угоди заключаються на умовах «спот» або «форвард». Угода  «спот» — найпоширеніша операція валютного ринку. Вище вже зазначалося, що угода «спот» є контрактом на продаж або купівлю певної суми валюти за поточним курсом (спот-курс) продавця з датою розрахунків не більше двох банківських днів з дня підписання угоди. Часовий проміжок між датою  угоди і датою валютування  необхідний для обміну підтвердженнями  про угоду між банками-учасниками, погодження місця і термінів поставки валют тощо.

За Планом рахунків для обліку операцій «спот» передбачено  такі рахунки:

№ 9200 (активний) «Валюта та банківські метали, які  куплені за умовами спот»;

№ 9210 (пасивний) «Валюта та банківські метали, які  продані за умовами спот».

Національний  банк України постійно працює над  удосконаленням діючої системи обліку. Одним із напрямків такого вдосконалення  є зміна положення щодо подвійного запису за позабалансовими рахунками. Так, рахунки груп: 920, 921, 935, 936 — мають  кореспондувати з рахунком 9920, а  не з контррахунками (9900, 9910).