Діяльність банків на валютному ринку

- авансові платежі, які надають країни-експортери іноземним виробникам; 
- банківського кредитування: надання кредитів в дорозі; відкриття кредитних ліній; надання кредитів під товари або товарні документи в країні імпортера; бланкові кредити; 
- факторинг (від англ. Factor – агент, посередник) – придбання банком або спеціалізованою факторинговою компанією права вимоги щодо виплат за фінансовими зобовўязаннями здебільшого у формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи послуги. Експортер поступається факторинговій фірмі правом отримання платежів від платників за поставлені товари. Остання в свою чергу зобовўязується повертати йому гроші у міру їх надходження від боржників або оплатити йому всю суму відразу. За здійснення факторингових операцій експортер вносить передбачену угодою плату, яка може бути дещо вищою від відсотків за кредит. Якщо факторинг зручніший для фінансування експорту товарів споживання з терміном кредитування від 90 до 180 днів, то такий вид кредитування, як форфейтинг використовується при фінансуванні експорту товарів иробничого призначення з терміном кредитування до кількох років. Водночас, факторинг, як правило, не покриває всіх політичних та перевідних ризиків, тоді як форфейтер при форфейтуванні будь-якої вимоги за ці ризики несе відповідальність. У багатьох країнах прийшли до висновку, що форфейтування може бути відносно недорогим, альтернативним іншим формам експортного фінансування, що застосовуються зараз; 
- форфейтинг (від франц. “a forfait” – відмова від прав) – кредитування експортера шляхом придбання векселів, акцептованих імпортером, або інших боргових вимог. В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки, премії за ризик неоплати зобовўязань та разового збору за зобовўязання купити векселі експортера.

     Форфейтинг  – одна з нових форм кредитування зовнішньої торгівлі. Її поява зумовлена  швидким зростанням експорту дорогого устаткування з тривалим терміном виробництва, посиленням конкурентної боротьби на світових ринках та зростанням ролі кредиту у розвитку світової торгівлі. 
 Лізинг (від англ. Leasing – довгострокова оренда) – кредитування купівлі машин, обладнання, споруд виробничого призначення на основі укладання орендної угоди, за якої орендар сплачує орендну плату частинами та орендодавець зберігає право власності на товари до кінця терміну. Лізинг передбачає відносини купівлі –продажу та оренди, але основою відносин є кредитна операція – лізингова компанія надає орендатору фінансову послугу;  
 Компенсаційні угоди – форма довгострокового кредитування, за якої в рахунок погашення кредиту здійснюються зустрічні поставки продукції, виробленої на обладнанні, під купівлю якого був наданий кредит. 

3. Валютний контроль.

     Валютний  контроль — система, у рамках якої держава здійснює контроль над всіма  або деякими операціями з іноземною  валютою або золотом, у яких беруть участь його громадяни. Валютний контроль використовують для підтримки платіжного балансу, а також для запобігання падіння курсу валюти тоді, коли вважають, що повна свобода валютних операцій може призвести до цього.

     Валютний  контроль було введено у Великобританії у 1939 р. в умовах воєнного часу, і  хоча з 1950 р. він постійно й суттєво  послаб-лявся, цілком його 
ліквідовано лише в жовтні 1979 р., коли остаточно було скасовано всі обмежувальні заходи, що стосуються операцій з капіталом і золотом. 
Валютний контроль в Україні здійснюється відповідно до «Положення про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02. 2000 р. 
 Положенням встановлено відповідальність за порушення валютного законодавства. 
1. Здійснення комерційними банками або фінансово-кредитними установами операцій з валютними цінностями, що передбачені пунктом 2 статті 5 Декрету, без одержання генеральної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, з виключенням банку з Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ або без такого виключення. 
2. Здійснення резидентами і нерезидентами операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії НБУ згідно з пунктом 4 статті 5 Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, за винятком: 
— вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами — резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ; 
— вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами — резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах; 
— платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей; 
— платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; 
— вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності; 
— відкриття фізичними особами - резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; 
відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками за межами України; 
— відкриття в закордонних банках рахунків в іноземній валюті дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності. 
3. Торгівля іноземною валютою банками та іншими фінансово-кредитними установами без одержання ліцензії НБУ та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених НБУ, тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, з виключенням банку з Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ або без такого виключення. 
4. Невиконання уповноваженими банками зобов'язань щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів, які випливають з абзаців четвертого, п'ятого, шостого підпункту «а» пункту 4 статті 5 Декрету, тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій (або штраф у розмірі 25 % від суми (вартості) іноземної валюти, що була зафіксована у дорученні резидента. 
Штраф сплачується у валюті України за обмінним курсом НБУ на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства. 
5. Нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю в частині запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій* або штраф у розмірі 25 % від суми (вартості) валютних операцій, здійснених резидентами та нерезидентами через ці банки з порушенням чинного законодавства. У разі використання в розрахунках іноземної валюти штраф сплачується у валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства. 
 Нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю в частині своєчасного інформування у випадках та в порядку, установленому законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій, тягне за собою штраф у розмірі 5 % від суми (вартості) валютних операцій, про які уповноважений банк згідно зі встановленим порядком зобов'язаний був проінформувати відповідні державні органи. 
 У разі притягнення уповноваженого банку до відповідальності за порушення вимог пункту 2 статті 13 декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» розмір одного штрафу не може перевищувати одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду. 
6. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обігу без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обігу у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованих у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій (при розрахунках у валюті України — на суму таких розрахунків). 
 Якщо нерезиденти мають на території України представництва, яким відкрито рахунки типу «Н» або типу «П» у валюті України, то здійснення розрахунків у валюті України через ці рахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обігу не потребує індивідуальної ліцензії НБУ. Використання іноземної валюти у зазначених розрахунках за участю таких представництв є використанням іноземної валюти як засобу платежу на території України і потребує індивідуальної ліцензії НБУ. 
7. Невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: 
— порушення строків декларування — накладення штрафу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення; 
— порушення порядку декларування — накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
 Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України. 
 Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій. 
8. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення встановленої Національним банком України звітності про валютні операції тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
9. Одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту (позики) і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту (позики), з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів. 
10. Штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення. 
11. Норми названого Положення не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують відповідальність, встановлення якої згідно зі статтею 16 декрету належить до компетенції Національного банку України. 

     Висновок: отже, в контрольній роботі я визначила поняття валютного ринку, валютного контролю, міжнародного кредиту, валютного регулювання. Визначила суть валютного ринку, функції, значення і форми міжнародного кредиту, та правила валютного контролю.

  Валютний ринок - це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну і іноземну валюту. Валютний ринок має свою структуру, яка включає національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок.

  Валютне регулювання - це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку. Головними методами регулювання валютного курсу  є валютна інтервенція та дисконтна політика.

  Міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики. Форми міжнародного кредиту класифікуються:

1. За цільовим призначенням:
2. За загальними джерелами:
3. За формою кредитування:
4. За формою забезпечення:

  Валютний контроль – це здійснення уповноваженими органами необхідних дій, спрямованих на дотримання фізичними та юридичними особами встановленого законодавством порядку переміщення валюти та валютних цінностей через митний кордон України 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Декрет  Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання  і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. № 15-93.
2. Законі України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР.
3. Про банки і банківську діяльність: Закон України №2121 ІІІ від 07.12.2000. // Відомості Верховної Ради України, 2003.- №5- 6. 2
4. Положення про порядок видачі банком ліцензії на здійснення банківських операций. Затв. Постановою Правління НБУ від 06.05.98р. №181 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. –1998. -№6. –С. 84.
5. «Юридичний журнал» № #2/2004, видавництво « Юстініан».
6. Фінансове право. Орлюк О. П.
7. Жан — Поль Бландіьєр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній економіці.// Фінанси України, 2000, - №8.
8. Остапець А. І. Остапець Л. В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку.// Фінанси України, 2000 - №8.
9. Гроші та кредит (Савлук М.).
10. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. — К.: Т-во Знання, КОО, 2003. — 255 с.
11. Вахненко Т. Визначальні фактори формування обмінних курсів // Вісник НБУ. – 2004. - №8. – С.31-33.
12. Береславська О.І., Наконечний О.М., Пясецька М.Г., Боришкевич О.В., Гордон В.Б.Бровков С. М., Руденко Л. В. Валютно-фінансові механізми в міжнародному бізнесі: світовий досвід і українська практика. — К.:Агентство «Україна», 2003. — 380 с.
13. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 2003. — 390 с.
14. Руденко Л.В. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій в банках:Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. –376 с.