Діяльність банків на валютному ринку

     Здійснення  валютної інтервенції можливе за умови, що неврівноваженість платіжного балансу є незначною та характеризується поступовою зміною пасивного сальдо на активне, чи навпаки. Адже резерви інвалюти для інтервенції обмежені, й продаж повинен поєднуватися з купівлею. Якщо валютні резерви вичерпані, то ця акція проводиться за рахунок міжнародних кредитів. Критикуючи валютні інтервенції сучасні монетаристи вважають, що подібні заходи впливають тільки на симптоми хвороби, котрі при цьому не лікуються. Інтервенції обходяться дорого. Якщо інтервенції і мають який-небудь ефект, то це лише у тих випадках, коли національна економіка знаходиться на підйомі, а інфляція - основна причина зниження валютного курсу - затухає.

     Суть  дисконтної політики зводиться до підвищення або зниження дисконтної ставки центрального емісійного банку з метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищення дисконтної ставки у періоди погіршення стану платіжного балансу центральний банк сприяє притоку капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча, тобто поліпшенню стану платіжного балансу.

     Методами  валютного регулювання, що використовуються традиційно, є девальвація та ревальвація .

     Девальвація – зниження обмінного курсу національної валюти відносно іноземних валют.

     Об’єктивна  основа: завищення офіційного валютного  курсу в порівнянні з реальною купівельною спроможністю грошової одиниці.

     Причини:

• нерівномірність інфляційного процесу в різних країнах;
• нестабільність платіжних балансів;
• нестабільність світової економіки.

 

     Наслідки:

• стимулювання експорту;
• стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку;
• підвищення конкурентноздатності країни на світовому ринку.

 

     Ревальвація – підвищення курсу національної валюти відносно імпортних валют.

     Причини:

• зростання обсягів експорту щодо приросту імпорту;
• зміцнення національної валюти;
• зміцнення економіки.

 

       Наслідки:

• стимулювання імпорту;
• утримання на внутрішньому ринку споживчого попиту;
• приплив імпортних (іноземних) інвестицій.

     Валютна інтервенція – операції щодо купівлі  та продажу власної валюти або  конкурентної – іншої держави. 
 

2. Міжнародний кредит, класифікація його форм.

     Міжнародний кредит – це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають субўєкти різних країн. Субўєктами цих відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути. 
 Міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики. Кредитні відносини складаються на принципах

• повернення;
• терміновості;
• платності;
• гарантованості.

  Основною сутнісною ознакою міжнародного кредиту є те, що він являє собою форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Рух цієї форми капіталу повўязаний з наданням субўєктам світового ринку валютних та кредитних ресурсів на умовах повернення, визначення строків, на які кредити надані, та виплати відповідної винагороди за позичку у формі відсотка.

  Функції міжнародного кредиту:

• забезпечення перерозподілу між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню;
• збільшення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах;
• прискорення реалізації товарів у світовому масштабі.

  Різноманітність форм та видів міжнародного кредиту в найбільш загальних рисах можна класифікувати за кількома головними ознаками, які характеризують окремі сторони кредитних відносин. 
 Форми міжнародного кредиту: 
1. За цільовим призначенням:

• зв’язані кредити – надаються на конкретні цілі, обумовлені в кредитній угоді. Вони можуть бути:
• комерційні – які надаються для закупівлі певних видів товарів і послуг;
• інвестиційні – для будівництва конкретних обўєктів, погашення заборгованості, придбання цінних паперів;
• проміжкові – для змішаних форм вивезення капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт (інжиніринг).
• фінансові кредити – це кредити, які не мають цільового призначення і можуть використовуватися позичальниками на будь-які цілі.

2. За загальними  джерелами:

• внутрішні кредити – це кредити, що надаються національними суб’єктами для здійснення зовнішньоекономічної діяльності іншим національним субўєктам.
• іноземні (зовнішні) кредити – це кредити, що надаються іноземними кредиторами національним позичальникам для здійснення зовнішньоекономічних операцій.
• змішані кредити – це кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження.

3. За формою  кредитування:

• товарні кредити – міжнародні кредити, що надаються експортерами своїм покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи іншій товарній формі.
• валютні (грошові) кредити – кредити, надані у грошовій формі: у національній або іноземній валюті. 

4. За формою  забезпечення:

• забезпечені кредити – кредити, забезпечені нерухомістю, товарами, документами, цінними паперами, золотом та іншими цінностями як заставою.

Застава товару для одержання кредиту здійснюється в трьох формах: 
тверда застава (певна товарна маса закладається на користь банку);

Застава товару в обігу (враховується залишок товару відповідного асортименту на певну суму);

Застава товару в переробці (із заставою товару можна виробляти вироби, не передаючи їх до застави в банк). 
Застава є засобом забезпечення зобов’язань за кредитною угодою, тому кредитор має право у разі невиконання боржником зобов’язань отримати компенсацію, розмір якої дорівнює вартості застави. 
   Бланкові кредити – кредити, надані просто під зобов’язання боржника вчасно погасити, документом при цьому виступає соло-вексель з одним підписом позичальника. Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт.

  Контокорент – одна з найстаріших форм банківських  операцій. Вона є особливою формою кредитної угоди, згідно з якою кредитна операція передбачає відстрочку платежу, який мав би бути здійсненим за відсутності  контокорентної угоди. Це здійснюється з метою збереження у клієнтів певних коштів, які вони повинні сплачувати для вирішення інших проблем, що дає змогу прискорити обіг їх коштів, розширити операції. 
 В англо-саксонських країнах застосовується інша форма короткострокового кредитування, яка має спільні риси з контокорентом, - овердрафт. При наданні овердрафту банк здійснює списання коштів з рахунку клієнта у розмірах, більших ніж залишки на його рахунку, відкриваючи таким чином кредит.

  Принципова  різниці між контокорентом і  овердрафтом полягає в тому, що угода про овердрфат кожного разу укладається знову і означає тільки одну домовленість про надання кредиту, тодів як за контокорентом передбачається автоматичне продовження кредитування протягом усього контокорентного періоду.

1. За строками:

• Надстрокові – добові, тижневі, до трьох місяців.
• Короткострокові – до 1 року.
• Середньострокові – від 1 до 5 років.
• Довгострокові – понад 5-7 років.

2. За валютою позики:

• у валюті країни-позичальника;
• у валюті країни-кредитора;
• у валюті третьої країни;
• у міжнародній грошовій одиниці (СПЗ, ЕКЮ та ін.). 

3. За формою  надання розрізняють:

• фінансові (готівкові) кредити – зараховуються на рахунок боржника та надходять в його розпорядження;
• акцептні кредити – застосовуються у формі акцепта тратти імпортером або банком;
• депозитні сертифікати – документи, які свідчать про вкладення грошових коштів, поміщення їх на депозитний рахунок у банк під оголошену ставку відсотка;
• облігаційні позики та ін. 

8. За кредиторами:

• Приватні кредити – надаються приватними особами.
• Фірмові (комерційні) кредити – кредити, що надаються фірмами.
• Банківські кредити – кредити, які надаються банками, іноді посередниками (брокерами).
• Урядові (державні) кредити – кредити, надані урядовими установами від імені держави.
• Кредити міжнародних фінансово0кредитних організацій.
• Змішані кредити – в яких беруть участь приватні підприємства та держава, державні та міжнародні установи.

  Фірмовий (комерційний) кредит є однією з найстаріших форм зовнішньоторговельного кредиту. Він є позичкою, яка надається експортером однієї країни імпортеру іншої у вигляді відстрочки платежу, або, іншими словами, це не що інше, як комерційний кредит у зовнішній торгівлі. Фірмовий кредит, строки якого коливаються в межах від 1 до 7 років, має декілька різновидів: вексельний кредит; аванс покупця; кредит за відкритим рахунком. Частіше всього фірмові кредити реалізують з допомогою векселя або за відкритим рахунком.  
 Вексельний кредит передбачає, що експортер укладає договір про продаж товару, а потім виставляє перевідний вексель на імпортера. Останній, одержавши комерційні документи, акцептує його, тобто дає згоду на оплату в строк, який на ньому вказано. 
 Кредит за відкритим рахунком проводять через відповідні рахунки банків імпортера та експортера. Зокрема, згідно з борговою угодою експортер записує на рахунок імпортера його борг у сумі, еквівалентній загальній вартості відвантажених товарів із заліком відсотків, що нараховуються. Імпортер, у свою чергу, зобовўязується в термін, який вказано в угоді, погасити суму кредиту та сплатити відсотки. 
 За фірмового кредиту імпортер часто сплачує так званий аванс покупця експортеру у розмірі найчастіше 10-20% вартості поставки у кредит. У такий спосіб аванс покупця виступає як свого роду зобовўязання останнього прийняти товари, які поставляються у кредит.

  Банківський зовнішньоторговельний кредит має для імпортера певні переваги перед фірмовим. Зокрема, вони полягають у тому, що цей вид кредитування надає більше можливостей для маневрування при виборі постачальника певної продукції, а окрім того, забезпечує довші терміни кредиту, більші обсяги поставок за кредитом, порівняно нижчою є і вартість кредиту. 
 Банківські кредити за цільовим призначенням поділяють на: експортні та фінансові; за технікою надання на: акцептні та акцептно-рамбурсні кредити. 
Експортний кредит полягає у тому, що він надається банком країни-експортера банку країни-імпортера (чи безпосередньо імпортеру) для кредитування поставок машин, устаткування і т.п. Ці кредити надаються в грошовій формі та мають “звўязаний” характер (тобто боржник зобовўязаний використовувати кредит тільки для купівлі товарів у країни кредитора). 
 Фінансовий кредит дає змогу здійснювати купівлю товарів на будь-якому ринку, і таким чином виникають умови для вибору варіантів комерційних угод. Досить часто фінансовий кредит не повўязаний з товарними поставками, і він може бути призначений, наприклад, для погашення зовнішньої заборгованості, підтримання валютного курсу, поповнення авуарів (рахунків) в іноземній валюті тощо. Основними споживачами фінансових кредитів виступають ТНК та ТНБ, які часто використовують їх для разного роду спекуляцій та фінансових маніпуляцій. Фінансові кредити можуть брати також центральні банки промислово розвинених країн, які використовують їх для погашення дефіциту платіжного балансу та здійснення валютних інтервенцій.  
 Акцептний кредит видається, якщо імпортер згоден оплатити тратту експортера. Перед настанням терміну оплати імпортер вносить в банк суму боргу, а банк в цей термін погашає його зобовўязання перед експортером. 
 Акцептно-рамбурсний кредит – банк імпортера в межах узгоджених лімітів кредитування виставляє безвідкличні акредитиви на банк експортера, котрий зобовўязується акцептувати трати й оплатити їх з настанням терміну. Після відвантаження товару експортер скеровує платіжні й товарні документи до свого банку. Останній акцептує переказний вексель і виплачує експортерові вартість товару. Потрібні для цього кошти банк експортера отримує через переоблік трати на світовому грошовому ринку. Коли настане термін оплати, останній тримач трати предўявляє її до оплати банкові експортера, який здійснює платіж за рахунок відшкодування отриманого від банку імпортера. 
 Кредитування зовнішньої торгівлі охоплює кредитування експорту та кредитування імпорту. Кредитування експорту може здійснюватися у таких формах