Депозитные операции банков Украины

       Таблиця 2.3 
Аналіз нестабільності депозитів фізичних осіб АКБ «Укрсоцбанк»

       Дані табл. 2.3 свідчать про підвищення стабільності депозитів. Так, коефіцієнт нестабільності депозитів, розрахований виходячи із суми депозитних вкладень у базисному періоді, становив 4,0 %, а у звітному році — 3,3 %, тобто зменшився на 0,8 процентних пунктів. Аналогічні висновки можна зробити стосовно коефіцієнта, розрахованого виходячи із кількості достроково закритих угод. У 2001 р. він становив 5,2 %, а у 2002 р. — 4,8 %. Незначне відхилення між цими двома коефіцієнтами свідчить про те, що більшою мірою достроково вилучалися невеликі депозити. Це суттєво не вплинуло на погіршення стабільності ресурсної бази банку. 
Завершальним етапом аналізу строкових депозитів є визначення їх відносної вартості, тобто коефіцієнта витратності даного виду ресурсів.

       Таблиця 2.4

       Аналіз  відносної вартості депозитів фізичних осіб АКБ «Укрсоцбанк»

       За  даними табл. 2.4 видно, що витратність депозитів знизилась на 3 %. Так, у базисному періоду вона становила 25 %: 
В = Л835. 51 338,8 а у звітному періоді витратність знизилась до 22 %: 
70 868,5 
Процентні витрати за депозитами залежать від двох факторів: обсягу залучених строкових депозитів та середньої процентної ставки за депозитами (середньої витратності строкових депозитів). 
Факторний аналіз зміни процентних витрат банку за депозитами строковими проводиться за такою факторною моделлю: 
W=QB, де W— процентні витрати; 
Q — обсяг залучених депозитів; 
В — відносна вартість депозитів. 
Проведемо аналіз зміни загальної суми витрат щодо залучення депозитів за допомогою способу абсолютних різниць. 
За аналізований період витрати на залучення депозитних вкладень збільшилися на 2756 тис. грн (15 591 - 12 835), у тому числі за рахунок: 
1) збільшення обсягу залучення депозитів (середнього залишку депозитних вкладень) — на 4882 тис. грн: 
W= (Q1 -Q°)B = (+19 530) • 0,25 = +4882; 
2) зменшення середньої витратності депозитів (середньої процентної ставки за депозитами) — на 2126 тис. грн: 
W= Q1 (В1 ~В°) = 70 868,5 (-0,03) = -2126. 
Аналізуючи причини змін того чи іншого показника, необхідно виокремити фактори, що залежать від зусиль самого банку, та незалежні (зовнішні) фактори. 
Аналіз інших складових строкових депозитів проводиться за аналогічною схемою. 
3.6. Аналіз депозитів до запитання 
Важливою складовою ресурсної бази банку є залишки коштів на поточних рахунках клієнтів та на коррахунках інших банків, тобто депозити до запитання. Аналіз залишків коштів на рахунках клієнтів з позиції ліквідності балансу здійснюється на основі даних про їх частку в загальній сумі зобов'язань. Значна питома вага депозитів до запитання негативно відбивається на стані ліквідності банку: по-перше, погіршується співвідношення ліквідних активів та зобов'язань до запитання, яке характеризує поточну ліквідність; по-друге, знижується стабільність ресурсної бази банку. Проте збільшення частки депозитів до запитання в загальних зобов'язаннях зменшує відносну вартість ресурсної бази в цілому. 
Поліпшення ліквідності може бути досягнуто через зміну структури залучених та позичених коштів, збільшення питомої ваги строкових депозитів можливим переоформленням стабільної частини залишків коштів на рахунках до запитання у строкові депозити, залучення значної кількості невеликих клієнтів, за рахунками яких не буває великої амплітуди коливань по залишках.

       Для аналізу депозитів до запитання  використовуються, фактично, такі самі показники, як і при аналізі строкових  депозитів: 
1. Оборотність коштів на поточних рахунках клієнтів. Цей показник відбиває кількість оборотів, що здійснюють онкольні депозити за певний період 
2. Тривалість одного обороту онкольних депозитів у днях (або середній термін утримання коштів на поточних рахунках). Чим більший цей показник, тим стабільніша ресурсна база. 3.

       Рівень  осідання коштів на поточних рахунках.  
Відхилення від середнього залишку на величину коефіцієнта нестабільності визначає мінімальні та максимальні межі стабільного залишку на поточних рахунках. Чим нижчий коефіцієнт нестабільності, тим вищий мінімальний стабільний залишок, який може бути переоформлений на депозитний рахунок. Такі розрахунки потрібно робити, як за всіма залишками на рахунках клієнтів, так і за окремими рахунками з метою визначення стабільних залишків у окремих клієнтів (щоб проводити з ними роботу щодо відкриття депозитних рахунків). Якщо коливання на рахунках окремих клієнтів значні, а по загальній сумі рахунків вони невеликі, то ресурсну базу можна вважати стабільною. Якщо підприємство постійно підтримує залишок на поточних рахунках у певних межах, воно може отримувати пільги під час розрахунково-касового обслуговування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  3.  Шляхи підвищення ефективності використання депозитів фізичних осіб 

       У ринкових умовах банківські кризи будуть неминучі. У зв’язку з цим стає питання страхування банківських  депозитів. Для населення таке страхування  буде важливим елементом системи  соціального захисту. Для підприємств  та організацій воно дасть змогу  знизити ризик втрат, які пов’язані з банківською нестабільністю. Для самої банківської системи таке страхування дозволить послабити небезпеку вилучення депозитів та попередити розповсюдження банківської кризи.

       Страхування депозитів може бути державним та здійснюватися за рахунок бюджету. Його засновником повинна бути установа з великим контрольними повноваженнями по відношенню до банківських установ, які підлягають страхуванню.     

       Особливу  увагу питанню страхуванню депозитів  приділяється в банківській практиці західних країн. Більшість промислово розвинутих країн або вже ввели в дію, або вводять механізм захисту депозитів. Ці механізми можуть бути державними, як у США, Великобританії та Канаді; можуть створюватися самими банками, як у Франції, Німеччині та Нідерландах; та мати змішаний характер, як у Бельгії та Японії.[20,13]

       Основна мета страхування депозитів полягає  у тому, щоб забезпечити збереження вкладів населення, підприємств  та організацій у випадку банківського краху. Це один з елементів соціального захисту та у той же час важливий інструмент підтримки життєздатності кредитної системи. Забезпечуючи гарантію збереження вкладів на банківських рахунках, страхування депозитів зменьшує небезпеку вилучення вкладів у випадку погіршення кон’юктури та неплатоспроможності окремих установ.

       Незважаючи  на розбіжності у схемах депозитного  страхування, до їх спільної риси можна  віднести теріторіальну ознаку здійснення страхування, яка не робить різниці  між національними та іноземними банківськими установами, які функціонують у даній країні. Страхувння розповсюджується як на вклади резидентів, так і нерезидентів. По відношенню до страхування валютних вкладів існує різноманітна практика: деякі країни такі вклади страхують, інші ні. Міжбанківські вклади, як правило, не страхуються. Велика кількість країн встановлює максимальні ліміти на розміри депозитів, які належать страхуванню.

       Страхові  організації можуть виконувати лише технічні функції, а в окремих  країнах, як, наприклад, у США, можуть мати великі контрольні повноваження по відношенню до банківських установ, які підлягають страхуванню.[3,21]

       На  даному етапі розвитку банківської  системи України потрібно враховувати  досвід страхування депозитів зарубіжних країн для того, щоб попередити можливість банківської кризи. Ця проблема стоїть перед керівними органами, які повинні дозволити банкам ефективно використовувати коливання процентної ставки по вкладам в якості засобу компенсації як індивідуального ризику неповернення боргу, так і ризика знецінення грошей.

    У практиці зарубіжного менеджмента управління пасивами є самостійним напрямком, в процесі якого вирішуються наступні завдання:

    не  допускати наявності в банку  коштів, які не приносять доходу, окрім тієї частини, яка забезпечує формування обов’язкових резервів;

    сформувати необхідні кредитні ресурси для виконання банком відповідних зобов’язань перед клієнтом і розвитку активних операцій;

    забезпечити отримання банком прибутку за рахунок  залучення «дешевих» ресурсів.[12,27]

    Кожне із цих завдань має свої особливі способи і методи вирішення. В управлінні операцій по залученню вільних грошових коштів важливе значення має якість обслуговування клієнтів – наявність інформації про умови залучення грошових коштів у вклади, швидкість обслуговування, добре відношення до клієнта. Якісне обслуговування, на думку А. Дау-гласа, багато в чому залежить від кваліфікації апарату банку, який повинен врахувати не лише свої власні інтереси, а й інтереси клієнтів. Важливе місце серед них належить депозитному проценту, його диференціації в залежності від строку вкладу.[19,88]  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Висновки 

       Банки відіграють основну роль в утворенні  оптимального середовища для мобілізації  й вільного перепливу капіталів, нагромадженню коштів для структурної  перебудови економіки, розвитку підприємництва.

       Досвід розвитку зарубіжних кредитних систем показав доцільність побудови дворівневої банківської системи, де існує розподіл функцій центрального банку та інших кредитних установ. Ця система характерна для усіх ринково розвинутих країн і на цей час застосовується також в нашій країні.

       Для більш успішного функціонування комерційного банку, підвищенні його платоспрможності та ліквідності необхідно приділяти  увагу доцільному формуванню та регулюванню  його пасивів, завдяки яким формуються ресурси банку.

       Згідно  з існуючими в банківський практиці традиціями ресурси комерційного банку поділяються на власні, залучені та запозичені. Перед комерційними банками постає завдання ефективного розташування ресурсів, які б приносили банку прибуток. Для цього комерційний банк повинен:

       підтримувати  співвідношення між власними та залученими коштами;

       підвищувати частку власного капіталу по відношенню до його активів;

       у структурі залучених коштів не повинні  домінувати великі міжбанківські кредити;

       підвищувати якість обслуговування клієнтів;

       нарощувати  стабільну частину власних коштів – статутного фонду та резервного капіталу.

       Тому  потрібно вибирати таку структуру банківського капіталу,яка при найменьших затратах на формування банківських ресурсів буде сприяти підтримці стабільному  рівню доходів, а також репутації комерційного банку на рівні, достатньому для залучення ним необхідних грошових ресурсів на вигідних умовах.

       Отже, успіх функціонування комерційного банку залежить від постійного аналізу  коштів, які знаходяться на депозитних рахунках, постійній роботі з клієнтами, гарному обслуговуванні, а також потрібно враховувати досвід страхування депозитів західних країн таких, як США, Канада, Німеччина, бо це ще один з важливих елементів, який сприяє покращенню діяльності банку.

    Перед комерційними банками постає завдання ефективного розташування ресурсів, яке б надало банку прибуток, а для досягнення цього комерційний банк повинен підтримувати везначене співвідношення між власними та залученими коштами. Надмірна наявність залучених коштів посилює ризик  і підвищує потенційну загрозу неплатоспромож-ності комерційного банку, а також можливість потрапити під контроль інших комерційних банків та кредиторів, що може дозволити останнім впливати як на поточну діяльність, так іна проведення банком кредитної політики в цілому.

    Переважне формування банківських ресурсів за рахунок власного капіталу також  не краща політика для комерційного банку. Це пов’язано з можливістю втрати певної групи акціонерів контролю над комерційним банком, зниження рівня сплати дивідендів і ринкової вартості акції. Як результат, незбалансованість в структурі капіталу може призвести до погіршення показників, які характеризують діяльність комерційного банку.

Тому потрібно вибирати таку структуру банківського капіталу, яка при найменьших затратах на формування банківських ресурсів буде сприяти підтримці стабільному рівню доходів, а також репутації комерційного банку на рівні, достатньому для залучення ним необхідних грошових ресурсів на вигідних умовах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Список  використаної літератури

1. Закон Украины "О банках и банковской деятельности"        1992 г
2. Закон Украины «Про национальный банк Украины», 1992 г
3. Васильев А. "Процентная ставка как  основополагающий регулятор банковской деятельности", "Урядовий кур'ер" 8 ноября 2004 г.
4. Мочерный С."Основы экономической теории"
5. Макконел К., Брю С. "Экономикс"
6. Самуэльсон П. "Экономика"
7. Анализ динамики банковских нормативов на примере среднестатистического коммерческого банка // Бухгалтерия и банки. № 1. 1998.
8. Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческих банков. - М., Логос, 1998.
9. Власова М.И. Анализ кредитоспособности клиента коммерческого банка. - М., 1996.
10. Иванов В.В. Анализ надежности банка. - М., 1996.
11. Использование показателей финансовой устойчивости при анализе кредитоспособности клиентов банка // Деньги и кредит. № 1. 1998.
12. Панова Г.С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. - М., 1996.
13. Экономический анализ деятельности банка. -М.,