Депозитные операции банков Украины

     У зв'язку з тим, що склад юридичних  осіб неоднорідний, вклади також можна  класифікувати залежно від форми організації, суб'єкта економічних відносин, форми власності, характеру інвестицій та інших ознак.

     Вклади  до запитання призначені для здійснення поточних розрахунків, розміщуються у  комерційних банках на поточних та контокорентних рахунках і можуть бути у будь-який час частково або повністю поповнені або використані.

     При відкритті поточних рахунків за вкладами до запитання юридичні особи укладають  із банком спеціальну угоду, а фізичним особам відкривається та ведеться ощадна книжка. 
Строкові вклади - це грошові кошти, розміщені у банку на суворо обумовлений термін. За термінами їх можна поділити на коротко-, середньо- та довгострокові. При розміщенні строкових вкладів між банком та вкладником укладається депозитна угода, що передбачає основні умови зберігання та вилучення строкового вкладу. Строкові вклади можна поділити на два види: 
- прості (звичайні); 
- вклади з попереднім повідомленням про вилучення.

     Ощадні  вклади призначені для нагромадження  або розміщення грошових заощаджень. Як і строкові, вони можуть поділятись за термінами, проте їх основна відмінність полягає у можливості поновлення у будь-який момент. Основними користувачами ощадних вкладів є фізичні особи. Вилучення ощадного вкладу, як правило, повинно здійснюватись за попереднім повідомленням.

     Банки сплачують за користування грошовими  коштами їх власникам відповідну плату у вигляді процентів, які  встановлюються диференційовано залежно  від виду вкладу, терміну зберігання, суми. Найнижчі проценти за вкладами до запитання. Строкові та ощадні вклади характеризуються підвищеними процентами. За порядком сплати та нарахування процентів розрізняють вклади: 
- з постійною або змінною процентною ставкою; 
- з простими або складними процентами; 
- з періодичним нарахуванням та виплатою процентів або після закінчення терміну вкладу.

     Залучення депозитів комерційними банками  може здійснюватись також за допомогою  випуску боргових короткострокових цінних паперів. До них належать: 
- депозитний сертифікат; 
- ощадний сертифікат; 
- банківський вексель.

     Зазначені цінні папери емітуються банком на певний термін або до запитання, іменні або на пред'явника, з виплатою процента або урахування дисконту.

     З метою гарантування збереження вкладів  фізичних осіб при банкрутстві банків у 1998 р. був прийнятий Закон України  "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб". Даний фонд створено при НБУ. Статутний капітал формувався за рахунок внесків держави та комерційних банків у розмірі 1% від статутного фонду. Надалі комерційні банки зобов'язані відраховувати до фонду у вигляді внесків від суми залучених вкладів фізичних осіб. Використовуються кошти фонду для відшкодування сум вкладів фізичним особам вкладникам збанкрутілого банку. Максимальна сума гарантованого відшкодування 500 гривень. 

1.2 Види  та порядок відкриття рахунків населення 

     Фізичним  особам відкриваються поточні (вклади до запитання) і вкладні (депозитні) рахунки у національній валюті. 
Поточні рахунки призначені для обліку коштів за вкладами фізичних осіб до запитання і використовуються ними для зберігання коштів та проведення безготівкових розрахунків у національній валюті з іншими фізичними та юридичними особами.

     Поточні рахунки відкриваються на підставі: 
- заяви фізичної особи; 
- документа, що засвідчує особу (паспорт або документ, що замінює його); 
- договору на відкриття й обслуговування рахунку між установою банку та громадянином; 
- картки із зразком підпису, який ставиться у присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником. У договорі між установою банку та фізичною особою зазначається номер, дата та ким виданий документ, що засвідчує фізичну особу, адреса постійного місця проживання, а також ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку, що вноситься в договір на підставі документа, виданого податковим органом.

     За довіреністю власника рахунку, засвідченого нотаріально або уповноваженою особою банку, операції за рахунком може здійснювати інша особа.

     Виконання операцій на поточних рахунках здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах. У документах зазначається підстава для перерахування коштів. 
При проведенні операцій у безготівковій формі фізичні особи дотримуються вимог, передбачених Інструкцією № 7 НБУ "Про безготівкові розрахунки у господарському обороті України" й іншими нормативними актами НБУ.

     На  поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб зараховуються: 
- оплата праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари за літературні роботи, музичні твори, витвори образотворчого мистецтва, за артистичну діяльність, наукові роботи та винаходи; 
- виплати страхових та викупних сум, позичок з особистого страхування, страхове відшкодування за майновим страхуванням; 
- орендна плата за винайм житлових помешкань, рухомого і нерухомого майна; 
- відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або у разі втрати годувальника; 
- кошти в національній валюті за продану іноземну валюту; 
- кошти за реалізоване власне майно та за здану сільськогосподарську продукцію; 
- інші надходження - у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.

     З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться  такі операції: 
- розрахунки за надані послуги юридичними і фізичними особами; 
- розрахунки за придбані в підприємствах торгівлі товари; 
- відрахування до державного та місцевих бюджетів обов'язкових та інших платежів; 
- розрахунки за участь у створенні підприємств різної форми власності; - розрахунки за купівлю та продаж цінних паперів на біржовому або позабіржовому ринку; 
- розрахунки за куплену іноземну валюту; 
- інші операції - у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.

     Поточний  рахунок фізичної особи закривається на підставі її заяви або у разі смерті та в інших випадках, передбачених договором або чинним законодавством України.

     У разі відкриття вкладного рахунка  фізичними особами в договорі про його відкриття на підставі відповідного документа податкового органу вказується ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку. При цьому власникові рахунка видається вкладний документ. Таким документом може бути ощадна книжка (іменна чи на пред'явника); інший, виданий банком документ, що засвідчує укладення з банком договору.

     У договорі обумовлюються: 
- сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; 
- строк зберігання та порядок повернення коштів після закінчення строку зберігання (виплата готівкою, перерахування на поточний рахунок вкладника та ін.); 
- розмір сплати відсотків, умови перегляду їх розміру; 
- відповідальність сторін; 
- умови розірвання договору; 
- інші умови за погодженням сторін.

     Вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб призначені для обліку коштів, внесених на визначений у договорі строк. 
Кошти на вкладні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з вкладного рахунка в іншому банку чи з поточного рахунка в національній чи іноземній валюті. 
Правові відносини, що виникають при відкритті рахунків у національній валюті фізичним особам, регулюються Інструкцією № 3 НБУ "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", затвердженою постановою Правління НБУ від 18.12.98 р. № 527. 

1.3 Аналіз  операцій по депозитам у складі  загального аналізу доходів та  витрат банку

      Аналіз  доходів і видатків банку дає  можливість вивчення результатів діяльності комерційного банку, а отже, і оцінки ефективності його як комерційного підприємства. Аналіз результативності банківської діяльності починається з аналізу доходів і видатків, а закінчується дослідженням прибутку. Аналіз фінансової діяльності банку провадиться одночасно з аналізом ліквідності балансу банку, і на підставі отриманих результатів робляться висновки щодо надійності банку в цілому.

      У процесі аналізу фінансових результатів  банківської діяльності використаються різні прийоми й методи:

• економічно обґрунтовані угруповання дохідних і видаткових аналітичних рахунків балансу банку;
• структурний аналіз;
• оцінка динаміки показників фінансових результатів діяльності банку по квартальним і річним даним;
• виявлення ступеня залежності показників фінансових результатів діяльності банку від впливу різних факторів;
• економічна оцінка кількісного впливу окремих факторів і їхнє втримування;
• зіставлення отриманих показників з рекомендує уровнем, що.

      Метою аналізу банківської діяльності з погляду її фінансових результатів  є виявлення резервів росту прибутковості банку й на цій основі формулювання рекомендацій керівництву банку по проведенню відповідної політики в області пасивних і активних операцій.

      Всі виробничі видатки й отримані доходи враховуються  про результативним рахункам банку, які інакше називаються рахунками прибутків і збитків. Схема побудови такого результативного рахунку, як правило, визначається контрольними державними органами й різна в різних країнах.

      Так у США результативний рахунок  має наступну структуру:

• відсотки отримані (по всіх видах операцій) (1);
• відсотки сплачені (по всіх видах операцій) (2);
• чисті доходи по відсотках (1 - 2);
• резерви на покриття можливих збитків по кредитах;
• чисті доходи по відсотках після відрахування резервів для покриття можливих збитків по кредитах (3);
• інші операційні доходи:

• плата за розрахунково-касове обслуговування;
• комісії за зроблені послуги;
• доходи по валютних операціях;
• інші доходи;

• разом інших операційних доходів (4);

• чисті доходи по відсотках і інших операційних доходах (3+4) (5);
• інші операційні видатки:

• зарплата й видатки по утриманню штату;
• чисті господарські видатки;
• амортизація на придбані активи;
• інші;

• разом інших операційних видатків (6);

• доходи до оподаткування й до включення доходів (втрат) на цінні папери (5 - 6);
• податок на доходи;
• дохід до включення доходів (видатків) на цінні папери;
• доходи (видатки) на цінні папери;
• чистий прибуток.

      Система побудови результативного рахунку, при якій він будується не за балансовою формою (з розбивкою видатків і  доходів на дебіт і кредит), а за формою послідовно рахунку, дозволяє відразу оцінити результат від основної діяльності банку (кредитування), що потім коректується на суми інших доходів і видатків. Отриманий результат обкладається податком на дохід, а потім до нього додається результат від вкладень у цінні папери, що або взагалі звільняється від сплати податків, або обкладається по окремій ставці (аналогічно ситуації в Україні).

      Результативні рахунки німецьких і французьких, а також російських та українських  комерційних банків будуватися по балансовому принципі. При використанні цього принципу спочатку обчислюється загальна сума видатків, потім загальна сума доходів. Далі визначається результат від діяльності комерційного банку.

      Закордонні  й українські фахівці розробили  різні методики аналізу результатів діяльності комерційного банку, в основі яких лежить дослідження високорентабельної банківської діяльності.

      Отже, яким же образом здійснюється аналіз доходів і видатків комерційних  банків у нашій країні?

      На  відміну від країн з розвитий ринковою економікою, де  широко інформують громадськість не тільки про розміри прибутку банків, але й про джерела її формування, у України недоступні результати роботи банків, їх дохідних і видаткових складових і навіть іноді методики визначення їхнього рейтингів. Дотепер питаннями оцінки фінансового стану комерційних банків (у тому числі доходів і видатків)  займаються або самі банки, або спеціальні організації без участі НБУ, Міністерства фінансів, податкової інспекції. Рейтинги оцінки доходів і видатків комерційних банків, що служать у міжнародній практиці коштами державного нагляду, у України подібної ролі не грають. Головним чином, вони спираються на російські методики.

      Наші  методики оцінки доходів і видатків комерційних банків відрізняються більшою розмаїтістю, відповідно до існуючої практики аналізу фінансового стану. По цільовому призначенню їх можна розділити на групи рейтингової оцінки, ранжирування по одному з показників діяльності банку, розрахунку нормативів, оцінки іміджу. Алгоритми методик зовсім різні.