Банківська система України

                                                               ЗМІСТ

 

 

ВСТУП..........................................................................................................................  3

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи розвитку банківської системи України.............. 4

1.1. Етапи формування  та структура банківської системи....................................... 4

1.2. Суть та значення  фінансового посередництва.................................................... 7

1.3. Регулювання діяльності  банків на ринку фінансових послуг.......................... 10

 

Розділ 2. Аналіз фінансових послуг банків........................................................... 13

2.1. Банківське  інвестування...................................................................................... 13

2.2. Аналіз кредитних операцій банків ..................................................................... 15

2.3. Депозитні операції банків.................................................................................... 18

 

Розділ 3. Шляхи  підвищення ефективності банківської  діяльності на ринку фінансових послуг...................................................................................................... 21

3.1. Проблеми і перспективи розвитку іпотечного кредитування в Україні.........  21

3.2. Методи управління  різними видами ризиків у комерційних  банках............... 25

3.3. Електронні гроші:  сутність та порівняльний аналіз  якісних властивостей..... 27

 

 

Висновки....................................................................................................................... 30

 

Список використаної літератури................................................................................ 31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       Вступ

 

    Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.

    Розвиток банківської системи як головного складника фінансового сектора покликаний прискорити трансформацію суспільства загалом і розвиток бізнесів зокрема, оскільки значний вплив банків на українське середовище є      очевидним.

    Розвинута банківська система є необхідною умовою нормального функціонування економіки, тобто функціонування суб'єктів господарської діяльності та державного бюджету. Лише через досконалу банківську систему можна здійснити реструктуризацію економіки в цілому. Крім того, надійний і розвинений банківський сектор відіграє надзвичайно важливу роль у стабілізації економіки країни. Без залучення коштів населення у банківський сектор неможлива фінансова санація підприємств, які потребують фондів для функціонування і реструктуризації.

    В Україні  склалася дворівнева банківська  система. До першого рівня належить  Національний банк, що являє собою  „банк банків”, центральний банк країни, а до другого – система комерційних банків.

    Актуальність  теми полягає в тому, що на  даному етапі економічного розвитку  економіки, банківська система  відіграє одну з найголовніших  ролей у забезпеченні розподілу  капіталу, мобілізації вільних коштів, розвитку міжнародних банківських відносин.

    Мета цієї  роботи — дослідити діяльність  комерційних банків в ринковій  економіці, дати визначення банку  як унікального явища економічного  життя, проаналізувати структуру  банківської системи, яка виконує функції "кровоносної системи" економіки, дати оцінку їх впливу на формування ринкової соціально-орієнтованої економіки в Україні і показати перспективи розвитку.

         Основним завданням курсової роботи є дослідження основних фінансових і банківських послуг, їх значення для економіки країни і для розвитку банкіської системи в цілому.

    Об’єктом дослідження є саме комерційні банки, а предметом – операції, які вони виконують, їх функції, значення в економіці країни, а також проблеми їх розвитку і удосконалення.

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Розділ 1

     Теоретичні  основи розвитку банківської  системи України

 

1.1. Етапи формування  та структура банківської системи

 

 

   Розвиток ринкових відносин, процес товарообміну зумовлюють використанням грошей як загального еквіваленту. Виникає потреба в реалізації свіх функцій грошей, необхідність іх десь зберігати, розмінювати, обмінювати гроші однієї країни на гроші іншої, пересилати, а надалі – десь позичати, щоб вчасно здійснити певні розрахунки чи розширити свою справу. Даний процес об’єктивно зумовив зародження і розвиток банківської спрви.

   Банківська сиситема  відіграє дуже важливу роль  у господарській структурі країн  з  розвиненими  ринковими   відносинами.  Через  неї  проходить  великий обсяг грошових розрахунків і платежів підприємств, організацій і населення.

   Розпад Радянського  Союзу, прийняття Верховною Радою  України у липні 1991 року Декларації  про державний сувернітет та  проголошення у серпні 1991 року України незалежною демократичною державою відкрили нову сторінку у розвитку  власної банківської  системи. За 1989 –1991 рр. було зареєстровано біля двох десятків українських банків, а 24 січня 1989 р. в Києві заснований Український інвестиційний банк – перший комерційний банк. У першій половині 1990р в Україні повільно формується дворівнева банківська система: Національний банк мав бути стрижнем усієї банківської структури, центральним емісійним, резервним банком республіки, що підпорядковувався лише Верховній Раді УРСР і другий рівень комерційні і кооперативні банки, які поділяються на регіональні, інвестиційні, галузеві тощо.                              

   У процесі формування  сучасної банківської системи  України можна виділити п’ять  етапів.

   Перший етап – 1991 –1992 рр. – це процеси переєстрації та реорганізації. Із жовтня 1991 року Національний банк починає перереєстрацію комерційних банків України, що були ще зареєстровані Держбанком СРСР. Державні банки “Промінвестбанк”, “Агропомбанк”, “Укрсоцбанк” акціонуються, а точніше, приватизуються персоналом банків та великими клієнтами.

    Другий етап – 1992 – 1993 рр. Виникнення банків “нової хвилі”. На цьому етапі з різних бюджетних і позабюджетних фондів та диверсифікації пасивів діючих банків виникає низка банків таких, як “Аваль”, “Інко”, “Відродження” та інші.   [7, c. 104-105].На кінець 1992 року в Україні у реєстрі НБУ зафіксовано 133 банки, ліквідовано 3 банки. На кінець 1993 року в книзі реєстрації вже 211 банків, ліквідовано протягом цього року ще 6 банків.[11, c.1]

    Третій етап – 1994 – 1996 рр. – це етап банкрутства. Активізація роботи Національного банку України з побудови чіткої системи регулювання діяльності комерційних банків співпала з періодом призупинення інфляційних процесів, які були основним джерелом безбідного існування цілої низки комерційних банків. Ці банки не були готові до більш жорсткого контролю з боку НБУ, до зміни кон’юктюри фінансового ринку, до централізованого упрвління банківською системою, що поставило їх на межу банкрутства.

    Багато банків у цей період було ліквідовано: в 1994 році стали банкрутами та ліквідовано 11 банків; у 1995 році 20 банків банкрутів, серед яких були найбільші банки – “Інко”, “Відродження”, “Економбанк”, “Лісбанк”; у 1996 році прямими банкрутами стали 45 банків, а ще 60 опинилися у стані прихованого банкрутства.

Так змін зазнали близько 70 банків [21].

   Четвертий етап – 1996 – 2000 рр. – стабілізація та впровадження національної валюти – гривні. Для цього етапу є характерною боротьба Національного банку з інфляційними процесами, створення спрятливих умов для проведення грошової реформи і введеня в обіг національної грошової одиниці – гривні. Також у цей період посилився контроль за діяльністю комерційних банків з боку НБУ.

   П’ятий етап – 2000 – 2001 рр. прийняття нового Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Закону України “ Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”. Головна стратегічна мета комерційних банків у цей період – проведення комплексу управлінських, кадрових, технологічних та технічних перетворень, для забезпечення умов розвитку Банку як стабільного фінансового інституту, здатного займати лідирюючі позиції на ринку фінансових послуг.

    За роки формування банківської системи, її діяльності, характеру взаємодії з іншими економічними структурами, включаючи державу,  створення і удосконалення законодавства – Банківська система України сформувалася з двох рівнів: Національний банк України і комерційні банки, кооперативні банки,  які поділяються на регіональні, інвестиційні, галузеві тощо.

   Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України “Про Національний банк України”, інших законодавчих актів та нормативно-правових акців Національного банку України.[7, c.106, 120]

 Національний банк  України є центральним банком  України, особливим центральним  органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції,  повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, та іншими законами України.[5, c.14]

    Структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. До системи Національного банку входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.[4, c.21]

    Комерційні банки вони є основною, базовою ланкою дворівневої банківської системи. Сьогодні до групи комерційних банків у різних країнах належить цілий ряд інститутів з різноманітною структурою і з різним співвідношеням власності. Головна їхня відмінність від центральних банків – відсутність права емісії банкнот. Розрізняють два типи комерційних банків – універсальні і спеціалізовані. Універсальні надають клієнтам повний комплекс фінансового обслуговування. Спеціалізовані банки мають обмежені функції і здійснюють один або декілька видів банківської діяльності.

  Комерційний банк  – це багатофункціональний фінансовий  інститут, що здійснює широкий  спектр послуг кредитного, страхового  і платіжного характеру, а також виконує різноманітні фінансові функції відносно будь-якого підприємства в економіці з метою одержання прибутку. Основними сферами діяльності комерційних банків в Україні є:

• приймання заощаджень та інших коштів, що підлягають поверненню;
• надання кредитів за рахунок власних і залучених коштів;
• здійснення інвестицій за рахунок власних коштів;
• переміщення коштів у рамках платіжної системи України.

  Комерційні банки  мають право на здійснення  іншої комерційної діяльності, яка  не суперечить чинному законодавству. Комерційним банкам забороняється діяльність у сферах матеріального виробництва і торгівлі (крім золота, дорогоцінних металів, монет, цінних паперів), а також діяльність у всіх видах страхування. Тому межа між банківськими і небанківськими інститутами досить умовна. [4, c. 23-24]

       На сьгодні банківська система України характеризується такими показникамии діяльності банків; за даними НБУ в Українi за станом на 1 сiчня 2006 року зареєстровано 186 банкiв проти 182 за станом на 1.01.2005 року. У 2005 роцi зареєстровано 6 комерцiйних банкiв: "Мiжнародний Iпотечний Банк", "Євробанк", "Внєшторгбанк (Україна)", "Фiнансова Iнiцiатива", "Банк iнвестицiй та заощаджень", "БМ Банк" (у 2005 - 7). В стадiї лiквiдацiї перебуває 20 банкiв (14 - за рiшенням НБУ, 5 - за рiшенням судiв, 1 - за рiшенням зборiв акцiонерiв). Лiцензiю НБУ на здiйснення банкiвських операцiй мають 165 комерцiйних банкiв.

Станом на 1 сiчня 2006 р. обсяг чистих активiв банкiвської системи становив 213935 млн. грн., зростання за рiк склало 59,2%. В основному воно вiдбулося за рахунок росту обсягiв кредитних операцiй, частка яких становить 70,1% усiх активiв та вкладень у цiннi папери. За 2005 рiк зобов'язання збiльшилися на 62,4% (за 2004 рiк - на 32,7%) i на 1.01.2006 року становили 188245 млн. грн. Зростання вiдбулося в основному за рахунок вкладiв фiзичних осiб на 31334 млн. грн. (76,0%), коштiв суб'єктiв господарювання - на 21086 млн. грн. (52,5%), та коштiв iнших банкiв на 14554 млн. грн. (2,1 рази).[9, c. 1- 3]

       В нашій державі необхідно інтенсивніше розвивати фінансову інфраструктуру, що містить інформаційні системи, правову систему, систему банківського нагляду. Банківська система досі практично не має необхідних технологій і досвіду ефективного проектного фінансування або інвестиційного посередництва.  Додаткова мобілізація заощаджень можлива за рахунок залучення відповідних небанківських фінансових посередників та об’єднань при суттєвому зменшенні витрат на фінансове посередництво.

 

 

 

 

 

1.2. Суть та значення  фінансового посередництва.

 

   На фінансовому ринку  постійно відбуваються процеси  акумуляції, розподілу та перерозподілу  вільних фінансових ресурсів  серед галузей економіки. Передача  фінансових ресурсів від одних  суб’єктів ринку до інших відбувається  через різні фінансові інструменти, які для інвесторів є фінансовими активами, а для тих, хто потребує інвестицій і виступає емітентом фінансових активів, є зобов’язаннями.