Аналіз особливостей управління вексельним обігом

 

 

2.2. Особливості  управління ефективністю вексельного  обігу промислового підприємства

 

Для ефективного використання векселів в економічних взаєморозрахунках  промислових підприємств необхідне  використання комплексного підходу.

На теперішній час в Україні немає єдиного підходу до аналізу вексельного обігу промислових підприємств. Він має, як правило, вузькоспеціалізований характер залежно від мети, завдань, методичних прийомів, виконавців, ретельності проведення розрахунків та інших факторів. Залежно від сутності складових процесу аналізу слід відокремлювати експертно-аналітичний, фінансовий, бухгалтерський, математичний, нормативний і комбінований. Дані методи не дають вичерпного висновку про ефективність операцій з векселями у зв'язку з великою кількістю супутніх і непрямих факторів, що впливають на підсумковий результат. Особливо це стосується роботи фінансових та економічних служб великих промислових підприємств, що мають значні обороти по розрахункових операціях.

Необхідно використовувати комплексний аналіз, який полягає в оптимізації вексельної політики промислового підприємства, а також у системний підход до визначення економічного ефекту від впливу кожного із факторів, що супроводжують вексельні операції. Це дозволить мінімізувати фінансові витрати при здійсненні розрахункових і кредитних операцій, які здійснюються за допомогою векселів (рис. 2.2).

Для визначення економічної ефективності вексельних розрахунків використовують якісні та кількісні параметри оцінки.

Якісні параметри характеризують надійність підприємства як партнера на вексельному ринку, відображають загальний стан підприємства і його готовність відповідати по своїх вексельних зобов'язаннях. Вони тісно пов'язані з фінансово-економічними результатами реалізації вексельних розрахунків і до них варто віднести: забезпеченість вексельних розрахунків; репутацію підприємства; ризикованість вексельних розрахунків для підприємства. [45, c.12]

Найбільш значущіми  є кількісні параметри оцінки ефективності вексельних розрахунків, до яких належать: економічний ефект безпроцентного кредитування; економічний ефект від затримки оплати векселя; ефективність, пов'язана з прямою економією коштів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.2. Алгоритм проведення комплексного аналізу вексельного обігу промислового підприємства

Сукупність зазначених параметрів при аналізі вексельного обігу промислового підприємства дозволяє найбільш об'єктивно визначити економічну результативність проведених розрахунків.

Для створення економіко-математичної формули визначення прибутковості вексельних операцій необхідне виконання таких вимог: застосування для розрахунків антисипативної ставки відсотків; використання рівняння при операціях як із дисконтними векселями, так і з процентними; максимально точний розрахунок реальної ринкової вартості фінансових інструментів у динамічному економічному середовищі; коректування кінцевих показників з урахуванням величини втраченого альтернативного прибутку і вексельних ризиків.

З урахуванням зазначених умов доцільно використовувати наступну формулу розрахунку залікової вартості векселя:

,  (2.1)

де  P_t – ринкова вартість векселя, який виступає предметом угоди, у порядку передачі за допомогою індосаменту, грн.;

n – кількість платежів по погашенню векселя, од.;

N – номінальна вартість векселя, грн.;

N_l – сума відповідного l-го платежу по погашенню номінальної вартості  векселя, грн.; 

i_e – офіційна ставка прибутковості в день здійснення вексельної операції, %;

t_l – кількість днів у періоді з дати здійснення вексельної операції до дати відповідної виплати по погашенню номінальної вартості векселя, дн.;

K – тимчасова база обліку, дн.; m – кількість процентних виплат за даним векселем, од.;

t_f – кількість днів у періоді з дати здійснення вексельної операції до дати відповідної процентної виплати за векселем, дн.;

i_v – процентна ставка за даним векселем, яка встановлюється при його емісії, %;

g – кількість процентних виплат у рік, од.;

T_-f – кількість днів у періоді з дати здійснення вексельної операції до дати останньої попередньої процентної виплати за векселем, дн.

Розрахункове значення показника P_t по формулі (2.1) може бути використане при визначенні очікуваного прибутку від вексельної операції без обліку супутніх ризиків і представлено одним зі способів:

- якщо придбаний раніше  вексель використовують як фінансовий  інструмент і перепродають (передають  за отримані товари, роботи, послуги)  за допомогою оформлення передатного  напису (індосаменту), то дохід за  даним векселем буде визначатися  як: S = P_t+1 – P_t;

- якщо придбаний раніше  вексель використовують як активи  підприємства і пред'являють його  до погашення при настанні  терміну оплати, то доход складе:

за дисконтним векселем –   S = N – P_t;

за процентним векселем –  S = N (1 + i_v) – P_t.

Показник S може набувати як позитивного, так і негативного значення. Отже, у випадку здійснення вексельних операцій у підприємства постійно існує ризик одержання збитку і це, у свою чергу, коригує ціну придбання кожного конкретного векселя залежно від супутнього його обігу факторів.

Для коригування розрахункових  параметрів прибутковості вексельних операцій з урахуванням ризиків із погляду інтервального експертного прогнозування, застосовують методику оцінки якісних параметрів ефективності вексельних розрахунків промислового підприємства. З огляду на формулу (2.1) і порядок визначення сумарного коефіцієнта K_якіс, що характеризує якісні показники вексельної операції методом інтервального експертного прогнозування, можна одержувати значення розрахункової вартості векселя з урахуванням ризиків:

P_correct = P_t (1 – K_якіс),    (2.2)

де  P_correct – розрахункова вартість векселя, який виступає предметом угоди, з урахуванням ризиків, грн.;

P_t – ринкова вартість векселя, грн.;

K_якіс – сумарний коефіцієнт якісних параметрів підприємства-векселедавця, од.

Таким чином, значення P_correct буде базовою величиною, необхідною для визначення прибутковості конкретної вексельної операції, здійснюваної промисловим підприємством. [45, c.18]

Сукупність результатів  проведеного дослідження створює наукову базу щодо вдосконалення системи управління вексельним обігом промислового підприємства, а також дає можливість оптимізувати оборотні ресурси промислового підприємства, при впровадженні ним у свою практичну діяльність запропонованих методів управління, аналізу, контролю та розрахунку ефективності операцій із векселями.

 

 

Розділ 3. Шляхи  підвищення ефективності вексельного  обігу в Україні

 

3.1. Чинники,  що перешкоджають підвищенню  ефективності вексельного обігу  в Україні 

 

Основні проблеми вексельного обігу в Україні такі:

- векселедавці намагаються погасити вексель не грошима, а товарами;

- часто векселі і зовсім відмовляються приймати, тому потрібно дуже добре знати і дотримуватися процедури пред’явлення векселя до оплати й протесту;

- арбітражний суд не завжди може захистити права векселетримача, якщо він припустився грубої необережності;

- ділова порядність знаходиться не на найвищому рівні.

Слід також наголосити ще й на таких можливих зловживаннях на фондовому ринку України, що пов’язані  з купівлею-продажем векселів: у процесі купівлі векселів немає впевненості в отримані, а при продажу – в надходженні за них грошей. Тому, необхідно розробити заходи щодо підвищення надійності надходження грошей продавцю даного цінного паперу і упевненості отримання векселя покупцем в процесі купівлі-продажу. Можна виділити чотири варіанта цих заходів.

Перший варіант –  укладається договір купівлі-продажу, за яким одна сторона передає іншій  вексель з закритим індосаментом на векселедавця. Отже, векселетримач  не може продати вексель, а також отримати гроші при настанні строку платежу за ним, оскільки наступний індосамент не відкритий. Тільки при отриманні грошових коштів перша сторона-продавець товару ставить печатку, розписується, оформляється індосамент на сторону-покупця товарів.

Другий варіант –  під час підписання договору купівлі-продажу  векселя в індосамент вписується сторона-покупець, але сторона-продавець  не передає вексель до тих пір, поки не отримає грошові кошти. Це протилежна першому варіанту ситуація: нібито вексель у продавця, але він вже не є його законним володарем тому, що вексель оформлений на покупця.

Третій варіант –  в банку клієнти орендують  сейф з двома ключами (кожній стороні  договору – по ключу), підписується договір, сторони угоди кладуть  вексель у сейф. При надходженні грошей від покупця продавцю товарівсторони відкривають сейф у банку і покупець забирає вексель.

Четвертий варіант –  підвищення ймовірності виконання  зобов’язань контрагентами, що пов’язані  з відкриттям вексельного акредитиву – коли в банку депонуються не гроші, а векселі. Тоді справжність, а також своєчасність передачі векселя покупцю гарантована.

Отже,  на підставі розглянутих  вище «вексельних» зловживань і правопорушень, а також враховуючи існуючі на практиці ситуації несплати за векселями, можна зробити висновок, що хоча сьогодні вексель і є засобом відстрочки сплати боргу за товарними угодами і засобом кредиту, він все ще залишається засобом неплатежу і незаконного отримання грошей. [36, c.14]

До основних причин, що сповільнюють процес впровадження вексельного обігу в Україні, слід віднести: нестачу практичного досвіду його організації; відсутність умінь і навиків грамотного оформлення бланків вексельних зобов'язань; недостатню кількість юридичної та економічної літератури; мале число фахівців - правників із цих проблем; законодавство з питань вексельного обігу потребує ще детального доопрацювання та узгодження відповідно до Женевських конвенцій 1930 р. і норм національного законодавства; нема будь-якої реєстрації випуску векселів суб'єктами підприємницької діяльності та порядку їх обігу, зокрема і контролю за їх емісією, тощо.

Отже, розв'язання окреслених проблем сприятиме активізації  вексельного обігу в Україні, залученню дешевих ресурсів із внутрішнього ринку для фінансування короткотермінової заборгованості, що в свою чергу, стимулюватиме розвиток фінансового ринку, а відтак сприятиме розвитку економіки країни загалом.

3.2. Напрями  вдосконалення системи вексельного  обігу та механізму забезпечення  ефективного функціонування вексельного обліку в Україні

 

Проблема вексельного  обігу в Україні завжди стояла дуже гостро та викликала безліч різного  роду поглядів з цього приводу. Вексель - це сучасний фінансовий інструмент, який має майже тисячолітню історію  розвитку. У світовій практиці на основі досвіду утворилося 2 основних види векселів: простий та переказний, які активно використовуються економічними суб'єктами більшості країн світу. Один з найважливіших аспектів функціонування векселя - індосамент, що дає можливість здійснювати передачу векселя між різними суб'єктами економіки, забезпечуючи умови для обігу векселя, як засобу платежу. У процесі становлення ринку та підвищення динамічності нашої економіки вексель знову опиняється в центрі уваги з цілого ряду причин: по-перше - він за своєю природою є цінним папером, який дозволяє оперативно вирішувати багато складних господарських та фінансових проблем; по-друге - комерційні банки та комерційні структури вже накопичили певний досвід проведення господарських операцій з використанням векселів; по-третє - вексель розглядається урядом України як один з головних засобів проведення взаєморозрахунків боргів підприємств і виходу з платіжної кризи; по-четверте - якщо взяти до уваги значну кількість нормативних актів, які регулюють порядок випуску та використання векселів, то можна стверджувати, що в Україні вже створена мінімально необхідна правова база, яка однак вимагає дуже детального доопрацювання та доповнення, у тому числі з точки зору її узгодження з чинним законодавством.

В Україні, на жаль, склалася досить несприятлива ситуація щодо розвитку вексельного обігу, на це впливає низка чинників:

- низька платоспроможність  більшості підприємств;

- нерозвиненість нормативно-законодавчої  бази;

- низький розвиток  дії фінансово-кредитних інститутів;

- не розповсюдженість  інформації про емітентів векселів, що зумовлює правопорушення у  сфері вексельного обігу, зокрема  обіг дружніх та бронзових  векселів. [52, c.76]

Практика використання векселів в Україні склалася таким  чином, що векселі стали використовуватися не тільки за прямим їх призначенням, тобто як засіб платежу, але й за специфічним. Прикладом цьому можуть слугувати так звані податкові векселі, призначені для надання фінансових пільг підприємствам. Податкові векселі, все ж, недостатньо виконують свою функцію, тому що малим підприємствам для користування такими пільгами потрібен аваль комерційного банку, що є порівняно недешевою операцією у сучасних умовах для малих підприємств. У зв'язку з цим доцільно запропонувати ДПА пом'якшити умови для підприємств, які бажають отримати пільги, зокрема скасувати обов'язкове авалювання податкових векселів малими підприємствами. Ускладнює ситуацію із застосуванням векселів в Україні те, що учасниками вексельного обігу стають підприємства, організації і громадяни, які не мають спеціальних знань і досвіду в цій галузі. У більшості випадків практика стикається з тим, що підприємства і громадяни не можуть самостійно реалізувати свої права за векселем. Це продиктовано тим, що вексельний обіг регулюється спеціальними правовими нормами. Потрібно відмітити, що широкому впровадженню в Україні вексельного обігу перешкоджає відсутність практичного досвіду в його організації. Створення системи вексельного обігу і вексельного арбітражу в Україні починається практично заново. Відсутні відповідні фахівці, а також налагоджені організаційні й правові інститути; немає в достатній кількості спеціальної економічної і юридичної літератури з цих проблем. Широкому розповсюдженню векселів сприяє розвиток банківських операцій з векселями, які поділяються на кредитні, гарантійні та комісійні. Вексельні кредити (дисконтна операція, позики по спеціальному позичковому рахунку, забезпеченому векселями, рефінансування вексельних операцій) є важливими активними операціями банку, що забезпечують важливу частку доходів поповнення фінансових ресурсів. Комісійні операції (інкасація, доміциляція), а також гарантійні підвищують зручність вексельних розрахунків клієнтів банку, а також є джерелом комісійних доходів банку без незначного ризику. Важливою умовою існування на ринку векселів можливе лише при значному наповненні ринку товарами. Тільки за таких обставин продавець починає шукати покупця та створює для нього найбільш вигідні умови. Для подальшого розвитку ринку векселів в Україні, доцільно здійснити певні заходи, спрямовані на захист прав векселедержателів, оскільки саме ці суб'єкти вексельного обігу є найменш захищені. На сьогодні в Україні не здійснюється будь-яка державна реєстрація випущених векселів. Не існує також обмежень щодо випуску векселів одним суб'єктом підприємницької діяльності. Це може призвести (і вже призвело) до випуску в обіг нічим не гарантованих векселів