Аналіз особливостей управління вексельним обігом

	Якісні показники	Кількісні показники	Постійність показників для всіх учасників	Викорис-тання для векселів
Рейтинг ПФТС	-	+	+	+
Рейтинг Д.А.Р.	+	-	+	+
SlavRating	-	+	-	-
Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості  підприємств	-	+	+	-
Банківська оцінка кредитоспроможності  підприємств	+	+	-	-
Standard&Poor`s	+	+	+	-
Moody`s	+	+	-	+
IBCA	+	+	+	+

 

У сучасних економічних  умовах, що склались на фондовому ринку  України, досить гостро постає питання  його інформаційної прозорості та відкритості. Одним із способів розв’язання цієї проблеми в усьому світі є звернення за інформацією до незалежних рейтингових агентств, які можуть бути універсальними або спеціалізованими.

В усьому світі велике значення мають кредитні рейтинги емітентів  боргових зобов’язань, отримання яких дозволяє підприємству залучати не лише банківські кредити, а й комерційні за меншими відсотковими ставками для збільшення своїх фінансових ресурсів. При цьому, методики провідних світових агентств щодо складання кредитних рейтингів, на відміну від українських рейтингів, ґрунтуються на багатосторонньому та детальному аналізі діяльності підприємств-емітентів боргових зобов’язань. Порівняння методик здійснено у табл. 1.1.

З метою вирішення  проблеми забезпеченості учасників  вексельних відносин достатньою інформацією  про стан платоспроможності емітентів векселів, на нашу думку, доцільною є побудова нової, адаптованої до українських умов господарювання та чинного законодавства, методики, яка б дозволила ефективно оцінити кредитоспроможність і платоспроможність підприємств. [46, c.117]

Багаторівневий процес складання кредитного рейтингу векселедавців  представлено на рис. 1.2. Розрахунки при  складанні кредитного рейтингу здійснюються у п’ять етапів.

На першому етапі  здійснюється вибір векселедавця, вексель  якого пропонується для використання у розрахунках.

На другому етапі  здійснюється інформаційне забезпечення процесу складання кредитного рейтингу. При рейтингуванні векселедавців-юридичних  осіб, досліджують: баланс та звіт про  фінансові результати за останні  три роки діяльності, затверджені управлінням статистики за місцем реєстрації підприємства; журнали реєстрації виданих векселів (для векселедавців); інформація про освіту та досвід роботи керівника підприємства, його заступників та осіб, що займаються вексельними розрахунками; копії договорів на поставку продукції (робіт, послуг) підприємства; інформація про кредитну репутацію підприємства (суми кредитів, мета кредиту, строки, вчасність та повнота погашення відсотків та основної суми боргу), підтверджена відповідальними особами банку.

 

 

Рис. 1.2. Схема складання  кредитного рейтингу векселедавців

 

На третьому етапі, на основі отриманої інформації, проводять  два види аналізу основних суб’єктивних (якісних) та об’єктивних (кількісних) факторів впливу на фінансовий стан векселедавців. При здійсненні якісного аналізу суб’єктивно оцінюються основні показники, що впливають на діяльність векселедавця-юридичної особи, а саме: позиція підприємства на ринку (х₁); професіоналізм керівництва та його ділові якості (х₂); ефективність управління (х₃); наявність замовлень на продукцію (х₄); кредитна репутація позичальника (х₅); періодичність розрахунків векселями (х₆). При здійсненні кількісного аналізу досліджуються такі показники: коефіцієнт абсолютної ліквідності (х₇); коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) (х₈); коефіцієнт фінансової стійкості (незалежності) (х₉); коефіцієнт структури капіталу (х₁₀);  коефіцієнт швидкої ліквідності (х₁₁); коефіцієнт маневреності власного капіталу (х₁₂); рентабельність активів (х₁₃); рентабельність продажу (х₁₄). Розрахунки пропонуємо здійснювати за допомогою розробленої нами прикладної програми на основі Excel 2000, яка дозволяє в автоматичному режимі здійснювати кількісний аналіз та методом тестування – якісний аналіз.

На четвертому етапі  попередньо розрахованим показникам присвоюються відповідні вагові коефіцієнти, які  були визначені на основі експертної оцінки спеціалістів, що працюють на даний  час з векселями на підприємствах  різних форм власності, а також у банківських установах, інвестиційних компаніях, державних структурах тощо. На основі сумарного балу оцінки фінансового стану, векселедавців ранжують за класами А, Б, В, Г та Д.

На п’ятому етапі  особа, якій пропонувався даний вексель в якості інструменту оплати по проведених операціях, на основі присвоєного класу, приймає рішення про використання векселя у розрахунках чи відмовляє у цьому і вимагає оплати іншим шляхом. [13, c.275]

 

1.3. Становлення вексельного обігу  в Україні. Правове регулювання окремих стадій вексельного обігу

 

Ядром сучасного національного  вексельного законодавства є Уніфікований закон “Про переказні векселі та прості векселі”, що є додатком № 1 до Женевської конвенції від 7 червня 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон “Про переказні векселі та прості векселі”. Приєднавшись до вказаної Конвенції, Україна взяла на себе зобов’язання ввести в дію на своїй території вказаний вище Закон. Однак текст зазначеного закону до цього часу не отримав офіційного опублікування в Україні, що суперечить ст. 94 Конституції України.

Крім того, відповідно до ст. 57 Конституції, закони та інші нормативно-правові  акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.1

З проголошенням незалежності України вексель одразу з’явився у внутрішньодержавному обігу, оскільки з 01.04.91 набув чинності Закон “Про підприємства в Україні”, пункт 5 ст. 24 якого вперше з дореволюційного  періоду передбачав застосування векселів для оформлення відносин товарного кредиту між покупцями тa продавцями товарів (робіт, послуг).

В 1996 р. з’явилася Постанова Правління Національного банку України № 204, якою була затверджена Інструкція № 7 від 02.08.96 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”. Нею передбачено, що вексельний обіг в Україні здійснюється із застосуванням простого і переказного векселів відповідно до Положення про переказний і простий векселі, наведено зразки бланків векселів та визначено, що безспірне списання коштів за опротестованими векселями не здійснюється. Згаданою Інструкцією підтверджено, що здійснення операцій з векселями комерційними банками регулюється Порядком проведення операцій з векселями, затвердженим Правлінням НБУ від 25.02.93.

У 1999 р. Україна приєдналась до трьох Женевських вексельних конвенції 1930 р. з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до вказаної конвенції, прийнявши нарешті відповідні три закони від 06.07.99 № 826-XIV, 827-XIV, 828- XIV “Про приєднання України ... (до вказаних Женевських вексельних конвенцій 1930 p.)”.

Для України вказані  конвенції набули чинності 06.01.2000. При  цьому факт набуття чинності та дату набуття чинності вказаними конвенціями для України було оформлено листами. Так, Вищий арбітражний суд України листом № 01-8/104 від 10.03.2000 повідомив систему арбітражних судів України, що вказані вище Женевські конвенції набули чинності для України 06.01.2000. При цьому Вищий арбітражний суд України дізнався про цей факт з листа Міністерства іноземних справ України від 03.02.2000, № 4.3/7-612-126, яке, у свою чергу, посилається на отримане ним повідомлення від Генерального секретаря ООН. Аналогічним чином було повідомлено банківську систему України.

5 квітня 2001 р. було  прийнято Закон України “Про  обіг векселів в Україні” за № 2374-ІІІ. Цим законом визначено особливості обігу векселів в Україні та регламентовано дію окремих статей Уніфікованого закону, що підтвердило його статус як частини національного законодавства. До того ж, даним документом вперше до складу осіб, які можуть зобов’язуватись та набувати права за простим та переказним векселями, з 1 січня 2002 р. віднесено і фізичних осіб України. Але констатація факту належності Уніфікованого закону до національного законодавства не вирішує проблему відсутності його офіційного тексту, який суд та сторони спору повинні використовувати при захисті своїх прав та інтересів у суді. [25, c.459]

Слід зазначити, що в Україні вже створена мінімально необхідна правова база вексельного обігу, яка все ж таки потребує детального доопрацювання, доповнення та узгодження зі законодавством.

Таким чином, векселі  кредитних установ, фінансових і  страхових компаній, великих підприємств  стають об'єктами біржових торгів. За допомогою  вексельних програм роблять спроби розв'язання проблеми неплатежів, здійснення взаємозаліків заборгованості, а також розробляють і здійснюють інші фінансові програми.

 

Розділ 2. Аналіз особливостей управління вексельним обігом

 

2.1. Сучасний  стан вексельного обігу та  динаміка операцій з векселями в Україні

 

Аналіз ситуації в  сфері вексельного обігу вказує на те, що активізація цивілізованого вексельного обігу в Україні  заважають численні зловживання  окремих суб’єктів вексельного  обігу (зокрема через застосування фіктивних фірм у вексельному  розрахунках), та недостатній рівень регулювання та контролю, що призводить до формування негативного іміджу векселя як платіжного інструменту, а також недосконале національне законодавство, норми якого часто суперечать Женевським вексельним конвенціям 1930 року, а крім того не узгоджуються між собою. Невиконання виконавчими органами рішень Президента України, Верховної Ради України, та норм Законів України щодо вдосконалення національного законодавства, що регулює вексельний обіг, та недостатній рівень обізнаності учасників вексельного обігу також не сприяють розвитку цивілізованого вексельного обігу в Україні.

Між тим, обсяги операцій з векселями протягом останніх 10 років є суттєвими, що свідчить про  потребу економіки в цьому  інструменті (табл.2.1).

За даними ДКЦПФР на фондовому ринку за період з 1999 р. по 2008 р. при рості ринку у 53 рази частка векселів зменшилась лише у 3,2 рази. При цьому коефіцієнт кореляції між обсягом векселів та ВВП складає 0,93, що свідчить про дуже тісний зв'язок між ними. За 2008 р. обсяг торгів векселями на фондовому ринку склав 191,84 млдр. грн. при ВВП 949,86 млдр. грн. – тобто 20,2 %. Отже, векселі обслуговують виробництво ВВП. Але, більш детально проаналізувати як векселі працюють в економіці, неможливо тому, що недосконала статистика. Дебіторсько-кредиторська заборгованість між підприємствами України впродовж ряду років дорівнює обсягу ВВП. [29, c.66]

Таблиця 2.1

Обсяги операцій з векселями  в Україні за 2000-2008 роки

Рік	Показники
	Загальні обсяги торгів на фондовому ринку, млрд.грн.	Частка векселів в  загальних обсягах торгів на фондово-му ринку, %	Обсяги торгів векселями  на фондовому ринку, млрд.,грн.	Обсяги торгів векселями  на ПФТС (вторинний ринок), млрд..грн.
1999	16,8	70,0	11,8	0,316
2000	39,22	55,0	21,57	0,045
2001	68,48	44,0	30,13	0,097
2002	108,61	46,0	50,00	0,001
2003	202,96	43,0	88,07	0
2004	321,27	39,0	125,34	0
2005	403,77	33,0	133,12	0
2006	492,78	29,0	142,23	0
2007	754,31	28,0	212,64	0
2008	883,42	21,7	191,84	0

 

 В той же час  за період 2005-2008 рр. питома вага простроченої заборгованості за товари, роботи, послуги, не оформлена векселями, була в 5-8 разів вище, ніж по векселях, що свідчить про вищу платіжну дисципліну у вексельному обігу, забезпечену вексельним правом.  При цьому векселями було оформлено лише 5,0% дебіторської та 13,4% кредиторської заборгованості. У той же час різко активізувались бартерні операції.

Вексельний обіг є невід'ємним  елементом економічних взаєморозрахунків  між промисловими підприємствами України. Про надійність даного фінансового інструменту говорить те, що при загальному значенні простроченої дебіторської заборгованості між підприємствами України від 26% на 01.01.2004 р. до 16% на 01.01.2007 р. та простроченої кредиторської заборгованості від 31% на 01.01.2004р. до 16% на 01.01.2007 р., частка прострочених векселів має значно нижчі показники та тенденцію до їх постійного зменшення (рис. 2.1). [35, c.17]

Рис. 2.1. Динаміка прострочених векселів по дебіторській та кредиторській заборгованості

 

Отже, обсяги торгів на фондовому ринку щорічно майже подвоюються, а частка векселів залишається у межах 40-50%. Постійно висока питома вага операцій з векселями на фондовому ринку свідчить про затребуваність даного інструменту ринком. Найбільша частка операцій з векселями спостерігалась у 1999 р., коли активно торгувалися енергетичні векселі і в обігу перебували фінансові векселі банків. З набуттям чинності Закону України «Про обіг векселів в Україні» випуск фінансових векселів припинився. Зменшилися також обсяги торгів енергетичними векселями.