Аналіз особливостей управління вексельним обігом

Анотація

 

У курсовій роботі на основі проведеного дослідження розглянуто задачі удосконалення операцій, здійснюваних за допомогою векселів між промисловими підприємствами України. Визначено  поняття “вексельний обіг” для  розробки методики аналізу даних  розрахунків та подальшого використання в теоретичних дослідженнях. У роботі подано рекомендації щодо вдосконалення вексельного законодавства України на основі досвіду зарубіжних країн, подано класифікацію векселів відповідно до економічної сутності проведених операцій.

У дослідженні розглянуто методику комплексного аналізу вексельних операцій, проведених промислово-виробничим підприємством, з погляду її економічної  ефективності. Визначено основні  якісні та кількісні показники ефективності вексельних розрахунків.

У роботі систематизовано  питання організації зовнішнього  і внутрішнього контролю вексельних операцій, здійснюваних промисловими підприємствами України.

Удосконалено економіко-математичну  формулу визначення прибутковості  вексельних операцій, здійснюваних промислово-виробничим підприємством з урахуванням якісних показників. Розроблено інформаційну систему розрахунку ефективності здійснюваних вексельних операцій.

Ключові слова: обігові  кошти, фінансові інструменти, простий  вексель, переказний вексель, вексельний обіг, індосамент, аваль, акцепт, тратта, вексельні ризики, дисконт.

 

 

Зміст

 

Вступ

 

Розділ 1. Теоретичні основи організації  вексельного обігу в системі  фінансових відносин

1.1. Поняття векселю та вексельного  обігу. Механізм здійснення операцій  з векселями

1.2. Організація вексельного обігу  та рейтингування емітентів

1.3. Становлення вексельного обігу  в Україні. Правове регулювання  окремих стадій вексельного обігу

Розділ 2. Аналіз особливостей управління вексельним обігом

2.1. Сучасний  стан вексельного обігу та динаміка операцій з векселями в Україні

2.2. Особливості  управління ефективністю вексельного  обігу промислового підприємства

 

Розділ 3. Шляхи  підвищення ефективності вексельного  обігу в Україні

3.1. Чинники,  що перешкоджають підвищенню  ефективності вексельного обігу в Україні

3.2. Напрями  вдосконалення системи вексельного  обігу та механізму забезпечення  ефективного функціонування вексельного  обліку в Україні

3.3. Перспективи  використання векселів на підприємствах  України

 

Висновки

 

Список використаної літератури

 

 

Вступ

 

Актуальність  теми. На сучасному етапі розвитку економіки України головними чинниками, які гальмують розвиток економіки є брак обігових коштів, відсутність кредитних та інвестиційних ресурсів. В умовах економічної кризи суб’єкти господарювання повертаються до негрошових форм розрахунків, а зокрема розрахункових векселів, тим більше, що випустити їх може будь-яке підприємство.

Проте використання векселів на сучасному етапі соціально-економічного розвитку й досі не набуло належного поширення, про що свідчать наступні дані: питома вага дебіторської і кредиторської заборгованостей за векселями в загальній структурі заборгованості підприємств України є незначною і становить 4,2% та 7,7%, у т. ч. 0,6% та 1,9% дебіторської та кредиторської заборгованостей-протермінованої  відповідно, в той час як питома вага протермінованої заборгованості за товари, роботи, послуги, котра не оформлена векселями, становить 55,3% та 56,4%, що значно вище, ніж за векселями. Наведені факти свідчать про необхідність формування в Україні вексельного ринку.

Питанням розробки теорії вексельного обігу присвячені фундаментальні роботи українських учених Ю.М. Мороза, Ю.М. Лисенкова, А.І. Римарука, В.П. Ляшко, А.В. Демківського, Л.Б. Долінського. Проблеми правового характеру вексельного обігу, організації обліку, контролю та аналізу операцій із векселями знайшли своє відображення в роботах А.Б. Авакова, Г.І. Гаєвої, А.М. Ткаченко, С.Н. Бервено, О.Ю. Большакової, Д. Вінокурова, Л.М. Гавриловської, С.О. Буткевич, М.Д. Корінько, І.Е. Красько, С.З. Мошенського, Б.С. Юровського та інших. Питання здійснення операцій із векселями досліджено в роботах російськіх і зарубіжних учених: В.П. Астахова, С.М. Барац, Л.Г.  Єфімова, Д.А. Равкіна, А.А. Вишневського, В.М. Гордона, В.В. Грачова, В.Н. Єдронової, Є.А. Мізіковського, Ю.О. Кремера, А.В. Макєєва, І.Я. Спірідонова, І. Табашнікова, А.А.Фельдмана, П.П. Цитович, Г.Ф. Шершеневич, A. Долінського, Л.Гольдшмідта.

Метою даної  роботи є вивчення механізму вексельного обігу в Україні; узагальнення теоретичних положень і розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління вексельним обігом промислових підприємств України.

Завдання даної роботи:

- дослідження концептуальних засад становлення та розвитку вексельного обігу в Україні;

- розгляд основних напрямків функціонування вексельного обігу на сучасному етапі економічного розвитку.

- здійснення оцінки  основних економіко-правових норм  і традицій світового вексельного  обігу;

- розгляд комплексної  методики якісного та кількісного  аналізу вексельного обігу промисловими підприємствами України.

Об'єктом дослідження є процеси управління вексельним обігом.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти управління вексельним обігом.

Методи дослідження. Теоретичні основи досліджуваних питань були виведені на основі аналізу фундаментальних положень сучасної економічної та фінансової науки. Для одержання доказів і аргументації нових положень використовувались: методи системно-структурного аналізу (при визначенні сутності вексельного обігу і напрямів удосконалення управління вексельним обігом промислового підприємства); методи обробки експертних даних та їх систематизація.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури.

 

Розділ 1. Теоретичні основи організації  вексельного обігу в системі  фінансових відносин

 

1.1. Поняття векселю та вексельного  обігу. Механізм здійснення операцій  з векселями

 

Існує кілька форм негрошових розрахунків між підприємствами: торгівельний кредит, взаємозалік (взаємний залік зустрічних платіжних вимог), товарний вексель та ін.

Вексельний обіг - одне з найскладніших питань у теорії і практиці управління, адже вексель, будучи ринковим інструментом управління, дає підприємству змогу, по-перше, продовжити термін платежу за векселем відповідно до потреб підприємства, по-друге, сприяє підвищенню вартості фірми, за рахунок зменшення обсягів протермінованої заборгованості та зростання оборотності дебіторсько-кредиторської. Завдяки зазначеним властивостям вексель набув широкого застосування в світі, необхідним стало його використання в національній економіці.

Отже, вексель - це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове  зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після  настання терміну платежу визначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). Головними особливостями векселя, що склалися міжнародній практиці і були прийняті на Женевській конвенції 1930 р. та виокремлюють його від інших цінних паперів, є:

- абстрактність зобов'язання, визначеного векселем, текст векселя не має містити посилання на угоду, що є причиною видачі векселя;

- безумовність зобов'язань  за векселем вексель містить  простий і нічим не обумовлений  наказ або зобов'язання сплатити  певну суму;

- безсуперечливість зобов'язань за векселем, якщо він є справжнім;

- вексель письмовий  документ;

- вексель це документ, що має суворо встановлені  обов'язкові реквізити;

- вимагати платежу  за векселем може лише той,  хто володіє цим документом  тримач (власник) векселя;

- при порушенні термінів сплати векселя необхідно здійснити нотаріальний протест. [6, c.31]

Вексельний обіг - сукупність фактично здійснених операцій, пов'язаних із випискою простих і переказних векселів, переданням прав вимоги по них, використанням векселів як цінного паперу й інструменту розрахунку в різних економічних взаєминах, виконанням вексельних зобов'язань та інших господарських і правових операцій, пов'язаних із ними, у рамках діючих норм вексельного законодавства.

Розглянемо класифікацію векселів щодо економічної сутності вексельних операцій промислових підприємств і поділ їх відповідно на комерційні, забезпечувальні та фіктивні (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Класифікація векселів за економічним  змістом господарської операції, що супроводжується емісією векселя

 

У ході свого історичного  розвитку вексель перетворився на універсальний  інструмент, роль і значення якого  в сучасних умовах господарювання значно зростає. Це пояснюється насамперед функціями, які він виконує. Однією з головних функцій вексельного обігу є оформлення короткотермінового кредиту. Дана функція починає діяти в момент зацікавленості постачальника продукції реалізувати її покупцеві, але на час укладання угоди покупець не має належної суми грошей, тому виписує вексель як гарант здійснення майбутнього платежу, тобто боргове зобов'язання, сума якого з урахуванням відсотка за кредит і терміну платежу, як правило, перевищує величину суми укладеної угоди. Крім того, вексель виконує функцію платежу, адже він дає змогу отримати гроші ще до настання терміну платежу (вексель можна продати або закласти під заставу в комерційному банку). [26, c.85]

Використання векселів у господарській діяльності дозволяє суб’єктам господарювання збільшувати  обігові кошти, знижувати вартість залучених ресурсів, ліквідовувати касові розриви та формувати позитивний інвестиційний імідж. Завдяки цим властивостям вексель набув поширення в усьому світі, а для використання його в міжнародних розрахунках у 1930 р. у м. Женеві були ухвалені міжнародні вексельні конвенції, до яких Україна приєдналася в липні 1999 року.

Суть використання веселів  полягає в тому, що покупець, не маючи  можливості заплатити тут і зараз, може скористатися векселем (товарним, розрахунковим, комерційним). У порівнянні з іншими формами негрошових розрахунків, вексель має низку переваг. Головні з них – доступність, оскільки виписати власний вексель може будь-яке підприємство, і простота обігу. Чим більш відомим є  підприємство, тим ліквіднішим є даний вексель.

До основних переваг використання векселя у порівнянні з наявністю дебіторської заборгованості можна віднести:

- відстрочення оплати на більш тривалий строк;

- формування публічної кредитної історії при купівлі векселів інвесторами й можливість у майбутньому залучати капітал на публічному ринку за більш вигідними ставками;

- можливість одержати додатковий дохід при достроковому викупі власних векселів;

- постачальник одержує ліквідну грошову вимогу, яку при необхідності він зможе використовувати для поповнення власного обігового капіталу.

Світовий досвід свідчить, що під час кризи вексель як інструмент комерційного кредиту є  надзвичайно актуальним, що дозволяє мобілізувати на внутрішньому ринку  дешеві ресурси для розвитку економіки.

Оформлення заборгованості векселями дозволить активізувати платежі, погасити взаємні борги, шляхом проведення заліків зустрічних вимог, скоротити обсяги дебіторсько-кредиторської заборгованості і зменшити прострочену заборгованість між підприємствами. До антикризових переваг векселя, в першу чергу, необхідно віднести те, що вексель дозволяє закрити заборгованість перед кредитором цілого ряду учасників вексельної схеми розрахунків, що стоять в індосаментному ряду після того, хто сплатив вексель. Це суттєво знизить загальний рівень дебіторської заборгованості.

 

1.2. Організація вексельного обігу  та рейтингування емітентів

 

Розглядаючи інфраструктуру ринку векселів як складову фондового  ринку, необхідно зазначити, що досить незначна частка її фінансових інститутів через законодавчі обмеження  працює в даний час з векселями. Певне відношення мають до них лише банківські установи, які здійснюють операції дисконтування, авалю, інкасо тощо; аудиторські компанії, які здійснюють перевірки діяльності юридичних осіб, в тому числі й їх операцій з векселями; консалтингові компанії, що можуть надавати консультації щодо правильності вексельного обігу; нотаріальні контори і приватні нотаріуси, що здійснюють опротестування векселя в неакцепті та неплатежі. Нарешті, саморегулівні організації, які повинні допомагати органам державної влади координувати всі операції з цінними паперами на фондовому ринку, на жаль, з векселями майже не працюють. Мало того, навіть, не існує такої організації, яка б охоплювала даний сегмент фондового ринку. Значної уваги також потребує питання підготовки кадрів для роботи на фондовому ринку. [46, c.114]

Таблиця 1.1

Порівняльні характеристики українських  та зарубіжних методик складання  рейтингів цінних паперів та оцінки платоспроможності їх емітентів