Торгово - посередницькі операції у сфері митного регулювання

    Діяльність  від імені і за рахунок принципала відрізняє його від купця і  від торговця за договором, що здійснюють угоди від свого імені і  за свій рахунок, а також від комісіонера, який, хоча і виступає перед третіми  особами від свого імені, але  здійснює угоди за рахунок комітента. Обсяг повноважень агента набагато ширший, ніж комісіонера. За агентською угодою він виконує такі функції:

    – інформує принципала про: кон'юнктуру  ринку; технічні, валютні та митні  правила, правила регулювання імпорту  в своїй країні; всі дефекти, що були знайдені в обладнанні, проданому  клієнтам;

    – створює на ринку належну репутацію  принципала та його продукції, а також  проводить рекламну кампанію

    – здійснює післяпродажне обслуговування, якщо це обумовлено в угоді;

    – організовує ділові контакти принципала з імпортерами (експортерами) товарів, з державними та іншими організаціями, від яких залежить прийняття рішення  про розміщення замовлень.

    Агент лише сприяє здісненню угоди купівлі–продажу, але сам у ній не бере участі і не купує за свій рахунок товари. Він діє лише як представник принципала в межах відповідальності, покладеної на нього агентською угодою, а також виконує функції повіреного. В цьому полягає відмінність агентської угоди від договору на надання права на продаж.

    Залежно від місця на ринку агентів поділяють на простих та ексклюзивних (агентство з правом «першої руки»).

    Прості  агенти отримують право здійснювати  збут певної номенклатури товарів принципала на обумовленій території і отримувати від нього винагороду.

    Агентство з правом «першої руки» є різновидом простого. Згідно з договором про таке агентство принципал зобов'язаний спочатку запропонувати товар агенту і тільки після його відмови продавати товар на цьому ринку самостійно або через інших посередників без виплати винагороди агенту. Ексклюзивні агенти отримують монопольне право продавати товари принципала певної номенклатури на обумовленій території протягом встановленого терміну і отримувати за це винагороду.

    Брокерські  операції здійснюються професійними посередниками, які сприяють укладанню угод між заінтересованими сторонами — клієнтами. Такі посередники задіяні у збуті та купівлі товарів, але самі не виступають стороною угоди; вони лише надають необхідну інформацію заінтересованим сторонам, які беруть на себе зобов'язання за угодою. На відміну від агента, брокер не перебуває у договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень. Його головне завдання полягає в тому, щоб знайти покупця для продавця (і навпаки), а також сприяти підписанню контракту між ними. Називають їх брокерами або маклерами.

    Брокерські, або маклерські, операції з підготовки угод зводяться до надання замовнику комерційної інформації про стан ринку, пошуку контрагента та ведення з ним переговорів на основі отриманих від клієнта матеріалів, підготовки проекту контракту, направленню кожній стороні підписаних відповідним чином примірників контракту, доставки сторонам іншої документації щодо здійснення угоди. 
Окрім цього, брокер може також здійснювати:

    –   контроль за виконанням контракту та пред'явленням рекламацій;

• обов'язки делькредере, тобто надавати гарантію платоспроможності покупця;

    – підбір партії товару певного асортименту;

    – постійне інформування щодо кон'юнктури  та тенденцій розвитку товарного  ринку.

    Брокер  не має права представляти інтереси іншої сторони чи приймати від  неї комісію, за винятком тих випадків, коли на те є згода клієнта. Тому іноді посередниками виступають два брокери: один працює за дорученням продавця, інший — покупця.

    Винагороду  за посередництво брокер, як правило, одержує від тієї сторони, яка  звернулася до нього першою. Така винагорода дістала назву брокерідж. Її розмір при товарних операціях коливається в межах від 0,25 до 3 % вартості угоди. З брокерами можуть укладатися угоди, що розширюють їхні обов'язки — великі брокерські компанії співробітничають з банками в кредитуванні покупця, іноді самі виступають кредиторами, а також можуть брати на себе гарантію за покупця, що підвищує розмір їх винагороди інколи до 3—5 %. Слід зазначити, що охарактеризовані види посередництва у чистому вигляді зустрічаються рідко. Найчастіше посередники представляють інтереси експортерів та імпортерів за багатьма видами товарів. Більше того, один і той же посередник може працювати з однією промисловою фірмою на основі різних угод. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. 2.Типи торговельно-посередницьких фірм

    До  торговельно–посередницьких належать фірми, які в юридичному і господарському відношенні незалежні від виробника  та споживача товарів і діють  з метою одержання прибутку, джерелами  якого є або різниця між  цінами закупівлі товарів в експортерів  і цінами, за якими ці товари продаються покупцям, або винагорода за надані послуги з просування товарів  на зовнішні ринки. Такі фірми займаються в основному комерційною діяльністю, хоча ті з них, що визначаються великим  розміром, іноді виконують і виробничі  операції (пов'язані здебільшого  з обробкою товарів, що закуповуються  і реалізуються ними, транспортуванням вантажів, страхуванням). 

    Торговельно–посередницькі фірми мають, власну матеріально–технічну базу — склади, демонстраційні зали, роздрібні магазини. Роль торговельних посередників виконують і державні організації та торгові компанії країн, що розвиваються, які здійснюють операції з закупівель та експорту товарів.

    Залежно від характеру здійснюваних операцій розрізняють такі типи торговельно–посередницьких фірм:

• торгові;
• комісійні;
• агентські;
• брокерські.

    Торгові фірми здійснюють операції за свій рахунок і від свого імені та працюють в основному з постійними постачальниками, підтримуючи з ними тривалі відносини.

    За  характером здійснюваних операцій торгові  фірми поділяються на:

• торгові доми;
• експортні, імпортні, оптові, роздрібні фірми;
• дистриб'юторів.

    Торгові доми закуповують товари у виробників чи оптовиків своєї країни і перепродають їх за кордоном та закуповують іноземні товари за кордоном і перепродають їх місцевим оптовикам чи роздрібним торговцям, а також промисловим споживачам.

    Вони, як правило, являють собою транснаціональні корпорації конгломератного типу, які  поряд з потужною зовнішньоторговельною  компанією включають виробничі, банківські, страхові, транспортні, роздрібні  та інші фірми. До спектру діяльності торгових домів входить:

    – здійснення від свого імені та переважно за свій кошт експортно–імпортних, товарообмінних та інших зовнішньоторговельних  операцій;

    – здійснення операцій у внутрішній оптовій  і роздрібній торгівлі та надання  пов'язаних з цим послуг;

    – інвестиційне співробітництво з  іноземними партнерами в будівництві  об'єктів.

    Експортні фірми є торговими підприємствами, які закуповують за свій рахунок товари на внутрішньому ринку з метою їх перепродажу від свого імені за кордоном. В окремих випадках вони виконують і комерційні доручення, виступаючи при цьому як комісіонери зарубіжних фірм, а не підприємств своєї країни.

    Залежно від виконуваних функцій і  номенклатури товарів експортні  фірми поділяються на спеціалізовані та універсальні.

    Спеціалізовані  експортні фірми торгують якимось одним товаром чи товарами, схожими за номенклатурою (до спеціалізованих умовно належать фірми, в яких на угоди за певною групою товарів припадає понад 50 % продажів). Перебуваючи у безпосередній близькості до центрів розташування відповідної галузі промисловості, вони закуповують товари у кількох підприємств даного району і вивозять їх за кордон.

    Універсальні  експортні фірми реалізують широкий асортимент в основному масових споживчих товарів і вивозять продукцію декількох галузей. Вони закуповують товари у багатьох підприємств, не обмежуючись навіть одним районом, і продають їх у кілька країн.

    Ще  одним видом експортних фірм є  сировинні компанії, які спеціалізуються, як правило, на одному або кількох товарах і працюють на ринках, де споживачі та продуценти, внаслідок їх розпорошеності та численності не мають можливості організувати власну мережу каналів збуту. Головною сферою діяльності таких компаній є торгівля сільськогосподарською продукцією (зернові, цукор, чай, кава, какао, бавовна, вовна, каучук, індиго тощо).

    Імпортні  фірми закуповують за свій рахунок товари за кордоном і продають їх потім на внутрішньому ринку промисловцям, оптовим і роздрібним торговцям. Ці фірми мають на складах товарні запаси і за вимогою негайно здійснюють поставки на внутрішній ринок. Такі фірми, як правило, займаються не тільки імпортом, але й сортуванням, складанням асортименту, якого потребує внутрішній ринок, розфасовкою, пакуванням, підготовкою до споживання або переробки. Імпортні фірми купують товари безпосередньо в іноземних експортерів, на товарних біржах і аукціонах, через постійні закупівельні контори, що відкриваються імпортними фірмами за кордоном.

    Оптові  фірми виступають як посередники між промисловими чи заготівельними підприємствами і роздрібними торговими фірмами. Вони закуповують за свій рахунок товари за кордоном великими партіями і реалізують їх на місцевому ринку окремим споживачам дрібнішими партіями, одержуючи при цьому прибуток внаслідок різниці в цінах.

    Роздрібні фірми здійснюють свою зарубіжну діяльність у дво формах: створення власних закордонних філіалів у вигляді магазинів роздрібної торгівлі і заснування зарубіжних представництв та агентств для закупівлі товарів у дрібних місцевих продуцентів. Великі роздрібні фірми мають широку мережу своїх філій, дочірніх компаній і закупівельних контор за кордоном. Посилочні роздрібні фірми приймають замовлення від іноземців та громадян, що проживають за межами своєї країни. Зарубіжні закупівельні представництва мають форму вертикально–інтегрованих маркетингових структур, через які реалізується велика кількість виробів. Важливою функцією цих представництв є також пошук відносно недорогих місцевих продуцентів та мобілізація їх експортного потенціалу. Дистриб'ютори є фірмами в США, Великобританії та інших країнах, які здійснюють в основному імпортні операції і виступають як торговці за договором на основі угоди про надання їм права на закупівлю і продаж встановленого кола товарів чи послуг на певних ринках. Дистриб'ютор купує і продає товари від свого імені і за свій рахунок, перебуваючи, як правило, в країні імпортера.

    Стокісти  — це фірми в країні імпортера, які здійснюють експортно–імпортні операції на основі спеціального договору про консигнаційний склад. Договір підписується в доповнення до основної угоди про надання права на продаж, агентського договору, договору комісії. Функція стокіста іноді є однією з додаткових функцій оптової фірми. Стокісти, як правило, мають власні склади, купують і продають товари за свій рахунок і від свого імені.

    Комісійні фірми виконують разові доручення комітентів і діють від свого імені, але за рахунок комітента. Залежно від виду здійснюваних операцій і характеру взаємовідносин з комітентом розрізняють експортні та імпортні комісійні фірми.

    Комісійні експортні фірми можуть виступати  представником продавця чи покупця. Представник продавця виконує доручення вітчизняного виробника–експортера з продажу його товарів на закордонному ринку і одержує від нього комісійну винагороду. При цьому фірма бере на себе також відповідальність за своєчасність поставки товару покупцеві, транспортування, фінансування задокументарне оформлення угоди, виконання усіх формальностей у країні покупця та в ряді випадків здійснює гарантійне технічне обслуговування. За дорученням комітента вона також може організувати зберігання товарів у своїй країні чи за кордоном.

    Комісійні імпортні фірми виступають представниками покупців своєї країни. Вони розміщують замовлення серед іноземних виробників від свого імені та за рахунок вітчизняних комітентів. Крім того, вони можуть надавати своїм комітентам різноманітні послуги, стежити за відвантажуванням товарів тощо. Представник покупця виконує доручення іноземного покупця щодо закупівлі товарів на ринку своєї країни. У даному разі комісійна фірма розміщує замовлення (інденти) іноземних імпортерів серед виробників своєї країни. В обов'язки представника входять також транспортування і страхування вантажів, підписання контракту і здійснення розрахунків від імені покупця. Комісійна винагорода виплачується такому представнику покупцем.

    Найважливішими  серед комісійних експортних фірм —  представників покупців — є конфірмаційні  доми, для яких характерне прийняття  на себе ризику за кредитами, які вони від особи виробника–експортера надають покупцям. Конфірмаційні доми приймають на себе ризик на повну вартість поставки і всю суму експортних кредитів і не вимагають від покупців доказів їх кредитоспроможності (хоча непрямим шляхом) упевнюються в надійному фінансовому становищі покупця). Boни забезпечують також фрахтування, страхування і кредитування імпортера. коли він цього вимагає, здійснюючи платіж готівкою проти поставлених експортером товарів.