Торгово - посередницькі операції у сфері митного регулювання

    Якщо  ж поставка товару відбудеться не безпосередньо між експортером  ті імпортером у країні, що виробляє товар, або в країні, що купує товар, а через транзитного торговця в третій країні, то така торгівля називається  транзитною. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Торгівля  через торговельно  – посередницькі  фірми

    Комерційний успіх торговельно-посередницької фірми на світовому ринку значною мірою залежить від взаємовідносин з принципалом — виробником товару. Положення посередника на ринку має певне протиріччя: з одного боку, він як повноправний представник принципала залежить від нього, з іншого — він повинен мати достатній рівень самостійності, тобто діяти автономно стосовно експортера, реалізуючи власну ринкову стратегію, спрямовану на забезпечення стабільності діяльності. Залучення торговельного посередника, в послугах якого, як правило, заінтересована фірма-експортер, дає змогу:

• запобігти інвестуванню значних коштів в організацію збутової мережі на території країни-експортера або за кордоном, оскільки торговельно-посередницькі фірми мають власну матеріально-технічну базу (складські приміщення, демонстраційні зали, ремонтні майстерні, а іноді і свої роздрібні магазини);
• збільшити прибуток за рахунок продажу товару на іноземному ринку безпосередньо в моменти поліпшення кон’юнктури за вищими цінами; можливо в результаті того, що посередники, перебуваючи поряд з кінцевими споживачами, чутливо реагують на будь-які зміни попиту;
• звільнити експортера від багатьох операцій, пов’язаних з реалізацією товару (доставка до країни-імпортера, сортування та пакування, підбір за асортиментом, пристосування до вимог місцевого ринку, реклама тощо);
• скористатися капіталом торговельно-посередницьких фірм для фінансування угод як на основі короткотермінового, так і середньотермінового кредитування;
• проникнути на регіональні ринки деяких товарів, що майже монополізовані торговими посередниками і є недосяжними для встановлення прямих контактів зі споживачами.

     Однак збут через торговельно-посередницькі  фірми має й певні недоліки, які в основному полягають  у втраті експортером безпосередніх  контактів зі споживачами на зарубіжних ринках і значній залежності від сумлінності та підприємницької активності посередника. Тому до посередника в міжнародній торгівлі сформувалися канонічні вимоги, що і визначають його вибір:

     1. Потенційний посередник не повинен представляти на цій території іншу іноземну або національну фірму, яка виробляє аналогічний або конкуруючий товар.

     2. Можливий партнер повинен мати адекватну матеріально-технічну базу — торговельні, представницькі, демонстраційні, складські приміщення та канали і засоби зв’язку.

     3. Посередник повинен мати можливість забезпечити необхідний рівень додаткового сервісу, особливо, коли йдеться про реалізацію машин, обладнання або іншої машинно-технічної продукції (рівень до- та післяпродажного обслуговування — важливий критерій конкурентоспроможності як постачальника, так і агента).

     4. Посередницька фірма повинна мати стабільний фінансовий стан, бездоганну ділову репутацію та готовність до тривалого співробітництва.

     Крім  того, вибір торговельно-посередницької фірми залежить від виду виконуваних  операцій. 
 
 
 
 

1.   Види посередницьких операцій

    Залежно від характеру взаємодії між  експортером і торговим посередником і функцій, які виконує торговий посередник, розрізняють:

• операції з перепродажу;
• комісійні;
• агентські;
• брокерські.

      Операції з перепродажу здійснюються  торговим посередником від свого імені та за свій рахунок. Це означає, що торговий посередник самостійно виступає стороною договору як з експортером, так і кінцевим покупцем, і стає власником товару після його оплати.

    Розрізняють два види операцій з перепродажу. До першого належать операції, в яких торговий посередник стосовно експортера виступає як покупець, що купує товари на основі договору купівлі – продажу. Він стає власником товарів і може реалізувати їх на свій розсуд на будь – якому зарубіжному ринку і за будь–якою ціною. Відносини між експортером і такого роду посередником припиняються після виконання сторонами своїх обов'язків за договором купівлі – продажу.

    Назви таких посередників різноманітні, що зумовлено торговельними звичаями різних країн. Найчастіше такий тип посередників називається дилерами. У системах збуту товарів дилери займаються перепродажем товарів за свій рахунок та від свого імені, а прибуток від їх діяльності формується за рахунок різниці цін купівлі та продажу товарів.

    Відповідно  до укладених договорів вони можуть виконувати окремі доручення продавців  — інформувати про кон'юнктуру ринку, вживати заходів з просування товару, надавати послуги з технічного обслуговування тощо.

    До  другого виду належать операції, за яких експортер і торговий посередник підписують договір про продаж товарів на певній території та на конкретний термін з глибокою деталізацією всіх інших аспектів угоди.

    Частіше іх називають дистриб'юторами, вони займаються продажем товарів від власного імені та за власний кошт.

    Вони  самостійно відповідають за всі види ризиків, пов'язаних із псуванням чи втратою товарів, а також з неплатоспроможністю покупця.

    Для дистриб'ютора вигідність подібних договорів зумовлена його великою  комерційною незалежністю, самостійністю  щодо встановлення цін, а також дуже часто набуттям монопольного права  на продаж товарів експортера на своїй території.

    Для найменування контрактів, в яких перепродавець  організує збут товарів виробника  на певній території  є агентом.

    Сторонами в контрактах цього типу є грантор (виробник) або принципал — особа, що надає дистриб’ютор. При цьому принципал не обов’язково є виробником, він може бути також торговцем, експортером.

    Дистриб'ютор не є простим перепродавцем, він діє як оптовий торговець, тому має тісніші зв'язки з виробником, зокрема:

    – як перепродавець дистриб'ютор здійснює просування або організацію збуту  на закріпленій за ним території;

    – втрачає привілейовані позиції  на території дистриб'ютора, якому  часто надається виключне право  збуту;

    – відносини встановлюються на узгоджений період, і це лежить в основі співробітництва, яке, згідно з визначенням, не може бути епізодичним;

    – у ході таких відносин між сторонами  виникають тісні довірчі стосунки; збут виробів супроводжується зазвичай обмеженням свободи дій дистриб'ютора, зокрема зобов'язанням утримуватися від конкуренції;

    Поширення у міжнародній торгівлі набули також  комісійні операції, контрагентами в яких виступають комісіонер (посередник) і комітент. При здійсненні таких операцій комісіонери отримують право пошуку партнерів і підписання з ними контракту від свого імені, але за рахунок продавця чи покупця (комітента), який бере на себе комерційні ризики.

    У договорах комісії обумовлюються:

    – мінімальні і максимальні ціни при імпорті та експорті товарів;

• терміни постачання обумовлених партій товару;
• граничні технічні і якісні характеристики товару;
• розміри і порядок виплати комісійних винагород.

    Важливою  частиною таких договорів є викладення повноважень комісіонерів за комерційними і технічними умовами майбутніх угод. Часто договори визначають обов'язки комісіонерів кожного разу узгоджувати з комітентами головні умови контрактів. Комісіонери перед третіми особами виступають як продавці. Вони відповідають за збереження товарів комітентів, що знаходяться в їх розпорядженні, зберігають право власності на ці товари до переходу його на покупців.

    Комісіонери несуть матеріальну відповідальність за збитки, спричинені перевищенням повноважень  комітентів. Вони не відповідають за виконання  третіми особами обов'язків по платежах, за винятком тих випадків, коли така відповідальність передбачена у комісійних угодах.

    В останніх вказуються ціна (максимальна чи мінімальна), а також термін передачі грошей комісіонером комітенту. Якщо комісіонер отримує замовлення на купівлю товарів від імпортера, то воно має назву індента, який може бути закритим і відкритим. При закритому інденті імпортер обумовлює не тільки обсяги, якість і терміни поставки, а й конкретизує бажану фірму виробника, а при відкритому надає комісіонеру право вибору продавця.

    Договори  комісії часто включають додаткові  зобов'язання комісіонерів з надання  комітентам спеціальних послуг (вивчення ринку, реклама, технічне обслуговування тощо) і щодо захисту їх комерційних  інтересів.

    Комісіонери можуть самостійно виступати у ролі продавців чи покупців товарів для їх подальшого перепродажу. Експортна комісійна операція у даному разі складається з двох послідовних угод купівлі–продажу між комітентом і комісіонером, з одного боку, і комісіонером та третьою особою — з іншого. При таких операціях комісіонер переказує гроші комітенту лише після отримання їх від покупця, одержуючи прибуток у вигляді різниці між ціною купівлі товару у комітента і ціною реалізації покупце, або зафіксований у договорі комісії розмір винагороди у вигляді відсотків від суми угоди.

    Договори  комісії передбачають способи визначення розмірів і порядок виплати комітентами  комісійних винагород, що покривають понесені комісіонерами витрати і забезпечують одержання прибутку (як правило, 1,5—3,5 % від суми контракту).

    Досить  поширеною формою комісійних операцій є продаж товарів за умовами  консигнації. Тобто експортер (консигнант) постачає товари, в основному масового попиту, на склад посередника консигнатора) для реалізації на ринку протягом певного терміну. Консигнатор здійснює платежі консигнанту в міру реалізації товару зі складу. Непродані до встановленого терміну товари консигнатор має право повернути консигнанту. За умови консигнації експортер кредитує посередника на середній термін реалізації товару.

    Консигнаційні угоди виникають на основі договору консигнації, особливостями якого  є:

    – визначення суми вартості товарів, які  одночасно зберігаються на консигнаційному  складі і поповнюються залежно від  ступеня їх реалізації;

    – визначення терміну консигнації, протягом якого обумовлена сума повинна бути реалізованою (наприклад, товари на суму 100 тис. дол., термін консигнації — 1 рік);

    Основною умовою консигнаційної угоди є збереження за комітентом права власності на товари до моменту їх реалізації покупцям. Однак це право не гарантує одержання платежів за реалізовані товари. Оскільки платежі за товари, що продаються з консигнаційного складу, повинні переказуватися консигнанту в міру реалізації товарів покупцям, найзручнішою формою є календарні платежі за відкритим рахунком з наданням консигнатором банківської гарантії на середню суму реалізації товару за 2—3 встановлені дні для розрахунків календарного періоду.

    Агентські операції у міжнародній торгівлі полягають: у дорученні однією стороною, що має назву принципала, незалежній від неї іншій стороні, що має назву агента (торгового, комерційного); здійснення фактичних та юридичних дій, пов'язаних з продажем чи купівлею товару на обумовленій території за рахунок і від імені принципала.

    Агентські операції здійснюються на основі тривалої угоди, що дістала назву агентської. Комерційна агентська угода — найпростіша і найпоширеніший спосіб організації продажу товарів у зарубіжних країнах.

    Агент у більшості випадків є юридичною  особою, яка зареєстрована у торговельному  реєстрі. Хоча агент і зобов'язаний діяти у межах повноважень, визначених в агентській угоді, він не підлягає прямому контролю та нагляду з боку принципала. Незалежність агента полягає в тому, що він не є суб'єктом трудових відносин з принципалом і може здійснювати свою діяльність самостійно за певну винагороду (2—5 % від вартості контракту).