Співвідношення митної справи і митної політики

Вступ

Із становленням України  як незалежної держави, розкріпаченням економічної активності населення  та міграційної політики особливого значення набуло забезпечення її економічної  самостійності, невід’ємним елементом  якої є митна система. Відповідно до розділу VI Декларації про державний  суверенітет України наша країна самостійно створює банківську (включаючи  зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний  бюджет. Отже, самостійний розвиток України визначально пов’язувався із її суверенітетом у зовнішньоекономічній діяльності, де особливого значення набуває  митна справа, включаючи митну політику, основу яких становить митне законодавство.

Врегулювання митної справи стало одним з перших та пріоритетних завдань України. 25 червня 1991 р. прийнято Закон «Про митну справу в Українській РСР»[11], де визначено, що ним регулюються відповідно до Конституції правові засади організації митної справи при орієнтації на формування спільного ринкового простору і митних союзів із іншими країнами. Україна як суверенна країна самостійно створює митну систему та здійснює митну справу. Остання є складовою частиною зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності. У подальшому з розвитком митного законодавства і особливо з прийняттям нового Митного Кодексу України більшість норм згаданого закону в ньому інкорпоровано та уточнено

Митна справа в Україні  розвивається у певній гармонізації та уніфікації із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами  та стандартами. Наша держава самостійно визначає митну політику, створює  власну митну систему, здійснює митне  регулювання на своїй території. Митне регулювання здійснюється відповідно до вимог Митного Кодексу  України, законів України та міжнародних  договорів України. Наша держава  може вступати в митні союзи з  іншими державами, брати участь у  діяльності міжнародних договорів  України.

Поняття митної справи.

Митна справа започаткована  як елемент зовнішньої політики України  та зовнішньоекономічної діяльності. Вона є необхідним елементом переміщення  осіб, транспортних засобів предметів  та особливо товарів через кордон. Митна справа виступає як засіб встановлення порядку та організації переміщення  через митну територію України  товарів і предметів, обкладення їх митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів по реалізації митної політики. При здійсненні митної справи Україна дотримується визнаних у  міжнародній практиці системи класифікації та кодифікації товарів, єдиної форми  декларування експорту та імпорту товарів, стандартів митної інформації та інших  загальноприйнятих у міжнародній  практиці норм та стандартів.

У сучасному уявленні термін “митна справа” охоплює складний комплекс відносин, безпосередньо пов’язаних із зовнішньою і внутрішньою політикою  держави. У межах державної політики митна справа має багатоцільовий характер, слугує задоволенню різноманітних  інтересів і потреб. Хоча новий  Митний кодекс України, прийнятий 11 лип. 2002 р., містить поняття митна політика та митна справа, однак потрібно визнати, що зміст цих понять, як і раніше, залишається дискусійним.

   Відповідно до ст. З МК України, прийнятого Верховною Радою України від 11 липня 2002 p., митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, заснованої на додержанні визнання міжнародних відносин, систем класифікації і кодування товарів, єдиної форми декларування експорту і імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів [1]. Отже, митна справа є поліструктурним явищем й включає в себе: порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів; митне регулювання, пов'язане із встановленням та справлянням митних платежів, процедури митного контролю та оформлення, боротьбу з контрабандою та порушеннями вимог цього кодексу, спрямованих на реалізацію митної політики. Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, де дотримуються визнаної у міжнародних відносинах системи класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту і імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів. 

 Але цим не обмежується  зміст митної справи. У митну  справу також включається митна  статистика та ведення товарної  номенклатури зовнішньоекономічної  діяльності, профілактика виявлення  та припинення контрабанди та  інших порушень митного законодавства,  розгляд справ про їх порушення,  співробітництво з митними органами  інших країн. Крім цього при  виконанні своїх безпосередніх  обов'язків митні органи зв'язані  з іншими правовідносинами: міжнародно-правовими,  цивільно-правовими, зовнішньоекономічними  тощо. Відповідно кожен із перелічених  напрямів має свій зміст, свою  специфіку та інструментарій  здійснення. У ряді випадків здійснення  митної справи виходить за  межі компетенції самих митних  органів. Так, уже згаданою  статтею МК України визначається, що засади митної справи, у  тому числі розміри податків  і зборів та умови митного  обкладення, спеціальні митні зони  і митні режими на території  України, перелік товарів, експорт,  імпорт та транзит яких через  територію України забороняється,  встановлюються виключно законами  України та цим кодексом. 

   Kабінет Mіністрів України організує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до МК України та інших законів, погоджених з Верховною Радою України міжнародних договорів. Уряд координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи. 

Отже, митна справа є специфічною  діяльністю держави та створених  нею митних органів у взаємодії  з іншими державними органами щодо забезпечення зовнішньополітичної  і особливо зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва. Сучасне  уявлення про митну справу охоплює  складний комплекс відносин, безпосередньо пов'язаних із зовнішньою та внутрішньою політикою держави. Перш за все це стосується зовнішньоекономічних, культурних та інших зв'язків[9]. 

   Митна справа здійснюється  в межах митної політики, має  багатоцільовий характер, слугує  задоволенню інтересів та потреб  фізичних та юридичних осіб  і самої держави. Відповідно  до ст. З Конституції України  визначено пріоритети здійснення  державної політики. Тому й митна  політика повинна слугувати інтересам  людини. Лише в такому ракурсі  повинна оцінюватися діяльність  всіх ланок державного механізму  здійснення митної політики. 

   Структура митної  справи може бути репрезентована  у такий спосіб і в такій  послідовності: митна політика; переміщення  через митну територію товарів  і транспортних засобів та  інших предметів; митні режими; митне регулювання; встановлення  та справляння митних платежів; митне оформлення; митний контроль; валютний контроль; надання митних  пільг; ведення митної статистики  та товарної номенклатури зовнішньоекономічної  діяльності (ТН ЗЕД); боротьба із  контрабандою та іншими порушеннями  митного законодавства; дізнання  у митних органах; притягнення  винних осіб до відповідальності  за скоєні ними порушення; провадження  у даних справах; інформаційна, консультативна та роз'яснювальна  діяльність; прийняття, відміна чи  відкликання попередніх рішень; звернення переміщених з порушеннями  митного законодавства предметів  та товарів у власність держави  та розпорядження вилученими  товарами та транспортними засобами; оскарження і розгляд рішень, дій чи бездіяльності митних  органів та їх посадових осіб; регулювання порядку проходження  служби в митних органах та  внутрішніх взаємовідносин; співробітництво  із митними органами інших  країн та міжнародними організаціями  в галузі митної справи та  митного регулювання. 

У сучасних умовах розвитку нашої держави митна справа виступає не лише як інструмент та провідник  зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, а й має важливіше  значення, стаючи регулятором і засобом  формування нових економічних відносин та зв'язків, як у середині держави, так і поза її межами. Митна справа в Україні розвивається у напрямі її гармонізації та уніфікації з загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами, що обумовлено реалізацією євроінтеграційної політики України, головною метою якої є зближення з Європейським Союзом, насамперед в економічній сфері. Подальше поглиблення міжнародного співробітництва в усіх сферах Україна розглядає як важливу складову реалізації стратегічного зовнішньополітичного курсу, напрацювання моделей інтеграції в світову економіку[5].

Частина 3статті 2 МК України  уточнює положення, що містяться  в п. 9 ст. 92 Конституції України, де йдеться про те, що виключно законами України визначаються засади митної справи. Дане положення підтверджує  те, що діяльність суб'єктів реалізації митної політики є підзаконною діяльністю, яка спрямована на практичне втілення в життя норм і приписів, що містяться  в МК та законах.

Митна справа не є незмінним  явищем і знаходиться у постійному розвитку. Нинішнього вигляду вона набула в результаті тривалого історичного  розвитку від найпростіших форм до складної за структурою діяльності різноманітних  державних інституцій. Разом із тим  чинне законодавство лише в загальних  рисах визначає суб'єктів, на які  покладається здійснення митної справи. Завдання загального керівництва, організації  та координації діяльності органів  митної служби України, інших державних  органів покладається на Кабінет  Міністрів України як на вищий  орган у системі органів виконавчої влади. Так, з метою забезпечення реалізації норм МК України, законів  України, указів Президента, в процесі  правотворчої діяльності, уряд видав  близько сотні постанов та розпоряджень, що стосуються порядку здійснення митного  контролю, оформлення та пропуску товарів  і транспортних засобів через  митний кордон, створення зон митного  контролю, створення та діяльності магазинів безмитної торгівлі, визначеннякраїни походження товарів, верифікації сертифікатів, ведення спеціальної митної статистики. Значна частина урядових нормативно-правових актів присвячена питанням організації  та діяльності системи митних органів  та їх посадових осіб.

Безпосереднє керівництво  митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган  виконавчої влади в галузі митної справи.

Зміст митної справи.

Зміст митної справи складають  не тільки її напрямки, але й компетенція  державних митних та інших органів, суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників митних правовідносин. Вони стосуються багатьох інститутів митного права і є засобом реалізації митної політики. Права та обов'язки складаються при переміщенні товарів та інших предметів через митний кордон України. Для цього суб'єкт, який їх переміщає, повинен мати належним чином підтверджене право. Одна річ., коли ці товари переміщає пересічний громадянин в режимі візового чи безвізового пересування, а інша річ — суб'єкт підприємницької діяльності. Особливо це стосується переміщення дипломатичної пошти та предметів, що належать особам, які мають дипломатичний імунітет. Тому й підходи до реалізації змісту митної справи можуть відрізнятися. Надалі в посібнику і буде йти мова про окремі напрями змісту митної справи. Митна справа має декілька аспектів. 

   Митна справа як  засіб забезпечення прав та  законних інтересів фізичних  та юридичних осіб має внутрішній  та зовнішній аспект. Внутрішній  аспект зв'язаний із безпекою  людини, наприклад, від незаконного  переміщення наркотичних засобів  прекурсорів, інших подібних їм  за дією препаратів, неякісних  лікарських препаратів, продуктів  харчування, товарів народного споживання  тощо. Це також стосується наповнення  вітчизняного ринку тими товарами, І що їх не виробляють вітчизняні  підприємці. Зовнішній аспект зв'язаний  із задоволенням культурних та  інших потреб населення України:  міжнародний туризм, міжнародний  культурний обмін, лікування за  рубежем, навчання, спілкування із  родичами, міграція тощо. Особливе  значення має зовнішньоекономічна  діяльність та кооперація із  зарубіжними підприємцями. 

   Митна справа як  напрям реалізації зовнішньої  політики країни та співробітництва  з іншими країнами у різних  сферах. Наприклад, це проявляється  у боротьбі з міжнародним тероризмом, контрабандою, розповсюдженням наркотиків, боротьбі зі СПІДом, іншими хворобами  тощо. Основне, це розвиток взаємної  довіри між державами та співробітництво  на взаємовигідній основі. 

   Митна справа як  засіб забезпечення безпеки держави  полягає в тому, що при її  здійсненні визначальним моментом  є захист суверенітету України,  її економічних інтересів. Через  здійснення митної справи держава  може захищати проголошені Конституцією  України пріоритети, і перш за  все життя та здоров'я своїх  громадян, їх законні права та  інтереси. Не є таємницею, що  як держава, що розвивається, Україна  багатьма західними та, на превеликий  жаль, вітчизняними підприємцями  сприймається виключно як ринок  для реалізації низькоякісної,  екологічно шкідливої продукції  та товарів західних виробників, чи звалище шкідливих для довкілля  відходів виробництва. Політика  відкритих дверей та романтизм  у її здійсненні на перших  порах України дає тому багато  свідчень. Розвиваючи економічні, культурні  та інші зв'язки з іншими  країнами, не треба забувати про  необхідність прийняття запобіжних  організаційних заходів щодо  попередження проникнення в Україну  неякісних товарів, які можуть  завдати шкоди населенню запобігання  вивезенню її культурних та  історичних цінностей, економічному  шпіонажу та інше.