Рекомендації щодо покращення ефективності роботи митних органів, шляхом методу планування

Прогнозування з використанням даних статистичної звітності щодо зовнішньоекономічної діяльності у розрізі вартісних та кількісних показників переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, як засвідчують результати дослідження, характеризується великими похибками, оскільки дані статистичної звітності щодо зовнішньоекономічної діяльності недостатньо повно відображають фактичний рівень митного оподаткування тих або інших товарів. [№ 15 ]

Наприклад, при визначенні рівня оподаткування імпортованих товарів необхідно враховувати, крім ставок мита, й інші фактори, зокрема, країну походження товарів, обсяги імпорту товарів з цієї країни, тарифні пільги щодо сплати митних платежів і податків на дані товари .

Використання методу прогнозування на підставі аналізу динаміки з кожного виду податку з виокремленням тих груп товарів, які дають найбільші суми надходжень митних платежів і податків до Державного бюджету, вимагає визначення факторів, під впливом яких розміри надходження грошових коштів до бюджету країни мають максимальні або мінімальні суми. Це, насамперед, такі фактори, як:

— режим економічних відносин між державами, який визначений у міжнародних угодах та застосовується при експортно-імпортних операціях: недискримінаційний режим; режим вільної торгівлі; митний союз; режим найбільшого сприяння; національний режим.

— розмір ставки мита, що визначається залежно від країни походження товару;

— категорія товарів, які переміщуються в рамках експортно-імпортних операцій;

— методологія визначення митної вартості товару.

— визначення митної вартості товару із застосуванням міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс».

Даний метод прогнозування є найбільш прийнятним та ефективним, оскільки враховує як досягнуті показники, так і наявну структуру зовнішньоторговельного обороту та тенденції розвитку. [№ 3 ]

При вирішенні завдання прогнозування надходження митних платежів до Держбюджету необхідно також використовувати ряд критеріїв, які доцільно систематизувати за трьома видами: макроекономічні, вартісні та часові.

До макроекономічних належать:

— пріоритет зовнішньоекономічної політики в рамках держави;

— використання правових режимів;

— рівень інфляції;

— межі «валютного коридору»;

— стан та розвиток зовнішньоторговельної та транспортної інфраструктури у сфері діяльності митних органів конкретного регіону;

— створення єдиних економічних просторів, митних союзів, зон вільної торгівлі тощо;

— наявність у країні великих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

—питома вага великих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в експорті-імпорті найбільш значних груп товарів;

До вартісних:

— цінові та валові обсяги експорту-імпорту у розрізі товарних груп;

— обсяги стягнення митних платежів та податків у розрізі товарних груп.

Часовими критеріями є: динаміка нарахування митних платежів та податків за найбільш значними видами товарів за попередній рік з урахуванням змін у нормативній базі; динаміка надходжень митних платежів та податків за місяцями за два попередні роки.

Алгоритм даної методики прогнозування надходжень до Державного бюджету у загальному вигляді має передбачати здійснення низки послідовних операцій, а саме:

— визначення переліку груп товарів, які дають найбільш значні суми митних платежів та податків за попередній рік. Як правило, таких груп товарів для кожної конкретної митниці може бути від 2-3 до 12-15;

— аналіз змін ставок мита, акцизного збору та податку на додану вартість у минулому році на конкретні групи товарів;

— аналіз надходжень митних платежів і податків за кварталами і місцями за останні два роки залежно від сезонних факторів зовнішньої торгівлі;

— оцінка впливу укладених угод про вільну торгівлю за участю України на обсяги надходжень митних платежів та податків;

— визначення перспектив розширення або звуження товарообігу на підставі аналізу фінансово-економічного стану найбільш крупних імпортерів та експортерів товарів;

— визначення приросту обсягів митних платежів при незмінних обсягах ввезення товарів і транспортних засобів з урахуванням прогнозів темпів зростання інфляції;

— прогнозування збільшення обсягів митних платежів і податків з кожного виду товарів залежно від напрямів руху на підставі аналізу запланованого приросту товарообігу.

Дана методика дозволяє не тільки оперативно коригувати планові показники для митних органів регіонів у разі змін у законодавчій та нормативній базах протягом поточного періоду, але й успішно вирішувати низку організаційних питань: оптимізувати організаційно-штатну структуру митних органів; вдосконалювати як митну інфраструктуру, так і технологічні схеми митного контролю та митного оформлення. [№ 21 ]

1.3. Порядок затвердження та контролю за виконанням планів у митних органах.

Плани діяльності Держмитслужби, митних органів, у тому числі тематичні та спільні плани роботи, затверджуються відповідно керівником Держмитслужби, митного органу до початку періоду, на який вони складаються.

Перед затвердженням плани діяльності Держмитслужби, митних органів, у тому числі тематичні та спільні, погоджуються структурним підрозділом, відповідальним за їх розроблення, з визначеними в плані виконавцями заходів, а також курируючими заступниками Голови Держмитслужби, заступниками начальника митного органу.

Плани діяльності структурних підрозділів Держмитслужби, митних органів затверджуються їх керівниками.  Індивідуальні плани роботи посадових осіб митної служби затверджуються безпосереднім керівником цієї посадової особи.

У разі потреби в плани можуть уноситися зміни й доповнення, що затверджуються таким же чином, як і самі плани. Відповідальність за підготовку та забезпечення затвердження змін до затверджених планів несе структурний підрозділ - ініціатор внесення змін.

Контроль повноти та якості виконання запланованих заходів, визначених у планах діяльності Держмитслужби, митних органів, здійснюється посадовою особою, яку вповноважено на здійснення такого контролю відповідно до визначеної в затвердженому плані системи контролю. За відсутності такого визначення цей контроль покладається на відповідний вповноважений підрозділ з питань планування (крім спільних та тематичних планів роботи). [№6 ]

Моніторинг реалізації планів діяльності Держмитслужби, митних органів і звітність по закінченні планового періоду про стан та наслідки виконання в цілому зазначених планів забезпечує відповідний вповноважений підрозділ з питань планування на підставі інформації, що подається структурними підрозділами, визначеними головними виконавцями запланованих заходів.  Структурні підрозділи, визначені головними виконавцями запланованих заходів, звітують щодо реалізації визначених планом дій керівництву Держмитслужби, митного органу, якщо таке встановлено системою контролю виконання заходу, а також подають не пізніше ніж через 3 дні після закінчення затвердженого планом строку завершення роботи належну інформацію до уповноваженого підрозділу з питань планування. За запитом цього підрозділу в разі необхідності повинні надаватися підтверджуючі виконання заходу документи.

У разі несвоєчасного виконання заходу головним виконавцем подається не пізніше встановленої дати виконання доповідь з цього питання особі, відповідальній за здійснення контролю за виконанням запланованих заходів, або керівнику, курируючому роботу структурного підрозділу - головного виконавця заходу. Копія доповіді та прийнятого рішення подається вповноваженому підрозділу з питань планування. У разі продовження терміну виконання заходу подальша звітність щодо заходу здійснюється відповідно до вищевикладеного порядку. [№ 18 ]

Зняття з контролю запланованих заходів, виконання яких у поточному плановому періоді визнано за недоцільне, а також продовження термінів реалізації окремих заходів здійснюється за погодженням з керівником, який затвердив відповідний план. Копія прийнятого рішення подається контролюючому структурному підрозділу.

Контроль виконання тематичних та спільних планів роботи Держмитслужби, митного органу, а також звітність по закінченні планового періоду здійснює структурний підрозділ, що його розробляв, або, за рішенням керівництва Держмитслужби, митного органу, інший підпорядкований структурний підрозділ.

Індивідуальні плани роботи посадових осіб митної служби контролюються безпосереднім керівником цієї посадової особи. Для забезпечення систематизації запланованих заходів, автоматизації процесів планування та системи моніторингу виконання цих заходів, а також забезпечення оперативного та якісного контролю за їх виконанням можуть використовуватися програмно-інформаційні комплекси, які дають можливість виконувати зазначені завдання. [№ 10 ]

РОЗДІЛ 2. Напрямки діяльності митних органів в системі планування на прикладі Відділу митного оформлення № 3 Східної митниці.

2.1. Нормативно-правові засади здійснення планування у митних органах.

Економічні прогнози й плани стають основною базою для формування державного бюджету, здійснення грошово-кредитної політики та інших економічних дій на основі єдиної методології та організації роботи всіх рівнів управління.

Контроль за виконанням прогнозів і планів здійснює Міністерство економіки України спільно з Державним комітетом статистики, Міністерством фінансів і Національним банком України.

Порядок формування прогнозів та планів регулюється Кабінетом Міністрів України. Загальна схема організації розробки прогнозів і планів у країні має бути такою:

— на плановий період формуються економічна політика, її цілі та пріоритети на рівні держави, визначаються економічні та правові підойми, потреби сектора загальнодержавного управління в товарах і послугах, після чого ця інформація через міністерства й територіальні органи управління доводиться до підприємств;

— інституціональними (господарськими) одиницями всіх форм власності з урахуванням централізованих замовлень і потреб ринку розробляються та направляються відповідним галузевим міністерствам і територіальним органам бізнес-плани, що є основою для діяльності цих одиниць у плановому періоді;

— територіальними органами з урахуванням планів галузевих міністерств розробляються та направляються уряду країни проекти комплексних планів на відповідній території;

— за дорученням уряду Міністерством економіки (спільно з Міністерством фінансів, Міністерством праці, Національним банком, Антимонопольним комітетом, Міністерством зовнішньоекономічної діяльності та торгівлі) розробляється та вноситься на розгляд уряду проект економічного плану на наступний рік;

— одночасно з проектом економічного плану розробляється проект державного бюджету, який ураховує також проекти регіональних бюджетів (на основі рівня розвитку відповідних регіонів і нормативів розподілу державних і територіальних фінансових ресурсів).

Роль і структура плану соціально-економічного розвитку економіки в умовах ринку визначаються, виходячи з аналізу розвитку економіки в ретроспективному періоді та розробки стратегії розв'язання наявних проблем (таких, як нестабільність і спад виробництва, інфляція, дефіцит державного бюджету й платіжного балансу, низький рівень життя населення).

Основні планові документи, а саме концепція, прогноз і план, після їх схвалення публікуються в засобах масової інформації з метою ознайомлення з ними всіх зацікавлених структур управління та громадськості. [№ 5 ]

Економічні прогнози та плани, як правило, розглядаються урядом України разом з бюджетом і схвалюються ним. Одночасно підсумовуються результати розвитку економіки за минулий період, подається зведений баланс фінансових ресурсів, перелік найважливіших проблем і національних та державних програм, реалізація яких передбачається за рахунок бюджету, а також дані про розвиток державного сектора економіки. Схвалені урядом план, програма чи бюджет подаються до Верховної Ради України на затвердження.

Економічне планування має на меті передбачити розвиток економіки, її окремих сфер і галузей, що полягає у визначенні головних цілей економічної політики та шляхів її реалізації.

Плани розробляються в цілому по Україні з виділенням народногосподарських комплексів і регіонів, а також окремо за суспільно вагомими галузями. Складаються також прогнози кон'юнктури ринку продукції, внутрішнього й зовнішнього ринків.

Державне регулювання — це реалізація макроекономічної політики на основі визначення безпосереднього зв'язку між економічними підоймами та цілями щодо зростання, інфляції, платіжного балансу й рівня зайнятості. Для цього використовується цілий арсенал вивірених світовою та вітчизняною практикою економічних важелів — ціни, податки, кредити, тарифи, інвестиції, цінні папери, проценти, резерви, амортизаційні відрахування, бюджет, програми, пільги, мито, квоти, ліцензії, державні контракти, субсидії. У плані знаходять відображення дії щодо використання централізованих і децентралізованих ресурсів, зокрема капітальних вкладень. У прогнозах і планах передбачаються економічні та соціальні наслідки, а також можливі зміни зовнішньої та внутрішньої економічної політики держави.