Порівняльний аналіз митного аудіту РФ та України

ЗМІСТ

Вступ...........................................................................................................................

1. Поняття аудиту та його основних методів..........................................................

2. Порівняльний аналіз митного аудіту РФ та України.......................................

2.1 Митний контроль після пропуску товарів (митний аудит в УкраїнІ)...........

2.2 Митна ревізія  (митний аудит в РФ)..................................................................

2.3 Проблемні питання з недосконаленості митного законодавства України...............................

Висновки................................................................................................................

Список використаних джерел............................................................................... 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 ВСТУП

Проблема захисту українського та російського внутрішніх ринків від незаконного ввезення товарів на митні території України та РФ, а також зменшення втрат державного бюджету через велику кількість порушень та зловживань у сфері зовнішньоекономічних операцій, на жаль, і сьогодні залишається актуальною.

Мета  – визначити проблемні питання  митного контролю в Україні та Росіі, згідно опрацьованій літературі.

Задачі - аналіз наукової літератури і нормативних джерел, а також наукових статей стосовно теми, аргументувати свою позицію щодо поняття митного аудиту.

Об’єкт дослідження – митний контроль як зовнішньо-економічна діяльність.

Предмет дослідження – Поняття митного  аудиту в Україні та митної ревізії в Російській Федерації.

Найважливішим завданням держави стає забезпечення її економічної безпеки через  здійснення повного, своєчасного та ефективного державного контролю за зовнішньоекономічними операціями. Ключову роль у розв’язанні цього завдання відіграє митний контроль, який складається з контролю під час митного оформлення товарів та контролю після випуску товарів (постмитного аудиту), який передбачає перевірку вже здійснених зовнішньоекономічних операцій суб’єкта ЗЕД шляхом визначення їх законності, економічної доцільності та повноти виконання всіх зобов’язань за результатами таких операцій.

Пост-аудит митної вартості - це контроль за правильністю визначення митної вартості після закінчення операцій митного контролю та пропуску товарів через митний контроль. Митні органи РФ проводять митну ревізію - перевірку факту випуску товарів, і навіть достовірності відомостей, вказаних у митної декларації та інших документах, експонованих при митному оформленні, шляхом зіставлення цих відомостей з цими бухгалтерського обліку, і звітності, зі своїми рахунками, з іншого інформацією Митна ревізія проводиться у спільній та спеціальної формах. 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ АУДИТУ ТА ЙОГО ОНОВНИХ  МЕТОДІВ

За допомогою певних методів (способів, прийомів, інструментів) не тільки вивчається об’єкт постмитного аудиту, а, що особливо важливо, впорядковується його організація. Вони дозволяють отримувати й опрацьовувати дані про здійснені зовнішньоекономічні операції, а також узагальнювати результати перевірок та обґрунтовувати висновки. Методи постмитного аудиту можна поділити на дві групи: методи організації проведення постмитного аудиту та методи, що використовуються безпосередньо під час його здійснення. [1, с. 251 ]

Методи  організації проведення постмитного аудиту класифікуються залежно від таких чинників.

1. Ступінь охоплення даних, що підлягають перевірці:

– суцільна перевірка (полягає у вивченні всієї сукупності первинних документів, реєстрів обліку, а також звітності суб’єкта ЗЕД, у яких відображено результати зовнішньоекономічних операцій);

• вибіркова перевірка передбачає вивчення частини даних з подальшим перенесенням отриманих результатів на всю їх сукупність;– комбінована перевірка (під час її проведення використовуються методи як суцільної, так і вибіркової перевірки

2. Метод проведення перевірки:

– документальна (камеральна) перевірка (базується на вивченні документів суб’єкта ЗЕД та не передбачає проведення інвентаризацій, усного опитування персоналу та керівництва суб’єкта. Як правило, така перевірка здійснюється без виїзду на об’єкт перевірки);

– фактична перевірка (здійснюється з виїздом до суб’єкта господарювання з використанням процедур суцільної та вибіркової перевірки). [2, с. 390-391]

Центральним блоком методів постмитного аудиту є методи, які використовуються безпосередньо під час його проведення. Поряд із загальнонауковими методами (індукцією, дедукцією, абстрагуванням, аналізом, синтезом тощо) особливого значення під час постмитного аудиту набувають спеціальні (прикладні) методи контролю, оскільки саме за їх допомогою отримуються докази порушень законодавства та їх наслідків з боку суб’єктів ЗЕД. Вони поділяються на дві групи: фактичні (органолептичні) та документальні.

До перших належать такі методи:

1. Інвентаризація  – перевірка фактичної наявності і стану збереження товарно-матеріальних цінностей. За допомогою інвентаризації можна проконтролювати фактичну наявність ввезених підприємством товарів, сировини (у тому числі давальницької), стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та їх відповідність даним бухгалтерського обліку.

2. Лабораторний аналіз – прийом фактичного контролю, який дозволяє визначити якість, фізичні та хімічні характеристики сировини, матеріалів, готової продукції.

3. Спостереження – прийом контролю стану об’єктів, їх якісних характеристик. Використовується, наприклад, при контролі дотримання умов зберігання товарно-матеріальних цінностей на митних складах або складах підприємства, порядку їх видачі, реалізації тощо. Крім того, за допомогою цього методу можна оцінити ступінь оснащеності структурних підрозділів суб’єкта ЗЕД, підраховувати устаткування, що дасть змогу визначити виробничі потужності й орієнтовні обсяги продукції, яка випускається, експортується, а також доходи від її реалізації. [3, c. 136]

4. Два різновиди огляду товарів:

1)     фактичний огляд товарів (здійснюється з метою встановлення законності їх переміщення на митну територію України, а також їх відповідності даним у товаросупровідних, комерційних, митних та інших документах);

2)     ідентифікаційний огляд (проводиться з метою встановлення фактичної відповідності товарів, що знаходяться під митним контролем, їх опису та кількості, заявленій у документах, визначенню країни походження, якості тощо).

5. За допомогою експертизи можна перевірити дотримання технологічного процесу виробництва, технічних характеристик тощо.

6. Опитування дозволяє отримати докази від працівників та управлінського персоналу суб’єкта ЗЕД, а також від контрагентів підприємства та третіх осіб.

7. Запит – це отримання письмової або усної інформації від пов’язаних із суб’єктом ЗЕД фізичних та юридичних осіб, у тому числі  персоналу підприємства. Він полягає у надсиланні дебіторам, кредиторам, банкам, юристам та іншим третім особам, пов’язаним з підприємством – суб’єктом ЗЕД, офіційного листа з проханням підтвердити, надати інформацію про здійснені операції, залишки на рахунках, зобов’язання, претензії та інші дані.

У процесі  перевірок часом трапляється  так, що керівник чи громадянин не підтверджує  власність на грошові кошти, майно, товари або устаткування. У таких випадках необхідно перевіряти його інформацію за допомогою підтверджень від інших осіб (юридичних чи фізичних). Якщо не вдається встановити справжнього власника або зв’язатися з ним, посадова особа митного органу може звернутися до постачальника (наприклад, транспортних засобів, товарів) і визначити, хто придбав у нього автомашини конкретних марок або певні види продукції. [6, c. 32-36]

8. Контрольний  запуск сировини і матеріалів  у виробництво застосовується  для перевірки обсягів виходу готової продукції в переробній промисловості. За допомогою такої процедури можна перевірити весь технологічний процес, починаючи зі зважування сировини і допоміжних матеріалів, їх обробки і закінчуючи виходом готової продукції. Це дає можливість перевірити фактичний вихід продукції та обсяги витрат сировини і допоміжних матеріалів, порівняти з даними обліку до контрольного запуску, установити необліковані надлишки матеріальних цінностей і пов’язані з цим зловживання, що можуть виникнути в подальшому. Такий прийом особливо актуальний при постмитному аудиті операцій з давальницькою сировиною. [4, с. 184]

Документальні прийоми належать до основних методичних прийомів документального контролю під час постмитного аудиту діяльності підприємств. Сутність цих форм контролю полягає в тому, що за змістом господарської операції, відображеної в документі, встановлюється, чи не суперечить вона чинним законодавчим нормам, правилам, вимогам статутів та інших засновницьких документів; чи дотримується послідовность, повнота і правильність заповнення реквізитів у документах, наявність відповідних підписів, а також визначається правильність арифметичних розрахунків. [7, c. 72-76]

Оскільки  кожна зовнішньоекономічна операція підтверджується в обліку підприємства цілим пакетом документів (зовнішньоекономічним контрактом, вантажною митною декларацією, інвойсом, платіжними дорученням на сплату податків і зборів тощо), то завжди є великий обсяг інформації, що міститься в документах, щодо визначення митної вартості товарів, доходів від реалізації товарів, витрат на виробничі та інші потреби, бази нарахування мита, акцизного збору, ПДВ, митних зборів, стану їх сплати, розрахунків з іноземними постачальниками тощо. [5, с. 14-18] Зустрічне звіряння документів – один з ефективних прийомів документального контролю достовірності відображення в документах зовнішньоекономічних операцій. Суть такої перевірки полягає в дослідженні достовірності документів шляхом зіставлення одних і тих же відомостей про операцію в декількох різних документах підприємства або порівняння відомостей у документах також і взаємопов’язаних сторін.

Порівняння  даних різних примірників одного й того ж документа дає можливість установити факти порушень, які завуальовані виправленнями окремих реквізитів у документах суб’єкта ЗЕД чи складанням підставних документів, заміни ними дійсних документів.

Отже, постмитний аудит – це дійова форма митного  контролю, оскільки дозволяє застосовувати  різні аналітичні процедури, поєднувати різні форми митного контролю, які дають можливість більш ефективно виконувати поставлені перед митними органами завдання. Проте, незважаючи на широке коло існуючих методів та процедур фінансового контролю, постмитний аудит буде ефективним лише в тому разі, коли на законодавчому рівні буде чітко визначено його мету, завдання та функції, і відповідно до них у кожному конкретному випадку зовнішньоекономічних операцій визначатиметься необхідний набір методичних прийомів. Тому необхідно й надалі розробляти та вдосконалювати законодавчо-нормативне й методичне забезпечення організації та проведення перевірок суб’єктів ЗЕД митними органами. 

РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МИТНОГО АУДИТУ РФ ТА УКРАЇНИ

1. Митний  контроль після пропуску товарів  (митний аудит в Україні)

Наприкінці 2006 р. Україна приєдналася до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур. Відтак, Україна взяла на себе зобов'язання адаптувати законодавство з нормами цієї Конвенції. Основною метою Конвенції є усунення перешкод для розвитку світової торгівлі шляхом усунення розбіжностей у митних правилах та процедурах. Так, одним із пріоритетних напрямів митного контролю визначений перехід на методи митного контролю, які засновані на пост-аудиті і управлінні ризиками. [8]

Пост-аудит митної вартості - це контроль за правильністю визначення митної вартості після закінчення операцій митного контролю та пропуску товарів через митний контроль. Право здійснювати такий контроль закріплено ст.ст. 41, 60 і 69 МК України. Однак донедавна митні органи користувалися своїм правом дуже рідко в силу відсутності достатньої нормативної бази для таких перевірок. [9]

Останні зміни в законодавстві наводять на думку, що стан справ поступово змінюється. Так, постановою Кабінету Міністрів України N 339 від 9 квітня 2008 р. встановлені, зокрема, такі випадки, коли здійснюється пост-аудит митної вартості: 1) виникнення обґрунтованих сумнівів стосовно достовірності відомостей, що містяться в наданих до митного оформлення документах; 2) надходження інформації від митних органів іноземних держав інформації щодо непідтвердження автентичності наданих до митного оформлення документів; 3) виявлення фактів митного оформлення товарів, рівень митної вартості яких нижчий за рівень вартості прямих витрат, пов'язаних з їх виробництвом; 4) виявлення обставин, що мали вплив на митну вартість товарів та не були відомі чи документально підтверджені на момент їх митного контролю та оформлення. [10].