Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Января 2013 в 20:04, дипломная работа
Основна мета роботи - дослідити споживні властивості кисломолочних сирів, показники їх якості, а також методи визначення цих показників.
Відповідно до поставленої мети, під час виконання роботи вирішуються такі завдання:
висвітлити проблеми насичення ринку кисломолочними сирами;
дослідити асортимент та споживні властивості кисломолочних сирів;
ознайомитися із вимогами нормативних документів до якості кисломолочних сирів;
вивчити особливості виробництва кисломолочних сирів;
дослідити види дефектів, що зустрічаються у кисломолочних сирах;
ознайомитися з особливостями експертизи кисломолочних сирів;
провести експериментальні дослідження кисломолочних сирів.
ВСТУП 4
1 ПРОБЛЕМИ НАСИЧЕННЯ РИНКУ КИСЛОМОЛОЧНИМИ СИРАМИ 6
1.1 Стан вітчизняного та світового ринку кисломолочних сирів 6
1.1.1 Виробництво молокопродуктів 6
1.1.2 Експорт кисломолочної продукції 7
1.1.3 Імпорт кисломолочних сирів 10
1.2 Асортимент та споживні властивості кисломолочного сиру 13
1.2.1 Кисломолочний сир та сиркові вироби 13
1.2.2 Асортимент кисломолочних сирів 15
1.3 Вимоги нормативних документів 18
1.3.1 Органолептичні показники якості кисломолочних сирів 18
1.3.2 Фізико-хімічні показники якості кисломолочних сирів 20
1.3.3 Мікробіологічні і санітарно-гігієнічні показники кисломолочного сиру 21
1.4 Характеристика магазину «ВИБІР» 23
1.5 Особливості виробництва кисломолочних сирів 25
1.5.1 Сировина для виробництва кисломолочних сирів 25
1.5.2 Технологія виробництва кисломолочних сирів. 26
1.6 Дефекти кисломолочних сирів 29
1.7 Фальсифікація кисломолочних сирів та методи їх визначення 32
1.8 Пакування, маркування, транспортування та зберігання кисломолочних сирів. Гарантії виробника 34
Висновки до розділу 1 37
2 Товарознавча експертиза кисломолочних сирів 40
2.1 Організація проведення експертизи 40
2.1.1 Подання заявки та оформлення наряду на проведення експертизи 40
2.1.2 Порядок відбору проб 41
2.1.3 Акт за результатами експертизи 42
2.2 Методи визначення органолептичних показників 44
2.3 Методи визначення фізико-хімічних показників 44
2.3.1 Визначення вмісту жиру у кисломолочному сирі 44
2.3.2 Визначення кислотності у кисломолочних сирах 47
2.3.2.1 Потенціометричний метод 47
2.3.2.2 Метод із застосуванням індикатора фенолфталеїну. 48
2.3.3 Методи визначення вологи та сухих речовин у кисломолочних сирах. 49
2.3.4 Визначення вмісту фосфатази 50
2.4 Приймання кисломолочних сирів 53
2.5 Результати експериментальних досліджень 54
Висновки до розділу 60
3 Митне оформлення кисломолочного сиру 63
3.1 Обґрунтування доцільності експортування кисломолочного сиру 63
3.2 Порядок митного оформлення кисломолочного сиру 63
3.3 Документи для митного оформлення кисломолочного сиру 66
3.4 Методи нетарифного регулювання, що застосовуються до кисломолочного сиру 66
3.5 Визначення коду товару за УКТ ЗЕД 68
3.6 Визначення країни-походження товару 71
3.7 Нарахування митних платежів 76
3.7.1 Визначення митної вартості 76
3.7.2 Нарахування мита 80
3.7.3 Нарахування ПДВ 81
3.7.4 Нарахування митного збору 81
3.7.5 Визначення загальної суми митних платежів 82
3.8 Використання ВМД при митному оформленні кисломолочного сиру 82
Висновки до розділу 3 92
Висновки 94
Перелік посилань 101
Додатки 108
Акт експертизи складається на бланках єдиної форми (додаток Д) з додатком або на бланках Палати у довільній формі з додатками. Бланки повинні мати захисну сітку-гільйош, яка зробить видимими будь-які виправлення або підробки та захистить документ від фальсифікації.
Оригінальний екземпляр акта експертизи (далі - "оригінал") має бути складеним експертом українською мовою власноруч або надрукований чітко, без помилок та скорочень слів (за винятком загальноприйнятих). При необхідності акт експертизи може бути перекладено на бажану для замовника мову.
Акт експертизи складається з трьох частин: протокольної, констатуючої та заключення. При складанні актів експертизи експерт заповнює відповідні пункти форми акта.
Протокольна частина акта експертизи. У заголовній частині акта вказується номер акта експертизи, який відповідає реєстраційному номеру наряду.
Результати експертизи декількох партій товару, проведених за одним нарядом у одного замовника, експерт оформляє окремими актами, що мають реєстраційні номери у вигляді дробу, в чисельнику якого вказується реєстраційний номер наряду, а в знаменнику - порядковий номер акта.
У пунктах протокольної частини акта експертизи експерт вказує відомості, що відповідають найменуванням пункту. При відсутності даних для заповнення будь-якого пункту, зазначений пункт не заповнюється, про що у констатуючій частині акта робиться відповідний запис.
Можливе оформлення одного акта на декілька партій, за умови єдиного постачальника, виробника, замовника.
Констатуюча частина акта експертизи. Констатуюча частина акта експертизи має містити: описаний хід вивчення пред'явлених документів; аргументовано викладені методи та фактично встановлені відповідно до поставленого завдання результати експертизи (огляду та (або) дослідження предмету експертизи, зроблених розрахунків та ін.), проставлені дати початку та закінчення перевірки товару.
Констатуюча частина претензійного акта експертизи підписується експертом та представниками організації, які брали участь у проведенні експертизи. При незгоді представників організацій зі змістом акта останні повинні підписати його з посиланням на окрему думку, яка є невід'ємною частиною акта експертизи. У випадку відмови представників замовника від підпису і вираження окремої думки в письмовій формі експерт має право оформити акт експертизи без їхніх підписів, роблячи про це в акті експертизи відповідний запис.
Висновок експерта. У висновку експерт повинен відповісти на поставлене завдання, сформулювати висновки. Висновок має бути складений експертом стисло, конкретно та обґрунтовано, виходячи з явних і об'єктивних даних, і настільки чітко, щоб не треба було додаткових пояснень експерта; висновок має кореспондуватися з констатуючою частиною акта. Висновок підписує тільки експерт.
Акти експертизи друкуються (на машинці під копіювальний папір або на комп'ютері); кількість екземплярів узгоджується із замовником; всі екземпляри акта мають читатися. Оформлений акт експертизи і додатки до нього засвідчуються печаткою (круглим штампом) Палати.
Виправлення в протокольній або констатуючій частині:
Виправлення, які вносяться у висновок акта експертизи, мають бути погоджені та засвідчені підписом тільки експерта.
Органолептичні показники - це зовнішній вигляд, колір, смак, запах, консистенція - визначаються за допомогою зору, нюху та смаку. Оцінку смаку та запаху проводять спеціально вивчені та атестовані експерти.
Смак та запах кисломолочних сирів проводять як безпосередньо після відбору проб , так і після їх зберігання та транспортування на протязі не більше 4 г. при температурі 4 ± 20 С.
Аналізовані проби порівнюють з пробою кисломолочного сиру без дефектів смаку та запаху.
При визначенні смаку та запаху кисломолочного сиру оцінюється його чистота (відсутність сторонніх присмаків), відповідність згідно стандартів. Органолептично визначається колір та консистенція.
Кислотний метод визначення жиру в кисломолочному сирі (ГОСТ 5867-90).
Метод заснований на виділенні жиру із молока та молочних продуктів під дією концентрованої сірчаної кислоти та ізоамілового спирту з наступним центруванням та визначенні об'єму жиру, що виділився в градуйованій частині жироміру.
Проведення вимірювань
1. В два молочних жироміра, стараючись не намочити горло, наливають дозатором по 10см3 сірчаної кислоти та обережно. Щоб рідини не змішувались, додають піпеткою по 10,77см3 молока, приклавши кінчик піпетки до горла жироміра під кутом. Рівень молока в піпетці встановлюють по нижній точці меніску.
Молоко із піпетки повинно витікати повільно. Після вивільнення піпетку віднімають від горловини жироміру не раніше ніж через 3с. Видування молока із піпетки не допускається. Дозатором додають в жироміри по 1см3 ізоамілового спирту.
Рівень суміші в жиромірі встановлюють на 1- 2мм нижче основи горловини жироміра, для чого дозволяється додавати декілька крапель дистильованої води.
Рекомендується для підвищення точності вимірювання застосовувати зважування при дозуванні проби. В цьому випадку спочатку зважують 11,00г творогу з підрахунком 0,005г, потім доливають сірчану кислоту та ізоаміловий спирт.
2. Жироміри закривають сухими пробками, вводячи їх більш ніж на половину в горловину жиромірів. Жироміри струшують до повного розбавлення білкових речовин, перевертаючи їх 5 разів так, щоб рідини у них повністю перемішалися.
3. Встановлюють жироміри пробкою донизу на 5хв у водяну баню при температурі (65±2)0С.
4. Вийнявши із бані жироміри, встановлюють у стакан центрифуги градуйованою частиною до центру. Жироміри встановлюють симетрично, один навпроти одного.
Жироміри центрифугують 5 хв. Кожний жиромір виймають із центрифуги та рухом резинової пробки регулюють стовпчик жиру так, щоб він знаходився в градуйованій частині жироміру.
5. Жироміри занурюють пробками донизу на 5 хв у водяну баню при температурі (65±2)0С, при цьому рівень води в бані повинен бути трохи вище рівня жиру в жиромірі.
6. Жироміри вий мають по одному із водяної бані і швидко проводять підрахунок жиру. При підрахунку жиромір тримають вертикально, межа жиру повинна знаходитися на рівні очей. Рухом пробки встановлюють нижню частину стовпчика жиру на нульовій поділці шкали жироміру. Від нього відраховують число поділок до нижньої точки меніску стовпчика жиру з точністю до найменшої поділки шкали жироміра.
Границя поділу жиру на кислоти повинна бути різкою, а стовпчик жиру прозорим. При наявності «кільця» (пробки) бурого або темно-жовтого кольору, різних домішок в стопці жиру або розмитої нижньої границі виміри проводять додатково.
Визначення жиру проводять у відповідності з вимогами, вказаними у таблиці 2.3.1.
Таблиця 2.3.1 - Визначення жиру у кисломолочних продуктах
Найменування продукту |
Тип жиро- міру |
Об'єм, маса зразка для аналізу |
Об'єм добав- леної води, см3 |
Щільність сірчаної кислоти, кг/ см3 |
Об'єм сірча- ної кис- лоти, см3 |
К-ть цент- рифу- гу- вань |
Східність, % масової частки жиру, не більше |
Кисломолочні продукти із негомонізова-ного молока |
1-6; 1-7 |
11,0г |
- |
Від 1810 до 1820 |
10 |
1 |
0,1 |
Кисломолочні продукти із гомогенізова-ного молока, в т.ч. для дитячого харчування |
1-6; 1-7 |
11,0г |
- |
Від 1810 до 1820 |
10 |
3 |
0,1 |
Творожні вироби з цукром |
1-40 |
5,00г |
5 |
Від 1800 до 1810 |
10 |
1 |
0,5 |
Перевірка результатів
1. За результатами вимірювань приймають середньоарифметичне значення 2х паралельних спостережень, відмінність між якими не перевищує значень, вказаних в таблиці 2.3.1.
2. Показники жироміра при вимірах в творові відповідають масовій частці жиру у відсотках.
Межі допустимої похибки результатів вимірювань при ймовірності 0,90 відповідають даним таблиці 2.3.2
Таблиця 2.3.2 - Межі допустимої похибки результатів вимірювань
Вид продукту |
Межа допустимої похибки, % масової частки жиру ( ) | ||||||
При вимірюванні об'єму піпеткою |
При вимірюванні маси проби вагою |
Розра- хунко- вий метод | |||||
Тип жироміру |
Тип жироміру | ||||||
1-6 |
1-7 |
2-0,5 |
1-6 |
1-7 |
1-40 | ||
Молоко, молочні продукти без цукру |
0,08 |
0,08 |
- |
0,065 |
0,065 |
0,30 |
- |
Молочні продукти з цукром |
0,09 |
0,09 |
- |
0,075 |
0,075 |
0,40 |
- |
Потенціометричний метод застосовується при виникненні суперечок.
Метод заснований на нейтралізації кислоти, що міститься в продукті, розчином гідроокису натрію до раніше заданого значення рН=8.0 за допомогою блоку автоматичного тестування та індикації точки еквівалентності за допомогою потенціометричного аналізатора.
Проведення вимірювань
У фарфорову ступку вносять 5г продукту (творог або творожний виріб). Ретельно перемішують та розтирають продукт пестиком. Потім кількісно переносять продукт в стакан місткістю 100 см3, змиваючи його невеликими порціями води, нагрітої до 35-400С. Загальний об'єм води дорівнює 50 см3. Потім суміш перемішують і проводять такі виміри: у стакан вміщають стержень магнітного змішувача та встановлюють стакан на магнітний змішувач. Вмикають двигун змішувача та занурюють електроди потенціометричного аналізатора та зливну трубку дозатора блоку автоматичного титрування у стакан з продуктом. Вмикають кнопку «Пуск» блоку автоматичного титрування, а через 2-3с кнопку «Витримка». Розчин гідроокису натрію при цьому починає поступати із дозатора блоку у стакан з продуктом, нейтралізуючи останній. При досягненні точки еквівалентності (рН=8,9) та закінченні часу витримки (30с) процес нейтралізації автоматично завершується, а на панелі блоку автоматичного титрування вмикається сигнал «Кінець». Після цього вимикають всі кнопки. Проводять підрахунок кількості розчину гідроокису натрію, затраченого на нейтралізацію.
Обробка результатів
1. Кисломолочність в градусах Тернера знаходять множенням об'єму, см3, розчину гідроокису натрію затраченого на нейтралізацію визначеного об'єму продукту, на коефіцієнт 20 для творогу та творожних виробів.
2. Межа допустимої похибки результату вимірювань при прйнятій вірогідності р=0,95 складає 3,20Т - для творогу та творожних виробів.
Відмінність між двома паралельними вимірами не повинна перевищувати 4,30Т.
За остаточний результат приймають середнє арифметичне значення результатів двох паралельних визначень, заокруглюючи результат до другого десяткового знаку.
Метод заснований на нейтралізації кислот, що містяться в продукті, розчином гідроокису натрію в присутності індикатора фенолфталеїну.
Проведення аналізу
У фарфорову ступку вносять 5г продукту. Ретельно перемішують та розтирають продукт пестиком. Потім додають невеликими порціями 50см3 води, підігрітої до температури 35-400С та три краплі фенолфталеїну. Суміш перемішують та титрують розчином щелочі до появи слабо-рожевого забарвлення, незникаючого на протязі 1хв.
Обробка результатів
1. Кислотність, в 0Т, знаходять множенням об'єму, см3, розчину гідроокису натрію, витраченого на нейтралізацію кислот, що містяться у визначеному об'ємі продукту, на коефіцієнт 20.
2. Межа допустимої похибки результату аналізу при ймовірності р=0,95, складає ±3,60Т.
Відмінність між двома паралельними визначеннями не повинна перевищувати 5,00Т.
За кінцевий результат приймають середнє арифметичне значення 2х паралельних визначень.
Проведення аналізу
Скляну бюксу з 20-30г добре промитого та пропаленого піску та скляною паличкою, не виступаючої за краї бюкси, містять у сушильну шафу та витримують при 102 ±20С на протязі 30-40хв. Після чого бюксу виймають із сушильної шафи, закривають кришкою, охолоджують в ексикаторі 40хв та зважують з похибкою не більше 0,001г., закривають кришкою і негайно зважують.
Потім вміст ретельно перемішують скляною паличкою та відкриту бюксу нагрівають на водяній бані, при частому перемішуванні вмісту до отримання розсипчастої маси. Потім відкриту бюксу та кришку містять у сушильну шафу з температурою 102 ±20С. По закінченні двох годин бюксу виймають із сушильної шафи, закривають кришкою, охолоджують в ексикаторі 40хв та зважують.