Конспект лекцій для напряму підготовки 6.030503 «Міжнародна економіка» для підготовки магістрів за спеціальністю: 8.03050301 – «міжнародна еко

Правова основа цивільного захисту:

1. Конституція України  (основний закон);

1. Закони України:

– «Про цивільну оборону  України»;

– «Про захист населення  і територій від НС техногенного і природного характеру»;

– «Про правові засади цивільного захисту»;

– «Про правовий режим  надзвичайного стану»;

– «Про аварійно-рятувальні служби»;

– «Про пожежну безпеку»;

– «Про об‘єкти підвищеної небезпеки»;

– «Про використання ядерної  енергії та радіаційну безпеку»;

– «Про захист людини  від впливу іонізуючих випромінювань»;

– «Про забезпечення санітарного  та епідемічного благополуччя населення»;

– «Про правовий режим  територій, що зазнали радіактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

3. Міжнародні договори  України та інші законодавчі  акти.

Мета цивільного захисту:

· реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;

· подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Завдання цивільного захисту:

– розвиток національної економіки у напрямках, які виключають можливість виникнення НС;

– збирання та аналітичне опрацювання інформації про НС;

– прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків  НС, визначених на основі прогнозу потреби  в силах і засобах, необхідних для запобігання їм та ліквідації їх;

– здійснення нагляду  і контролю у сфері ЦЗ;

– розроблення і виконання  законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері ЦЗ;

– розроблення планів здійснення запобіжних заходів у  сфері ЦЗ;

– створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання  НС;

– розроблення та виконання науково-технічних програм, які спрямовані на запобігання НС;

– оповіщення населення  про виникнення або загрозу виникнення НС, своєчасне та достовірне інформування про обстановку, що складається і  вжиті заходи для запобігання  НС;

– організація захисту  населення і територій, організація психологічної та медичної допомоги  потерпілим від НС;

– проведення невідкладних робіт для ліквідації наслідків  НС та організація життєзабезпечення  постраждалого населеня;

– забезпечення готовності сил і засобів ЦЗ до запобігання НС, реагування на них та ліквідації їх наслідків;

– надання оперативної  допомоги населенню з використанням  засобів ЦЗ при виникненні НС;

– навчання населення  та організація тренувань способам захисту при виникненні НС;

– міжнародне співробітництво у сфері ЦЗ.

Виконання завдань цивільного захисту покладено на єдину державну систему цивільного  захисту, яка  складається із підсистем: функціональних і територіальних та має чотири рівні – загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

Функціональні підсистеми єдиної системи ЦЗ створюються центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов‘язаної із запобіганням НС та захистом носелення і територій в разі їх виникнення.

У надзвичайних ситуаціях  органи управління, сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об‘єктового рівня підпорядковуються в межах, що не суперечить законодавству, органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної системи захисту.

Організація, завдання, склад  сил і засобів, порядок діяльності функціональних підсистем єдиної системи ЦЗ визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими відповідними центральними органами виконовчої влади за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань ЦЗ.

Територіальні підсистеми єдиної системи ЦЗ створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання та ліквідації наслідків НС техногенного, природного та військового характеру в межах відповідних територій і включають територіальні органи управління спеціально уповноваженого  центрального органу виконавчої влади з питань ЦЗ та відповідні комісії техногенно-екологічної безпеки і НС.

Організація, завдання, склад  сил і засобів, порядок діяльності територіальних підсистем єдиної системи ЦЗ визначаються положеннями, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань ЦЗ за погодженням із Радою міністрів АРК, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Сили і засоби ЦЗ: особовий склад і працівники органів та підрозділів ЦЗ, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, природного, та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Сили цивільного захисту:

– оперативно-рятувальна служба ЦЗ;

– державна авіаційна  пошуково-рятувальна  служба;

– державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба;

– пожежно-рятувальні підрозділи;

– формування рятування  на воді;

– аварійно-відновлювальні формування,спеціальні служби міністерств і відомств;

– комунальні аварійно-рятувальні служби та формування місцевих органів  влади;

– служби цивільної оборони  та невоєнізовані формування об‘єктів господарювання;

– формування особливого періоду;

– підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.

Як зазначив у своєму виступі на розширеному засіданні  Колегії МНС за підсумками роботи у 2009 році міністр МНС «…З метою  подальшого підвищення рівня готовності Оперативно-рятувальної служби ЦЗ та реагування на НС створено 7 регіональних центрів швидкого реагування, а також авіаційний протипожежний підрозділ, який уже залучається до ліквідації лісових пожеж на території України.

Суттєві зрушення відбулися  в технічному переоснащенні рятувальних  сил. Вперше за роки існування МНС  його підрозділи забезпечені новітніми зразками аварійно-рятувальної та іншої спеціальної техніки на загальну суму більш ніж 671 млн.грн. На ці кошти закуплені та направлені в регіони 619 одиниць техніки різного призначення».

Організація системи  цивільного захисту України наведена на схемі 1.

Єдина система  цивільного захисту населення і  територій (ЄСЗ) від НС здійснює:

1) оповіщення та інформування:

2) спостереження і  лабораторний контроль;

3) укриття у захисних  спорудах;

4) евакуацію;

5) інженерний захист;

6) медичний захист;

7) психологічний захист;

8) біологічний захист;

9) екологічний захист;

10) радіаційний та хімічний  захист.

Режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту:

– повсякденна діяльність;

– підвищена готовність;

– надзвичайна ситуація;

– надзвичайний стан;

– воєнний стан.

2. Організація цивільного захисту на підприємстві, в установі, організації

Цивільний захист на підприємстві, в установі, організації (далі –  об’єкті) організується з метою  своєчасної підготовки об’єкта до захисту від наслідків НС та оперативного проведення рятувальних і інших  невідкладних робіт.

Згідно зі ст. 8 закону України "Про цивільну оборону  України" "Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно  від форм власності і підпорядкування  забезпечує своїх працівників засобами  індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з цивільної оборони і несе  пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством".

На об’єктах підвищеної небезпеки (радіаційно-, хімічно-, вибухонебезпечних) створюються локальні системи виявлення  загрози виникнення НС і оповіщення працівників цих об’єктів та місцевого населення, що проживає в зоні можливого ураження (згідно з законом України "Про цивільну оборону України" власники таких об’єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від наслідків аварій на цих об’єктах). Відповідно до затвердженої Державної цільової соціальної програми розвитку цивільного захисту на 2009-2013 роки, вищеназвані локальні системи мають бути створені до 2013 року на всіх об’єктах підвищеної небезпеки.

Відповідальність за цивільний захист об’єкта несе керівник цього об’єкта, він є начальником ЦЗ об’єкта і підпорядковується своєму старшому начальнику (міністерства чи відомства), а в оперативному відношенні начальнику цивільного захисту міста чи району.

Начальник цивільного захисту  об’єкта несе відповідальність за:

– створення, організацію, підготовку і дієздатність системи  цивільного захисту на підпорядкованому об’єкті;

– забезпечення захисту  персоналу (а на об’єктах підвищеної небезпеки і за захист населення, що проживає в зонах можливого  ураження від наслідків аварій на цих об’єктах) під час загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру;

– організацію і здійснення заходів щодо попередження НС, а  у разі їх виникнення – за мінімізацію  збитків від них;

– створення і організацію  роботи системи оповіщення на об’єкті;

– створення і організацію  роботи комісії з питань техногенно-екологічної  безпеки та надзвичайних ситуацій, а також евакуаційної комісії  об’єкта;

– постійну готовність органів  управління і невоєнізованих формувань об’єкта до функціонування в мирний і воєнний час;

– фінансове та матеріально-технічне забезпечення заходів у сфері  цивільного захисту;

– підготовку і навчання персоналу до дій у НС.

Наказом начальника ЦЗ об‘єкта  призначаються заступники (як варіант – з евакуації, інженерно-технічної частини, з матеріально-технічного постачання, з оперативних питань).

Органом управління з  питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту об‘єкта є штаб цивільної  оборони та надзвичайних ситуацій (штаб ЦО та НС) (далі – штаб ЦО).

Штаб ЦО очолює начальник  штабу, який є першим заступником  начальника ЦЗ об‘єкта. До складу штабу  входять заступники начальника штабу  і необхідні спеціалісти. Штаб комплектується як штатними працівниками ЦЗ об‘єкта  так і посадовими особами підприємства, не звільненими від виконання своїх основних обов‘язків.

Начальник штабу ЦО відповідає за безпосередню організацію та функціонування сил і засобів цивільного захисту  під час загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру. Він має право віддавати розпорядження з питань цивільної оборони, захисту від НС техногенного, природного та воєнного характеру від імені начальника цивільного захисту об’єкту.

Начальник штабу ЦО несе відповідальність за:

– організацію своєчасного  оповіщення і збору персоналу  об’єкта;

– організацію роботи і узгодженість дій створених  на об’єкті органів управління і  структурних підрозділів цивільного захисту;

– розробку планової документації з питань цивільного захисту, її своєчасне уточнення і коригування;

– стан готовності особового  складу невоєнізованих формувань цивільного захисту до дій за призначенням;

– своєчасне доведення  до виконавців рішень начальника цивільного захисту та організацію контролю за їх виконанням;

– організацію збору і аналізу інформації щодо вірогідного виникнення надзвичайних ситуацій, відпрацювання пропозицій щодо захисту персоналу (а на об’єкті підвищеної небезпеки  і населення, що проживає в зоні можливого ураження від наслідків аварії на цьому об’єкті) від їх наслідків;

– виконання заходів, спрямованих на підвищення стійкості  роботи об’єкта в воєнний час  та при виникненні надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру;

– організацію взаємодії  з місцевими органами державної  влади, підрозділами МНС України, аварійно-рятувальними службами тощо;

– організацію спеціальної  підготовки і підвищення кваліфікації персоналу у сфері цивільної  оборони, захисту від надзвичайних ситуацій.

Обов’язки начальника цивільного захисту та начальника штабу ЦО об’єкта при різних режимах функціонування єдиної системи цивільного захисту наведено в табл. 2.