Конспект лекцій для напряму підготовки 6.030503 «Міжнародна економіка» для підготовки магістрів за спеціальністю: 8.03050301 – «міжнародна еко

Віднесення надзвичайної ситуації, яка виникла на території кількох  адміністративно-територіальних одиниць, до державного та регіонального рівня  за територіальним поширенням або за сумарними показниками її наслідків не є підставою для віднесення надзвичайної ситуації до державного або регіонального рівня окремо для кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць. Віднесення надзвичайної ситуації до державного та регіонального рівня для зазначених адміністративно-територіальних одиниць здійснюється окремо за критеріями та правилами, зазначеними вище.

Остаточне рішення щодо визначення рівня надзвичайної ситуації з подальшим  відображенням його у даних статистики, зокрема у разі відсутності відомостей у повному обсязі стосовно розвитку надзвичайної ситуації, приймає МНС з урахуванням експертного висновку (за наявності) регіональної комісії зпитань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБта НС).

Гарантом захисту населення від НС є держава. Згідно із законом України "Про цивільну оборону України" кожен громадянин має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха. Уряд України, міністерства та інші органи виконавчаї влади і місцевого самоврядування, керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання повинні забезпечити реалізацію цього права. Держава, як гарант цього права, створила систему цивільної оборони (ЦО).

1. Цивільна оборона та цивільний захист України – основа безпеки в умовах надзвичайних ситуацій

Конкретні заходи щодо вирішення завдання цивільної оборони знайшли відображення в Положенні про Цивільну оборону України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 р. № 299.

Цивільна оборона України організована і функціонує за територіально-виробничим принципом. Територіальний принцип  полягає в тому, що розподіл  проведення  заходів цивільної оборони за обсягом та відповідальністю за їх  виконанням на території областей, міст, районів і сільських місцевостей здійснюється відповідно до адміністративного поділу  території України.

Виробничий принцип полягає  в тому, що організація і функціонування цивільної оборони здійснюється в усіх галузях від міністерств та інших  центральних органів до об’єктів (підприємств, установ, організацій) незалежно від форм власності і господарювання.

 

 

Системоутворюючі елементи ЦО:

– спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої влади  до повноважень якого віднесено питання ЦО – Міністерство з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС);

– органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов‘язані з безпекою  і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у НС;

– органи повсякденного управління процесами захисту населення  від НС у складі міністерств, інших  центральних органів  виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ  і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування;

– сили і засоби призначені для  виконання завдань ЦО;

– фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних  ресурсів, передбачених на випадок  НС;

– системи зв‘язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

– курси та навчальні заклади підготовки та перепідготовки фахівців та населення з питань ЦО;

– спеціалізовані служби ЦО.

Спеціалізовані служби цивільної оборони створюються  у міністерствах, інших центральних  органах виконавчої влади, місцевих державних  адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків НС та проведення спеціальних робіт.

Види спеціалізованих  служб:

· енергетики;

· захисту сільськогосподарських тварин і рослин;

· інженерні;

· комунально-технічні;

· матеріального забезпечення;

· медичні;

· оповіщення і зв’язку;

· протипожежні;

· торгівлі і харчування;

· технічні;

· транспортного забезпечення та інші.

Для проведення евакуації, інших заходів в умовах НС на базі місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій створюються евакуаційні комісії.

Керівництво Цивільною  обороною України здійснюють:

– Кабінет Міністрів  України;

– міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

– Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (АРК);

– місцеві державні адміністрації;

– керівники підприємств, установ та організацій незалежно  від форм власності і господарювання.

Органи управління Цивільною обороною:

– Міністерство з питань надзвичайних ситуацій;

– в областях, м. Києві  та м. Севастополі при держадміністраціях – управління з питань НС та цивільного захисту населення;

– у райдержадміністраціях, у міських райдержадміністраціях  є відділи чи управління з питань НС та цивільного захисту населення;

– на підприємствах, установах  і організаціях – штаби ЦО та НС.

Для забезпечення своєчасного  запобігання і реагування на НС  техногенного і природного характеру  Кабінет міністрів України постановою від 03.08.1998 р. № 1198 створив Єдину державну систему запобігання і реагування на НС  техногенного і природного характеру (ЄДС НС).

ЄДС НС об’єднала діяльність центральних та місцевих органів  виконавчої влади, виконавчих органів  рад, державні підприємства, установи та організації для нагляду за забезпеченням техногенної та природної  безпеки, організації проведення робіт із запобігання НС техногенного і природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення  і довкілля,  зменшення матеріальних втрат.

Склад єдиної державної системи запобігання 

і реагування на надзвичайні ситуації техногенного

і природного характеру (ЄДС НС):

– органи управління;

– сили і засоби попередження та реагування на НС;

– системи забезпечення;

– добровільні рятувальні формування (зареєстровані на території  України та мають національний сертифікат  на проведення аварійно-рятувальних робіт)

Для координації діяльності центральних та місцевих органів  виконавчої влади щодо безпеки та захисту населення і територій, реагування на НС техногенного і природного походження, створені постійно діючі  комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС).

Комісії з ТЕБ та НС створюються при виконавчих органах  влади на державному, регіональному, районному (міському) і об’єктовому  рівнях. У своїй діяльності вони керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінета міністрів України, Положенням про Державну комісію з питань ТЕБ та НС та іншими нормативно-правовими актами.

Основні завдання комісії  з ТЕБ та НС полягають у :

– координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов‘язаної з функціонуванням єдиної державної системи запобігання і реагування на НС;

– участі у формуванні та реалізації державної політики у  сфері техногенно-екологічної безпеки;

– організації та керівництві  проведенням  робіт при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій національного і регіонального масштабів у т.ч. з транскордонним впливом.

Згідно з прийнятими і введеними в дію законодавчими  і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, законом України "Про  правові засади цивільного захисту (2004 р.), указами призидента України "Про заходи щодо удосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення  і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" від 27.01.2003 р. №47/2003, «Про державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів Державної пожежної охорони в оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 р.» від 19.12.2003 р. № 1467/2003 та іншими його указами проводиться реформування цивільної  оборони України.

Сутність реформування – об’єднати органи управління і сили цивільної оборони, пожежної охорони, аварійно-рятувальні сили, матеріально-технічні ресурси в єдину державну систему  цивільного захисту.

Реформування цивільної  оборони України на сьогодні з юридичної точки зору не завершено.

Згідно з існуючою законодавчою базою в Україні  одночасно функціонує три системи  протидії надзвичайним ситуаціям. Система  цивільної оборони, Єдина державна система запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру і Єдина системи цивільного захисту (ЦЗ) (табл. 1).

        Таблиця 1

Система протидії НС в Україні (згідно з існуючою законодавчою базою)

 

Система цивільної оборони (ЦО)	Єдина державна система запобігання  і реагування на НС техногенного і природного характеру (ЄДС НС)	Єдина система цивільного захисту (ЦЗ)
Має завдання на мирний і воєнний  час	Завдання виконує тільки в мирний час	Завдання ЦЗ збігаються із завданнями ЦО і ЄДС НС і виконуються в  мирний час і в особливий період¨
Органи управління одні й тіж		До органіва управління та сил єдиної системи ЦЗ входять тіж органи управління та сили, що входять до систем ЦО та ЄДС НС
–	комісії з ТЕБ та НС всіх рівнів
Одні і ті ж сили
невоєнізовані  формування	невоєнізованих формувань нема
Будується за територіально-виробничим принципом	–	–
–	Має підсистеми: функціональні та територіальні
–	Однакові рівні функціонування (державний, регіональний, місцевий, об’єктовий)
–	Режими функціонування: повсякденний; підвищеної готовності; надзвичайної ситуації; надзвичайного стану; воєнного стану
Правова база
Закони України:
1. Конституція України
2. «Про цивільну оборону України»
–	3. «Про захист населення і  територій від НС техногенного  і природного характеру»
	–	4. «Про правові засади цивільного захисту»
–	5. «Про правовий режим надзвичайного  стану»
6. «Про захист людини від іонізуючого  випромінювання» і ін.
Постанови Кабінету Міністрів України:
1. «Про затвердження Положення  при цивільну оборону України»
	2. «Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру» та ін.

 

На розгляді Уряду знаходиться розроблений МНС проект Кодексу цивільного захисту України, прийняття якого дозволить усунути протиріччя в існуючий законодавчій базі, сформувати економічні і організаційні засади ЦЗ, впорядкувати структуру Єдиної державної системи ЦЗ.

Кодекс цивільного захисту України  прошел обговорення в засобах масової інформації, зокрема, на сторінках журналів «Безпека життєдіяльності» та «Надзвичайна ситуація». Розроблено проект Концепції реалізації державної політики у сфері ЦЗ на період до 2025 року.

Єдина державна система  цивільного захисту населення і  територій – це сукупність органів управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконовчої влади, органів місцевого самоврядування на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.

Для завершення створення  в Україні єдиної системи цивільного захисту Урядом затверджена Державна цільова соціальна програма розвитку цивільного захисту на 2009-2013 роки.

Реалізувати програму передбачається у 2 етапи. Протягом першого етапу (2009-2010 роки) планується створення сил швидкого реагування і доукомплектування  технікою, спеціальним обладнанням, приладами і засобами індивідуального захисту сил цивільного захисту.

Другий етап (2011-2013 роки) Державної цільової соціальної програми розвитку цивільного захисту передбачає створення у складі МНС сучасних центрів управління під час надзвичайних ситуацій. Планується запровадження системи моніторингу, прогнозування і запобігання надзвичайним ситуаціям, створення банку даних про потенційну загрозу надзвичайних ситуацій транскордонного характеру. Окрім того, передбачено переоснащення авіації МНС сучасною технікою багатоцільового призначення з урахуванням вимог міжнародних стандартів. Авіаційні підрозділи матимуть медичне обладнання для надання невідкладної медичної допомоги і транспортування постраждалих до лікувальних закладів. На об'єктах підвищеної небезпеки будуть створені локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій і системи оповіщення населення.

Цивільний захист – це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з   метою запобігання та ліквідації наслідків НС, які загрожують життю та здоров‘ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.