Знаменні постаті козацької історії

 

3.2. Гетьман  Сагайдачний – великий воїн, політик

Передусім Петро Сагайдачний постає перед нами відважним полководцем та неперевершеним тактиком, генієм військової думки того часу. Він реформує козацьке військо, на базі окремих загонів організовує регулярне військо з суворою дисципліною, розробляє стратегію та тактику антитурецької боротьби.

Крім таланту військового, Сагайдачний був непересічним політиком  та дипломатом, який вибудовував як в межах України так і закордоном довгострокові дипломатичні комбінації. При ньому Київ знову стає політичним осередком нової України. Історик М. С. Грушевський писав, що вже сучасники дуже високо оцінювали політичний талант Петра Сагайдачного, визнавали загальноукраїнське значення його діяльності. Сагайдачний надав козацькому руху інтелектуальної глибини, міцно пов'язавши його із захистом православ'я, яке після Брестської Унії 1596 року було оголошено поза законом.

Сагайдачний був освіченою  людиною: він навчався в Острозькій школі, після цього у школі  Львівського братства. За сприяння Сагайдачного було засновано школу  при Київському братстві, що згодом розвинулась у Києво-Могилянську академію. Впродовж усього життя він допомагав освітнім та культурним центрам матеріально, за заповітом залишивши  майже все своє майно й гроші Київській, Львівській і Луцькій школах на освітні, благодійні та релігійні потреби.

 

3.3. Постать  Петра Сагайдачного в народній  пам’яті

Подвиги Петра Сагайдачного були закарбовані у народній пам’яті  у вигляді історичних пісень. Так, вдалі та сміливі перемоги козаків під головуванням Сагайдачного над Османською імперією ( укріплення Білгород, Кілія, Варна)  були відображені у наступних рядках народної пісні [6, c. 31]:

Була Варна здавна славна –

Славнішії козаченьки

Що тої Варни дістали

І в ній турків забрали.

“Ой на горі та й женці  жнуть” – ще одна знаменита пісня періоду Гетьманщини, яка повна бадьорості й гумору, виконувана в ритмі козацького маршу. Той факт, що у пісні поряд опинилися гетьмани Петро Сагайдачний та Петро Дорошенко може видатися історичною недоречністю. Однак це варто оцінювати як цілком припустимо в усній народній поезії, оскільки пісня не відтворює дослівно дійсний похід, а виводить перед нами козаків з їх славними гетьманами так, як вони йшли один по одному в поході історичних подій у споминах українського народу.

 

4. Гетьман Богдан Хмельницький

1. Біографія

Богда́н (Зіновій) Михайлович Хмельни́цький (6 січня 1596 — 6 серпня 1657) — гетьман війська запорозького, полководець і державний діяч. Організатор та ідейний вождь  повстання запорозьких козаків  проти влади Речі Посполитої, результатом якого, в процесі дев'ятирічної боротьби, стало заснування нового державного формування — Війська Запорозького, яке в складі Речі Посполитої (формально) і потім Російської імперії проіснувало до кінця XVIII століття.

Богдан Хмельницький з юнацьких літ пройшов школу козацтва у Запорізькій Січі і вийшов на боротьбу за Україну та її народ. Тут 19 квітня 1648 року був обраний козацькою радою гетьманом. Богдан Хмельницький проявив себе у цих битвах справжнім новатором і носієм передових ідей у воєнному мистецтві. Таким же новатором Хмельницький був і в організації козацького війська, і в державній діяльності.

Помер Б. Хмельницький у 1657 році від апоплексії, похований  у селі Суботові, у побудованій  ним  самим кам’яній церкві.

 

2. Богдан Хмельницький – політик й державотворець

Основним досягненням  діяльності Хмельницького стало  відродження Української держави. Саме у відновленні незалежної держави, яке об'єднало б усі етнічні  українські землі і було б спадкоємцем  Київської Русі, вбачав гетьман результати очоленої ним Національно-визвольної війни. Гетьман у своїй державницькій практиці використав традиції козацтва, зокрема, досвід його військово-політичної організації — Запорізької Січі. Він почав поступово відмовлятися від Генеральної (чорної) ради, громіздкого і не ефективного органу. Основні важелі влади поступово переходили до рук більш вузького кола однодумців (генеральна старшина, полковники, а в окремих випадках — найавторитетніші сотники й рядові козаки). Проте всі найважливіші важелі політичної влади Б. Хмельницький залишив у своїх руках.

Богдан Хмельницький прагнув об’єднання України з  Росією. Він мав на меті юридично оформити возз’єднання України і  Росії, викласти царю статті, які виробив  Хмельницький разом зі старшиною. Ці статті охоплювали широке коло питань – від прав і привілеїв козацького війська, його кількості до оборони української держави.

 

4.3. Постать Богдана Хмельницького в мистецтві

Постать Богдана Хмельницького  знайшла відображення і в українському, і в російському, і в польському мистецтві. Великий український поет Тарас Шевченко звертався до образу Б.Хмельницького неодноразово як у поетичній, так і у художній творчості. Вперше — у 1837 році, в творі «Смерть Богдана Хмельницького». Свої враження про події минулого Шевченко передав також у роботах «Дари в Чигрині 1649 року», «Богданові руїни в Суботові», «Богданова церква в Суботові».

Серед українських композиторів спеціальну увагу образу Хмельницького  приділив Костянтин Данькевич. Він  є автором симфонічної поеми  «Богдан Хмельницький» (1940), а також опери «Богдан Хмельницький». Також про гетьмана знято багато кінострічок («Вогнем і мечем», «Богдан Хмельницький» іт.д).

Увіковічений Гетьман Богдан Хмельницький в пам'ятниках, які встановлені  в багатьох містах і селах України (найбільш відомий – це пам’ятник у Києві),  а також на грошових одиницях України (5 гривень), поштових марках.

 

5. Гетьман Петро  Дорошенко

1. Біографія.

Петро Дорофійович Дороше́нко (14 травня 1627 — 19 листопада 1698) – український  державний, політичний та військовий діяч, гетьман Війська Запорозького. Козацький полковник, учасник Хмельниччини, козацько-московської війни. Гетьман Правобережної України з 1665 року, воював проти Речі Посполитої. У 1667 року завдяки турецьким військам добився від польського короля визнання суверенітету гетьманату на Правобережній Україні. 1668 року був проголошений гетьманом Війська Запорозької молодої Української держави.  Петро Дорошенко відіграв одну з провідних ролей. Йому довелося пережити як політичний тріумф (об’єднання козацької України й проголошення себе її гетьманом), визнання і повагу з боку населення держави, так і повний крах результатів багаторічних зусиль, ненависть і прокляття обманутого у своїх сподіваннях козацтва; пройти через принизливість капітуляції й почесного ув’язнення; прилучитися до життя в Росії, виконуючи обов’язки в’ятського воєводи й провінційного російського поміщика, та врешті-решт померти на чужині, далеко від України.

 

2. Драма Петра Дорошенка в літературній творчості 

Петро Дорофійович Дорошенко  був людиною, чиє життя та діяльність знайшла відображення в документах, хроніках і літописах, залишилося у  пісенній творчості. Саме в історичних піснях, які співали кобзарі, прославлялися улюблені українцями герої, серед яких є Петро Дорошенко (“Ой на горі та й женці жнуть”). Кобзарі завжди прославляли бойові походи Війська Запорозького, а козаки над усе любили пісню. «На війну було йдуть з радістю, а з війни повертаються з музиками та піснями, чи поб'ють турка, чи пошарпають ляха, зараз же й пісню складуть на той випадок», — писав Д.Яворницький [5, c. 70].

Долю П. Дорошенка відтворено в численних пам’ятках художньої  літератури, зокрема в баладі Т. Шевченка «Заступила чорна хмара», романі Д. Мордовця «Великий розкол», драмі українського драматурга, письменниці початку ХХ століття Людмили Старицької-Черняхівської «Гетьман Дорошенко». До п’єси “Гетьман Дорошенко” Микола Лисенко написав знаменитий марш, який так і зветься “Марш гетьмана Дорошенка”. Лихі часи Гетьмана Дорошенка були відображені у повісті П. Куліша «Чорна Рада». 

 

 

Висновки

 

Для всіх народів світу  козацтво стало найбільшим символом волелюбства, незламності національного  духу українців. Козацько-лицарські  традиції, які були закладені Дмитром  Вишневецьким, Петром Сагайдачним, Богданом Хмельницьким, Петром Дорошенком, завжди були і будуть могутньою силою, яка з’єднує весь український народ. Ідеї, цінності козацтва становлять серцевину української культури. Саме тому в українській культурі  козацька тема є значної й багатогранною. Вона оспівана у народних піснях, у літературних та музичних творах, про неї знято багато фільмів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Будзинская Н. Дмитрий Вишневецкий / Н.  Будзинская // Купола: исторический альмонах. – 2005. – Вып. 1. – С. 48 – 49.
2. Грушевський М. Очерки истории украинского народа / М. Грушевский. – С.-Пб.: Типография товарищества «Общественная польза», 1906. – 518 с.
3. Збірник козацьких літописів: Густинського, Самійла Величка, Грабянки. – К.: Дніпро, 2006. – 976 с.
4. Історія українського козацтва : нариси в двох томах / [под. ред. В.А. Смолій]. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – Том 1. – 800 с.
5. Козацькі забави : навчальний посібник / В. І. Завацький, А. В. Цьось, О. І. Бичук, Л. І. Пономаренко. – Луцьк: «Надстир’я», 1994. – 112 c.
6. Реєнт О., Коляда І. Усі Гетьмани України / О. Реєнт, І. Коляда. – Х.: Фоліо, 2008. – с. 415 – (Історичне досьє).
7. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків в трьох томах / Д. Яворницький [перекл. з рос. І.І. Свариника]. – Л.ьвів: Вид-во «Світ», 1990. – Т. 1. – 319 с.