Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Февраля 2013 в 23:32, реферат
У народній пісні — найбільш поширеному фольклорному жанрі — тісно поєднані поетичне слово і музика. Глибина життєвої правди, якою сповнений текст пісні, краса її поетичного узагальнення повністю розкриваються і особливо діють саме силою своєї музичної образності. Завдяки простоті поетичної та музичної мови народна пісня доступна широким масам людей, її емоційна виразність і безпосередня щирість почуттів дають глибоку естетичну насолоду.
Вступ
1. Видатні представники українського живопису ХІХ ст.
2. Живопис Західної України ХІХ століття
3. Живопис XX cт.
Висновки
Список використаної літератури
Значна графічна спадщина належить М. Бутовичу. Серед творів митця вирізняється серія гравюр на теми українського фольклору під назвою "Українські демони" (1924).
Як пейзажист відомий В. Мироненко (серія офортів "Українські пейзажі", 1936—1941). Графічні серії створили П. Куценко ("Київські кручі", 1970) та О. Постель ("Пори року", "Одеські пейзажі", 1950—1970).
У розвитку української графіки початку XX ст. провідне місце посідає Г. Нарбут (1886—1920). Використовуючи традиції реалістичного мистецтва книги, надбання європейської та світової культури, він збагатив книжкову графіку прекрасними зразками художнього оформлення, створив власний стиль, пізніше названий нарбутівським.
Українські художники, зокрема К. Трутовський, А. Ждаха, О. Сластіон, С. Налепинська-Бойчук, І. Падалка, І. Їжакевич, В. Касіян, М. Дерегус зробили значний внесок у розвиток графічної шевченкіани.
Увагу художників привертала особистість і творчість І. Франка. Його образ втілено у графіці (А. Базилевич, М. Добронравов, В. Касіян, О. Кульчицька, Я. Музика, Г. Томенко, Є. Трегуб, В. Форостецький).
Глибока творча еволюція характеризує діяльність Т. Яблонської. У 40—50-х роках визнання художниці принесли картини "Хліб", "Весна", з яскраво відтвореним сонячним ефектом, реалістично виписаними фігурами людей. Звернувшись до фольклору, Т. Яблонська прагнула глибоко осягнути сутність поетики української народної образотворчості.
Одним із основоположників фольклорного стилю в українському мистецтві 60-х років був Віктор Зарецький. В пошуках власної творчої манери, перш ніж прийти до сецесії, він глибоко вивчав зразки народного мистецтва (Г. Собачко-Шостак, М. Примаченко, К. Білокур). Розвиток сецесійного напряму в Україні В. Зарецький пов'язував з творчістю О. Мурашка, Ф. Кричевського, Г. Нарбута, М. Жука.
Для живопису 80—90-х років характерне відродження "фольклорного напряму", основи якого були закладені "шестидесятниками".
Утвердження національної самобутності у поєднанні зі світовим мистецьким досвідом — визначальний напрям розвитку українського живопису.
Мистецтво графіки першої чверті XX ст. позначене творчими здобутками талановитої плеяди митців українського авангарду. Передусім це О. Богомазов ("Київ. Хрещатик", 1914), М. Бойчук ("Пастушок", 1910), О. Архипенко ("Постать", 1914), завдяки яким українська графіка досягає рівня розвитку світового художнього процесу.
Серед художників нової доби чільне місце посідає Олена Кульчицька (1877—1967), творчість якої ґрунтується на традиціях демократизму й реалізму, окремі праці позначені впливом модерну та експресіонізму.
Європейські мистецькі традиції добре знали художники О. Сорохтей (1890—1941), М. Бутович (1895—1961), В. Єрмилов, Я. Музика (1898—1973), які зробили плідний внесок у розвиток вітчизняної графіки.
Значна графічна спадщина належить М. Бутовичу. Серед творів митця вирізняється серія гравюр на теми українського фольклору під назвою "Українські демони" (1924).
Як пейзажист відомий В. Мироненко (серія офортів "Українські пейзажі", 1936—1941). Графічні серії створили П. Куценко ("Київські кручі", 1970) та О. Постель ("Пори року", "Одеські пейзажі", 1950—1970).
У розвитку української графіки початку XX ст. провідне місце посідає Г. Нарбут (1886—1920). Використовуючи традиції реалістичного мистецтва книги, надбання європейської та світової культури, він збагатив книжкову графіку прекрасними зразками художнього оформлення, створив власний стиль, пізніше названий нарбутівським.
Українські художники, зокрема К. Трутовський, А. Ждаха, О. Сластіон, С. Налепинська-Бойчук, І. Падалка, І. Їжакевич, В. Касіян, М. Дерегус зробили значний внесок у розвиток графічної шевченкіани.
Увагу художників привертала особистість і творчість І. Франка. Його образ втілено у графіці (А. Базилевич, М. Добронравов, В. Касіян, О. Кульчицька, Я. Музика, Г. Томенко, Є. Трегуб, В. Форостецький).
1. Баран В. Походження
2. Історія української та
3. Кордон М. Українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник/ Микола Кордон,. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 579 с.
4. Ляшенко О. Зарубіжна та
українська культура епохи
5. Мєднікова Г. Українська та
зарубіжна культура ХХ
6. Олійник Т.С. Українська та
зарубіжна культура: Навч.-метод.
посібник для студ. з англ. мовою
вик-ладання/ Т.С. Олійник, Н.
7. Українська та зарубіжна
8. Українська та зарубіжна
9. Українська та зарубіжна
10. Українська та зарубіжна
11. Шевнюк О. Українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник/ Олена Шевнюк,. - 2-ге вид., випр.. - К.: Знання-Прес, 2003. - 277 с.
12. http://www.horting.org.ua/
Висновок
В дакному рефераті було досягнено розкриття завдання реферату натему українського живопису XIX- початку XXст. На основі таких підтем:
- живопис Західної України ХІХ ст. В даному розділі були представлені такі українські майстри, як Остап Білявський (1740— 1803), Василь Береза (1754-1835) і Лука Долинський (1750-1824). Серед них, зокрема, виділявся Л. Долинський - уроженець Білої Церкви.