Сутність художньої культури та її основні компоненти

Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Ноября 2011 в 20:51, реферат

Описание работы

Художня культура кожної епохи – це творча діяльність не тільки сучасних поколінь, а й успадковані способи і форми художньої діяльності, вироблені попередніми поколіннями, засвоєні сучасними поколіннями художні цінності, способи і засоби сприйняття творів мистецтва (включаючи збереження, поширення, репродукцію, пропаганду, а також художню освіту і методи дослідження мистецтва). Репрезентація художньої освіти як складової художньої культури є актуальною в теорії та практиці культури.

Содержание

Вступ.
Художня культура як складова культури духовної.
Особистість і культурний процес.
Функції мистецтва.
Систематизація видів мистецтва.
Висновки.
Список використаної літератури.

Скачать полностью (25.43 Кб) Сколько стоит заказать работу?
Работа содержит 1 файл

Реферат.doc

— 103.50 Кб (Скачать)

     Класифікація видів мистецтва може вестися на підставі інших ознак: мистецтва поділяються на видовищні і невидовищні, на прості і синтетичні, на мистецтва, пов'язані з утилітарним призначенням (наприклад, декоративно-прикладне) і не пов'язані з ним, тощо. Різноманітні класифікації мистецтв не тільки допомагають з'ясуванню специфіки кожного окремого виду мистецтва, а й сприяють зближенню між різними видами художньої творчості, окреслюють можливі шляхи розвитку художньої культури. Водночас будь-яка класифікація мистецтва є обмеженою й умовною не лише з тієї причини, що вона враховує тільки деякі ознаки та властивості того чи іншою виду мистецтва, а й тому, що вона певною мірою заважає з'ясуванню загальних закономірностей, властивих художній культурі в усій різноманітності її виявів.

     Поза  всією специфікою виразових засобів  окремих мистецтв між ними існує  і певний зв'язок. Усі образотворчо-виразові засоби мистецтва не тільки підкоряються деяким загальним закономірностям, але, за певних обставин, ті чи інші види мистецтва можуть навіть користуватися виразовими засобами інших мистецтв. Наприклад, графіка, специфічним засобом виразовості якої є лінія, рисунок, інколи "запозичує" у живопису колір; хореографія, будучи мистецтвом пластичного руху, застосовує пластичну виразовість скульптури. Хоча видова специфіка мистецтв зберігається, як правило, протягом багатьох століть, грані між окремими видами мистецтв історично рухомі й мінливі. Крім того, мистецтво у своїх видових виявах розвивається нерівномірно, тобто в певні історичні епохи різні види мистецтв не тільки неоднаково розвинуті й поширені, але не є сталою навіть сама система мистецтв.

 

     

     Список використаної літератури: 

  1. Бокань  В. А., Польовий Л. П. Історія культури України. - К., 1998.
 
  1. Гончаренко М. Духовна культура. - К., 1986.
 
  1. Бокань  В. А. Культурологія. - К., 2004.
 
  1. Культурологія: Навчальний посібник. - К: КНЕУ, 2001.- 121 c.
 
  1. Троєльнікова Л. О. Художньо-освітній концепт соціокультурного середовища сучасної України. – К: Культура і сучасність №2, 2009.
 
  1. Зязюн І., Семашко В. та ін.; Ред. Закович М. М. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2007.- 567 c.
 
  1. Матвеева  Л. Л. Культурологія: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2005. - 512 с.

Информация о работе Сутність художньої культури та її основні компоненти