Історія оформлення книги в Україні

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Теоретико-методологічні аспекти  оформлення книги.

1.1. Книжковий декор та художнє  оформлення книги……………………………5

1.2. Специфіка орнаментального мистецтва……………………………………….8

1.3. Способи друкування (види друку)……………………………………………11

2. Історія оформлення  літературних видань на Україні.

2.1. Оформлення літературних  видань кінця XVI — середини XVII ст………..12

2.2. Видання другої  половини XVII- XVIII ст……………………………………15

3. Основні деталі книги  як виду поліграфічної продукції.

3.1 Зовнішнє оформлення………………………………………………………….18

3.2 Внутрішня будова  книги……………………………………………………….19

Висновки…………………………………………………………………………….21

Список використаної літератури…………………………………………………..22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Історія книги і друкарства має немало захоплюючих сторінок. Про неї розповідають і сьогодні спеціалісти, що досліджують справу поліграфії. На всіх етапах розвитку цивілізованого суспільства книга відігравала важливу роль. Не лише друкована, але й рукописна книга в період, який передує виникненню книгодруку, служила важливим засобом розповсюдження знань, знайомила суспільство з різноманітними науковими та політичними поглядами, була поштовхом до їх формування.

Книга була і залишається  скарбницею мудрості. Як вчитель і наставник книга знайомить нас з надбаннями людського розуму, допомагає вирішувати філософські проблеми буття.

Питання книги як видання  поліграфії турбувало людство в  усі часи. Оглядаючи джерела з  даної теми необхідно зауважити, що дослідники, які вивчають поліграфічну справу більше уваги приділяють саме книзі, бо вона, мабуть, назавжди залишиться основним засобом розповсюдження знань та мудрості. Словацький вчений Думан, російські вчені-педагоги Гордєєв, Іванцов та Прокопов неодноразово піднімали питання дитячої книги та підручників, пропонуючи свої розробки та дослідження поліграфічній та видавничій промисловості. Вчений Словаччини Шульц розробив цілі технології створення обкладинок на різні види книг в залежності від їх призначення. Він переконує нас, що найголовнішу роль у книзі відіграє гарно оформлена обкладинка чи палітурка, яка справляє першорядне враження на читача. Запаско Я.П., який видав у Львові свою дослідницьку працю „Мистецтво книги на Україні”, розкриває проблему видавництв України. Він переконаний, що українська книга не буде користуватися попитом у читача доти, доки в країні не підніметься духовний рівень людей. Доки друкарні не змінять свій напрямок промисловості і замість листівок, рекламних плакатів та етикеток почнуть друкувати справжні художні книжки, яких за радянських часів видавалося значно більше і коштували вони дешевше. Усі ці питання турбують не лише людей, що біль-менш пов'язані з поліграфічною промисловістю, а й нас простих читачів, студентів, учнів та робітників, бо наша країна не забезпечена тією кількістю якісної книжкової продукції, яка має бути у розвинутій, цивілізованій державі.

Сучасна видавничо-поліграфічна форма книги являється результатом  довгого історичного розвитку. Її зміни пов'язані із загальним  прогресом економіки та культури, удосконаленням книговидавничої справи та книгодрукування, поширенням потреби в книжковій продукції, ростом вимоги до неї зі сторони споживача. На формування видавничо-поліграфічної форми книги впливають і самі види видання, що відрізняються за характером інформації та її цільовим призначенням: наукові, науково-популярні, навчальні, довідкові, літературно-художні і т. д.

Видавничо-поліграфічна форма книги - це система властивостей та якостей, що перетворюють авторський витвір в книжкове видання, яке забезпечує його існування (тиражування) і передачу в часі та просторі.

Метою цієї роботи є розкриття  книги як документа з точки  зору поліграфії, з усіма її деталями, зовнішнім та внутрішнім оформленням, складовими елементами, які формувалися протягом багатьох років і змінювалися разом з поширенням потреб цієї продукції та вимогами читача.

Об'єктом дослідження  даної роботи виступає книга як документ. Предметом роботи, відповідно до об'єкту, виступає книга створена за допомогою  поліграфії, поліграфічної техніки за встановленими стандартами та нормами, щодо внутрішнього та зовнішнього оформлення, яке залежить від її призначення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретико-методологічні  аспекти оформлення книги

1.1. Книжковий  декор та художнє оформлення книги

Художній вигляд книги  в значній мірі визначається особливими, що прикрашають елементами (орнаменти, фактури, текстури, декоративні малюнки).

У міру розвитку книжкового мистецтва підсилювали свою декоративність і функціональні компоненти книги (наприклад, шрифт), що досить характерно для нашого сторіччя.

У сучасній книзі колір - один із провідних засобів художнього оформлення, чому в чималому ступені  сприяє вдосконалювання технологічних  процесів кольорової печатки. Пофарбованність  палітурень матеріалів, папери, колірне збагачення зображень завдяки посиленню насиченості кольору, застосування так званих відкритих і локальних квітів - все це повідомляє книжковий ансамбль особливу декоративно-емоційну звучність.

У процесі створення  художнього образа оформлення конкретної книги приміняють, природно, не всі відомі засоби декору; їхній вибір визначається художньою ідеєю, що виникла в художника при вивченні змісту книги й умов її функціонування.

Підкреслимо, що якості й  властивості кожного елемента, що декорує книгу, можуть у значних межах змінюватися заради гармонійного й виразного рішення всього декоративного оздоблення.

Книжковий декор має  ряд ознак. Відзначимо насамперед більшу частку в ньому необразотворчих  елементів і зображень зі зниженою інформативністю, малою зображальністю.

Необразотворчі складові декору - це геометричний орнамент, фактури, текстури, тангіри, розчерки й деякі  інші. Часто перебуваючи серед  тексту й образотворчих елементів  декору, абстрактні фігури здобувають емоційно-змістовні якості, викликаючи певні асоціації.

Образотворчі елементи піддаються, як правило, більшої або  меншої стилізації. При цьому форма  зображених предметів "пристосовується" до художнього стилю, прийнятому для  всіх інших компонентів оформлення, до техніки художньо-графічного виконання й т.д. Серед багатьох методів художнього перетворення природних об'єктів можна назвати спрощення й ускладнення форми, її геометризацію, ритмізацію й схематизацію, деформацію предмета й простору, трансформацію природного кольору й інші.

За допомогою умовних  прийомів, змінюваних при зображенні реальної дійсності, художник прагне висвітити  в ній найбільш характерне, проникнути в сутність предмета і явища, поступаючись часом другорядними якостями й малозначними деталями.

Термін "стилізація" уживається й в іншому змісті, коли при творчих розробках художнього оформлення запозичаться характерні риси якого-небудь історичного або національного стилю. До такої стилізації нерідко прибігають при оформленні й ілюструванні літературного твору. При дотриманні міри й такту вона цілком закономірна, оскільки допомагає відтворити дух епохи, у якій діють герої[6, c. 35-37].

Роль декору в книзі  не тільки в прикрасі, доданні книзі-речі індивідуальної особи, привабливості, неповторного вигляду. Він ще й розкриває ідейно-образний зміст літературного твору, його емоційно-образний лад. Крім того, декор бере участь в архітектонічній побудові книги, композиційної організації її.

Залежно від типу видання, його характеру й призначення  та або інша із зазначених функцій декоративних засобів може проявлятися в більшій або в меншому ступені, але, що важливо відзначити, жодна з них не повинна зникнути зовсім, бути забутої художником.

Найважливішою особливістю  книжкового декору варто вважати  його зв'язок зі змістом літературного тексту, що він, декор, супроводжує й так чи інакше характеризує. У цій взаємодії декору й тексту виникає безліч станів, які все-таки можна згрупувати в три типи зв'язку.

Перший тип: декор слабко пов'язаний із змісту книги. Цю форму  відносини прийняте називати тепер прикрашенням.

Другий тип: декор відповідає змісту книги в обмежених межах. Тут літературному змісту співзвучна лише частина застосованих засобів  прикраси, у той час як інші мотиви тільки не суперечать змісту. Це стан книжкової  декоративності характерно, наприклад, для цілком складальної книги, де образотворчі політипажі - віньєтки погодяться зі змістом тексту з більшим або меншим наближенням або тільки натякають на зміст.

Третій тип: декор активно  гармоніює зі змістом книги в  повному обсязі своїх можливостей. У цьому випадку кожний декоративний елемент або прийом працює в потрібному напрямку, підключаючись в узгоджений хор засобів прикраси.

Звичайно, тут потрібно обмовити, що асоціативна образність необразотворчого декору не передає  зміст тексту з однозначністю ілюстрацій, що пропонують читачеві чітко фіксоване бачення образів літературних.

Питання еволюції стилю  книжкового оформлення не одержали ще глибокого висвітлення й мають  потребу в спеціальних дослідженнях, тому при характеристиці історичних етапів розвитку декоративного оформлення книги ми співвідносили їх із уже, що затвердилася класифікацією, стилів у декоративно-прикладному мистецтві й архітектурі.

Констатуючи стилістичний зв'язок декору книги із цими видами мистецтва, ми разом з тим зауважуємо: чим ближче до сучасності, тим цей зв'язок стає усе менш повна й помітної, оскільки специфіка мистецтва декоративного оформлення книги заявляє про себе усе більш виразно[2, c. 14-15].

В історичному огляді розвитку книжкового декору при виділенні з безперервного процесу еволюції декоративного мистецтва книги чітко виражених стильових періодів потрібно враховувати й змістовну сторону декорації, і кольоропластичні ознаки форми, і умови матеріального втілення оформлення зовнішніх і внутрішніх елементів книги.

При докладній характеристиці (на що ми не претендуємо) декору книги  того або іншого стилістичного етапу  варто звертати особливу увагу на наступне:

• елементи книги, більше інших службовці для декоративної прикраси, характерні прийоми їхньої композиційної побудови;
• склад декору по його видах (орнамент, декоративні ілюстрації, текстури й інші), частка в ньому необразотворчих мотивів;
• зміст орнаментальних мотивів, частота їхньої повторюваності в масі видаваних книг;
• відношення декору до змісту літературного твору, до призначення книги;
• співвідношення між конструктивним і декоративним початками в художньо-графічному оформленні книг;
• міра умовності, прийнята в художнім трактуванні зображень;
• кольоропластичний лад декоративних композицій.

Історія розвитку книжкового мистецтва знає й тривалі еволюції одних стилів з поступовою заміною їх іншими й швидкоплинні стильові періоди, присвячені до важливих соціально-економічних зрушень у суспільстві. Для фіксації становлення нового стилю буває достатнім відновлення лише частини характерних ознак, якщо вони створюють у сукупності з колишніми елементами почуття новизни оформлювального рішення.

Досягнення стильової  єдності всього декоративного оформлення книги, подолання стильової різнорідності  її елементів - складний творчий процес, що протікає не по прийнятих схемах. Художникові важливо, на наш погляд, знайти загальний принцип структурної організації книги, співвіднести кожний тридцятимільйонний її елемент зі змістом добутку й погодити їх між собою по формальних ознаках - кольоропластичним якостям, масштабу, пропорціям, ритму й іншим.

Щоб краще відтінити  значення декору для книги, спробуємо  уявити собі таке видання, де б засобу його оформлення виражали тільки свою основну функцію. Тоді б текст  набирався тільки шрифтом одного накреслення; плетіння тільки захищало книжковий блок від ушкоджень, створював зручність при перелистуванні сторінок; форзац тільки скріплював би цей блок із кришками плетіння; тканина, папір тільки відповідали поліграфічній технології; малюнки містилися тільки ті, без яких текст був би незрозумілий; друкувалася б книга тільки одною фарбою й т.д. , і т.д. Така книга якось доведе текстове повідомлення до читача, але яка це буде безлика й донезмоги нудна річ, без натхненності, без уваги до читача й бажання полегшити йому сприйняття що читається.

За всіх часів цінувалася книга не тільки корисна й доцільно зроблена, але й гарна, що визначається гармонійною злагодженістю її елементів, і функціональних, і що прикрашають[13, c. 46-48].

 

1.2. Специфіка  орнаментального мистецтва

Орнамент - такий могутній і всепроникаючий декоративний засіб, що під цим терміном раніше поєднувалося всі, що служило цілям прикраси (крім внутрітекстових ілюстрацій). Границі  застосування його дійсно надзвичайно  широкі, як різноманітні його види й форми. Останні можуть бути як образотворчими, так і необразотворчими; між цими крайніми крапками розташовуються візерунки-фігури з різним ступенем художнього узагальнення предметного миру.

Визначення орнаменту  як візерунка, побудованого шляхом ритмічного повторення однієї або декількох необразотворчих або художньо-узагальнених образотворчих фігур-мотивів, виключає із цього поняття всі декоративні зображення, побудовані монолітно, без розрахунку на ритмічний повтор (декоративні малюнки-ілюстрації, знаки й т.п. ), а також декоративні форми, у яких немає чітко вираженої ритмічної системи й мотив при повторі варіюється за формою й розмірами (фактури, текстури).

Отже, специфіка орнаменту  полягає не тільки в його тяжінні  до малої зображальності, але й у його особливих виразних засобах. Це насамперед яскраво виражена ритмічна повторюваність того самого мотиву або його варіацій.

Загальноприйнятий термін для повторюваних фігур - "мотив" удалий у тім відношенні, що тонко  підкреслює подібність емоційно-почуттєвого впливу на людину орнаментального візерунка й музичної фрази.