С. Людкевич - визначний діяч музичної культури України

Роль і значення у Людкевича  гармонічного фактору. Новаторство композитора щодо цього полягає не у зміні акордової структури чи типів міжфункціональних співвідношень, а її підпорядкуванні гармонії завданням якнайвиразнішого втілення змісту. Застосування тих чи інших гармонічних засобів органічно пов'язано з розкриттям внутрішньої суті образу і особливо його нагнітального розвитку. Цій меті служить як розташування тональних планів, так і гранична альтерованість в акордових побудовах і підкреслювання їх нерозв'язаності в секвенційних ланках. [12,381]

Прийоми тематичного розвитку — повторення на одному рівні і  поступальне пе-ресування, що створює ефект нагнітання напруження. Ці засоби, залежно від їхнього використання у творі, відіграють і протилежну роль, викликаючи спад, розрядку.

Трактування Людкевичем окремих  елементів музичної мови і засобів  розвитку свідчать про глибоко сучасне  й індивідуальне розуміння ним  романтичних принципів. Останні  відбиваються композитором на основі фольклорного матеріалу, і взаємодія цих факторів дозволяє створювати незвичайно активну образність, пройняту героїкою, революційним пафосом, романтичним піднесенням і засновану на справді народних інтонаціях, демократичних і конкретних у своїй національній визначеності.

 

 

 

 

 

 

 

3. Доробок Митця

Світогляд С.Людкевича формувався під впливом двох велетнів української  літератури - Т.Шевченка та І.Франка. В  прочитанні спадщини письменників з'явились  його найкращі твори: симфонія-кантата "Кавказ", кантати "Заповіт" та "Наша дума, наша пісня", хори "Косар" (з оркестром) та "Ой вигострю товариша", солоспіви на слова Т.Шевченка та кантата "Наймит", хори "Вічний революціонер", "Конкістадори", симфонічні поеми "Каменярі", "Мойсей", "Не забудь юних днів" та ряд солоспівів на слова І.Франка.

Протягом свого творчого життя Людкевичу вдавалося поєднувати композиторську діяльність та наукові  дослідження. В своїх теоретичних, критичних працях він дуже часто  висловлював і особисті переконання, які полягали у високій вимогливості до своєї творчості, справжньому  професіоналізмі.

Окрім цього, митець постійно наголошував на розвитку музичної освіти народу. Саме тому, композитор проводить  активну музично-просвітницьку діяльність в якості хорового диригента. Людкевич співпрацює з хоровим товариством "Боян", очолює хори "Бандурист" і "Сурма". Його однодумцями й  помічниками стали відомі виконавці  С.Крушельницька, О.Мишуга, М.Менцинський, діяльність яких була за межами України. За сприяння Людкевича ці майстри активно концертували на Батьківщині.

Поряд з цим, композитора  цікавлять проблеми національного  та загальнолюдського втілення в  музиці. Погляди майстра на композиторську творчість вражають глобальністю мислення - твори мистецтва він вважає втіленням  духовності народу, нації, до якої належить митець. Проте, плекаючи самобутність національного, він постійно акцентував на необхідності активної взаємодії  із західноєвропейськими музичними системами.[13,318]

В спадщині С.Людкевича переважають  монументальні твори, присвячені героїко-патріотичній тематиці. У власних творах композитор подав зразок яскраво індивідуального  синтезу національних джерел і багатої  палітри гармонічних та поліфонічних засобів західноєвропейських шкіл, насамперед німецько-австрійської та італійської.

• Вокально-симфонічні твори:

- "Вільній Україні" - кантата для сопрано, мішаного  хору і оркестру. Сл. С. Людкевича;

"Заповіт" (1934, 2-а ред.. 1955) - кантата для мішаного хору, солістів і оркестру. Сл. Т. Шевченка;

"Кавказ" (1905-1913) - кантата-симфонія  для мішаного хору і оркестру. Сл. Т. Шевченка. (За обидва - державна  премія ім.. Т.Г. Шевченка, 1964); "Наймит" (1940)- кантата для мішаного хору  і оркестру. Сл. І. Франка;

"Най пісня лунає" - кантата для мішаного хору. Сл. С. Людкевича; 

"Наша дума, наша пісня" (1931) - кантата для мішаного хору  і оркестру. Сл. Т. Шевченка;

"Останній бій" (1914) - кантата для чоловічого хору з оркестром. Сл. С. Людкевича.

• Симфонічні твори:

"Балада про Довбуша";

"Веснянки" - симфонічна  поема - фантазія;

"Галицька рапсодія" (1928);

"Голоси Карпат" симфонічна  сюїта; 

"Дніпро" - поема (1947); "Каменярі" - поема (1926);

"Меланхолійний вальс" - поема за новелою О. Кобилянської, (1920);

"Мойсей" - поема за  поемою І. Франка (1956);

"Наше море" - картина.  Фантазія (1957);

"Не забудь юних днів" - поема. На сл. Франка (1957);

"Новорічна увертюра";

"Ой не ходи, Грицю" - увертюра;

"Пісня юнаків";

"Подвиг" - поема; 

"Прикарпатська симфонія" (1952);

"Рондо юнаків" (1948);

"Симфонієта" (1943);

"Симфонічний танець" (1910);

"Чакона" ("Пасакалія").

• Опери:

"Бар - Кохба" (1926) Лібрето С. Людкевича. (Ескізи до опери); "Довбуш" (1955) Лібрето С. Людкевича за народними оповіданнями.

• Хорові твори:

"Вечір в хаті" - для  мішаного хору з фортепіано. Сл. С. Жарка; 

"Від Кавказу по Сян" - для мішаний хор з фортепіано. Сл. С. Людкевича; "Вічний революціонер" - чоловічний хор з оркестром. Сл. І. Франка. (1898);

"Восени" (1940) - мішаний  хор a cappella. Сл. І. Франка;

"Гей, слов'яни" (1949)- мішаний хор з фортепіано. Сл. С. Людкевича; 

"Дайте руки, юні друзі" - чоловічий хор a cappella Сл. М. Шашкевича; "Дністровянка" - мішаний хор з фортпіано;

"За мир" - мішаний  хор з фортепіано. Сл. В. Сосюри;

"Заповіт піонерам" (1967) на сл. А. Олеся;

"Київ-Москві" - мішаний  хор a cappella. Сл. М.Рильського;

"Конкістадори" (1941) - чоловічий  хор з фортепіано. Сл. І. Франка;

"Косар" - чоловічий  хор з оркестром. Сл. Т. Шевченка;

"Ой виострю товариша" - чоловічий хор з фортепіано. Сл. Т. Шевченка; "Привіт Львову" - мішаний хор з фортепіано. Сл. П. Дорошка;

"Сонце заходить" - мішаний  хор a cappella Сл. Т. Шевченка.

• Хорові обробки народних пісень:

- "А ізночі, ізвечора";

"А хто хоче війну  зняти";

"Баллада про Бондарівну";

"Бодай ся когут знудив";

"Боже, боже, що ся водить";

"Будь ми здоровая";

"Гагілка";

"Журу я ся, журу";

"Їхав стрілець";

"Котилася та зоря  із неба";

"Марусенька по саду  ходила";

"Ой видно село";

"Ой зацвіли фіялочки";

"Ой Морозе, Морозенку";

"Ой напилася я";

"Ой по горі, горі";

"Ой співаночки мої";

"Ой ходив чумак";

"Про Петруся і вельможну  паню";

"Сонце ся сховало";

"Там де Чорногора";

"Та не спав я нічку";

"Як ніч мя покриє";

"Як я, браття, раз  сконаю";

"Чорна рілля ізорана"

"Чи дома, дома".

• Солоспіви для голосу з фортепіано:

"До соловейка". Сл. П.  Грабовського; "За байраком байрак" Сл. Т. Шевченка; "Коваль" Сл. І.  Франка; "Морська Баркарола"  Сл. П. Грабовського; "Ой ти, дівчино,  з горіха зерня" Сл. І. Франка; "Піду, втечу" Сл. О. Олеся; "Про  ніженьки" Сл. Народні; "Сирітка"  Сл. С. Людкевича; "Розпука" сл. М. Шашкевича; "Там, далеко на  підгір'ю" Сл. П. Гаврилюка; "Я  й не жалую" Сл. А. Кримського; "Ти моя найкраща пісня" Сл. О. Олеся.

• Інструментальні твори:

"Ноктюрн" - для скрипки,  віолончелі і фортепіано;

Соната для скрипки  і фортепіано;

Тріо для скрипки, віолончелі і фортепіано;

"Чабарашка" - для скрипки  і фортепіано;

Концерт для фортепіано з  оркестром фа-дієз мінор (1920, 2-а ред.. 1950;) 2 (1957);

Концерт для скрипки з  оркестром ля мажор (1945);

"Запорізький похід"- марш для духового оркестру;

Українські народні маршові пісні для духового оркестру.

• Фортепіанні твори:

"Балада" (варіації на  тему української народної пісні);"Гумореска"; "Заколисана пісня"; "Імпровізована  арія"; "Квочка"; "Кізочка  з колядою"; "Листок з альбому"; "Мала романця"; "Пересторога  матері"; "Пісня до схід сонця" (із туркестанських мотивів); "Пісня  ночі" (гармонія сфер); "Полька"; "Похорон отамана" (пам'яті М.  Лисенка); "Пісня без слів" (баркарола); "Романця"; "Сирітка"; "Скерцо".

• Фортепіанні ансамблі:

"Бар-Кохба" (військовий марш) для виконання в чотири руки.

• Обробки творів інших авторів:

Бортнянський Д. "Концерт". Перекладення для жіночого хору: Вахнянин А. "Шалійте, шалійте, скажені кати". Перекладення для мішаного хору: Вербицький М. "Підгір'яни" - співогра на 3 дії.Інструментовка: Вербицький М. Симфонія ре мажор. Перекладення для скрипки, віолончелі і фортепіано: Вербицький М. "Тост до Русі". Перекладення для мішаного хору: Воробкевич С. "Огні горять". Перекладення для чоловічого хору: Гулак-Артемовський С. "Запорожець за Дунаєм". Інструментовка, редакція. [14,154]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. ХОРОВІ ОБРОБКИ СТАНІСЛАВА ЛЮДКЕВИЧА (НА ПРИКЛАДІ ПІСНІ «РОЗВИВАЙСЯ ТИ, ДУБОЧКУ»)

Про цю непересічну особистість  написано чимало, ґрунтовно проаналізовано його творчість. Проте доробок митця, зокрема в царині обробки народної пісні, спонукає ще і ще раз «доторкнутися» до нього . Хорові обробки С.Людкевича  – золотий фонд української музики. Вони також достатньо вивчені , втім жоден із дослідників не вдавався до розгляду особливостей опрацювання пісні «Розвивайся ти, дубочку». Це видалося актуальним і спонукало авторку до розбору обробки.

Музична та наукова спадщини митця не раз ставали предметом розвідок українських музикознавців. Серед праць про творчість С.Людкевича, мабуть, до стрижневих треба віднести збірку статей «Творчість Станіслава Людкевича», присвячену 100-річчю від дня народження композитора, що побачила світ 1979 р. в Києві в упорядкуванні М.Загайкевич, відтак – зібрання статей із такою ж назвою вийшло друком у Львові 1995 р. Народним пісням в опрацюванні С.Людкевича присвячені статті музикознавців О.Мурзіної в першому збірнику, почасти Г.Бернацької («Поліфонія в хорових творах С.Людкевича») в другому, втім у них не приділено уваги пісні «Розвивайся ти, дубочку».

Два нариси про життя і  творчість композитора були опрацьовані  музикознавцями М.Загайкевич (1957) і С.Павлишин (1974). Розуміється, в них не було акцентовано увагу на хорові обро-бки, одначе ці розвідки дають підґрунтя для осягнення світогляду і мистецьких ідей композитора.

Дискурсія творчої особистості митця знайшла вичерпне віддзеркалення в двох томах наукових надбань С.Людкевича, що побачили світ завдяки старанням дружини композитора – музикознавця З.Штундер . Вона також є автором ґрунтовної монографії про життя і творчість С.Людкевича (видано першу частину), що допомагає збагнути феномен майстра. З.Штундер твердить, що «най-56 більш ранні обробки народних пісень Людкевича датовані 1901 роком і зв’язані з його дириґентською діяльністю в тому часі» [7, 495]. У запропонованому в монографії переліку творів нема обробки «Розвивайся ти, дубочку».

Творчість Станіслава Пилиповича Людкевича – вагомий внесок у розвиток української музичної культури. Композитор писав у всіх жанрах, окрім балету. Глибокий інтерес і винятковий пієтет виявляв до народної пісні, «черпав» її в музичному побуті родини. В молодому віці збагнув, що життєдайне його джерело – в творчості народу. Звідси й шана до всього народного, до голосу душі народної, до духовних надбань. Вивчав народнопісенну творчість ґрунтовно, спричинився до піднесення української музичної фольклористики. Варто згадати хоча б «Галицько-руські народні мелодії» [до збірника ввійшло понад півтори тисячі взірців – І.Б.], зібрані на фонограф О.Роздольським (1906-1907), розшифровані та відредаґовані С.Людкевичем. Уже перші народні пісні в опрацюванні С.Людкевича, зокрема «Гагілка», засвідчили щедрість таланту, появу нових шляхів у прочитанні фольклору. На думку О.Мурзіної, беручи в роботу фольклорний матеріал, С.Людкевич дотримувавcя таких принципів: «…наукова строгість…, вільна художня інтерпретація…, інколи вихід за межі первинної фольклорної основи» [5, 117].

Композитор дбайливо ставився до фольклорного першовзору, він вважав, що народна пісня (гармонізована чи оброблена) мусить наповнитися індивідуальними «преображеннями». Свої думки з цього приводу митець виклав у передмові до збірки «Галицько-руські народні мелодії»: «…форми народної музичної творчості невичерпні (хоч би тому, що вони вже живуть, розвиваються та преображуються)» [3, 63]. Обробки українських народних пісень С.Людкевича стали підтвердженням вла-сного кредо.