Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Января 2013 в 03:19, курсовая работа
Оп-арт завжди цікавить своєю неординарністю та цікавими експериментами форми та кольору.
В ході наукового дослідження простежимо та визначимо вплив зорової ілюзії спочатку на тканині, а потім у готовому вигляді цілої моделі одягу. Під час чого проаналізуємо цей вплив на сприйняття художнього образу в цілому людиною на рівні психологічних вражень. Таким чином в процесі дослідження розвинемо мистецтво оп-арту в новому руслі, що і буде слугуватиме науковою новизною роботи.
Цікаву колекцію сезону весна – літо 2009 року представив на Fresh Fashion дизайнер Валерій Декорсар.
Його колекція в стилі оп-арт, яскраві геометричні малюнки на одязі нагадували твори Віктора Вазарелі та інших митців цього стилю. Смугасті тканин та геометричні орнаменти створювали неочікувані ефекти. Він використовував геометричні аплікації, як акценти композиції костюма.
Яскравий приклад теми оп-арту у моді – колекція Олени Даць, що була представлена на Holiday Fashion Week – сезону весна/літо 2008 року. Зверталась до теми оп-арту також і Роксолана Богуцька.
До теми оп-арт у моді досить часто звертаються українські дизайнери. Таким чином, можна сказати, що тема оптичних ілюзій є улюбленою серед українських модельєрів.
РОЗДІЛ ІІ
Проектно-композиційний.
Феномен ілюзії – це насправді обман наших очей. Тому що ілюзій взагалі не існує, є тільки оптичний ефект. А наш зір підпорядковується законами оптики. Знаючи ці закони, ними можна управляти.
Зорові ілюзії можна використовувати для корекції фігури кожного з нас. Багато хто хотів би виглядати стрункіше, вище, легше і так далі. Одяг може змінити контури фігури і пропорції тіла саме в тих місцях, де це буде вигідно виглядати.
Використовуючи лінії і кольорові плями, дизайнер може створити форми, що відповідають сучасним поняттям про красу і моду. (іл. 5 – 9) Ілюзії - це гра з глядачами, ідеальний інструмент для самовираження. Адже кожен дизайнер хоче бути творцем ідеалу. Гра змушує глядачів стати її учасниками, прийняти за реальність нереальне. Саме це дозволяє побачити звичні речі з нового боку.
Отже композиція, як складання, об’єднання всіх елементів форми художнього твору в органічне єдине ціле, має виразити образний, ідейно-художній зміст. В. Вазарелі у своїх роботах показує оптичну ілюзію за допомогою плям, ліній, тобто площинно. Відштовхуючись від цього, ілюзія в даній колекції – є інтерпретацією робіт Вазарелі, а саме за рахунок деформації форм. Саме тому в своїй роботі через образне вирішення комплектів стилю оп-арт головною метою є створити оптичну ілюзію за рахунок форми. В асортименті створеної колекції є сукні складного покрою та комплекти, що складаються з курток та штанів. (іл. 10 – 13) Акцент у формотворенні комплектів – склади різних конфігурацій.
Проаналізувавши останні тенденції моди, було вибрано два головних силуети – прямий та приталений. Головна увага на формі та кольорі. За рахунок форми утворюється оптична ілюзія, а чорний та білий кольори допомагають у формуванні різних геометричних деформацій.
Композиційно-організована форма обов’язково має свою головну частину, або композиційний центр, якому підпорядковуються інші залежні частини. Отже проектна частина має три плани, та головну фігуру, яка вистуає акцентом та центром композиції загалом. Проектна частина складається з дванадцяти фігур. ( іл. 15) Багатоплановість композиції виконує роль зародження руху. Композиційним центром може бути елемент або частина форми, який можна виділити по-різному: кількісно, центральним розміщенням, або якісно. Перший план – головна фігура - проектної частини виступає центром композиції. Це головна частина - місце зосередження основних, важливих зв’язків між всіма елементами, акцент, домінант в цілісній композиції, що виражає зміст проекту та показує головні елементи формотворення.
В складних виглядах композиції
можлива наявність декількох
композиційних центрів
Злагодженість композиційного центру і інших частин композиції досягається засобами єдності і зв’язку всіх елементів костюму, на основі виконання ряду умов: гармонічної пів розмірності частин між собою, пропорцій масштабності, пластичності, ритмічних зв’язків, кольорового і фактурного вирішення, органічного ведення декору. За допомогою цих засобів композиції досягається гармонія і виразність виробу.
Серед засобів композиції на перше місце ставлять пропорції. Розмірні відношення елементів форми – це та основа, на якій будується вся композиція. Деталі, елементи, форми можуть бути самі по собі гарні, але якщо всю об’ємну структуру не об’єднує чітка пропорційна схема, важко досягнути цілісності форми. Сила пропорції – в ефекті гармонізації, який пов’язаний з умілим, цілеспрямованим пропорціюванням.
Виділяють два основних пропорцій в композиції – прості і складні. Прості пропорції будуються на простих раціональних числах. Другу пропорціональну систему можна назвати геометричною або ірраціональною, оскільки вирішальне значення мають геометричні побудови, основані на ірраціональному відношенні величини. Виділяють відношення діагоналі квадрата до його сторони та золоте січення. Користуючись принципом золотого січення, композиції поданих комплектів одягу мають найбільш пропорційні співвідношення та мають естетичний вигляд. Спочатку знаходяться співвідношення між основними величинами, тобто, всією довжиною комплекту в відповідному силуетному вигляді і довжиною її більшої та меншої частини, а саме плечової та нижньої частин.
Для створення комплекту використовують різні тканини, які відрізняються одна від одної кольором, фактурою, структурою, малюнком. (іл. 16) Завдяки різноманіттю тканин завжди можна вдало створити форму та знайти найкраще композиційне вирішення комплекту загалом. З тканини добре створюються об’ємні, пластичні форми, завдяки чому виникає гармонійне художньо-композиційне вирішення проекту. Створюючи комплект, як художній ансамбль, взаємо пов’язуючи, погоджуючи елементи композиції в органічне, єдине ціле, вирішується також питання тонально-кольорових співвідношень.
Графічна подача запроектованих моделей вдало втілюється в чорно-білій гамі, яка характерна для ілюзій оп-арту. Акцентом виступає яскраво-салатовий колір. Вазарелі в багатьох своїх роботах використовував цей колір поруч з іншими в своїх кольорових роботах оптичного живопису. Техніка вирішення проектної частини гуашами на сірому фоні. Також використовується техніка аплікацій, та штампування через трафарет. Використання чорної та білої плями та лінії в поєднанні з яскраво-салатовими акцентами дає гармонійне сприйняття композиції проекту, за допомогою чого кольорове співвідношення подає художній образ комплекту більш виразним та творчим. А також надає можливість виразити найбільш вдало ілюзії оптичного мистецтва.
Новизна запроектованих моделей одягу включає використання друку на тканині, що додає додатково оптичного дисонансу образу та його виразності порівняно з використанням більш формотворчих рішень у комплектах в цілому. (іл. 14) Друк створений під впливом творів Віктора Вазарелі, має свою інтерпретацію прочитання оптичної ілюзії.
Таким чином завдяки вірному поєднанню форм, композиції, фактур, кольоровому наповненню художній образ запроектованих моделей найбільш вдало передає зміст та створ оптичні ілюзії.
Висновки
У моделюванні одягу необхідно враховувати закони зорових ілюзій. Зорові ілюзії, як правило, використовувалися аби наблизити реальні розміри фігури до ідеальних.
Ілюзію, або «зоровий обман», використовували в одязі дуже давно. В історії костюма можна прослідкувати, як «звужували» талію за допомогою дуже широких спідниць, робили ноги довшими за допомогою завищеної лінії талії, створювали ілюзію маленької голівки великим коміром «фреза», збільшували зріст за допомогою вертикальних декоративних елементів в костюмі.
Перший спосіб створення ілюзій в одязі – фігура залишається незмінною, зі своїми недоліками з точки зору моди певного періоду часу, а змінюється зоровий образ за допомогою прийомів створення зорових ілюзій: підкреслюються вертикалі будь-якими засобами моделювання для надання фігурі стрункості, використовуються картаті і смугасті тканини. Особлива увага відводиться моделюванню коміра та горловини.
Інший спосіб використання зорових ілюзій – створення одягу в стилі «оп-арт», який вимагає геометрично точних ліній, смужок, клітинок, а також перетворення площини тканини в ілюзорний об’ємний простір.
Таким чином, використовувати зорові ілюзії в одязі можна не лише для того, щоб зробити фігуру більш-менш ідеальною, але і для досягнення художнього образу моделі.
Для досягнення ілюзії просторовості використовують поступове скорочення, стискування, зменшення малюнка тканини в моделях, наприклад, в стилі «оп-арт».
На підставі всього сказаного можна зробити висновок, що використовування зорових ілюзій в моделюванні одягу дозволяє вирішувати завдання проектування.
Завдяки зробленим спостереженням можна зробити висновок, що сучасна мода переживає період змін та експериментів. Але в усьому відчувається вдале поєднання традицій і нових технічних досягнень.
Безперечно, вклад оп-дизайну у моді докорінно вплинув на формування нового витка світової моди в кінці ХХ – на початку ХХІ століття. З огляду на це. Значне наукове зацікавлення для сучасних мистецтвознавців та модельєрів представляє дослідження історико-культурного тла художньо-стилістичних засад цього явища.
Дизайнери, котрі створюють колекції за мотивами оп-арту, часто надають перевагу лаконічним силуетам. Але при цьому одяг має точний крій і приголомшливу за складністю ручну обробку, що дає кожній речі очевидну цінність. Клієнти бажають, щоб їх одяг був неповторний, унікальний, але не губив при цьому своєї функціональності. Модельєри не забувають цієї вимогливості, що змушує їх робити колекції естетично придатними, залишаючись при цьому зручними та простими у використанні. Ідея полягає в тому, що кожна жінка вибирає з колекції саме те, що їй сподобалось, і носить так, як їй вигідно. Саме так звикли одягатися клієнтки на початку ХХІ століття.
Оп-арт – абсолютно самодостатнє явище, яке передбачає світовий досвід, практику та результат, котрий проявляється у проектуванні костюма. Висновки базуються на аналізі практики дизайну загалом країн Західної Європи та творчості українських дизайнерів.
Стан сучасної дизайнерської культури, як певного художнього образу перехідної епохи (кінець ХХ – початок ХХІ століття) дає підставу наголошувати на значенні оп-арту, як провідної теми модної індустрії.
Художньо-образні
На підставі аналізу формування і розвитку нових тенденцій у дизайні одягу кінця ХХ – початку ХХІ століття можна сказати, що до теми оп-арту зверталась більшість провідних дизайнерів світу. Оп-арт завжди є актуальним, бо таємниця ілюзії завжди буде викликати зацікавленість у багатьох.
За мотивами оп-арту
створювались нові образи, які
відображались у силуетних
Список використаної літератури