Одяг в стилі оп-арт

ВСТУП

 

Мода та образотворче мистецтво взаємопов’язані між  собою. На початку XX ст. відкриттям було використання малюнків з образотворчого мистецтва для створення тканин. Творчість Вазарелі також досить цікава своїми об’ємо-просторовими, глибинними малюнками, що створюють ілюзію, у створенні тканин.

Тема оп-арту є актуальною на даний час, тому що вона відображає велике навантаження на людину і її світогляд, яке несе урбанізація. Це особливо можна простежити в рекламі, а також в моді. Дизайнери, художники, митці різних напрямків висвітлювали ідеї оп-арту у своїх роботах із середини ХХ ст. до наших днів.

Оп-арт – мистецтво  на стику живопису й оптики. Воно існує більше ста років і дотепер  дивує своєю сміливістю й новаторством. Оп-арт – мистецтво, в якому  комбінація геометричних ліній і плям створює ілюзію руху. Відбувається гра з людською свідомістю.

Актуальним також є  і використання зорових ілюзій у  створенні тканин,  за допомогою  яких створюються художні образи моделей одягу. Використання геометричних малюнків, що створюють ілюзію сприйняття певного образу, та завдяки певному зоровому ефекту виникнення вторинного образу є досить цікавим феноменом. З точки зору психології, цікаво проаналізувати, як людина самостійно трансформує форму ілюзії в певний образ.

Майже кожен сезон в колекціях багатьох дизайнерів можна спостерігати використання елементів “оп-арту”.  На подіумах Нью-Йорка, Лондона, Мілана та Парижа дизайнери експериментують зі смугами, кліткою та створюють спец ефекти на одязі завдяки принтам та геометричним фактурам. Не обійшла ця тенденція і моду Haute Couture, Ettore Bilotta, Fausto Sarli, Givenchy, Lorenzo Riva – представили елегантні та безмежно жіночні ансамблі з характерними геометричними орнаментами.

Оп-арт з’явився ще в 60-ті роки. За мотивами оп-арту свої колекції розробляли: П’єр Карден, Hermes, Lanvin, Gres, Leonard-Fashion, Marsel Blank. В 90-і роки ця тема також зацікавила дизайнерів одягу: Гаррі Гордон, Ліка і Масахіро Накагава, Готьє та інші.

Оп-арт завжди цікавить своєю неординарністю та цікавими експериментами форми та кольору.

В ході наукового дослідження  простежимо та визначимо вплив зорової  ілюзії спочатку на тканині, а  потім  у готовому вигляді цілої моделі одягу. Під час чого проаналізуємо  цей вплив на сприйняття художнього образу в цілому людиною на рівні психологічних вражень. Таким чином в процесі дослідження розвинемо мистецтво оп-арту в новому руслі, що і буде слугуватиме науковою новизною роботи.

Головна увага сконцентрована на нових рішеннях художніх образів, через використання принтів на тканині ілюзорних малюнків Вазарелі, роблячи акценти на певних деталях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І 

Науково-дослідницький.

1.1. Історіографія  та джерела дослідження.

 

Двадцяте століття хронологічно вже відійшло у минуле, проте процеси культури цього часу, породжені його бурхливою історією, ще не вичерпали себе і визначають культурну ситуацію початку третього тисячоліття. Ідеали та цінності сучасності становлять сукупність накопиченого людством у попередні століття і здобутого в ХХ ст.

На початку XX ст. в період модернізму очевидні різноманітність і різноплановість майстрів. Об'єднує їх насамперед авангардизм - розрив з визнаними нормами і традиціями, бунт проти старих форм не тільки в мистецтві, але й у житті взагалі. Особливо цінується вироблення власного, ні на кого не схожого образу, що пов'язано зі зміною загальних естетичних настанов.

Погоня за новими формами, матеріалами, прийомами, прагнення  будь-якими засобами привернути увагу  публіки, критики, меценатів штовхають  митців на експерименти. Саме ці експерименти виступають як своєрідна світоглядна та художньо-естетична реакція на поглиблення духовної кризи суспільства. Основним джерелом дослідження став Маніфест ”Групи досліджень візуального мистецтва” (об’єднання художників оптичного мистецтва), котрий мав назву “Вистачить містифікацій” (1961).

Маніфест проголошував: ”Більше не має бути творів виключно для культурного ока, чутливого ока, естетичного ока. Людське око – це те, від чого ми відштовхуємось. Під ”людським оком” слід розуміти типові реакції психіки, на основі котрих виникає ілюзія. Такі ілюзії дійсно мають загальний характер та не залежать від індивідуальної свідомості, культури, смаків людини. В цьому оп-арт доступний кожному”. [14]

Образотворче мистецтво  стало сферою, де на початку століття найбільш наочно проявився розрив з традицією, художній пошук і новаторство. Абстракціонізм свідомо відкинув художній образ. Мистецтво саме по собі є реальність, вважають абстракціоністи, тому завдання художника - не наслідувати навколишню дійсність, а конструювати її за допомогою вільної імпровізації.

Одним з варіантів  абстракціонізму стало оптичне мистецтво (оп-арт), (від англ. op art, скорочено від optical art). Засновником цієї течії був француз угорського походження Віктор Вашархей (Вазарелі).

 Victor Vasarely (9 квітня 1906, Угорщина — 15 березня 1997, Париж) — французький митець, що народився в Угорщині, один із засновників оп-арту. Вазарелі був найяскравішим представником оп-арту завдяки як розмаху своєї творчості, так і логічній завершеності свого методу. Він досліджував дію цього мистецтва і його застосування в архітектурі і дизайні, що привело до розквіту оп-арту в рекламі й дизайні до такого ступеня, що навіть виникла небезпека перетворення його в прикладне мистецтво.[21]

Ключовий елемент оп-арту - ритмічне чергування фігур або  ліній одного кольору, що створює  ілюзію руху. Композиції Вазарелі у 70-і  роки використовувалися в архітектурі  передмістя Парижа як декоративне опорядження  будинків. (іл. 1 - 4)

Оп-арт зародився в 50-ті роки ХХ ст., як різновид геометричної абстракції. В 60-х роках ХХ ст. продовжив  технічну лінію модернізму. Але перші  наукові досліди в галузі оп-арту ставляться ще в ХІХ ст.

Перші ”картинки, що рухаються” світова громадськість побачила в 1889 році. Однак, тоді про приставку ”арт” і прив’язку цих досліджень до мистецтва не було й мови. Професор Томпсон. Що проводив оптичні досліди в Німеччині, опублікував статтю в журналі Das neue Universum, присвячена зоровим ілюзіям, вона супроводжувалась ілюстраціями з колами й колесами.[19]

Професор Томпсон, використовуючи чорно-білі концентричні кола, створив  враження руху на площині. Колеса на малюнках Томпсона ”обертаються”, а кола ”переливаються”. Але це було більше наукове дослідження особливостей зору, ніж мистецтво.

Проте це вже можна  вважати передвісниками нової течії, оп-арту, як мистецтва.

Оптичні та декоративні  ефекти досягаються засобами ритмічної комбінації багаторазово повторюваних найпростіших геометричних фігур, що включають одна другу та поступово міняють характер лінійних, просторових і колірних співвідношень між собою. Таким чином, створюється оптична ілюзія одночасного динамічного віддалення та наближення планів, а також переміщення колірних плям.

Оптичний ефект будується на контрапункті напруженого художнього сприйняття, що вимагає концентрації глядацької уваги. Естетична специфіка оп-арту полягає в заміні класичної перспективи багато фокусним баченням віртуального оптичного простору. Рух у ньому завжди віртуальний, а не реальний. Створюється ілюзія ”живого простору”, площинне сприйняття картини руйнується.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Феномен ілюзії в творчості дизайнерів.

 

«Шістдесяті» роки були найважливішим періодом ХХ століття в контексті великих змін та протиріч. Доказом цього служить той факт, що про цю епоху до сих пір не склалося однозначної думки. Одні вважають їх епохою нових свобод, а інші – похмурим десятиліттям, яке принесло з собою крах моралі, авторитету і дисципліни.

В мистецтві 60-х років виникли такі течії, як «оп-арт» і «поп-арт». Вони знайшли своє віддзеркалення в створенні одягу прямого силуету психоделічних кольорів з тканини з геометричним малюнком. [41]

Особливо були популярні чорно-білі графічні малюнки в стилі «оп-арт» - в дусі творів В. Вазарели або Б. Райлі.

Бріджет Райлі і Віктор Вазарелі дотримувалися протилежних поглядів, 
коли справа стосувалася комерціалізації їхніх робіт. У той час, як Вазарелі вважав, що мистецтво оп-арт повинно бути доступно кожному і художники повинні навіть співпрацювати з текстильними фірмами, то Райлі роздратовано реагувала на те, що її роботи використовують у комерційних цілях. Вона вважала, що її мистецтво перетворюють на "вульгарні ганчірки" і одного разу публічно висловила своє обурення до однієї з торгових марок Нью-Йорку.

Стиль “оп-арт” став абсолютним хітом навесні 1966 р. Ефект оп-арту будується на світлових ефектах і на контрасті чорного і білого. Роботи художників оп-арту часто викликали у глядачів запаморочення: через найтонші зміни кольору і чергування чорного і білого. Домінантою яскравих, помітних моделей оп-арту стають спотворені геометричні фігури. Простоту крою компенсували чорно-білі спіралі або криві смуги, стилізовані кола або прямокутники.

У 1963-1966 роки модельєри активно запозичують ідеї оп-арту, переносячи їх на одяг і аксесуари. Активно використовуються геометричні форми у створенні образів стилю оп-арт. Саме в цей час з’являється недорогий одяг з паперу, так звані сукні-постери. Модел’єри того часу у створенні колекцій використовують неонові кольори, тканини запозичують з космічної та спортивної промисловості.

Одним з провідних модельєрів, котрі створювали колекції за мотивами стилю «оп-арту» був Ів Сен-Лоран. Він запропонував використати оп-арт, як малюнок тканини. Це миттєво стало мегапопулярним. Він розташовував ритмічні комбінації геометричних фігур на синтетичних тканинах. Синтетичні тканини набули широкого поширення в масовій моді. Існував справжній культ всього штучного.

Якщо порівнювати з іншими дизайнерами одягу, котрі працювали у 60-х роках, можна сказати, що Андре Курреж, П’єр Карден, Пако Раббан отримали визнання, як авангардисти в моді, а Ів Сен-Лоран вже тоді був визнаним генієм моди ХХ століття.

Цікавився та застосовував оптичні ілюзії в композиції костюма П’єр Карден. Це проявилося у геометричних лініях крою та геометричному декоруванні.

Флорентійського аристократа та засновника бренду Еміліо Пуччі теж надихало оптичне мистецтво. Для нього цікавим був малюнок на тканині, котрий він часто копіював з живописних полотен художників оп-арту.

Мабуть, нове мистецтво першими оцінили текстильники. Фірми з виробництва тканин, наймали молодих художників для розробки актуальних орнаментів. Нові можливості синтетики (прозорість, блиск, пластикові матеріали), її оптичні властивості дозволяли краще висловити модні тенденції.

Слід зазначити, що художники-модельєри досить часто звертаються до оптичних ілюзій в костюмі, щоб підкреслити або сховати особливості фігури, зробити акцент на формі, кольорі, пропорціях. Запозичений у художників оп-арту досвід зорових ілюзій відобразився у моді 60-х років та розвивається донині.

На авангардний живопис звернули увагу і європейські дизайнери, і незабаром світові подіуми заполонили матеріали з візуальними ефектами та яскравими тканинами з абстрактними геометричними принтами.

У моді останніх десятиліть домінує геометрія. Геометрична набійка у дусі 60-х ідеально поєднується з сучасними жіночими формами. Квадрати, ромби і круги, як з дитячого калейдоскопа, не лише на блузах і платтях, але і на шубах і чоботях. Fendi, Michael Kors, Sportmax, Versace, Atsuro Tayama, Anna Molinari, Sonia Rykiel, DKNY, Trendles Copains,Gianfranco Ferre, Dries Van Noten, Jean-claude Jitrois, Oliver Strelli, Michel Perry, Patrick Cox – бренди, що створюють оптичні ефекти в одязі.

В наші роки відомі дизайнери знову популяризували стиль оп-арт, який вже кілька сезонів залишається найяскравішою тенденцією багатьох показів моди.

Ів Сен Лоран, Олександр Маккуїн, Роберто Каваллі, Анна Сью, Бенсон і багато інших модельєрів пропонують креативні комплекти оп-арт одягу, які притягують погляди і дивують своєю незвичністю.

Головна тенденція моди в стилі Оп-арт - гра чорно-білого контрасту в нарядах, взутті та аксесуарах.

Чорно-білі геометричні малюнки на тканині виглядають елегантно і добре коректують будь-які недоліки фігури - відсутність талії, маленький бюст або занадто пишні стегна.

За допомогою одягу в стилі оп-арт легко виглядати стрункішою: наприклад, білі і чорні лінії на сукні створюють ілюзорний образ ідеальної фігури з пишним бюстом, стегнами і тонкою талією, а контрастний наряд з бічними вставками з чорного матеріалу допомагає виглядати худішою і підтягнутою.

Слід відзначити, що більшість  українських модельєрів підтримують  світові тенденції і створюють  колекції за мотивами оп-арту, експериментують  з геометричними формами та малюнками.

Схильність до геометрії  можна простежити у Олександра Васильєва, котрий у своїй колекції сезону весна  – літо 2007 року використовує багато смуг.

Також цікаві оптичні  ефекти на одязі створюють багато таких дизайнерів як: Олена Голець для Dolcedonna – сезон весна/літо 2007 року, Олена Іванова для «Ivanova» - сезон осінь/зима 2008 року, Юлія Айсіна – сезон весна/літо 2009 року, Світлана Бевза для «Svetlana Bevza» - сезон весна/літо 2008 року. [34]

Дизайнер Олена Олійник у  колекції Fresh Fashion  сезону весна – літо 2008 року використовує малюнок в стилі оп-арт. Оптичні ілюзії проявляються в чорно-білому малюнку тканин.