Наркотичні рослини у культовій практиці народів Близького Сходу та Європи

     «В Скифской земле произрастает конопля – растение, очень похожее на лен, но гораздо толще и крупнее. Этим конопля значительно превосходит лен. Ее там разводят, но встречается и дикорастущая конопля. Фракийцы изготовляют из конопли даже одежды, настолько похожие на льняные, что человек, не особенно хорошо разбирающийся, даже не отличит – льняные ли они или из конопли. А кто никогда не видел конопляной ткани, тот примет ее за льняную.Взяв это конопляное семя, скифы подлезают под войлочную юрту и затем бросают его на раскаленные камни. От этого поднимается такой сильный дым и пар, что никакая эллинская паровая баня не сравнится с такой баней. Наслаждаясь ею, скифы громко вопят от удовольствия.¹¹ Это парение служит им вместо бани, так как водой они вовсе не моются.»¹²  Зі вказаного Геродотом можна зробити висновок, що зображений звичай міг бути частиною культових обрядів.

     Слід  зазначити, що описана Геродотом скіфська лазня має певні археологічні підтвердження. На території Гірського Алтаю при розкопках Пазирикських курганів V ст до н.е. (досліджував С.І.Руденко) знайдені аксесуари скіфського наркотичного сеансу, що прекрасно збереглися, — невеликі конічні курені з покриттями зі шкіри, під одним з яких стояли бронзові посудини з обпаленими каменями і насінням конопель, що обвуглилося, а до жердини іншого була прив'язана шкіряна сумка з насінням конопель. 
 

4. Наркотичні рослини в культурі північних народів. Шаманізм. 

     Вважається, що в Сибіру задовго до н.е. були відомі п'янкі властивості місцевих психотропів — конопель, блекоти, багульника, борщовика і інших рослин, що спрадавна використалися в Євразії для приготування наркотичного зілля. Але найбільш розповсюдженим у давніх народів півночі було вживання мухомору. Ідея про існування в давнину грибних церемоній в Сибіру підтверджується різними археологічними даними. Так, наприклад, дослідник Н. Н. Діков у 1971 р. опублікував наскальні зображення Пегтимеля на Чукотці, датованих в межах I тис. до н.е. — I тис. н.е., частина яких містила «грибні» сюжети: антропоморфні фігури в грибоподібних капелюхах і предмети, схожі на гриби. Автор інтерпретував їх як людино-мухомори і мухомори, знаходячи підтвердження існування специфічних грибних церемоній у старовину.

     Вживання  мухоморів залежало від звичаїв племені. Відомо до 15 способів вживання мухоморів — їх їли в сирому, смаженому, печеному, сушеному вигляді, готували екстракти і відвари тощо. До складу мухомора червоного входять два алкалоїди — мускарин і мікоатропін. Вжиток мухоморів украй небезпечний, він може призвести навіть до летальних наслідків, тому потрібно дуже точно розраховувати дозування.  Народи Сибіру, досить добре знали „середню“ дозу — три гриби. Але величина дози зазвичай варіювалася залежно від загального фізичного стану організму, тривалості вжитку, інтервалу між прийомами. Молодь вживала гриби в невеликих кількостях, поступово доза збільшувалася, інтервал між прийомами скорочувався, повторити сп'яніння відразу після наркотичного сну можна було найменшою дозою. Вживання мухоморів викликало різного роду галюцинації. Шаповал А.В.¹³ вважає, що наркотична галюцинація була для архаїчної свідомості так само реальна, як і будь-яке інше явище. Тому не дивно, в чукчів,наприклад, гриб персоніфікувався в духа— мухомора, якого представляли схожим на справжній гриб — без шиї і без ніг, з циліндровим тілом і великою головою, хоча він міг бути в всіляких формах. Він пересувався, швидко обертаючись. Духи-мухомори за уявленнями чукчів дуже сильні, вони проростають крізь камені і дерева, розриваючи і кришивши їх. Вони пов'язані з нижнім світом, в усякому разі частенько вони водять своїх шанувальників в країну, де живуть мертві.

     Найбільш  досідженим є вживання наркотичних  росин в шаманізмі. Шаман вважається фахівець в техніці досягнення екстазу і особливості поведінки, властиві шаманам по всьому світу, досить часто пов'язані з рослинами галюциногенів.

     Дослідники по-різному оцінюють роль наркотичних рослин в шаманській культурі. Так, на думку Р . Гордона Уоссона, саме вживання психоделічних речовин показує, що шаманізм справжній і живий.¹⁴ В противагу такій думці  Мірча Еліаде вважє «наркотичний шаманізм» свого роду занепадом, і стверджує, що широке вживання наркотичних речовин характерне для лише раннього шаманізму, згодом же на зміну йому прийшли інші психотехніки. Він вважає, що в шаманській техніці входження в транс роль наркотиків не настільки суттєва, а значно важливішим у досягненні екстазу є спів, музика, рухи тіла, біологічна схильність і тривалі тренування.¹⁵

     Наведемо  деякі приклади  вживання наркотичних рослин у практиках шаманізму. Наприклад, в мансійському фольклорі шамана називали «мухомороїдною» людиною. У одній з мансійських героїчних оповідей розповідається: «Еква-Пирищ сходив, шамана привів. Великий казан з мухоморами на вогонь повісив. Шаман ворожити став, мухомори є, в бубон б'є, ворожить. Про витівки Еква-Пирища ось-ось взнає»¹⁶. Нівхські шамани обов'язково практикували перед здійсненням обряду та під час його проведення спалювання рослини багульника (Ledum palustrel). Спеціальний димокур був незмінним атрибутом шамана поряд з поясом, костюмом і бубном. Шамани удегейців, нанайців і орочей також використовували багульник під час камлань. Заготовлене заздалегідь сушене листя вони кидали у вогнище або на розжарену сковорідку Дим впливав на психіку самого шамана, створював в закритому приміщенні сприятливе середовище для проведення сеансу спілкування з духами, сприяючи настанню масового гіпнозу присутніх і шаманського і шаманського трансу.¹⁷  В айнів перед камланням в гарячу золу поміщали вітки ялини, модрини, дикого часнику і рослини з місцевою назвою нутя. Останнє є слабким рослинним наркотиком. Тліючи, ці рослини виділяли ароматний запах, дим, який, мабуть, був слабким транквілізатором. Шаман перед камланням пив солону морську воду, де вимочувалися вітки ялини і нутя. В ході сеансу шаман ще два або три рази випивав цю рідину, постійно підтримуючи наркотичне сп'яніння організму¹⁸.  
 

5. Наркотичні рослини в культурах Європи. Елевсинські містерії. 

     Вживання наркотичних рослин у куьтових практиках можна прослідкувати і в Європі, перш за все в містеріальних культах. М.Еліаде в своїх роботах відзначав, що такі легендарні і напівлегендарні персонажі старогрецької культури, як Орфей, Абаріс, Гермотім, Піфагор і Парменід були явно наділені шаманськими особливостями. Ми точно не знаємо, які ентеогени могли вживатися в Європі в давнину, але вчені задаються питанням: чи могли учасники вакханалій поводитися так шалено, як це описано в «Вакханках» Евріпіда, лише під впливом вина? Навряд чи, можливо, вони додавали у вино різні психоактивні суміші, про які ми знаємо з древніх джерел: суміш масел майорану, шафрану, цикламена і олеандра, а також таких трав, як плевел п'янкий (Lolium temulentum) або м'яту болотну (Mentha pulegium) .¹⁹

     Найбільш  обговорюваний приклад вживання наркотичних рослин у культовій практиці в Європі пов'язаний зі вживанням такої суміші як кікеон під час елевсинських містерій в Давній Греції. Елевсинські містерії  (греч. Eleusinis) – це релігійне свято з містеріями на честь богині Деметри і її дочки Персе фони, що проходио в Елевсині. Ймовірно, винико з сільських свят, пов'язаних з культом землеробства (проводиося навесні і осінню). Брати участь в елевсинських містеріях мали право обрані греки будь-якої статі, походження і соціального рівня, окрім рабів і осіб, що заплямували себе нечестивими вчинками.

     Учасниками  елевсинських містерій перд початком ритуалу посвяти пився напій  кікеон. Згідно з легендою, Деметра — богиня, якій були присвячені Містерії, — пила його в будинку підкорюючи Келея. Існує припущення, що до складу кікеона входили психотропні речовини, завдяки яким учасники містерій досягали стану зміненої свідомості.

       Кікеон згадується у Гомера в «Іліаді»  та в «Одісеї». Наведемо цитату з гомерівської «Іліади», яку вважають згадкою про кікеон:

«В нем Гекамеда, богиням подобная, им растворила

Смесь на вине прамнейском, натерла козьего сыра 
Теркою медной и ячной присыпала белой мукою.»²⁰

В «Одісеї» Гомера згадується, що Цирцея приготувала Одісею кікеон, додавши мед і магічне зілля:

«В дом их Цирцея ввела, посадила на стулья и кресла, 
Сыра, зеленого меда и ячной муки замешала 
Им на прамнийском вине и в напиток подсыпала зелья, 
Чтобы о милой отчизне они совершенно забыли.»²¹ 

     Більшість сучасних дослідників вважають, що в священний напій кикеон, який пили учасники містерій, додавалася (а можливо, потрапляла туди випадково) так звана споринья (Claviceps purpurea), з якої вже в 20 столітті А.Хофманом був отриманий ЛСД. Як відомо, споринья – це гриб, паразитучий на різноманітних закових рослинах. Склероцій спориньї містить велику кількість алкалоїдів, найбільш отруйний з яких — ерготінін. Споринья, імовірно, знаходилася на зернах ячменю, який був обов'язковою складовою частиною кікеона, що могло викликати в учасників містерій змінення емоційного стану і зміни свідомості. Звичайно, ніхто не стверджує, що лише це допомагало учасникам містерій впасти в стан трансу. Ні, їх довго готували, вони постилися (пост підсилює дію психотропних речовин і запобігає небажаним шлунковим реакціям), додатковий ефект могла створювати музика, певні ритмічні рухи, масовий психоз, а також дим, отриманий в результаті спалювання спеціальних рослин, серед яких могли бути маки і тп. Але тим не менш цілком відкидати теорію про вплив психоактивних речовин, що могли міститися в кікеоні не варто.  
 

7. Висновки 

     Отже, психоактивні речовини з незапам'ятних  часів були частиною культури. Важливу роль наркотичних рослин в системах давніх вірувань не можна не враховувати. Людство розвивалося в нерозривному зв'язку з такими рослинами. Деякі дослідники взагалі вважають, що саме наркотичні речовини засоби могли послужити відправною точкою виникнення певних релігійних напрямів. Проте, мабуть, не можна говорити про те, що психоделіки стали стимул-реакцією прогресу. Не можна стверджувати і зворотне. Але, так чи інакше, включення галюциногенів в раціон людини спричинило зміну якості його розумових процесів і зіграло (і продовжує грати) значну роль у формуванні подоби всього сьогоднішнього суспільства і культури.

  Прийом наркотичних речовин супроводжувався особливими ритуальними діями, для того, щоб  досягти зміненого стану свідомості і внаслідок цього вступити в контакт з надприродними силами. Зміни відчуттів, які виникали внаслідок вживання подібних рослин служили людям духовною опорою, захистом від невідомої загрози, ліками, засобом, що дозволяє побачити майбутнє тощо. Вживання наркотичних речовин лише ради задоволення було практично немислимим, оскільки в представленні членів архаїчних суспільств могло накликати біди на весь колектив.  
 
 
 
 

Список  використаної літератури: 

1. Брехман И.И., Сем Ю.А. Этнофармакологическое исследование некоторых психоактивных средств  малых народов Сибири и Дальнего Востока // Лекарственные средства Дальнего Востока. Хабаровск, 1970. Вып. 10. С. 16-19.
2. Богораз В.Г. Материальная культура чукчей. М.: Наука. 1991. – 224 с.
3. Де Риос М. Растительные галлюциногены. - М.: КС", 1997, 272 с
4. Лысак И. Галлюциногенные средства в архаических культурах// Человек. Язык. Культура: Межвузовских сборник научных трудов. Вып. 2. Таганрог 2002 г.
5. Маккенна Т. Пища Богов. Поиск первоначального Древа познания. Радикальная история растений, психоактивных веществ и человеческой эволюции. - Трансперсональный Институт, М., 1995
6. Смит Х.Имеют ли психоделики религиозное значение?//Пути за пределы "эго"/ ред. Р.Уолша и Ф. Воон. - М., 2006, с. 135-139.
7. Спеваковский А.Б. Духи, оборотни, демоны и божества айнов (религиозные воззрения в традиционном айнском обществе). М.: Наука, 1988. 168c.
8. Чернецов В.Н. Вогульские сказки: Сборник фольклора народа манси. Л., 1935. 77c
9. Чумакова Т. Наркотики и религия// Человек вчера и сегодня: междисциплинарные исследования . М.: ИФРАН, 2008, с. 80-89
10. Шаповалов А. Магический гриб мухомор. К вопросу об использовании психотропных средств в шаманской практике. Электронный журнал «Сибирская Заимка» , 2001
11. Элиаде М. Шаманизм: архаические техники экстаза. М.: София, 1998. – 384 с.
12. Wasson R.G. Soma: Divine Mushroom of Immortality. The Hague, Mouton, 1968.
13. Wasson R.G., Wasson V.P. Mushrooms, Russia, and History. NewYork, 1957.

Джерела:

1. Авеста в русских переводах (1861-1996).  /сост., ред. И.В. Рак. СПб. : Журнал "Нева" : Летний сад, 1999.- 480 с.
2. Геродот. История :в девяти книгах /Геродот ; пер. и прим. Г.А. Стратановского. М.: Ладомир, 1993.-599 с.
3. Гомер. Илиада /Гомер ; пер. с древнегреч. Н. Гнедича..Москва : Художественная литература, 1978.- 533с.ил.
4. Гомер. Одиссея /Гомер ; пер. В. Жуковского. М. : Московский рабочий, 1982. 348 с
5. Ригведа. Избранные гимны. М., 1972.