Молодіжне лобіювання в Україні

В інтересах молоді уряд має забезпечити такі зміни  в освіті: зміст і організаційні форми української освіти повинні бути відповідними вимогам ринку та демократичного суспільства, слід забезпечити рівний доступ до якісної освіти всім прошаркам населення. Особливим завданням має стати прозорість і ефективність використання наявних ресурсів шляхом запровадження громадського контролю та посилення механізмів підзвітності.  Потрібно створити умови для навчання протягом усього життя,  забезпечити функціонування програм розвитку країни через освіту і підготовку кадрів. Українська система освіти має всі підстави зайняти  гідне місце серед світових лідерів.

Висновки

Ні для кого з тих, хто належить до української молоді, не секрет, що проблем у цієї групи достатньо. Це не є невідомим і для тих, хто тією чи іншою мірою дотичний до молоді, а оскільки „дотичні” до молоді і батьки, й викладачі, й роботодавці, то це не є невідомим ні для кого.

І цілком очевидним стає те, що саме нині необхідна всебічна державна підтримка молодого покоління, на плечі якого  відповідно до декларацій, які періодично проголошуються „проводирями” України на шляху до Європи, і, зрештою, на шляху до нової України, „про яку ми мріємо”, покладається доленосне завдання: розбудова  демократії і державності, утвердження демократичних цінностей і таке інше.

Водночас, ефективна реалізація молоддю покладеної на неї відповідальності, не має стати не підйомним тягарем. І щоб цього не допустити, слід вчасно державі піклуватися про молодь, відкривши для неї тим самим нові шляхи для розвитку та поле для діяльності. Не останнім шляхом в даному сенсі є реалізація можливості на молодіжне лобіювання в Україні.

Суспільна свідомість українців поки що важко сприймає таке явище, як лобізм, вбачаючи в ньому переважно негативні, „тіньові”, а інколи й кримінальні відтінки.

Водночас, наприкінці ХХ століття слово набуло нового значення, лобіювання стало розглядатися як засіб впливу на владу з метою прийняття рішень, корисних для окремих груп чи організацій, а відтак учені-політологи, правознавці почали обговорювати питання про сумісність лобізму з демократичними засадами суспільства та про необхідність його законодавчого регулювання.

Головним призначенням лобіювання молоді є стимулювання активності соціальних недержавних структур (асоціацій, громадських організацій), інформування влади про проблеми, що потребують законодавчого вирішення.

Кількість неурядових організацій та їхня роль невпинно зростають, таким чином підтверджуючи факт, що Україна стає справжньою демократичною країною. Український парламент міг би сприяти створенню неурядових організацій шляхом прийняття відповідного законодавства про неурядові організації і про регулювання лобіювання.

На жаль, в Україні немає необхідної законодавчої бази для легалізації та прийняття лобіювання взагалі, не говорячи вже про молодіжне лобіювання. Важливим кроком в реалізації останнього має стати прийняття закону „Про лобіювання”, що стане достойним грунтом для становлення та розвитку системи всестороннього захисту молоді, як і інших категорій суспільства, та розширенням прав молоді втручання у розбудову держави в майбутньому. 

Список використаної літератури

1.Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (05.02.1993 р.)

2.Бінецький А.Е. Лобізм в сучасному світі. – М.: ТЕІС, 2004. – 247с

3.Волович А.Є. Український лобізм: причини та закономірності функціонування. – Х.: „Прес-М”, 2002. – 215 с.

4.Герасіна Л.М. Оновлення сучасної вищої школи в контексті глобальних проблем освіти. – Х.: „Думка України”, 2001. – 235 с.

5. Головань А.О. Соціологія молоді: Навч.посібник. – К.: „Альта-Центр”, 2000. – 96 с.

6.Громадські слухання „Парламент і громадянське   суспільство” Аналітичні матеріали // Упорядники: М. Розумний, В.Холод

7.Громадянське суспільство в Україні. Збірник праць. – Випуск 2. – К.: „Молодіжна Альтернатива”. – 2004. – 57с

8.Дворецька Г.В., Соболєва В.В. Соціологія молоді: Навч.посібник. - Х.: „Харків-плюс”, 2001. – 257 с.

9.Денисенко В. Звичайний лобізм як ефективний спосіб виживання // Компаньйон.  – 1998. – №43. – С.1

10.Здіарук С.І., Парахонський В.О., Валевський О.Л. Стратегічні аспекти молодіжної політики України. – К.: „Альта-Віста”, 1999. – 198 с.

11.Касаткіна Р.П., Журавко В.Д. Інститут лобіювання в сфері молодіжного безробіття // Голос громадянина. – 2003. - № 2. – С.15-17

12.Кожедуб М.Д., Литвиненко В.К. Безробітня молодь України: правовий захист // Право України. – 2005. - № 5.- С.13-16

13.Молодіжне лобіювання. Збірник праць. – К.: „Молодіжна Альтернатива”, 2003. – 45 с

14.Панченко С.В. Безробіття в молодіжному середовищі // Голос громадянина. – 2001. - № 12. – С.46-49

15.Побєда Н.А. Соціологія культури. – Одеса: „Носоріг”, 2004. – 329 с.

16.Свєтова С. Лобізм як процес // Голос громадянина. – 1997. – №2. – С.55-58

17.Суспільна думка і влада: механізм взаємодії. - К.: „Наукова думка”, 2001. – 137 с

18.Тарабукін А.Д. Соціологія молоді: Підручник. – К.: „Наукова думка”, 2005. – 561 с.

19.Шерега Ф.Є., Харчева В.Г. Соціальні проблеми вузівської науки // Соціс. – 1999. - №6. – С.23-24

20.Якубчик П.Д. Участь молоді в освітянському процесі України // Голос громадянина. – 2004. - № 6. – С.29-30

8