Молодіжне лобіювання в Україні

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Факультет соціології і права

Творча робота

з курсу соціології культури

на тему:

„Молодіжне лобіювання в Україні”

Виконала              Перевірила

Студентка 4 курсу              канд. філос. наук

Групи АМ-81              Покулита І.К.

Галенко О.С.             

Київ – 2011
Зміст

Вступ ............................................................................................................................3-5

1. Молодіжне лобіювання: міф чи реальність? ........................................................6-7

2. Сучасні можливості лобіювання молоддю своїх інтересів ..............................8-10

3. Лобіювання як метод вирішення проблеми молодіжного безробіття ...........11-13

4. Освітня ситуація в Україні як об’єкт молодіжного лобіювання ....................14-16

Висновки ..................................................................................................................17-18

Список використаної літератури ...........................................................................19-20

Вступ

Актуальність теми дослідження. Лобізм – один з найпотужніших чинників регулювання суспільного життя в країні, оскільки це політичний спосіб прийняття рішень як на державному, так і на регіональному рівнях. Лобізм можна інтерпретувати як практику реалізації інтересів, як спосіб впливу  на органи влади, як посередництво між громадськістю і органами влади, як інститут, систему чи явище. Однак суть лобізму одна – просування інтересів, які мають узаконюватися на державному рівні.

Відтак лобіювання – не поодинокий акт у плані просування одного інтересу, а процес, який базується на фундаментальному праві кожного громадянина демократичного  суспільства відстоювати на рівні закону власні інтереси, направляючи індивідуальні чи колективні звернення до органів державної влади. Таким чином, процес лобіювання збільшує коло учасників процесу політичного життя та обмежує монополію апарату державної влади.

Ще одним позитивним моментом у процесі лобіювання інтересів є можливість подання запитів  знизу за допомогою проведення різних масових кампаній. Мається на увазі можливість установлення вертикальної взаємодії між соціальною групою і органом влади, за якої групи громадськості, які позбавлені можливості управляти, отримують змогу подбати про власні інтереси та опосередковано взяти участь у прийнятті й реалізації політичних рішень. Отже, лобісти – це групи тиску на владні структури, створені з метою донесення до влади певних проблем громадян, які пропонують те чи інше законодавче їх вирішення, добиваються урахування своїх інтересів у варіантах законопроектів, які в подальшому буде введено в дію, що й зумовлює ефективність лобізму та його вплив на ситуацію. Цим самим інститут лобізму виконує функцію впорядкування різноспрямованих суспільних інтересів.

Лобізм за своєю природою – явище соціальне, тому його існування й особливості функціонування залежать від соціальних та економічних умов, що склались у суспільстві. Лобізм як повноцінний інститут виникає не стихійно, а лише за певних передумов: існування різноманітних інтересів у суспільстві, що виникають як наслідок його соціальної диференціації та спеціалізації,; розширення доступу до влади.

Лобізм у сучасному розумінні неможливий без розвинених інститутів демократії, наявності в суспільстві політичного плюралізму, гласності, конкуренції та рівності можливостей. Лобізм є надзвичайно актуальним, тому що реальна влада не в змозі задовольнити своєчасно і повністю потреби учасників політичного процесу.  Тут і виникає проблема черговості та пріоритетів у задоволенні потреб. Саме тому легальне функціонування інституту лобіювання вигідне всьому суспільстві, оскільки   це дозволяє зіставляти групові інтереси та можливі наслідки різних дій у межах легітимного поля  демократичного суспільства. Лобізм також доповнює складну структуру політичного процесу в державі. Саме тому, на мою думку, дана проблема є актуальною в сучасному світі.

Ступінь наукової розробленості теми. Дане питання має не дуже тривалий період свого дослідження, адже питання про явище лобіювання, а тим паче в середовищі молоді до недавнього часу взагалі не піднімалося. Одні дослідники пояснюють даний феномен відсутністю передумов для розвитку даної галузі досліджень, інші пов’язують з обмеженістю можливостей насамперед зацікавлених верств населення у даному питанні. Стрімкий розвиток проблеми молодіжного лобіювання розпочався в середині ХХ століття і в нинішній час є особливо загостреним, Це пов’язується насамперед з нестабільністю всіх сфер існування суспільства, з неврегульованістю відносин державної політики та молоді в Україні, з непродуманістю та недосконалістю законодавчої бази нашої держави. Водночас, можна виявити низку теоретиків та практиків у галузі дослідження даного суспільного явища, чиї наукові розробки презентуються нині в провідних  публіцистичних та монографічних друкованих виданнях нашої країни. До їх числа належать такі автори: А.Бінецький, В.Денисенко та С.Свєтова, сучасні українські дослідники питання молодіжного лобіювання в Україні.

Мета роботи.  Метою даної роботи є виявлення найбільш загальних та важливих закономірностей виникнення, розвитку, функціонування та реалізації процесу молодіжного лобіювання в межах нашої держави як важливого суспільного явища нашого життя. Важливим моментом в даному розгляді є виявлення особливостей практичного значення даного явища саме в молодіжному середовищі України.

Об’єктом дослідження даної роботи є явище лобіювання в українському суспільстві в сучасності серед молоді України.

Предметом дослідження даної творчої роботи є виявлення явища молодіжного лобіювання в Україні як реально існуючого аспекту молодіжної політики, вивчення закономірностей функціонування даного процесу, вплив явища молодіжного лобізму в освітній сфері та сфері зайнятості молоді в Україні.

Теоретичне та практичне значення роботи.  Значення даної роботи полягає насамперед  в формуванні інтересу та зацікавленості різних вікових груп населення України до проблеми функціонування та законодавчого забезпечення явища молодіжного лобізму на теренах нашої держави. Оскільки дана галузь дослідження є  ще мало розробленою в нашій державі саме первинний інтерес є поштовхом до подальшого глибинного теоретичного та емпіричного дослідження даної проблеми. Теоретичне значення роботи полягає  в первинному обґрунтуванні загальних, найбільш важливих аспектів функціонування системи молодіжного лобізму в країні, а практичне значення – в емпіричному виявленні даного явища насамперед в освітянській сфері та сфері зайнятості молоді України.

Рекомендації по використанню результатів. Результати даної роботи можуть бути використані як  матеріал для подальшого більш глибокого вивчення питань молодіжного лобіювання на теренах нашої держави та  до певної міри як практична рекомендація для сучасних державних та громадських організацій, що займаються даним питанням адже в процесі його написання широко використовувалися наукові джерела з даної проблематики та праці українських фахівців у даній галузі дослідження.

Молодіжне лобіювання: міф чи реальність?

Кожна демократична країна пройшла стадії розвитку лобізму від стихійного до регламентованого (узаконеного чи поставленого під громадський контроль).

В Україні лобізм, не визнаний на законодавчому рівні, існує де-факто. Останнім часом спостерігаються вже й проблиски з його регламентуванням. Нині першочерговим завданням є узаконення лобізму та роз’яснення громадськості шляхів його використання, адже це в першу чергу вигідно самій державі.  Вигідно це й усім іншим прошаркам населення країни, насамперед найбільш соціально вразливим.

Багато чого потребують, наприклад, студенти. Це і гарантування некорумпованості викладачів при вступі до вищого навчального закладу, й отримання вже під час навчання стипендії, на яку можна прожити, й уможливлення реалізації своїх особистих інтересів на кшталт створення рок-групи. На старших курсах студентські потреби зростають. Тут вже необхідно мати можливість заробляти гроші, стаючи частково зайнятими, стажуватися за кордоном за програмами обміну студентами, запропонованими певними міжнародними фундаціями, тощо.

У зазначених проблемах, які молодь має повне право лобіювати, немає  цілковито нічого незаконного, натомість незаконним є ігнорування  цих молодіжних проблем державними структурами. Варто зауважити, що молодь менше турбується про підвищення  стипендії, а більше  про працевлаштування, що говорить саме за себе. Більше того, право на працевлаштування та самореалізацію для забезпечення нормального існування – це природне право.

Якщо проаналізувати напрямки лобіювання такого інтересу молоді, як щодо   працевлаштування, то тут ітиметься про колективне лобіювання закону, адже в цьому зацікавлена  ціла верства суспільства – молодь, студенти. Аналіз шляхів просування однієї молодіжної проблеми є дуже важливим, оскільки він доводить, що навіть і без прийняття закону „Про лобіювання”  просування  інтересів  молоді має відбуватися на відкритій, прозорій основі, за загальнолюдськими  принципами і міжнародними нормами.

Варто зазначити, що, задовольняючи окремі інтереси, в нашому випадку молоді, виграє  і суспільство загалом. З огляду на це лобіювання представляє дуже важливу  модель взаємодії між суспільством і окремими індивідами, даючи молоді – а це майбутнє країни  - надію на отримання того,  на що вона заслуговує. Лобіювання інтересів молоді є дуже важливим чинником ще й тому, що це допоможе „залатати діри” й у поточній політиці, й у  менеджменті, що сприятиме  обмеженню процесу „відтоку мізків”.

Легальне й відкрите лобіювання проблем молоді – безумовно моральне. З морального погляду, це належний вклад  у забезпечення  майбутнього  держави. Завдяки цьому виховуватиметься здорове покоління людей, яке, оцінивши, як повелися з ним, буде чинити так  і стосовно своїх нащадків. Отож молодь просто   відстоювати  свої інтереси, входячи в доросле життя з багажем законно здобутих ще вчора можливостей, а сьогодні гарантованих  державою прав на житло, на працевлаштування, на кар’єру. І це слід робити шляхом лобіювання. Завдяки цьому суспільство стане демократичнішим, держава відповідатиме за свої зобов’язання, а молодь  доведе свою дієздатність у бажанні здобувати краще життя.  

Сучасні можливості лобіювання молоддю своїх інтересів

Представники молодіжних організацій порушують питання про те, як вони зможуть  відстоювати інтереси молоді за допомогою цих правових механізмів. Однак не можна забувати, що лобізм – це насамперед соціальна, а не правова категорія, тобто він існує незалежно  від  законодавчого закріплення. Звісно, за умови нормативного підкріплення лобіювання буде більш ефективним, однак уже нині  молодь повинна навчитися відстоювати свої інтереси за допомогою цього  інструменту.

Варто відзначити, що в сьогоднішніх умовах молодь по-різному намагається донести до представників влади, чого вона хоче і чого потребує: це відбувається під час зустрічей з депутатами та урядовцями, за допомогою написання листів, подання петицій і навіть проведення мітингів та страйків. Усі ці методи залежно  від конкретних соціально-політичних обставин  можуть бути лише одномоментними, тоді як з владою треба співпрацювати  постійно і конструктивно. Оскільки сьогодні молодь майже не має важелів, за допомогою яких можна було б впливати на тих, від кого  залежить  прийняття  владного  рішення, то єдиним засобом відстоювання своїх інтересів є для неї встановлення постійних зв’язків з владними органами.

Важливим моментом в даному аспекті є встановлення  моделі співпраці молоді з владними органами. Ця модель  обумовлена  нашим  розумінням лобіювання як процесу передання інформації, в якій відображено й потреби того, хто  лобіює, і вигоди для тих, кого лобіюють.

Суб’єктом молодіжного лобіювання мають бути саме молодіжні організації, які здатні забезпечити безперебійне функціонування моделі співпраці. Розпочинаючи таку роботу, керівники молодіжних організацій мають  чітко з’ясувати, від кого саме в їхньому регіоні, а можливо, й у всій країні залежить прийняття рішень, які будуть справляти вплив на становище молоді.

Наприклад, всеукраїнська молодіжна організація має встановити наступні вертикальні зв’язки:

                  у Верховній Раді України: з фракціями, депутатськими групами;  з Комітетом з питань молодіжної політики; з Уповноваженим з прав людини;

                  у Кабінеті Міністрів України: з Державним комітетом молодіжної політики, спорту і туризму України; з секретаріатом Кабінету Міністрів;

                  у Київській державній адміністрації: з профільним управлінням

На перший погляд, це завдання є дуже складним, але в дійсності зробити все не так і важко. Усім зазначеним вище структурам  потрібна інформація про молодіжні проблеми та інтереси для оформлення звітів, підготовки планів, а також для прийняття владних рішень. Саме таку інформацію і може їм надати молодіжна організація, адже кому, як не їй, знати про це.