Культура древньої Месопотамії

Ім'я Гільгамеш - аккадського  походження, його шумерський варіант  близький за формою до Більгамес, що, можливо, означає «пращур-герой». Гільгамеша можна сприймати як реальну історичну, особу, він був пятим правителем І династії міста Урука в Шумері (кінець XXVII — початок XXVI ст. до н. е.). Після смерті був обожнений, і  вже в списках із Фари його ім'я  знаходимо з детермінативами  бога.

Поема, сповнена глибокого  філософського змісту, — вияв високого рівня літератури Стародавнього  Сходу. Вона складається з дванадцяти пісень

Образи Енкіду і  Гільгамеша розвиваються за законами епосу: на перший план виходять фізичні  й моральні якості героїв, що дають  змогу подолати перешкоди, нездоланні для простих смертних. Чари, дивовижні  істоти-помічники вже не мають  при цьому вирішального значення, як це було в міфах.

У поему закладено  й більш глибокий моральний зміст: людина не може зрівнюватися з богами, даремними будуть й силкування здобути  безсмертя. Але те, що робить людину безсмертною в пам'яті людей, —  це її славні діла.

Право. Складні й суперечливі процеси в житті міських общин і всього Шумеру викликали до життя перші правові акти в галузі соціально-економічних відносин. Впливовий громадянин міста Лагаша на ймення Уруїнімгіна, підтриманий «плебсом», усуває енсі Лугальанда і за часи свого правління (2318—2312 pp.) здійснює низку соціальних реформ. Саме він першим проголосив формулу «Хай сильний не ображає вдів та сиріт». Новий правитель зменшив плату за відправу релігійних обрядів, відмінив, дбаючи про розвиток міської економіки, ряд податків для ремісників, захистив громадян Лагаша від лихварської кабали.

Наступний крок у  формуванні правових норм був зроблений  у законах царя Шульгі. Це перші  відомі в історії правові акти. В законах Шульгі встановлювалася  винагорода за повернення раба-втікача  володарю, визначалися штрафи за тілесні  ушкодження

Та найвидатнішою  пам'яткою давньосхідної правової думки стали закони царя Хаммурапі, викарбувані на чорному базальтовому стовпі. Мабуть уперше закони набувають  форму судового кодексу. Цей кодекс має досить великий вступ, де сповіщається, що боги передали Хаммурапі царську  владу, щоб він захищав слабких, сиріт та вдів від образ та утиску сильними. Власне, кодекс налічує 282 статті, що охоплюють майже всі сторони  життя вавилонського суспільства  того часу. Ці статтті подають основи громадянського, карного та адміністративного  прав. 

Кодекс законів  Хаммурапі важливий ще й тим, що в  ньому реалізується, хоч і не завжди послідовно, принцип вини та злої волі.

Звичайно правові  норми захищали інтереси панівних верств населення державі: були передбачені  покарання непокірних рабів, за викрадення чи переховування раба оголошувався смертний вирок.

Кодекс Хаммурапі  містив і ряд норм, що стимулювали  економічне життя країни. Так, боргове  рабство обмежувалося трьома роками роботи на кредитора. Коли минали ці три  роки, позика, незалежно від її розміру, вважалася погашеною. Також за умови  стихійного лиха і знищення врожаю борг (позика й відсотки) автоматично  переносився на наступний рік.

В кодексі були закладені  засади орендного права. Так, встановлювалась  орендна плата за використання поля (третина врожаю) і саду (дві третини  врожаю).

Шлюб визнавався законним за умови укладення контракту. Перелюбство жінки каралося смертю винуватицю топили. Щоправда, коли потерпілий чоловік прощав жінку, то звільнявся від відповідальності і винуватець. Перелюбство чоловіка визнавалося  тільки в разі зваблення жінки  вільного. За законами Хаммурапі батько не міг відмовити синам у праві  на спадок (за умови, що вони не скоїли злочину). Обов'язком батька було навчити  синів свого ремесла. 

Архітектура. «Батько історії», великий давньогрецький учений Геродот, побував у Вавилонії близько 460 року до нашої ери й залишив досить докладний опис столиці царства, що ще не втратила остаточно своїх пишних форм, хоч уже і вступала в пору занепаду. Передусім Геродот був вражений тим, що Вавилон правильно й розумно спланований, чого не було в жодному з відомих йому міст. У столиці зводили три- й чотириповерхові будинки. Місто перетинали широкі прямі вулиці Тогочасні вузькі та звивисті вулички грецьких міст надто вже контрастували з головною вулицею столиці ассирійського царства Ніневії, ширина якої — 26 метрів.

Найбільшого розмаху  будівництво у Вавилоні досягло  за Навуходоносора II, що по праву носив  титул «цар Вавилонії, цар Шумеру і Аккаду, цар чотирьох сторін світу». Підкоривши Сирію, закріпивши за собою  Фінікію, Навуходоносор захопив  Єрусалим, столицю Юдейського царства, і використав усіх полонених на будівництві  храмів, укріплень, палаців Вавилона.

Геній вавилонських архітекторів втілювався не лише в  будовах храмових комплексів, іригаційних  та оборонних споруд, палаців царів. За правління того ж таки Навуходоносора II споруджено так звані «висячі  сади Семіраміди*» - справж­ню перлину  інженерної думки того часу. За легендою, цар вирішив подарувати своїй  улюбленій дружині цілу оазу, ніби вивезену з гір Мідії, звідки вона була родом.

Вавилонська культура мала великий престиж у стародавньому  світі. Досягнення безіменних жерців, архітекторів, астрономів, поетів були використані народами-сусідами, багато чим ми користуємося і тепер. Зокрема, місячно-сонячним календарем. Близько 2500 року до нашої ери шумерські  чиновники почали точно й докладно вести облік часу за днями, місяцями й роками. Семиденний тиждень прийшов  у сучасну культуру теж із Месопотамії. Улюблений напій багатьох — пиво — вживали там уже VI тисячолітті  до нашої ери. Шумери, як про це свідчать глиняні таблички, варили з ячменю 19 сортів пива.

Нарешті, відомо, що в І тисячолітті до нашої ери  у Вавилоні особливого розквіту набули астрономія та астрологія. Халдейські мудреці були носіями точних знань  про рух зірок і планет.

Вершиною розвитку вавилонської математичної астрономії вважається V століття до нашої ери. Велику роль у ознайомленні греків з астрономічними знаннями відіграла  школа, заснована вавилонським вченим Вересом на острові Кос близько 270 року до нашої ери.

Досягнення Месопотамії  в галузі математики, медицини та багатьох інших наук багато в чому запозичені, збережені, розвинуті античною культурою. Як це було вже зазначено, античний філософський діалог і, можливо, навіть театр (згадаймо зародження релігійної драми) мають в основі месопотамські  прототипи. Цим же джерелом користувалася  міфологія античності, наприклад, інтерпритуючи  сюжет про зміну поколінь богів.

Писемність  і література.Найбільше досягнення культури Месопотамії — писемність. Раніше за всіх її створили шумери в IV тисячолітті до н. е. Спочатку з'явилося малюнкове письмо — піктографія. Поступово окремими знаками почали позначати вже не слово, а склади і звуки, а малюнки змінили свій вигляд. Для письма використовували глину — найпоширеніший природний матеріал у Дворіччі. З ретельно очищеної глини виготовляли табличку, напис наносили паличкою або металевим стрижнем. За формою клиноподібних рисок писемність отримала свою назву — клинопис. Готову табличку обпалювали у спеціальних печах.

Від шумерської писемності походять клинописні системи Аккада, Вавілонії, Асірії. Свого часу мала місце цікава ситуація: коли лінгвісти  розшифрували асірійський, потім вавілонський клинопис, вони передбачили відкриття  ще давнішої культури. Археологи розкопали  шумерські пам'ятники значно пізніше.

Зараз уже прочитано  тисячі табличок найрізноманітнішого  змісту: царські накази, господарські записи, учнівські зошити, наукові  трактати, релігійні гімни, художні  твори. В Ніневії була зроблена виключна знахідка — перша в історії  людства бібліотека. Її створили за наказом асірійського царя Ашшурбаніпала. Збереглася і табличка з суворим  наказом, розісланим по всій країні, збирати  або переписувати глиняні таблички. Бібліотека була блискуче організована: внизу кожної таблички — повна  назва книги і номер «сторінки», ящики розміщалися на полицях  відповідно до тем, у кожної полиці — номер.

У бібліотеці Ашшурбаніпала  збереглася перша з відомих у  світовій літературі епічна поема. Вона була створена ще шумерами і розповідає про царя міста Урук, героя Гільгамеша. Гільгамеш і його друг Енкіду здійснюють безліч подвигів. Після смерті Енкіду Гільгамеш не може примиритися з  тим, що, на відміну від богів, люди не живуть вічно. Він вирушає шукати таємницю безсмертя. Пошуки приводять  його до першої людини — Ут-напішті. Ут-напішті переказує Гільгамешу історію свого життя. Переклад цієї розповіді на європейські мови викликав справжню сенсацію, оскільки вона практично  повністю збігалася з розповіддю про «великий потоп» у Біблії: гнів богів, споруда великого корабля, земля, покрита водою; навіть зупинка на вершині великої гори! Наприкінці своєї подорожі Гільгамеш, загубивши  чарівну квітку безсмертя, розуміє: вічно живе в пам'яті нащадків той, хто здійснює добрі справи.

Образи і сюжети шумерської, вавілонської, асірійської  міфології збереглися після загибелі цієї цивілізації. Наприклад, міфи про  створення світу і людей з  глини, про вмираючого і воскресаючого  бога Тамуза. Семиденний тиждень склався  в асірійців і вавілонян, які  поклонялися семи головним богам. Такі приклади можна продовжувати.

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Вищий навчальний заклад Житомирський коледж ресторанно-туристичного бізнесу і торгівлі 
 
 
 
 

Реферат

З дисципліни:

«Культурологія»

На  тему:

«Культура стародавньої Месопотамії» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Підготувала

Студентка гр.. ТКД-19

Котляр  Вікторія

Житомир 2011