Культура цивілізацій Стародавнього Сходу

Міністерство освіти і  науки в Україні

Київський національний університет  технологій та дизайну

Кафедра українознавства

 

 

Реферат

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Киів 2011

 

 

Варіант № 3

Тема: Культура цивілізацій  Стародавнього Сходу

План:

1. Культура Месопотамії
2. Давньоєгипетська культура
3. Основні досягнення культури Стародавніх Індії та Китаю
4. Висновок
5. Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Культура Месопотамії

Будівництво й  архітектура

У Месопотамії дуже ранопочинають  будувати іригаційні споруди. Іригація мала планомірний, великомасштабний характер. ПовеніЄвфрату бувають дуже сильними, але нечастими. Тому копалися величезні котловани, які заповнювалися водою під час повені — так створювався запас води на час посухи. Геродот описав судноплавний канал, проритий між Тигром і Євфратом.

Накопичений досвід став використовуватися  в будівництві. У кінці IV тисячоліття до н. е. шумери вже будують міста. В них складаються і перші державні структури. Виникаємонументальна архітектура. Основними монументальними будовами були храми і палаци.

Слава месопотамських будівельників  відбилася в біблійній розповіді  про Вавілонську вежу. До речі, при розкопках давнього Вавілона був знайдений фундамент гігантського зікурату, який, ймовірно, і був її прообразом.

Величними, як і культові споруди, були палаци правителів Шумера, Аккада, Вавілонії і особливо Асірії. Вхід до царського палацу в Ніневії був прикрашений величезними статуями божеств — крилатих людинобиків і людинолевів. На стінах залів — сюжетні рельєфи, які детально зображають життя правителя. Найбільш відомі — рельєфи, присвячені полюванню — улюбленому заняттю асірійської знаті. Звірів тримали у спеціальних вольєрах — перших попередниках сучасних зоопарків, а перед полюванням випускали. Рельєфи чудово передають динаміку, азарт погоні.

Розкопки у Вавілоні дозволили  уточнити, як виглядали легендарні «висячі сади» цариці Семіраміди. Це була кам'яна будівля, яка складалася із ступінчастих терас. На кожній терасі був шар землі, де і розбивали сад. Вода вгору подавалася за допомогою лопатевого водопроводу.

Постійні війни вимагали зведення оборонних споруд. Міста Межиріччя стають справжніми фортецями. Вавілон оточували чотири кільця стін. Головні ворота були присвячені богині Іштар. За наказом царя Навуходоносора до них побудували дорогу надзвичайної краси і абсолютної неприступності для можливого ворога. З двох боків здіймалися семиметрові стіни. Ця дорога була вимощена величезними плитами з білого вапняку. На кожній плиті вибито напис: «Я — Навуходоносор… Вавілонську вулицю вимостив…». Bce, що робилося в державі, вважалося заслугою виключно її правителя.

 

Писемність і  література

Найбільше досягнення культури Месопотамії — писемність. Раніше за всіх її створили шумери в IV тисячолітті до н. е. Спочатку з'явилося малюнкове письмо — піктографія. Поступово окремими знаками почали позначати вже не слово, а склади і звуки, а малюнки змінили свій вигляд. Для письма використовували глину — найпоширеніший природний матеріал у Дворіччі. З ретельно очищеної глини виготовляли табличку, напис наносили паличкою або металевим стрижнем. За формою клиноподібних рисок писемність отримала свою назву — клинопис. Готову табличку обпалювали у спеціальних печах.

В Ніневії була зроблена виключна знахідка — перша в історії людства бібліотека. Її створили за наказом асірійського царя Ашшурбаніпала. Збереглася і табличка з суворим наказом, розісланим по всій країні, збирати або переписувати глиняні таблички. Бібліотека була блискуче організована: внизу кожної таблички — повна назва книги і номер «сторінки», ящики розміщалися на полицях відповідно до тем, у кожної полиці — номер.

Наукові знання

Завдяки розшифруванню «глиняних  книг» отримано досить точні уявлення про рівень наукових знань у Межиріччі. Охоронцями вищої мудрості були жерці. Особливого значення набуло спостереження за зірками. Зіркам приписувалася магічна сила. Храми на вершинах зікуратів служили своєрідними обсерваторіями. У Вавілонії була відома вся зоряна карта, яка може бути створена без телескопа. Жерці встановили зв'язок Сонця зі знаками зодіаку. На основі астрономічних спостережень було розроблено дуже точний місячний календар.

Вавілонцікористувалися сонячними і водяними годинниками. Вірили у вплив зірок на долю людини, великою повагою користувалася астрологія.

Математика

Розвиненими для свого  часу були і математичні знання: чотири арифметичних дії, зведення в квадрат і знаходження квадратного кореня, обчислення площі геометричних фігур. Сучасний розподіл кола на 3600 і години на 60 хвилин сходить до шістичної асіро-вавілонської системи рахунку.

Медицина

Мистецтво вавілонських лікарів  славилося на Сході. Їх часто запрошували  в інші країни. У Вавілоні було дві  медичні школи, які утримувалися державним коштом. Збереглося безліч науково-медичних табличок, складених за одним зразком. Починаються вони словами: «Якщо людина хвора…», далі йде перелік симптомів хвороби, а потім рекомендації щодо лікування. Завершують запис слова: «Він видужає». Цікавий звичай описує Геродот. Коли лікарі не знали, як допомогти хворому, його виносили на ринкову площу і кожний перехожий був зобов'язаний дати раду.

В цілому можна сказати, що розумова праця вже відокремилася від фізичної, але наука носила характер таємного знання.

Закони Хаммурапі

Певним підсумком розвитку політичної думки давніх стало оформлення письмових законів у Шумері, Аккаді, інших державах Месопотамії. Як цар-законодавець увійшов у світову історію Хаммурапі, який підпорядкував владі Вавілону все Дворіччя (XVIII ст. до н. е.). Велике місце серед них займає боргове право — позики, відсотки на борги, застава. Грошовою одиницею тоді був талант (слово, яке, змінивши значення, увійшло до сучасних мов). Регулюються сімейні стосунки:взяття шлюбу, покарання заневірність, майновіправа чоловіків, успадкування, розлучення.

Обумовлено, що раб — повна власність хазяїна. Судили жерці, вони могли викликати свідків, які приносили клятву. Покарання передбачалися суворі, існував смертний вирок (відсікання голови, закопування живцем у землю, саджання на кіл). Лікар за невдале лікування карався таким чином: «Якщо лікар, роблячи кому-небудь надріз бронзовим ножем, заподіє смерть цій людині або, знімаючи катаракту бронзовим ножем, пошкодить око цієї людини, то йому повинні відсікти руку». Військо було регулярним, за службу отримували гроші і наділ землі. Вищу владу за всіма законами втілював цар.

Збільшення території  держави призводило до ускладнення  структури управління. В Асірії, знову ж уперше, виник чіткий розподіл на місцеві адміністративні одиниці — сатрапії. Потім його запозичила Персія.

Наведена характеристика не повністю описує досягнення у галузі науки і мистецтва, які вперше з'явилися у народів Межиріччя, але вона дає уявлення про той високий рівень, якого досягла тут культура.

 

 

2. Давньоєгипетська культура

На відміну від Месопотамії, культура Стародавнього Єгипту ніколи не забувалася людством. Якщо міста  Дворіччя опинилися під землею, то давньоєгипетські храми і піраміди, складені з гігантських кам'яних блоків, продовжують височіти і зараз. Як написав арабськиймандрівник: “Все на світі боїться часу, але час боїться єгипетськихпірамід”. Збереглися численні написи на стінах храмів, пам'ятнихобелісках, статуях, в жаркому сухому кліматі не загинув навіть папірус(назва цього єгипетського матеріалу для письма походить від назвитростини, яка служила для нього сировиною). Проте уявлення проєгипетську історію довгий час залишалися вельми схематичними. Вченимніяк не вдавалося прочитати єгипетську писемність – ієрогліфи. Їїсекрет, який ретельно оберігався кастами жерців і писарів, було втраченоще в старовину.

Заселення території Єгипту відбулося в ранньому неоліті. У Х–VIтисячоліттях до н.е. на широких просторах Північної Африки кочувалирозрізнені племена, які займалися полюванням, збиральництвом ірибальством. У зв'язку зі зміною клімату, яка призвела до висиханнясаван, племена стали освоювати долину Нілу. Створення складноїіригаційної системи дозволило їм перейти до високопродуктивногоземлеробства і тваринництва. З численних племінних союзів – номів –виникло два політичних об'єднання – Верхній і Нижній Єгипет. Вониоб'єдналися на початку III тисячоліття до н. е., після багатьох воєн.Столицею єдиної держави став Мемфіс, пізніше центр перемістився у Фіви.

У давнину єгиптяни вели літочислення за правлячими династіями фараонів.З приходом нової династії відлік років починався заново. У IV ст. дон.е. єгипетський жрець–історик Манефон розподілив історію Єгипту наСтародавнє, Середнє і Нове царства.Давньоєгипетська цивілізаціяіснувала практично три тисячоліття, зберігаючи цілісність своєїоригінальної, складної і надзвичайно багатої культури.

Релігійні уявлення.

 Ключем до розуміння всієї культури СтародавньогоЄгипту є система релігійних уявлень, відображена в міфології. Основнимиджерелами, за якими вивчають міфологічні уявлення, є різноманітнірелігійні тексти, гімни і молитви богам, записи похоронних обрядів.

Багато богів шанувалися египтянами у вигляді тварин. Священний  бик Апіс

сприймався як уособлення продуктивної сили природи і родючості. Цілийкульт склався навколо жука – скарабея. Йому поклонялися в храмахсонячних божеств, зображали штовхаючим перед собою сонячний диск. Підчас муміфікації кам'яне зображення скарабея клали на місце серця. Це –найдавніші, пов'язані ще з тотемізмом вірування.

Поступово уявлення про зовнішній  вигляд богів змінювалися. Божествастали зображатися, як правило, у вигляді людей з головами тварин, рідше– у вигляді тварин з головами людей. Наприклад, богиня Хатхорзображалася з коров'ячою головою, бог Амон – з рогами барана, бог Гор –з головою сокола. Сфінкс – божество, яке охороняє кордон пустелі,стереже Єгипет від Сету – бога смерті і гарячого спопеляючого вітру – увигляді лева з чоловічою головою. Певні звірі і птахи стали вважатисядушами богів і жили при храмах. Щоб бути визнаним втіленням божества,тварина повинна була мати особливий колір, форму плям, рогів. Післясмерті священних тварин муміфікували, ховали за певним обрядом.Археологи знайшли цілі кладовища биків, кішок, крокодилів.

Вищим культом був культ  сонячного божества. Єгипет називали “країноюСонця”, фараонів – “синами Сонця”. У часи Давнього царства головнимбожеством був бог Сонця – Ра. Захід і схід Сонця різні міфи пояснювалинеоднаково. У одних небо уявлялося у вигляді корови з тілом, покритимзірками, а іноді – в образі жінки-богині, яка, зігнувшись, пальцями рукі ніг торкається землі. У такому випадку зникнення і появу Сонцяпов'язували з проковтуванням світила і новим його народженням. За іншимиуявленнями, Ра вдень пливе по небу в човні до західних гір. Там вінпересідає в нічний човен, допливає до східних гір, звідки, витримавшибитву зі своїм ворогом-змієм, знову з'являється на небі.

Кожне місто мало свого  бога-заступника. У Фівах особливо шанували богаАмона. Коли за часів Середнього царства Фіви стали столицею країни,культ Амона об'єднався з головним державним культом Сонця, склався образєдиного бога – Амона-Ра.

Дуже важливим був загальноєгипетський культ бога вмираючої івоскресаючої природи Осіріса. Міф розповідає про те, як Осіріс, колицарював, навчив людей обробляти землю і саджати сади. Але його убивбрат, злий Сет, бажаючи правити сам. Сестра (і одночасно дружина)Осіріса богиня Ісіда знаходить і оплакує його тіло. Син Осіріса та Ісіди– Гор – вступає в боротьбу з Сетом. Завдяки допомозі Ісіди на суді богівГора визнають єдиним спадкоємцем. Після перемоги Гор воскрешає батька.Однак Осіріс не бажає залишатися на землі і стає царем потойбічногосвіту. Цей культ був тісно пов'язаний із землеробством: сівба вважаласяпохоронами зерна-Осіріса, поява перших сходів – його відродженням. Гораж порівнювали з сонячним світлом, яке дає життя (сокіл був одночасносимволом і Гора, і сонця).

Найважливішою рисою давньоєгипетської  релігії було обожнювання царської влади. Померлий фараон прирівнювався до Осіріса, який знаходить вічне життя. Правлячого фараона вважали живим богом, Гором у плоті, сином Ра. Простим людям заборонялося вимовляти вголос не тільки ім'я фараона, але навіть його царський титул. Фараон – це алегорія, яка збереглася вБіблії (в перекладі – великий будинок, тобто – той, який живе у великомубудинку). У написах ім'я фараона захищалося – обводилося особливоюрамкою – картушем (до речі, цей звичай допоміг у свій час розшифруватиієрогліфи).

Дуже складними були уявлення єгиптян про смерть і потойбічний світ.Смерть та існування після неї вважали безпосереднім продовженням земногожиття. Розумілося це настільки буквально, що існувало спеціальнезаклинання, яке в замогильному світі відвертало смерть від людини, вжепомерлої на землі. До мертвих зверталися з письмовими проханнями, вонимогли взяти участь у судовій справі, лікуванні хворого. Щоб забезпечитивічне існування, треба було дотримуватися безлічі спеціальних обрядів.

Єгиптяни вірили, що людина має декілька душ. Душа на ім'я Ба у виглядіптаха з людською головою в момент смерті покидає тіло. Для того щобпомерлий ожив і знайшов безсмертя, Ба повинна повернутися до тіла.Звідси пішов звичай муміфікації. Ще одна душа – Ка – примарний двійниклюдини, який мешкав у гробниці. Ка також повинна була мати можливістьвідшукати свою земну оболонку, для цього в гробницю клали скульптурнізображення померлого. Взагалі для подальшого щасливого існування упомерлого повинно було бути все, що він мав за життя. Людськихжертвоприношень у єгипетському обряді поховання не було. У гробницюклали численні зображення родичів, слуг, рабів. Заупокійний культпронизував і світогляд, і побут, і мистецтво єгиптян.