Антична культура

Антична культура, яку принесли в Північне Причорномор'я грецькі  переселенці, справила величезний вплив  на духовний світ і соціально-економічне життя місцевих племен.

Антична культура в своїй  основі була культурою класового  суспільства — культурою рабовласників  і рабів, багатих і бідних. Поділ  суспільства за соціально-економічною  ознакою знайшов певний вияв майже  в усіх галузях культури. Але особливо яскраво цей процес позначився на диференціації житлової забудови міст за соціально-економічною і, можливо, правовою ознакою, коли в центральних  їх частинах селилися звичайно найбільш заможні громадяни; на розмірах, типах  і декорі жител; характері комплексів побутових речей. Так, будинки багатіїв типу ольвійського Протогена мали площу  понад 500 м² кожний. Їх внутрішні двори оточувалися звичайно з усіх боків портиками, парадні приміщення мали галькові підлоги з сюжетними або орнаментальними мотивами, а стіни приміщень — розписи. Проте відомі й однокімнатні будинки з подвір'ям, що не мали портиків, та з досить скромним декором приміщення. Мешканцями таких будинків, які могли здаватися і в найом, очевидно, були вільні, але найбідніші верстви міського населення. Житло раба обмежувалося невеликою комірчиною в будинку його власника. Величезна різниця в становищі багатих і бідних жителів виразно простежується і в поховальних пам'ятках. Монументальні кам'яні склепи, з курганними насипами, розписом стін, з багатим поховальним інвентарем — розписним посудом, ювелірними виробами, різними прикрасами тощо — належали представникам найвищої знаті. Разом з тим зустрічаються звичайні грунтові могили з одною чи кількома простими посудинами або й зовсім без них, що являють собою поховання найбідніших жителів, а можливо, і рабів.

Розглянемо найбільш важливі  сторони культурного життя населення  античних міст Північного Причорномор'я. До нашого часу дійшло багато пам'яток офіційної лапідарної епіграфіки —  написів, вирізьблених на кам'яних плитах, що містили державні закони, декрети, угоди тощо. Судячи з великої кількості  графіті на уламках посуду, стилів — кістяних паличок для писання  — та інших пам'яток, значна частина  населення античних міст була письменною. Діти вільних громадян звичайно одержували початкову освіту. Їх навчали читати, писати, лічити. Відомо, наприклад, що досить задовільну освіту здобув у молоді роки син вільновідпущеника, тобто  представника нижчих верств суспільства, Біон Борисфеніт (III ст. до н. е.), згодом відомий філософ. Діти старшого віку навчалися в одно- або дворічних  школах, де вони опановували мистецтво  риторики, філософію, музику. Для занять спортом існували спеціальні споруди  — гімнасії. Зокрема, залишки такого гімнасія, збудованого у IV — на початку III ст. до н. е., знайдені в Ольвії.

Населення північнопричорноморських міст було непогано обізнане з тогочасною літературою, зокрема з ліричною та епічною поезією. Так, за свідченням Діона Хрисостома, жителі Ольвії навіть у І ст. н. е. читали Гомера, майже  всі знали напам'ять «Іліаду». В місті також були свої поети, які перед битвами для піднесення бойового духу громадян читали вірші.

Значного розвитку досягла  музична культура. Населення охоче  відвідувало виступи приїжджих  музикантів. У цьому плані цікава розповідь Полієна: у 80-х роках IV ст. до н. е. під час війни Пантікапея з Феодосією один з навархів Гераклеї Понтійської, що допомагала Феодосії, родосець Мемнон, щоб підрахувати  кількість населення Пантікапея, послав у місто відомого кіфариста, вважаючи, що всі жителі зберуться  на його виступ до театру. Були в причорноморських містах і власні професіональні музиканти. Судячи з написів, скульптури, живопису та зображень на монетах, тут поширилися ліри, флейти, труби, кіфари. Музиканти  Північного Причорномор'я були відомі і за його межами. До нас дійшло, зокрема, ім'я боспорця Ісіла (III ст. до н. е.), учителя  музики, який брав участь у дельфійських змаганнях.

Популярністю користувалися  також театральні вистави. Відомо про  існування театрів в Ольвії, Херсонесі  та Пантікапеї. Проте розкопано частково лише театр Херсонеса, що виник ще в елліністичний час і проіснував до VI ст. н. е. Цей театр вміщував близько  трьох тисяч глядачів. Крім постановки п'єс, у театрах також відбувалися  виступи музикантів.

Великого значення в грецькому  суспільстві надавалося фізичному  вихованню. У написах згадується і багато видів спорту, з яких провадилися змагання: біг, метання  диска, списа та м'яча, гімнастика, кулачний бій, плавання, кидання аркана, кінні  змагання, а також змагання з п'ятиборства. Поряд з цими видами спорту, очевидно, значного розвитку досягло мистецтво  стрільби з лука. З ольвійського напису IV ст. до н. е. відомо, що один з  лучників пустив стрілу на 282 оргії (521,7 м). Написи з Ольвії свідчать, що в  заняттях спортом і спортивних змаганнях  брали участь і вельми поважні  люди — архонти, стратеги та ін. В  Північному Причорномор'ї є знахідки панафінейських амфор, якими нагороджувалися  переможці панафінейських змагань  в Аттіці. Це дає підстави вважати, що в цих змаганнях виступали  і представники північнопричорноморських міст. В них брали участь атлети, веслярі та ін.

Набули слави і північнопричорноморські  вчені — історики та філософи. Зокрема, у III ст. до н. е. в Херсонесі жив  Сіріск, який описав історію свого  міста. За вчені праці Сіріск був  увінчаний золотим вінком, на його честь видано почесний декрет. На цей  же час припадає життя вже згаданого  ольвіополіта філософа Біона Борисфеніта  та боспорянина філософа Смікра. З  Ольвії походили також автор ряду творів з філософії та історії  — Посідоній та філософ школи  стоїків Сфер, автор праць «Три книги про Лікурга та Сократа» і «Про лаконську політію». Популярністю користувалися також виходці  з Північного Причорномор'я філософ  Діфіл та Стратонік (І ст. н. е.). Загалом  щодо розглянутих галузей культурного  життя Північного Причорномор'я  наші знання дуже обмежені.

Докладніші відомості  є про прикладне й образотворче мистецтво античних міст Північного Причорномор'я, зокрема про архітектуру, скульптуру, живопис та особливо виготовлення металевих, дерев'яних, кам'яних, кістяних та інших художніх виробів. На перших етапах розвитку міст досить значне місце  посідав імпорт мистецьких виробів  з метрополії, спочатку переважно  з Іонії, а в класичний час  — з Аттіки. Починаючи з V ст. до н. е. стало розвиватися власне мистецтво, яке згодом відігравало дедалі більшу роль у житті північнопричорноморських міст і навколишніх племен.

На початку існування  античних держав мистецтво в них  розвивалося в тих самих напрямах, що і в самій Греції. Але з  часом тут почали виявлятися нові тенденції в усіх галузях мистецтва  і, зокрема, у містобудуванні, в архітектурі  громадських та культових споруд, у типах, конструкціях та декорі житлових будинків тощо. Відособлений розвиток північнопричорноморських міст зумовив  появу у мистецтві оригінальних елементів, нових художніх образів, породжених специфічними умовами життя  на далекій периферії античного  світу. Не могли не позначитися на мистецтві і впливи різноплемінного  оточення, які виразно виявилися  наприкінці елліністичного часу й особливо у перші століття нашої ери. Найбільше  місцеві впливи виявилися в мистецтві  Боспору.

Північнопричорноморські греки, зокрема ольвіополіти, слідували  традиціям та досягненням античного  містобудування — принципам розміщення та забудови торговельно-адміністративних площ — агор, культових ділянок  — теменосів. У більшості міст у межах окремих районів використовувався принцип регулярної прямокутної  забудови, а Херсонес мав таке планування в межах усього міста.

Від споруд культового призначення  до нас дійшли тільки залишки фундаментів  та окремі деталі ордерів — бази, барабани стволів колон, капітелі, частини  антаблементів тощо. Будувалися антові, простильні, периптеріальні та толосові типи храмів, що вирішувалися найчастіше у формах іонійського або дорійського  ордерів. Корінфський ордер мав  дуже обмежене застосування. Здійснено  науково обгрунтовані графічні реконструкції  таких храмів у Ольвії (антовий  храм іонійського ордера V ст. до н. е., присвячений Аполлону Дельфінію), Пантікапеї (іонійський периптер початку V ст. до н. е.) та на Таманському півострові (толос  з зовнішнім портиком дорійського  ордера, оточений перістильним подвір'ям, другої чверті III — середини II ст. до н. е.). В архітектурних деталях  цих споруд, однак, не простежується  специфічно північнопричорноморських особливостей. З інших реконструйованих графічно монументальних споруд становить  інтерес пританейон у Пантікапеї (II ст. до н. е.), подвір'я якого з  двох боків оточене дорійськими  портиками. На архітектурних деталях  цієї споруди збереглися сліди поліхромії. У Північному Причорномор'ї досить велике поширення мав аттічний ордер, який використовувався найчастіше при  спорудженні невеликих будівель громадського призначення (наприклад, гімнасій в Ольвії) та житлових будинків. У плануванні та об'ємних рішеннях останніх, зокрема наявності іноді  цілих підвальних поверхів, найповніше відображені місцеві особливості.

Високого рівня в Північному Причорномор'ї досягло будівництво  і декоративне оформлення поховальних  споруд — склепів. Найвизначніші  пам'ятки цього типу відкрито у Боспорі. Тут уже в IV ст. до н. е. зводили  такі величні споруди, як склепи Царського  і Золотого курганів з псевдосклепінням та багато склепів з фресковими розписами  стін. Поліхромні розписи імітували  найчастіше звичайну кладку стіни або  її ордерне оформлення (так званий структурний стиль). Найяскравішими пам'ятками цього напряму є розписи  склепів (III ст. до н. е.) першого кургану  Васюринської гори та біля Анапи (Таманський півострів). Пізніше над структурним  розписом нижньої частини стіни  почали вміщувати сюжетні сцени. Так, в одному з пантікапейських  склепів II ст. до н. е. зображено сцену  битви пігмеїв з журавлями. Дуже цікавим є також склеп Анфестерія із зображенням вершника та жінки, що сидить біля юрти (І ст. до н. е. —  можливо початок І ст. н. е.). Монументальний живопис застосовувався також у  громадських спорудах та житлових будинках.

До монументального мистецтва  належать підлоги з сюжетними  або орнаментальними зображеннями, складеними з дрібної різноколірної  гальки на вапняному розчині. Вони прикрашали парадні приміщення багатих будинків. Так, в одному з будинків Ольвії III—II ст. до н. е. в орнаментальних рамках галькового вимощення підлоги зображені  грифони, леви, пантери, кабани. Галькова підлога із сценою вмивання відкрита в одному з херсонеських будинків.

Велику мистецьку та пізнавальну  цінність являють собою надмогильні  пам'ятники — стели. Якщо спочатку це були рівні мармурові або вапнякові  плити, увінчані карнизом або фронтоном, на яких були тільки написи, то з III ст. до н. е. на стелах зустрічаються рельєфи  з зображенням небіжчиків, іноді  їх родичів, сцени з життя померлих. Цікавими є боспорські стели IV—III ст. до н. е., в розписах яких простежуються  аттічні художні традиції (це, зокрема, стели з зображенням Апфи —  дружини Афінея — та воїна), а  також портрет юнака з Херсонеса (IV ст. до н. е.), намальований восковими  фарбами на кам'яному надгробку.

Судячи із численних знахідок скульптур, їх фрагментів та постаментів, у античних містах Північного Причорномор'я  встановлювалося багато скульптур  богів, героїв, в основному грецького  пантеону, а також, можливо, окремих, особливо видатних діячів античних держав та інших осіб. Великі за розміром статуї звичайно встановлювались як у храмах, так і просто неба, найчастіше на культових ділянках або в спорудах культового призначення. Відомі, наприклад, статуя богині Астари з Таманського півострова (друга половина IV ст. до н. е.), великі статуї левів з Ольвії (кінець IV — початок III ст. до н. е.), статуя Діоніса з Пантікапея (початок IV ст. до н. е.) тощо. Проте до нас в основному дійшли скульптури, призначені для невеликих закритих приміщень — Діоніса з Тірітаки, Афіни, Кібели та Артеміди з Ольвії, Афродіти з Херсонеса та ін.

Багато скульптур, особливо класичного та елліністичного часу, були привізні і являли собою першокласні  копії творів таких видатних давньогрецьких скульпторів, як Пракситель і Скопас. В Ольвії, зокрема, знайдено постамент  статуї з підписом Праксителя.

Надзвичайно велике поширення  у Північному Причорномор'ї, як і  взагалі в античному світі, мали теракотові вироби — зображення богів, акторів, сюжетних сцен, архітектурні деталі, іграшки тощо, розписані  фарбами. Велика кількість їх потрапляла у Північне Причорномор'я з різних міст Греції. Але багато виготовлялося  безпосередньо на місці — форми  для виготовлення теракот і сліди  їх виробництва виявлені майже в  усіх великих північнопричорноморських містах.

Високого рівня досягло  в античних містах Північного Причорномор'я, особливо в Ольвії і Боспорі, виготовлення художніх прикрас із коштовних та кольорових металів, що вражають своєю  технічною довершеністю та високою  художньою майстерністю виконання.

На значній частині  виробів відображені сцени з  життя і побуту скіфів, виконані з великою етнографічною достовірністю. Оскільки замовником більшості цих  речей була верхівка скіфського суспільства, переважна кількість виробів  створювалася на їх смак. Серед них  є такі шедеври світового мистецтва, як золотий гребінь з Солохи, де у верхній частині зображена  сцена бою між вершником та двома пішими воїнами, срібна амфора з Чортомлиського кургану із зображенням  сцени приборкання диких коней, електрова ваза з Куль-Оби, на якій зображені сцени з життя скіфських  воїнів, срібна чаша з Гайманової Могили і зовсім виняткова пам'ятка грецької торевтики — золота пектораль  з Товстої Могили з чудово виконаними сценами із скіфського побуту і боротьби звірів.

Досить значне поширення  мала високохудожньо оформлена імпортна посуда — чорнолакова, чорно- та червонофігурна (кіліки, кубки, різні глеки, блюда  для риби тощо). На посудинах зображалися  міфологічні сюжети, зокрема пов'язані  з легендами про Північне Причорномор'я, сцени полювання та війни, жанрові  тощо. Поряд з імпортною в побуті північнопричорноморських греків була поширена, особливо в елліністичний  час, продукція місцевого керамічного  виробництва — проста та чорнолакова  кераміка, прикрашена орнаментом, розмальованим  різними фарбами; так звані поліхромні вази із сюжетними зображеннями та ін. Кераміка, а також інші види прикладного  мистецтва, що досягли високого рівня  довершеності, — гліптика, різьблення по кістці, художнє лиття різних прикрас, карбування монет із зображенням  богів, героїв, царів, а іноді й  різних споруд того часу — храмів, укріплень, були своєрідним взірцем для мистецтва  всього Північного Причорномор'я, впливали на прискорення розвитку культури місцевих племен. Поєднання північнопричорноморських і місцевих традицій спостерігається  в культурі не тільки, наприклад, Боспору, а й нижньодніпровських городищ, а також Скіфської держави  в Криму, особливо її столиці —  Неаполя Скіфського.