Жіноча злочинність

 важко, оскільки  вони пов'язані з глобальними проблемами суспільства,

 загальним економічним  розвитком країни, зміною багатьох  звичних 

 уявлень. Однак  без їх вирішення ефективно  попереджати 

 антигромадську  поведінку жінок неможливо. 

 Нинішні часи  все більше змушують жінок  самих боротися за те, щоб забезпечити  себе, іноді активно працюючи  ліктями. Тому надзвичайне значення  має виховання жіночності, жіночого, а не чоловічого типу поведінки.  Це, мабуть, дуже важливо для припинення  зростання насильницької злочинності  жінок, яка представляє собою  велику загрозу моральному здоров'ю суспільства. Таке виховання вимагає особливої ​​підготовленості, особливої ​​майстерності вихователів. Воно повинно починатися в родині, а закріплюватися в школі. Однак подібна переорієнтація визначається і характером спілкування, в якому включена дівчинка і дівчина, становищем жінки в суспільстві, рівнем його моральності.

 Особливе значення  для профілактики злочинності жінок є допомога сім'ї, як би малі не були наші можливості зараз для такої допомоги, в тому числі в рамках спеціальних програм. Крім фінансової про матеріальну, сім'ї повинні отримувати більш істотну допомогу по догляду за дітьми, термінову допомогу в кризовій ситуації, наприклад у зв'язку з хворобою одного з її членів та її розпаду, різного роду рекомендації, особливо для самотніх матерів Соціальна підтримка, наприклад матері-одиначки , повинна включати в себе не тільки виплату їй грошової допомоги, нехай і не одноразового. Не менш важливо надати їй можливість більше заробляти, підняти соціальний престиж своєї праці, отримати більш високу кваліфікацію і т.д. Напевно, це буде мати чималі моральні наслідки.

 Акцент на профілактику, при якій об'єктом виступає сім'я дитини, аж ніяк не означає ігнорування попереджувальних зусиль щодо самих дівчат. На думку І.М. Антоняна вона повинна включати: надання державної та громадської допомоги підліткам, які опинилися в силу відчуження в несприятливих умовах, допускати антигромадські вчинки. Сюди потрібно віднести весь комплекс індивідуальних виховних заходів, встановлення опіки та піклування, направлення у дитячі будинки, спецшколи, спецучилищ, школи інтернати, влаштування на роботу чи навчання і т.д., а також надання медичної допомоги. Така допомога необхідна дуже багатьом дівчатам, що ведуть антигромадську існування, оскільки серед них велика питома вага осіб з венеричними, соматичними і психічними захворюваннями. Без лікування їх долучення до нормального життя неможливо. [30]

 При розгляді  кримінологічної проблеми, пов'язаної  з трудовою діяльністю жінок,  в першу чергу треба відзначити, що такі проблеми в повному  обсязі можуть бути вирішені  при підйомі економіки всієї країни, зростання реальних доходів населення, заробітної плати чоловіків, професійно кваліфікаційної підготовленості жінок, скорочення їхнього робочого дня або робочого тижня при збереженні колишньої заробітної плати насамперед для тих, хто має дітей, введення додаткових відпусток, поліпшення умов праці і т.д. Також, на думку автора необхідно істотне скорочення числа жінок, зайнятих на важких і шкідливих роботах.

 При вивільненні жінок з такої роботи вихід треба шукати не в

 збільшення компенсацій  і пільг за шкідливість, оскільки це не дає

 справжнього вирішення  проблеми. Необхідно усунути соціальні,

 технічні, технологічні й організаційні причини, що породжують

 ці несприятливі  умови та їх негативні наслідки. Поки що 

 технічне переозброєння, як правило, не враховує вимоги

 ергономіки відносно  особливостей жіночого організму.  На думку 

 автора роботи, на сьогоднішній день в нашій державі відсутні

 програми виведення  жінок з важких ручних робіт,  а якщо вони і

 існують, то  практично не виконуються. 

 У книзі "Злочинність  серед жінок" Ю.М. Антонян  висловив припущення про доцільність надання жінкам при інших рівних умовах більш легкі роботи. Крім того, було корисно розробити перелік професій, виробництв і посад по галузях господарства та підприємствам, які повинні заміщатися переважно жінками, а також диференціювати норми виробітку за статтю та передбачити створення і використання технологій, які виключали б шкідливі впливи на жіночий організм. Автор з вище наведеними пропозиціями повністю згоден. [31]  

 Праця жінок  не повинен викликати у них  втому і роздратування, а тим  більше ненависть і прагнення  кинути її, спробувавши знайти  кошти для існування іншим  шляхом. Їх виробнича зайнятість не повинна породжувати небажання займатися ще й сімейними справами і вихованням дітей. Від цього страждає і саме виробництво, оскільки така праця не спонукає до творчого до нього ставлення.

 Особливо складно  виявляється рішення такого питання, як трудове і побутове влаштування жінок, не зайнятих працею, а тим більше не мають певного місця проживання. Практика показує, що влаштувати на роботу навіть молоду жінку не так-то просто. Складність тут виникає не лише тому, що не завжди можна знайти для неї роботу (працевлаштування немолодий, а тим більше що відбула покарання, жінки ще складніше), а й у зв'язку з тим, що далеко не кожна з них погоджується піти на ту посаду, яку їй пропонують. Багато молодих жінок впевнені, що робота повинна бути і цікавою, і престижна, і приносити такий дохід, який давав би їм можливість задовольняти всі їх потреби. На менше вони не згодні і не бажають чекати, поки, почавши з малого і постійно підвищуючи свою кваліфікацію, будуть збільшувати заробітки. Хоча на погляд автора роботи, багатьом просто не вистачає працьовитості.

 На думку Антоняна  Ю.М. в книзі "Злочинність  серед жінок", Габіані А.А. у  статті "Про правові заходи  щодо обмеження проституції та  її соціально-небезпечні наслідки", ШИНЕЛЄВА Л. у статті "Чи потрібні державні програми вирішення жіночого питання" крім правоохоронних органів повинні брати участь у попередженні жіночої злочинності інспекції у справах неповнолітніх, різні жіночі організації, медичні установи та релігійні організації та інші. [32]

 Звичайно, автор  вважає, що не слід зараз покладати особливо великі надії на жіноче рух, який, як і багато іншого, розколоте і роз'єднана, а багато в чому і паралізований. Але, тим не менш, жіночі організації повинні вживати заходів до залучення жінок до громадської роботи, надавати матеріальну підтримку, допомогу у вирішенні різноманітних трудових, сімейних та особистих питань.

 На думку автора, істотний внесок у профілактику антигромадського поведінки жінок здатна вносити церква, оскільки, як відомо, в силу особливостей їх психології вони дуже чутливі до релігії та релігійних обрядів. Допомога церкви повинна виражатися не тільки в матеріальній підтримці конкретним жінкам або формальній участі у запланованих загально соціальних або спеціальних профілактичних заходах. Призначення церкви у вихованні високої духовності жінок, їх моральному вдосконаленні, належного ставлення до вищих людських цінностей, обов'язку перед сім'єю, дітьми, суспільством. Церква з її проповіддю ненасильства, любові і взаємодопомоги, скромності і слухняності, з її умінням утихомирити людей має всі можливості сприяти зниженню соціальної напруженості в цілому і тривожності жінок зокрема. [33]

 Звичайно ж,  релігійні організації могли б надавати більшу допомогу деяким жінкам, здійснювати в їх відношенні те, що на криминологическом мові іменується індивідуальної профілактичною роботою. Такі організації могли б допомагати бездомним жінкам, бродягам і жебракам, окремим з них надавати притулок, на приклад у монастирях, де вони могли б і працювати. Дуже дієвою стала б їх активність у відношенні повій, багато з яких потребують не стільки в матеріальній підтримці, скільки в щирому людському слові і теплом участі. Багато чого можна очікувати від участі представників церкви у справі виправлення засуджених жінок у виправно-трудових установах.

 Велику роль  у попередженні злочинності жінок  покликані зіграти інспекції  у справах неповнолітніх, оскільки  виховний вплив на дівчат підлітків, які можуть стати на злочинний шлях, не тільки досить гуманний, але і дуже ефективний спосіб боротьби з цим видом злочинності. Співробітники служби повинні бути озброєні знаннями з психології та педагогіки, умінням виявляти таких підлітків і надавати їм необхідну допомогу, в тому числі і медичну.

 У ранньої профілактики сексуальної деморалізації дівчаток більш помітну роль можуть зіграти медичні працівники, які надають їм гінекологічну та венерологічну допомогу. Вони здатні не тільки своєчасно виявляти і лікувати гінекологічні розлади і венеричні хвороби, але і встановлювати тих з них, які вже почали робити аморальні дії, а також джерело бунтує впливу на неповнолітніх. Гінекологи можуть фіксувати і випадки посягання на їх статеву недоторканність і приймати необхідні заходи медико-педагогічного характеру до потерпілих, ставити перед компетентними органами питання про притягнення до відповідальності осіб, які вчинили такі посягання. На думку автора, необхідна комплексна кримінологічна програма профілактики жіночої злочинності. При розробці цієї програми слід пам'ятати про специфіку жіночої злочинності, необхідно враховувати причини злочинності жінок і причини їх індивідуального злочинного поведінки. Автор пропонує активізувати участь правоохоронних органів, громадських організацій, церкви, медичних установ у роботі з попередження жіночої злочинності. Активну роль могли б зіграти різні жіночі організації та рухи, політичні партії. Поза сумнівом, великий внесок могли б внести і різні благодійні фонди.  

ВИСНОВОК 

 Вивчаючи й  аналізуючи статистичні та наукові  дані з проблем жіночої злочинності,  а також її структуру та  динаміку я прийшла до висновку  про те, що злочини, вчинені  жінками, залучали і продовжують  привертати увагу кримінологів, соціологів і психологів. Очевидно, це пов'язано з тим, що злочини, вчинені жінками, відрізняються за масштабністю, характеру, наслідків, способів і знаряддям вчинення, сферою, в якій вони відбуваються, впливом сімейно-побутових і супутніх їм обставин. Всі перераховані особливості пов'язані з місцем жінки в системі суспільних відносин, її соціальною роллю і функціями, біологічної та психологічної специфікою.

 Традиційно жінки  відрізняються значно нижчою кримінальної активністю. Їх питома вага в загальній структурі злочинців зазнає незначні коливання, що не перевищують 15%-ву межу. За минулі п'ять років криміналізація жінок іде більш інтенсивно і темпи приросту кількості жінок-злочинниць, випереджають аналогічний показник чоловічої злочинності.

 Кримінальна активність  жінок має більш вузьку спеціалізацію. Найбільш характерними для них злочинами є крадіжки, обман споживачів, шахрайство, привласнення і розтрата, а також хуліганство. Все частіше жінки вчиняють такі злочини як тероризм, захоплення заборжників, викрадення людини, грабежі та розбійні напади. У спектрі скоєних жінками злочинів превалюють корисливі та корисливо-насильницькі. Змінилися і способи вчинення злочинів жінками. Зростає індекс жорстокості скоєних жінками злочинів: вони все частіше здійснюють найбільш зухвалі, жорстокі злочини. Жіноча злочинність все більшою мірою набуває організованих форм.

 З числа жінок, які вчинили злочини, більше половини становлять особи, що входять у вікову групу від 30 до 49 років. Однак, збільшується частка молодих жінок-злочинниць у віці від 16 до 29 років.

 Серед жінок-злочинниць  відзначається значне зростання  кількості осіб з високим освітнім  рівнем. Для жінок, які переступили закон, характерним є вчинення злочину в стані токсичного або наркотичного сп'яніння.

 Серед найбільш  часто зустрічаються мотивів,  скоєних злочинів, переважають користьми  споживацтво і корисливість-алкоголізм, при цьому стають нерідкими  спонукання типу користьми потреба,  користь-конформізм і користь-наслідування.

 Причинний комплекс  має свої особливості, які обумовлюють  існування саме жіночої злочинності.  У значній мірі зростання злочинності жінок сприяють процеси "жорсткості" звичаїв у суспільстві, впровадження моралі збагачення всіма доступними засобами, посилення правового нігілізму і зневаги законом. Крім того, посилюються процеси маргіналізації жіночої робочої сили: формується ринок жіночої робочої сили, який характеризується низькою заробітною платою, низькою кваліфікацією, поганими умовами праці, неповною зайнятістю. Розвивається процес «фемінізації бідності», пов'язаний з виникненням нових груп ризику: безробітні жінки, жінки, які перебувають у частково оплачуваній, або неоплачуваній відпустці по догляду за дитиною і т. д.

 Актуальність  досліджуваних питань жіночої злочинності полягає в тому, що їх більш глибоке і детальне вивчення дозволить, розсудливим й співчутлива особам, розробити і втілити в життя спеціальну програму з попередження жіночої злочинності, з метою досягнення іншого, більш гідного нашого суспільства стану.

 Слід також  погодитися з І. І. Карпець,  який пропонував вважати злочинність  платою за неефективну економічну  і соціальну політику, за зневагу до підвищення рівня культури, освіченості, вихованості людей, за байдужість до людської особистості, її правам та інтересам, за політику потурання відносно морального розкладання людей. [34] Сьогодні жінці стає все більш складно в матеріальному і соціально психологічному плані виконувати роль берегині сімейного затишку, проявляти любов і турботу про близьких, і особливо про дітей.  Конфліктна обстановка, розпад сім'ї, психологічні травми, викликані розлученням, матеріальні труднощі більш гостро сприймаються жінками, на утриманні яких перебувають діти.

 І на закінчення  своєї роботи слід навести  висловлювання Е. Фромма, яке добре  показує суть жіночої злочинності:  «Людина схильна йти назад і вперед, інакше кажучи, він схильний і до добра і до зла. Коли обидві схильності знаходяться ще в рівновазі, він вільний вибирати. Однак якщо його серце запеклим до такої міри, що його схильності більше не врівноважені, він більше не вільний у виборі. У ланцюзі подій, які ведуть до втрати свободи, останнє рішення зазвичай не дає людині своєрідного вибору ».