Згвалтування

      При наявності в діях винного хоча б однієї з них (чи кількох одночасно) вони підпадають під ознаки частини 2 статті 153 Кримінального Кодексу України.

      Якщо  задоволення статевої пристрасті неприродним  способом спричинило особливо тяжкі  наслідки :

      1)смерть;

      2)самогубство;

      3)втрату будь-якого органа чи його функцій;

      4)душевну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину;

           5)непоправне знівечення обличчя;

       6)переривання вагітності чи втрату здатності до дітонародження;

       7) зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншим невиліковним інфекційним зараженням;

      То воно утворює сукупність злочинів і кваліфікується за частиною 2 статті 153 Кримінального Кодексу України та відповідною статтею про злочини проти особи: частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України -  умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого рогану або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, яке карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років, частина 2 статті 130 Кримінального Кодексу України, тобто зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу,- карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років чи частина 3 статті 130 цього Кодексу, в якій йдеться про те, що дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо до двох чи більше осіб або неповнолітнього,- караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, або частина 2 статті 133 Кримінального Кодексу України – зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї такої  хвороби, вчинені особою, раніше судимою за зараження, а також зараження двох чи більше осіб або неповнолітнього,- караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

      У тих випадках, коли задоволення статевої пристрасті було поєднане зі зґвалтуванням  або зґвалтування було поєднане із задоволенням статевої пристрасті неприродним  способом, то такі дії утворюють сукупність злочинів, які кваліфікуються за відповідною частиною статті 152 Кримінального Кодексу України,  та частиною 2 статті 153 цього Кодексу – задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене повторно або групою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152- звалтування або 154 – примушування до вступу в статевий зв’язок, цього Кодексу, а також вчинене  щодо неповнолітньої особи,- карається позбавленням волі на строк від трьох до  семи років.

      Задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо малолітньої особи завжди кваліфікується за частиною З статті 153 Кримінального Кодексу України, тобто  задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене щодо малолітньої особи, якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки,- карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років. Оскільки дівчинка чи хлопчик віком до 14 років не розуміє значення таких дій і не може чинити їм опору, то всілякі сексуальні дії щодо них утворюють діяння з використанням винним безпорадного стану потерпілої особи.

      Якщо  винний, діючи з єдиним умислом, без  значної перерви в часі вчинив два або більше актів задоволення  статевої пристрасті неприродним способом з однією і тією самою потерпілою, то його дії створюють один продовжуваний злочин, який кваліфікується за частиною 1 статті 153 Кримінального Кодексу України, тобто задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи – карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

      При альтернативному умислі на зґвалтування чи задоволення статевої пристрасті неприродним способом відповідальність настає за той злочин, на вчинення якого  були фактично спрямовані дії винного. Наприклад, неправильно були кваліфіковані районним судом за статтею 15, частини 1 статті 152 і статті 15 та частини 1 статті 153 Кримінального Кодексу України, дії Л., який напав на С. і, застосовуючи погрози та фізичне насильство, намагався задовольнити статеву пристрасть неприродним способом, а потім зґвалтувати, проте свій умисел до кінця не довів з незалежних від нього причин.

      Судова  колегія Верховного Суду, розглянувши  справу, у своїй ухвалі зазначила, що з усіх матеріалів справи видно, що умисел Л. був спрямований на задоволення статевої пристрасті або неприродним способом, або вчинення фізіологічного статевого акту. Долаючи опір потерпілої, Л. запропонував їй задовольнити його статеву пристрасть неприродним способом, а коли вона відмовилась - спробував її зґвалтувати, проте не досяг цієї мети з незалежних від нього причин. Таким чином, дій, спрямованих на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, Л. не вчинив, а ті його дії, які суд кваліфікував за статтею 15, тобто замах на злочин і частиною 1 статті 153 Кримінального Кодексу, тобтот  задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене щодо малолітньої особи, якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки, яке карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти були складовою частиною замаху на зґвалтування. За таких обставин, ухвалила судова колегія, вирок у частині засудження Л. за статтею 15, тобто замах на злочин і частиною 1 статті 153 Кримінального Кодексу України підлягає скасуванню, а справа відповідно закриттю за відсутністю в його діях складу цього злочину.

      Частина 3 стаття 153 Кримінального Кодексу передбачає відповідальність за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього, якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки - самогубство, безплідність тощо.

      Відповідальність за діяння, передбачене статтею 153 Кримінального Кодексу України, настає з чотирнадцяти років.

      Карається задоволення статевої пристрасті неприродним способом за частиною 1 статті 153 Кримінального Кодексу позбавленням волі на строк до п'яти років, за частиною 2 статті 153 цього Кодексу - позбавленням волі на строк від трьох до семи років, а за ч. З ст. 153 КК - позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

      ВИСНОВОК

          Зміцнення законності і правопорядку в період кардинальних трансформацій, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя, формування правової держави передбачає здійснення превентивних заходів у боротьбі з правопорушеннями, диктує необхідність забезпечення комплексного випереджального впливу на криміногенні чинники та підвищення ефективності цього впливу.

      Диспропорції  суспільного розвитку, послаблення  традиційних форм соціального контролю призвели до значного збільшення кількості  осіб, які потребують кримінологічної  профілактики. На жаль, попередження злочинів, яке завжди проголошується головним напрямком боротьби з правопорушеннями як і раніше залишається лише гаслом Ця робота повинна розвиватися насамперед через індивідуалізацію, поглиблення морально-психологічної спрямованості, підвищення професіоналізму кадрів і загальної ефективності.

      Несприятливі  для суспільства кількісні та якісні зміни у сфері злочинності та в інших правопорушеннях є грунтом для розвитку конформізму, подвійної моралі, соціальної апатії, бездуховності, байдужості і скептицизму. Усе це спотворює суспільну свідомість і призводить до дегуманізації відносин між людьми до розповсюдження агресивності та інших криміногенних явищ.

   Падіння моральних устоїв призвело до зниження суспільної активності в сфері протидії злочинності і поширення таких негативних явищ  як пияцтво, наркоманія, проституція, що живлять злочинність.

      Основна особливість структурних і функціональних змін кримінальної політики в демократичному суспільстві має полягати в перетворенні кримінологічного попередження на основний засіб боротьби зі злочинністю. Попередження злочинів має посісти значне місце в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ та інших державних органів і базуватися на принципах моралі і права. Водночас це не означає послаблення уваги до розробки І здійснення заходів каральної політики.  Навпаки, ці процеси є взаємопов'язаними і взаємообумовленими: чим більше уваги суспільство приділяє попередженню злочинів, тим більше право воно має суворо питати за порушення законів.

      Розкриваючи зміст двох взаємопов'язаних блоків (морального і правового) кримінологічного попередження, слід зауважити, що кожен з них має свої особливості.

      Так, моральна профілактика полягає у  діях суспільства щодо попередження можливих порушень механізму моральної  регуляції соціуму. Моральна профілактика спрямована як проти соціальних відхилень, так і проти тих явищ соціального життя, які детермінують порушення моральних норм демократичного суспільства. Такі види негативної поведінки, як алкоголізм, наркоманія, проституція порушують різні соціальні норми. Більша їх частина являє собою відхилення саме від моральних норм і принципів демократичного суспільства, але вони можуть переростати в правопорушення або навіть у злочини.⁵

      Загальносоціальні профілактичні функції цієї діяльності реалізуються шляхом утвердження моральних  принципів, приписів та оцінок, що моделюють певний позитивний тип поведінки людей (а також груп, соціальної спільноти загалом), ставлять під контроль моралі мотиви поведінки даного виду і спрямування особистості.

      Результатом даного виду моральної профілактики є формування у членів суспільства здатності до саморегуляції, яка засновується на засвоєнні норм моралі, на прагненні до неухильного дотримання цих норм у своїх повсякденних діях.

      Розвиток  та вдосконалення моральної профілактики — необхідна умова підвищення ефективності державної та суспільної діяльності, спрямованої на попередження всієї системи антисоціальних проявів, у тому числі і дій, що мають протиправний характер, оскільки, як відзначалось раніше, право засноване на моралі, а мораль у свою чергу «знаходить у праві одну з необхідних форм свого існування».

      Істотною  умовою успішного попередження злочинності  є не тільки моральне, але й правове  його забезпечення, себто закріплення  в законі та інших нормативно-правових актах вимог, що сприяють реалізації цього важливого державного завдання.

      Попереджувальні заходи повинні застосовуватись  таким чином, щоб боротьба зі злочинністю  мала дійсно наступальний характер. давала максимальний ефект. Така ефективність може бути досягнута шляхом забезпечення невідворотності тієї чи іншої міри покарання, самим фактом існування певної норми, а також обізнаністю населення із законами та наслідками за їх порушення. Неминучість морального засудження і більше того, — покарання — за порушення законів означає, що жоден випадок порушення не повинен минутися для людини безслідно.

      Об'єктом  правового регулювання у сфері  попередження злочинності (правової профілактики) є суспільні відносини, які мають  криміногенний або антикриміногенний  характер, тобто ті які негативно  або ж позитивно впливають  на злочинність.

      Розглядаючи правові основи попередження злочинності, слід передусім відзначити норми, які  містяться в Конституції України, де визначені найзагальніші напрямки цієї роботи. Так, статті Конституції  зобов'язують усі державні і громадські установи, усіх посадових осіб дотримуватись Конституції та інших законів, підкреслюють обов'язок громадян бути непримиренними до антисоціальних проявів і всіляко сприяти охороні громадського порядку, вказують на обов'язок батьків щодо виховання своїх дітей.

      Конкретизація конституційних вимог в галузі попередження злочинів міститься в галузевих нормах права кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного. У нормах кримінального права загальне попередження знайшло своє вираження і прояв у встановленні кримінально-правової заборони вчинення певних дій, які є суспільно небезпечними. Більшість громадян не чинить злочинів, оскільки їхні морально-етичні погляди і їх діяльність не суперечать вимогам законодавства.

Загальнопримусова дія кримінального закону значною мірою пов'язана з неминучістю відповідальності за вчинені діяння, з використанням правоохоронними органами наданих їм законом кримінально-правових засобів боротьби з антисоціальними явищами. Загально-превентивна дія закону полягає в загрозі покарання і попередженні злочину. Попередження проявляється у покаранні осіб, що скоїли злочин, і має однією з цілей попередити вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

      Попереджувальна дія кримінального закону щодо тих, хто відбуває покарання, на родичів  і близьких засуджених осіб, на інші верстви населення проявляється у виконанні кримінального покарання. Встановлення кримінальної відповідальності за визначені законом дії має превентивний характер, незалежно від кримінального судочинства. Охоронні норми кримінального закону створюють абстрактну можливість застосування засобів примусу до правопорушника.

      З моменту вчинення злочину в дію  вступають кримінально-процесуальні засоби попередження:

      1) засоби, які застосовуються у  зв'язку з вчиненням злочину  і виявляються в дії на винну  в  скоєні злочину особу;