Згвалтування

      ВСТУП

            На сьогодні, у нашому суспільстві  гостро стоїть питання таке, як  згвалтування. Згвалтування є тяжким злочином і суворо карається законом. Той хто підпадає під дію цього злочину, отримує як фізичні травми, так і психічні, що призводить до розладу здоров’я, тимчасової непрацездатності, тоді людина  „ вибивається з життєвої колії” і повинна пройти шлях становлення на цю „ колію” знову, що є не легким. Це, що стосується дорослої людини. Прикро, але у нашому суспільстві також існує згвалтування неповнолітньої та малолітньої особи, що є жахливим.  Як може прйти шлях соціалізації ця людина, як вона нормально може пройти процес засвоєння норм і правил людського співжиття, соціальних цінностей і соціальних норм свого суспільства ???   Що ж таке згвалтування?  Чому так травмує людину? Ці питання цікавили, цікавлять і будуть цікавити. Тому,  темою курсової роботи і є „ Згвалтування”.

      Несприятливі  для суспільства кількісні та якісні зміни у сфері злочинності  та в інших правопорушеннях є  грунтом для розвитку конформізму, подвійної моралі, соціальної апатії, бездуховності, байдужості і скептицизму. Усе це спотворює суспільну свідомість і призводить до дегуманізації відносин між людьми до розповсюдження агресивності та інших криміногенних явищ.

      Зґвалтування  у людському середовищі тісно пов'язане з проблемою моралі, тобто сукупності звичаєвих норм, усталених поглядів, пов'язаних з різними аспектами людського життя.

        Саме керуючись мораллю, людина  може встановити, що треба вважати згвалтуванням. Хоч моралі притаманно багато консервативних рис, вона зазнає істотних змін з розвитком людського суспільства. Так, наприклад, продаж наркотиків у середні віки не була пов'язана з моральністю, а невіра в Бога вважалася не тільки аморальною, а й злочином.

      Мораль  різних народів і культур також має певні особливості (наприклад, самогубство було для християн одним з найтяжчих гріхів, а для японців — це чеснота). Проте, незважаючи на це, мораль будь-яких культур відзначається однаковим ставленням до згвалтування. І саме розуміння останнього, як правило, є дуже схожим.

        Отже, можна стверджувати, що задовго  до того, як виникло право, людина  керувалася принципами моралі, а  саме право було і є тісно  пов'язаним з нею. Відомий філософ  С.Л.Франк зазначав, що «право  і мораль — суть законодавства, які принципово охоплюють усе людське життя і походять у кінцевому підсумку з совісті людини, з поняття належного».

      Люди  — це істоти, дії яких у всіх проявах  свідомо чи несвідомо скеровуються їхньою волею. Всі людські вчинки є наслідками, які породжуються мотивами і оцінюються совістю. З урахуванням цього можна вважати, що згвалтування— це певна дія, яка суперечить уявленням людства про належно-допустиме, а тому викликає негативну реакцію з боку суспільства.

      Як  захисний засіб від зґвалтування людство протиставило йому спочатку мораль, а згодом — право. Найдавніше право визнавало покарання за принципом таліону, згідно з яким воно повинно було бути рівнозначним злочину.

      У наш час зґвалтування породжує покарання. Ще за законами Ману за зазгвалтування, коли ґвалтівник не був однієї і тієї ж варни з потерпілою,відрізали пальці, а рівний за становищем сплачував великий штраф. А коли ж шудра мав статетеві зносини з жінкою вищої варни, то його кастрували. Однак це не призвело до зникнення згвалтування. Можна сказати, що згвалтування— це якість, яка певною мірою притаманна людській психіці. І ніякі моральні постулати не можуть викоренити схильності людей до згвалтування. Ця проблема була і є актуальною проблемою людського суспільства. Тому і є такою актуальною тема даної курсової роботи: “Зґвалтування”.

      Протягом  багатьох століть філософи намагалися зрозуміти його сутність. Вони ставили  перед собою питання: як виникає згвалтування?; чому зростає рівень зґвалтування в суспільстві?; чи кожна людина здатна до нього?; чи можна виправдовувати згвалтування?; чи можна його викоренити? Ці та інші питання є актуальними й нині.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ПОНЯТТЯ ЗГВАЛТУВАННЯ

           Що ж таке згвалтування? Юридичний енциклопедичний словник дає таке його визначення: це суспільно небезпечне посягання на статеву свободу жінки, яке полягє у статевому акті із застосуванням фізичного насильства, погрози або з  використанням безпорадного стану потерпілої. Зґвалтування є тяжким злочином, за вчинення якого законом передбачено кримінальну відповідальність. При визначенні ступеня суспільної небезпеки зґвалтування слідство і суд виходять із сукупності всіх обставин, за яких вчинене конкретне злочинне діяння:

      1)стадію  завершення злочину;

      2)тяжкість  наслідків, що настали;

      3)характер  участі й діяння кожного співучасника, якщо злочин вчинено групою;

      4)споєння  винним  кількох зґвалтувань;

      5)наявність  кваліфікуючих ознак злочину  тощо.

                 Насамперед  зґвалтування розглядається як злочин. Саме боротьбі проти цього були присвячені статті законів з найдавніших часів. Оскільки  згвалтування є невід'ємною частиною людської психіки і повністю викоренити його неможливо, треба створювати умови, за яких застосування  зґвалтування було б вкрай невигідне для злочинця.             Зґвалтуванням у кримінальному праві називають статевий акт, вчинений проти волі потерпілої особи із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням її безпорадного стану.

           Зґвалтування порушує статеву волю потерпілої особи, яка є видовим об'єктом цього злочину. Кримінальний закон охороняє статеву волю жінки і статеву волю чоловіка. Потерпілою від зґвалтування може бути особа жіночої і чоловічої статі.

          Деякі автори вважають, що об'єктом зґвалтування є статева недоторканість жінки. Таке міркування неправильне, бо доросла жінка вільна в статевому відношенні, а не недоторкана. Статевою волею володіють усі фізично та розумово розвинуті особи, які розуміють значення та наслідки статевих прагнень, сексуальних дій.

        Це означає, що малолітні, віком до 14-ти років, душевнохворі, а також особи, які не розуміють значення сексуальних дій чи не мають можливості чинити їм опір або суперечити, статевою волею не володіють Тільки щодо цих осіб відповідний статевий злочин буде посяганням на їхню статеву недоторканість.

        Сутність зґвалтування полягає у вчиненні статевого акту насильно, поза волею жінки чи чоловіка, без їх згоди.

        Статевий акт визнається зґвалтуванням, якщо опір жінки статевому акту був дійсним, а не удаваним, коли жінка нібито суперечить, а насправді не заперечує проти статевого акту.

        У кожній кримінальній справі ця обставина повинна бути з особливою увагою досліджена і доведена, щоб уникнути помилки і не засудити невинного.

      При зґвалтуванні статевий акт вчинюється насильно, тобто із застосуванням винним фізичної сили (утримання силою, зв'язування, нанесення ударів, побоїв і такими подібними діями, які дійсно могли змусити потерпілу припинити опір, зламати його).

      Якщо  при цьому потерпілій будуть заподіяні  легкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, то все скоєне кваліфікується за частиною 1 статті 152 Кримінального Кодексу України. Додаткової кваліфікації за іншими статтями про злочини проти особи не потрібно, оскільки заподіяння шкоди здоров'ю у вказаних межах охоплюється диспозицією статті 152 Кримінального Кодексу України.¹

2. СКЛАД ЗЛОЧИНУ ЗГВАЛТУВАННЯ

      1.2 Об’єкт. Об’єктивна сторона злочину

      Стаття 152.   Зґвалтування

      1. Зґвалтування, тобто статеві зносини  із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або  з використанням безпорадного стану потерпілої особи, — карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

      2. Зґвалтування, вчинене повторно  або особою, яка раніше вчинила  будь-який із злочинів, передбачених  статтями 153— 155 цього Кодексу,  —  карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

      3. Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої  чи неповнолітнього —  карається  позбавленням волі на строк  від семи до дванадцяти років.

      4. Зґвалтування, що спричинило особливо  тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього — карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років. 

Основний  безпосередній об’єкт злочину – статева свобода чи статева

 недоторканність  особи. Його додатковим факультативним  об’єктом можуть бути:

• здоров’я;
• воля;
• честь і гідність особи;
• нормальний розвиток неповнолітніх.

           Під статевою свободою  слід розуміти право повнолітньої і психічно нормальної особи самостійно обирати собі партнера для статевих зносин і не допускати у сфері  статевого спілкування  будь-якого примусу. Статева недоторканність – це абсолютна заборона вступати у статеві контакти з особою, яка в силу певних обставин не є носієм статевої свободи ( перебуває у безпорадному стані, є малолітньою тощо), всупереч її справжньому волевиявленню або ігноруючи його.

             Потерпілою від злочину може  бути особа як жіночої, так  і чоловічої статі.

             Стаття 152 кримінального кодексу  України містить обмеженя у  тому плані, що зґвалтуванням  визнаються лише позашлюбні статеві зносини. Тому потерпілою від цього злочину може бути  й особа, яка перебуває з винним в офіційно зареєстрованому або фактичному шлюбі. Віктимна (провокуюча) поведінка потерпілого кримінальну відповідальність за цією статею не виключає, однак може враховуватись при призначенні покарання.

              На кваліфікацію діяння  за  статтею 152 не впливає моральний  аспект характеристики потерпілої  особи ( наприклад, вона веде  безладне статеве життя), наявність  попередніх зносин з тим, хто  притягується до відповідальності за її зґвалтування, а також досягнення нею шлюбного віку або статевої зрілості.

             З об’єктивної сторони зґвалтування полягає у статевих зносинах, які поєднуються із:

1) застосуванням  фізичного насильства;

2) погрозою  його застосуваня ( воля потерпілої особи придушується); 
3) з використанням безпорадного стану потерпілої особи ( її воля ігнорується).

            Під статевими зносинами у статті 152 кримінального кодексу України слід розуміти природний ( гетеро сексуальний) статевий акт. Йдеться про коїтус – сполучення чоловічих і жіночих статевих органів, яке може викликати вагітність. Злочин є закінченим з моменту початку статевого акту всупереч волі потерпілої особи. При цьому не вимагається обов’язкової дефлорації ( порушення цілісності дівочої пліви), еяколяції ( закінчення статевого акту у фізіологічному розумінні) та досягненя оргазму. Для визначення факту наявності природного статевого акту призначається судово-медична експертиза.

             Перелік способів, за наявності хоча б одного з яких статеві зносини між особами жіночої і чоловічої статі визнаються зґвалтуванням, є вичерпним. Тому не є кримінально караними настирливі пропозиції особі вчинити з нею природний статевий акт, якщо вони не поєднуються з жодним із таких способів. Дії особи, яка домоглася згоди  потерпілого на статевий акт не за допомогою фізичного чи психічного насильства або використання безпорадного стану, а шляхом обману чи зловживання довірою ( освідченя у коханні, обіцянка укласти шлюб, у тому числі зроблена в урочистій обстановці і повідомленням про це родичам, подача заяви до відділу РАГС тощо), не містять складу цього злочину.