Збройні Сили як гарант національної безпеки і оборони

Крім виконання основної функції, з’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України, відповідно до закону, в межах, визначених указами Президента України, що затверджуються Верховною Радою України, можуть залучатися до: здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану; посилення охорони державного кордону України і виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України та їх правового оформлення; ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру; надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Нині ЗС України структурно мають такий склад [4, с. 24]: Генеральний штаб ЗС України; види ЗС України: Сухопутні війська, Повітряні Сили (відповідно до Закону України „Про внесення зміни до статті 3 Закону України „Про Збройні Сили України” від 3 червня 2004 року, Військово-Повітряні Сили та Війська протиповітряної оборони перейменовано на Повітряні Сили), Військово-Морські Сили; з’єднання, військові частини, військово-навчальні заклади, установи та організації, що не входять до видів ЗС України.

За функціональним призначенням ЗС України поділено на три структури: Об’єднані сили швидкого реагування (ОСШР), Основні сили оборони, Стратегічні резерви [4, с. 24]. При цьому, ОСШР перебувають у стадії створення, яка (за планом) повинна завершитися 2006 року.

Нинішні ЗС України за своєю структурою та кількісними показниками значно відрізняються від Збройних Сил зразка 1992 року. Проте за якісними показниками вони ще далекі від ідеалу. Насамперед це стосується технічного переозброєння армії. Показово, що за всю історію розбудови ЗС України було закуплено лише 20 автомобілів і 17 одиниць ракетно-артилерійського озброєння, не отримано жодного танка, літака чи гелікоптера [6, с. 38]. На сьогодні стан озброєння та військової техніки (ОВТ) характеризується швидкими темпами морального і фізичного старіння (понад 60 % ОВТ експлуатуються понад 15 років) [4, с. 28].

Обраний Україною курс на євроатлантичну інтеграцію, її наміри брати активну участь у європейській політиці безпеки та оборони, інтенсивне використання нових технологій в управлінні військами (силами), оснащенні Збройних Сил ОВТ, існуючий стан в оборонній сфері викликали нагальну потребу у прискоренні реформування ЗС України.

Щоб виправити ситуацію, яка склалася, було проведено оборонний огляд. Це дало змогу визначити сфери, в яких потрібно інтенсифікувати проведення реформ. Розроблено Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року, який містить основні напрямки та шляхи досягнення майбутнього обрису ЗС України.

Головною метою реформування ЗС України є приведення їх у відповідність до змін середовища безпеки та можливостей держави, а також забезпечення здатності виконувати нові місії та завдання, що випливають з політики безпеки і оборони держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України „Про основи національної безпеки України” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №39. С. 351.

2. Закон України „Про оборону України” // Законодавство України з питань військової сфери. Збірник законів та інших нормативно-правових актів. – К.: „Азимут-Україна”. – 2003. – 1008 с.

3. Закон України „Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб” // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №35. С. 236; Указ Президента України „Питання Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи”; Закон України „Про Збройні Сили України” // Законодавство України з питань військової сфери. Збірник законів та інших нормативно-правових актів. – К.: „Азимут-Україна”. – 2003. С.72; Закон України „Про Службу безпеки України” // Відомості Верховної Ради України. – 1992 - №27, С. 382; Закон України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” // Законодавство України з питань військової сфери. Збірник законів та інших нормативно-правових актів. – К.: „Азимут-Україна”. – 2003. С. 184.

4. Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року: (Біла книга України). – К.: Аванпост-прім. – 2004. – 98 с.

5. Конституція України // К.: Парламентське видавництво, 1997. – 100 с.; Закон України „Про оборону України” // Законодавство України з питань військової сфери. Збірник законів та інших нормативно-правових актів. – К.: „Азимут-Україна”. – 2003. С. 58; Воєнна доктрина України // Національна безпека і оборона. - 2004. - № 8. С. 5.

6. М. Сунгуровський. Оборонно-промисловий комплекс України: проблемні питання розвитку. // Національна безпека і оборона. - 2004. - № 8. С. 37.

7.В.Ф. Антипенко. Современный терроризм: состояние и возможности его упреждения (криминологическое исследование). К., 1998.

8.Постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 року № 3/97-ВР.

9.Patterns of International terrorism -1980 // CIA PA/O 163 U. 1981. June.

10.Держдепартамент США "Свидетельства глобального терроризма", 1983.

11.Rosen S.J. Frank R. Measures against International terrorism // International Terror-ism & World Security. L., 1975. Р. 14.

12. И. И. Карпец. Преступления международного характера. М., 1979. С. 64-98.

13. В.П. Ємельянов. Поняття тероризму // Вісник Академії правових наук України. № 4, 1998. С. 210-224.

14. Постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 року № 3/97-ВР.

15. Я.Малик, Б.Вол, В.Чуприна “Історія української державності” –  Львів  1995р. – С. 3-15, 28, 38-49.

16. С.Кульчицький, М.Настюк, Б.Тищик “Історія держави і права України” – Львів 1996 р. – С. 7-10, 17-31, 145-172.

17. А.Панюк, М.Рожик “Історія становлення  української  державності”  –  Львів 1995 р. – С. 32-34, 41-45, 98-140.

18. О. Маначинський. Якою буде наша армія через 5 років? // Україна і світ сьогодні, № 22 (372). – 09.06.2006 // http://www.uwtoday.com.ua/print.asp?NID=1774&Jid...

19. А. М. Павленко. Професійні збройні сили: переваги та недоліки // http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s...

20. Н. Лакіза-Сачук. Національна безпека України: соціально-демографічні загрози//Sapienti, Жовтень 1998, с.2

21. Довідник з історії України, Київ, видавництво “Генеза”, 2001 р. С. 3-15,

22. Тарас Гунчак: Україна перша половина XX століття. С. 7-10,

23. Іванченко С.Є. “Незалежність та Збройній Сили України”. С. 3-15.

3