Збройні Сили як гарант національної безпеки і оборони

y">                    самохідні гармати “Гіацинт”, “Піон”, “Акація”, “Гвоздика”;

                    протитанкові засоби “Штурм”, “Конкурс”, “Рапіра”. 

Армійська авіація є найбільш маневреним родом Сухопутних військ, призначеним для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою.Частини і підрозділи армійської авіації ведуть розвідку, знищують бойову техніку та живу силу противника, здійснюють вогневу підтримку під час наступу чи контратаки, висаджують тактичні десанти, доставляють у вказані райони бойову техніку та особовий склад, виконують інші важливі завдання. До складу Сухопутних військ входять бригади та полки армійської авіації. З’єднання та частини армійської авіації Сухопутних військ мають на озброєнні вертольоти типу Мі-8, Мі-24 та їх модифікації.

Аеромобільні війська - високомобільний компонент Сухопутних військ. До аеромобільних військ відносяться з’єднання, частини та підрозділи зі складу сухопутних військ і армійської авіації, що цілеспрямовано підготовлені для спільних дій у тилу противника. Аеромобільні війська знаходяться у постійній бойовій готовності і є наймобільнішим родом військ, який спроможний виконувати будь-яке завдання в різних умовах. До складу аеромобільних військ входять аеромобільна дивізія, окремі аеромобільні бригади і полки.

Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ призначені для прикриття військ від ударів противника з повітря у всіх видах бойових дій, при перегрупуванні та розташуванні їх на місці.

На озброєнні військ ППО Сухопутних військ знаходяться ефективні зенітні ракетні та зенітні артилерійські системи і комплекси, які характеризуються високою швидкострільністю, живучістю, маневреністю, здатністю діяти за будь-яких умов сучасного загальновійськового бою. До зенітних ракетних систем та комплексів дивізійної ланки відносяться зенітні ракетні комплекси “Оса”, “Куб”, “Тор”. До зенітних ракетних та зенітних артилерійських комплексів полкової ланки відносяться ЗРК “Стріла-10”, ЗГРК “Тунгуска”, ПЗРК “Ігла”, ЗАК “Шилка”.

2. Повітряні сили Збройних Сил України

Історичні витоки

Історія світової авіації та ракетобудування тісно пов'язана з українською землею. Тут творили конструктор одного з перших літаків, що піднявся у повітря, Олександр Можайський, засновник теорії ракетобудування Микола Кибальчич, творець бойових ракет Олександр Засядько. Імена киян Ігоря Сікорського та Дмитра Григоровича стали всесвітньо відомими завдяки збудованим ними літальним апаратам. Безстрашні українські соколи Костянтин Арцеулов та Володимир Дибовський зуміли "приборкати" пострах перших авіаторів - штопор. Мужній і талановитий пілот Євграф Крутень заклав підвалини тактики винищувальної авіації, на які спираються і сьогоднішні прийоми повітряного бою. В Одесі промисловцем Артуром Анатра був створений один із перших у Російський імперії авіаційних заводів.

У 1914-1917 роках було розроблено та застосовано на практиці при організації прикриття з повітря важливих пунктів Одеського військового округу (Одеса, Миколаїв, Херсон тощо) основні оперативно-тактичні принципи протиповітряної оборони тилових об'єктів. У середині 1915 року створено службу повітряного (візуального) спостереження, сповіщення та зв’язку - ВССЗ, яка мала завдання виявлення літальних апаратів противника, спостереження за їх діями і сповіщення сил і засобів повітряної оборони про їх появу.

У 1916 році в Одесі створювалися штаб та підрозділи повітряної оборони. В їх складі на початку 1917 р. нараховувалось вісімнадцять протилітакових батарей, чотири авіазагони, дві роти спостерігачів, чотири прожекторних роти і телефонно-телеграфна команда.

Складові компоненти Повітряних Сил

Одним із важливих напрямів реформування та розвитку Повітряних Сил ЗС України, є збалансований розвиток їх складових компонентів. Повітряні Сили у своєму складі матимуть повітряний та протиповітряний компоненти, які розподілятимуться на роди:

                    авіації (винищувальну, бомбардувальну, штурмову, розвідувальну, військово-транспортну та спеціальну);

                    протиповітряної оборони (зенітно-ракетні та радіотехнічні війська);

                    спеціальні війська (окремі військові частини і підрозділи: - розвідувальні, інженерні, РХБ захисту, зв’язку АСУ та РТЗ, РЕБ, метеорологічного забезпечення та інші);

                    частини матеріально-технічного і медичного забезпечення;

                    навчальні заклади.

У складі Повітряних Сил передбачається мати штаб та авіаційні бригади (винищувальні, бомбардувально-розвідувальні, штурмові, транспортні), зенітні ракетні з’єднання та радіотехнічні полки, а також військові частини та установи підтримки і забезпечення.

Структура Повітряних Сил включатиме: повітряні командування, Харківський університет Повітряних Сил, Державний авіаційний науково-випробувальний центр, військові частини, установи та організації безпосереднього підпорядкування. У рамках організаційної перебудови Повітряних Сил передбачається перехід до структури “повітряне командування – бригада (полк)”. Стосовно функціональних структур Повітряних Сил ЗС України, то вони будуть представлені:

                    об’єднаними силами швидкого реагування;

                    основними силами оборони;

                    силами підтримки (підсилення).

Основна увага приділяється оснащенню та підготовці Об’єднаних сил швидкого реагування, які стануть, найбільш боєздатною їх функціональною структурою. Вони призначаються для негайного реагування, локалізації збройного конфлікту на одному з оперативних напрямків, недопущення його переростання у локальну (регіональну) війну та забезпечення, у разі необхідності, організованого розгортання Основних сил оборони.

За станом укомплектованості особовим складом, забезпеченості озброєнням і військовою технікою, усіма видами матеріальних засобів Об’єднані сили швидкого реагування будуть постійно готовими до виконання визначених завдань в організаційно-штатній структурі мирного часу. Повітряну складову Об’єднаних сил швидкого реагування утворюють визначені авіаційні, зенітні ракетні та радіотехнічні військові частини.

Основні сили оборони будуть найбільш чисельною функціональною структурою Повітряних Сил ЗС України і складатимуть основу оборони держави. Вони призначаються для відбиття воєнної агресії, рішучого розгрому противника, примушення його до припинення бойових дій, а також створення умов для встановлення миру.

Основним призначенням сил підтримки (підсилення) є накопичення озброєння і військової техніки, інших матеріальних засобів, підготовка людських ресурсів для відновлення втрат ОСШР та Основних сил оборони. До їх складу входитимуть військові навчальні заклади та навчальні центри, резервні з`єднання та частини, арсенали, бази і склади озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів.

Завдання Повітряних Сил ЗС України

Виконання заходів реформування та розвитку Повітряних Сил Збройних Сил України забезпечить їх готовність до виконання наступних основних завдань:

                    ведення радіо-, радіотехнічної, радіолокаційної та повітряної розвідки, збору і узагальнення даних, оповіщення військ (сил), органів управління та вищого керівництва Збройних Сил України;

                    несення бойового чергування по протиповітряній обороні в Збройних Силах України;

                    участі у протиповітряній обороні держави та Збройних Сил України;

                    участі у протидії терористичним актам (в антитерористичних операціях), диверсіям на військових об’єктах та проявам тероризму з використанням повітряних суден;

                    нанесення ударів по визначених наземних (морських) цілях у тактичній та оперативно-тактичній глибині;

                    здійснення авіаційної підтримки військ (сил);

                    здійснення повітряних перевезень (евакуації повітрям);

                    участі у підготовці держави та її території до оборони;

                    участі у міжнародному військовому співробітництві та забезпечення можливості Повітряних Сил Збройних Сил України приймати ефективну участь як у довгострокових, так і короткострокових міжнародних миротворчих та гуманітарних операціях.

3. Військово-Морські Сили Збройних Сил України

Військово-Морські Сили Збройних Сил України, призначені для стримування, локалізації і нейтралізації збройного конфлікту, а при необхідності - відсічи збройної агресії з моря як самостійно, так і у взаємодії з іншими видами Збройних Сил України, військовими формуваннями, правоохоронними органами у відповідності з Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами з урахуванням принципів і норм міжнародного права та загальних принципів військового мистецтва.

Правовою основою діяльності ВМС ЗС України є: Конституція України, Воєнна доктрина України, Закони України “Про Збройні Сили України” та “Про оборону України”, військові статути Збройних Сил України, Положення про корабельну службу у ВМС ЗС України, інші закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету міністрів України, Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, а також міжнародні договори України, що регулюють відносини в сфері оборони і згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України.

До складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України входять:

                    надводні сили;

                    морська авіація;

                    берегові ракетні підрозділи;

                    війська берегової оборони;

                    морська піхота;

                    частини логістичного забезпечення;

навчальні заклади:

                    Академія Військово-Морських Сил імені П.С.Нахімова;

                    військово-морський ліцей.

Інші воєнізовані формування

Внутрішні війська

Внутрішні війська МВС України входять до системи МВС України й призначені для охорони та оборони важливих дер­жавних об'єктів, охорони виправно-виховних і лікувально-тру­дових установ, а також для участі в охороні громадського по­рядку й боротьбі зі злочинністю.

Правовою основою діяльності внутрішніх військ є Закон України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» від 26 березня 1992 р.1, інші нормативно-правові акти.

Побудову внутрішніх військ здійснюють на засадах цент­ралізованого керівництва, єдиноначальності, поєднання за до­тримання принципів добровільності та загального військово­го обов'язку.

Внутрішні війська складаються із з'єднань, військових час­тин і підрозділів по охороні важливих державних об'єктів, підрозділів зв'язку, військових установ, навчальних закладів і навчальних частин. Керівництво внутрішніми військами по­кладено на Міністра внутрішніх справ України.

Безпосереднє оперативне управління внутрішніми війська­ми здійснює Командувач цих військ. Основними завданнями, які покладено на внутрішні війська, є: охорона й оборона важ­ливих державних об'єктів (зокрема атомних електростанцій), виправно-виховних і лікувально-трудових установ, об'єктів матеріально-технічного та військового забезпечення МВС України; супроводження спеціальних вантажів; здійснення пропускного режиму на об'єктах, які охороняють; конвоюван­ня заарештованих і засуджених; охорона підсудних під час су­дового процесу; переслідування й затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з-під варти; участь у нагляді за засудженими та особами, які утримуються в лікувально-тру­дових профілакторіях, виконання доручень адміністрації цих установ щодо забезпечення внутрішнього порядку; участь у охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

Під час виконання своїх обов'язків військовослужбовцям внутрішніх військ надано право вимагати від громадян і поса­дових осіб додержання порядку, який гарантує безпеку; затри­мувати й передавати адміністрації об'єкта, що охороняють, осіб, які порушили пропускний режим, а також вести переслідуван­ня, проводити затримання, оформляти первинні документи; передавати органам внутрішніх справ або Служби безпеки зло­чинців і осіб, які вчинили напад на об'єкт, що охороняють. Вони мають право проводити оточення (блокування) певних районів місцевості, окремих будівель і об'єктів під час розшуку та за­тримання осіб, які втекли з-під варти.

Військовослужбовці внутрішніх військ мають право вико­ристовувати й застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію», військовими статутами та іншими законодавчими актами.

 

 

ВИСНОВКИ

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про Збройні Сили України” від 5 жовтня 2000 року, „Збройні Сили України – це військове формування, на яке, відповідно до Конституції України, покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України”.