Умисне вбивство

     В сучасній науці розрізняють три  рівні профілактики:

1. вирішення важливих соціальних, економічних та інших проблем життя 
   суспільства, що забезпечує опосередкований планомірний вплив на всі ланки 
   антисуспільної поведінки;
2. здійснення впливу на конкретні соціальні групи, в яких відбуваються 
   негативні явища. Тут необхідне оперативне усунення різних недоліків, 
   виявлених у житті колективу (соціальної групи);
3. індивідуальна профілактична робота, тобто позитивне змінення 
   системи ціннісних орієнтацій людини, поведінка якої заслуговує на особливу 
   увагу.

     За  формами профілактика буває ранньою  і безпосередньою. Рання профілактика покликана впливати на негативно характеризованих осіб, які знаходяться на стадії, ще віддаленій від скоєння злочину. Безпосередня ж — стосовно осіб, близьких до реалізації своїх антисоціальних намірів. Ці розмежування дозволяють практичним працівникам цілеспрямованіше планувати профілактичну роботу і використовувати більш ефективні для конкретної ситуації тактичні прийоми.

     Якщо  заходи профілактики не дають бажаних  результатів, і у свідомості и поведінці особи начебто «визріває» умисел на здійснення злочину, то на цій стадії необхідне запобігання йому. У ряді випадків прийняте рішення здійснюється не одразу, а тому існують об'єктивні можливості справити на цю особу вплив, перебудувати рішення, змінити направленість поведінки особистості.

     Коли  мова заходить про припинення злочину, то маються на увазі заходи, які направлені на припинення чогось вже розпочатого, що відбувається. Повною мірою цей термін підходить і для випадків, коли діяльність відповідних органів (окремих осіб) спрямована на зменшення шкоди, очікуваної від злочинного посягання.

     Профілактика  вбивств полягає у проведенні заходів зі встановлення й усунення причин цього виду злочинів та умов, що сприяють їх скоєнню. Джерелами одержання відомостей про вбивство, яке замислене або готується, можуть бути дані із заяв громадян і посадових осіб, представників громадськості, негласних співробітників, інші оперативні відомості, отримані із аналізу оперативної обстановки і статистичних даних. Коли оперативний працівник отримує такий сигнал, він повинен з'ясувати, які саме причини й умови стали приводом до створення такої ситуації.

     Внаслідок зміни суспільних, економічних, політичних і культурних відносин в країні, як було вже вказано, відбулися якісні і кількісні зміни причин і умов, що сприяють вчиненню умисних вбивств. Успіх їх профілактики насамперед залежить від повсякденної та цілеспрямованої роботи в цьому напрямку оперативних служб. Для одержання таких відомостей необхідно використовувати:

• методи   оперативно-розшукової   діяльності   та   їх 
  результати, допомогу дільничних інспекторів міліції, 
  патрульно-постової служби, скарги і заяви громадян тощо:
• аналіз статистичних даних про здійснені й розкриті 
  вбивства;
• наслідки роботи з розкриття і розслідування цієї категорії 
  кримінальних справ;
• постійний активний зв'язок з населенням, особливо з тією 
  його частиною, яка бажає надавати допомогу правоохоронним органам.

     Вкажемо найбільш загальні, на наш погляд, умови, які сприяють скоєнню вбивств:

1.      пияцтво. За даними проведеного нами дослідження, особи, перебуваючи в нетверезому стані, скоїли переважну більшість вбивств;

     2)    вулична злочинність. Значна кількість умисних вбивств вчиняється з корисливих мотивів на вулицях;

     3)        бездушне ставлення, невжиття своєчасних і необхідних заходів реагування з боку окремих працівників міліції, державних установ щодо фактів 
антигромадської поведінки конкретних осіб;

    4)          позиція невтручання в сімейні конфлікти;

    5)          наявність незаконнії утримуваної зброї і носіння холодної зброї;

6. недоліки в організації та розстановці сил патрульно-постової служби;
7. упущення в оперативній роботі. Слабкий контроль за рецидивістами (спеціальний кримінологічний рецидив) й особами, що раніше були судимі за злочини корисливо-насильницького спрямування;
8. слабкі оперативні позиції в нових економічних структурах;
9.            скоєнню вбивств певною мірою сприяють недоліки в роботі слідчо- 
   оперативних груп зі своєчасного розкриття таких злочинів, що дає можливість 
   злочинцям тривалий час залишатися безкарними;
10. недостатня робота зі створення обстановки, яка переконувала б 
    морально нестійких осіб у тому, що кожний скоєний ними злочин буде швидко 
    розкритий;
11. неналежна взаємодія органів міліції з іншими державними установами і громадськістю;
12.         слабкий   контроль   за   неповнолітніми,   які   допускають 
    правопорушення;
13. упущення в організації роботи чергових частин міліції зі своєчасного і якісного реагування на виниклу конфліктну ситуацію або скоєний злочин.

    Вказаний  перелік не є вичерпним. Знання цих  недоліків дає можливість перегляду  організаційних питань, а також дозволяє ставити більш конкретні завдання силам, які є в розпорядженні, вдосконалити контроль за їх виконанням.

    Заходи  загальної профілактики, які можуть забезпечити послідовне скорочення умисних вбивств, можна розділити на дві взаємопов'язані і взаємообумовлені групи:

• профілактичні заходи, що проводяться з допомогою органів державної влади і самоуправління, а також інших ланок керівництва, які в силу своєї компетенції можуть впливати на негативні явища, що відбуваються (реагуючи на відповідні подання і документи, або ініціативно); профілактичні заходи, що проводяться безпосередньо органами внутрішніх справ.

     До  першої групи державних заходів  можна віднести такі:

• усунення прогалин у законодавстві;
• розробка механізмів реалізації економічних програм;
• підвищення життєвого рівня населення;
• фінансування спеціальних програм боротьби зі злочинністю;
• широкомасштабна робота я виховання громадян, підвищення 
  їх культурного рівня;
• координація роботи різних структур і установ, спрямованих 
  на виконання цих завдань.

     До  другої групи профілактичних заходів  з попередження умисних вбивств належать такі:

       - своєчасне реагування на різноманітні порушення громадського 
порядку і, насамперед, на ті, що посягають на життя і 
здоров'я громадян;

       - проведення спільних із громадськістю рейдів по найбільш 
криміногенних об'єктах;

       - заохочення громадян, які надають допомогу правоохоронним 
органам;

       - активізація діяльності щодо виявлення осіб, які незаконно 
зберігають вогнепальну зброю. Встановлення шляхів її 
придбання або виготовлення;

       - посилення нагляду за раніше судимими. Контроль за їх 
способом життя і джерелами матеріального забезпечення. 
Посильна участь у розв'язанні їхніх проблем;

       -  підвищення  ефективності  оперативної  роботи  по 
попередження умисних вбивств:

       - своєчасне розкриття і якісне розслідування кримінальних 
справ про вбивства;

       - усунення недоліків та помилок, допущених у роботі 
оперативних підрозділів;

       - більш широке застосування спеціальних засобів, які використовуються в оперативно-розшуковій діяльності;

     - вивчення і впровадження в життя досягнень інших держав, 
спрямованих на попередження умисних вбивств;

     Нетрадиційним, але, на наш погляд, необхідним є  встановлення такої взаємодії з  господарськими судами. Відомо, що в країні вже минув первинний процес перерозподілу матеріальних ресурсів. Не залишилися осторонь від цього процесу і «тіньові структури». У наш час ними здійснюються численні спроби легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом. Однією з них можна вважати вкладання коштів у перспективні виробничі програми, створення мережі своїх узаконених підприємств, товариств і фірм. Така позиція суттєво вплинула на перегляд вже «відстояних» злочинних «законів» і «настанов», наявні протиріччя усуваються ними не тільки в ході міжгрупових розборок, а і з допомогою судових органів.

     Взаємодія з органами прокуратури залишається, безумовно, найголовнішим напрямком боротьби з умисними вбивствами. Слідчі прокуратури не тільки розслідують кримінальну справу, а й встановлюють фактори, які сприяли її скоєнню, що є невід'ємною частиною попереднього слідства.

     Залежно від одержаних відомостей і оперативної обстановки, що склалася, органи міліції повинні інформувати органи державної влади про виявлені недоліки, які арсеналом засобів і методів, що є в ОВС, самостійно усунути неможливо. Координацію подальшої спільної роботи треба проводити як за загальними профілактичними напрямками (якщо простежується системна тенденція таких недоліків), так і в більш вузькому аспекті, стосовно кожного конкретного випадку.

     Органи  внутрішніх справ у діяльності з  попередження вбивств повинні широко використовувати допомогу населення. Через ряд причин у багатьох громадян склалася позиція невтручання в ті події, що не стосуються їх безпосередньо. Загальновідомо, що гласними можливостями неможливо викрити усіх «відкритих» і «прихованих» сімейних бешкетників. Через складність завдань, вирішуваних оперативними працівниками, і невеликий кількісний склад, їх діяльність концентрується, в основному, на інших напрямках. Виходом з цієї ситуації поки що може служити допомога громадських помічників і заходи щодо виховання населення в дусі недопущення будь-яких фактів протиправної поведінки. У цій справі необхідна добре поставлена робота дільничних інспекторів міліції.

     Індивідуальна профілактична робота цілком залежить від своєчасного і точного встановлення особи, від якої, судячи з її минуло, антигромадської поведінки, можна чекати скоєння вбивства.

     Існують традиційні категорії осіб, які внаслідок  об'єктивних і суб'єктивних обставин підлягають особливому контролю з боку правоохоронних органів, а саме:

• особи, раніше судимі за вчинення умисного вбивства:
• раніше судимі за скоєння насильницьких злочинів:
• особи, які не стали на шлях виправлення після відбуття 
  строку покарання і які знаходилися в місцях позбавлення волі;

     — особи, які зловживають спиртними напоями:

• наркомани:
• особи, які не мають визначеного місця проживання і роду 
  занять;
• сімейні бешкетники;

     — психічно хворі з агресивною поведінкою та інші категорії осіб. 
Наступним, більш високим ступенем попередження злочинів є

     запобігання їм. Здійснення злочинних намірів  за тривалістю займає невеликий відрізок часу. Його початок лежить у психологічних переживаннях евентуального злочинця, пов'язаних з механізмом вольового акту. Уявні наміри не можуть бути покарані. Тому завданням правоохоронних органів у цілому і оперативних підрозділів зокрема є встановлення таких намірів у конкретних осіб і втручання в ці процеси. На відміну від профілактичних заходів тут широко можуть бути використані заходи примусового характеру, включаючи притягнення до кримінальної відповідальності (наприклад, зберігання вогнепальної зброї або погроза вбивства).

     Серед питань загальнопрофілактичного впливу, які слід обговорювати при проведенні пропаганди правових знань, необхідно поширювати відомості про відповідальність за скоєння вбивств та інших тяжких злочинів проти особи.

     Під час проведення індивідуально-профілактичної роботи коло питань, які слід обговорювати, повинно стосуватися того, де і коли переважно скоюються тяжкі злочини проти особи; причин та умов їх скоєння і конфліктності, яка сприяє цим злочинам; того, як не стати жертвою цих злочинів.

     Важливе місце в комплексі заходів  щодо попередження умисних вбивств  займає боротьба з наркоманією, насильницькими злочинами, а також рецидивом, формуванням злочинних груп, з незаконним носінням та зберіганням зброї.